Ухвала

від 08.11.2017 по справі 464/7422/17

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/7422/17

пр.№ 1-кс/464/2038/17

У Х В А Л А

08 листопада 2017 року м.Львів

Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , секретаря судових засідань ОСОБА_3 , розглянувши клопотання заступника начальника Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 про арешт, -

в с т а н о в и в :

07.11.2017 року прокурор, у зв`язку із розслідуванням матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017140070001430 від 05.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, звернувся до суду із клопотанням, у якому просить постановити ухвалу про арешт на право відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою за адресою м.Львів, вул.Тернопільська, 42, площею 0,2552 га (кадастровий номер 4610136800:009:0029), на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, та яке здійснює ПрАТ «Ірокс». В обґрунтування клопотання посилається на те, що на досудовому розслідування перебуває вищевказане кримінальне правопорушення, предметом якого є вказаний об`єкт, який постановою слідчого від 19.05.2017 визнаний речовим доказом. Відтак, з метою збереження речового доказу, просить клопотання задовольнити. Крім цього, просить клопотання розглядати у відсутності власника майна у відповідності до ч.2 ст.172 КПК України з метою забезпечення арешту майна.

У суді прокурор підтримав клопотання та просить таке задовольнити повністю.

Враховуючи доводи клопотання та вимоги ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя розглядає таке без виклику власника майна.

У відповідності до ч.1 ст.170КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цьогоКодексуарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до вимог ч.2ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3ст.170 КК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Крім того, ч.5ст.170 КПК Українизазначено, що, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до п.п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно норм Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Згідно з Витягу з кримінального провадження №12017140070001430 від 05.05.2017 вбачається, що внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, та відповідно до фабули якого: 05.05.2017 з Сихівської РА ЛМР надійшло повідомлення про те, що ПрАТ «Ірокс», самовільно без відповідних дозвільних документів зайнято земельну ділянку по вулиці Тернопільська,42 у м.Львові, на котрій розпочато будівництво багатоквартирного будинку.

Як встановлено слідчим суддею в судовому засіданні, будь-якого співробітника ПрАТ «Ірокс» не визнано підозрюваним чи обвинуваченим, вказана юридична особо не має будь-якого процесуального статусу у вищенаведеному кримінальному провадженні, а тому застосування арешту майна до такого товариства є безпідставним та нічим не обґрунтованим.

З інформації, наданої начальником відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області вбачається, що земельна ділянка, на якій знаходиться вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва, кадастровий номер 4610136800:01:009:0029, площею 0,2267 га, ухвалою ЛМР від 06.11.2008 №2220 передана у користування за договором оренди товариству ТзОВ «ОЛАНТА», терміном на десять років та діє до 06.11.2018.

19.05.2017 на підставі постанови слідчого земельна ділянка, площею 0,2552 га за адресою: м.Львів, вул Тернопільська, 42 (кадастровий номер - №4610136800:01:009:0029) визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12017140070001430 від 05.05.2017.

Із наведеного вбачається, що розмір земельної ділянки, яка згідно постанови слідчого визнана речовим доказом (0,2552 га) та на яку прокурор просить накласти арешт, перевищує розмір земельної ділянки, яка передана у користування за договором оренди товариству ТзОВ «ОЛАНТА» (0,2267 га).

На вказаний недолік вказував і Апеляційний суд Львівської області, який своєю ухвалою від 03.10.2017 року повернув клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків, однак такий залишився не усуненим.

Згідно з п. 3 ч. 2ст. 171 КПК Українислідчий (прокурор) у своєму клопотанні про арешт майна має зазначити документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту.

Проте слідчим не надано будь-яких документів, що підтверджують право власності, оренди на майно, що підлягає арешту, у зв`язку з чим таке клопотання не відповідає також вимогамст. 171 КПК України.

Отже, слідчим не надав жодного доказу, який підтверджував би наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищезазначене майно. Не надано документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинивизначає: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить переконання, що співрозмірність обмеження права особи відчуження, розпорядження та користування майном, а також наслідки арешту щодо прав інших осіб, зокрема для юридичної особи, яка є орендарем земельної ділянки за вказаним кадастровим номером, призведе до надмірного та необґрунтованого обмеження правомірної підприємницької діяльності товариства та інших негативних наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб, враховуючи також те, що земельна ділянка не перебуває у власності юридичної особи, до якої не можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, слідчим не доведено необхідність застосування арешту та надано не достатньо доказів для накладення арешту, а тому, слідчий суддя прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання заступника начальника Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2 про арешт на право відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою за адресою м.Львів, вул.Тернопільська,42, площею 0,2552 га (кадастровий номер 4610136800:009:0029), на якій знаходиться об`єкт незавершеного будівництва, та яке здійснює ПрАТ «Ірокс», у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12017140070001430 від 05.05.2017, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: