Ухвала

від 08.11.2017 по справі 2/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.11.2017Справа №2/195

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. розглянув заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дубліката наказу у справі

за позовом заступника прокурора Печерського району в інтересах держави в особі Фонду державного майна України по місту Києву

до відповідача: Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких

про стягнення 17 609,27 грн.

За участю представників:

від позивача: Григоренко І.В.

від відповідача: не з'явився

прокурор: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 позовні вимоги заступника прокурора Печерського району задоволено повністю, а саме: стягнуто з Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких 15 666,37 грн. основної заборгованості, 1 235,91 грн. пені та 706,99 грн. інфляційних до Державного Бюджету України на наступні реквізити: Одержувач - ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача - ГУ ДКУ в м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД - 22080200, назва - плата за оренду майна бюджетних установ; стягнуто з Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких в доход державного бюджету України 176,09 грн. державного мита; стягнуто з Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких до спеціального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 22050000 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2010 залишено без змін.

07.12.2010 Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 09.09.2010, яке набрало законної сили, видано відповідні накази.

13.10.2017 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву подано до суду заяву про відновлення строку для пред'явлення до виконання та видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №2/195 про стягнення з Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких на користь Державного бюджету України 17 609,27 грн.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що постановою державного виконавця від 02.04.2012 було постановлено повернути наказ Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №2/195 стягувачу, однак Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву оригінал виконавчого документу не отримувало, на підтвердження чого надав заявник надав суду відповідну довідку, підписану начальником та головним бухгалтером регіонального відділення.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/2846 від 13.10.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи від 13.10.2017 справу №2/195 передано для розгляду судді Князькову В.В.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Зі змісту наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2010, копія якого наявна у матеріалах справи, вбачається, що строк пред'явлення його до виконання сплинув 22.11.2013.

За висновками суду, обставини, про які вказує заявник, та документи, надані ним на підтвердження викладених обставин, свідчать про поважність причин пропуску строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №2/195, внаслідок чого господарський суд вважає за можливе відновити строк пред'явлення вказаного наказу до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частинами 1, 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця, приватного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено. За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом (ч. ч. 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що наведені норми не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ. Визначальними обставинами є сам факт втрати виданого судом наказу, заява повинна бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання і те, що він не пред'являвся до виконання.

На підтвердження факту втрати виданого судом наказу стягувачем подано до суду довідку №30-10/9633 від 08.09.2017, яку підписано головним бухгалтером та начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, за змістом якої оригінал наказу суду було втрачено. За видачу дубліката наказу стягувачем сплачено судовий збір.

При цьому, судом прийнято до уваги, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що судом встановлено поважність причин пропуску строку пред'явлення наказу до виконання, а також факт втрати стягувачем оригіналу наказу, з метою забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Керуючись ст. ст. 86, 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №2/195.

2. Відновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №2/195 про стягнення з Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких (м. Київ, вул. Інститутська, 25; ідентифікаційний код 21643972) 15 666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 37 коп. основної заборгованості, 1 235 (одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 91 коп. пені та 706 (сімсот шість) грн. 99 коп. інфляційних до Державного Бюджету України до 08.02.2018.

3. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №2/195 про стягнення з Приватного підприємства Інститут економіки, права та систем управління Песоцьких 17 609,27 грн.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя В.В. Князьков