Постанова

від 07.11.2017 по справі 2а-2282/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року Справа № 2а-2282/11/1370

14 год.04 хв.

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймак С.І., представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів, -

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова до ОСОБА_3 (далі - відповідачка), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ при ГУМВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів.

Судом у відповідності до положень ст. 55 КАС України замінено позивача на його правонаступника Личаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачкою при проведенні первинної реєстрації транспортного засобу VOLKSWAGEN Transporter Т4 (ВС3633АВ), в сумі 18690,00 грн. не сплачено до бюджету суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце якого повідомлений належним чином.

Відповідно до письмових заперечень від 07.11.2017 року за вх. № 25663 (а.с.72-73), відповідачка проти позовних вимог заперечила повністю та зазначила, що чинним законодавством чітко передбачено, що перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться у разі відсутності документів про сплату податку або документів, які дають право користування пільгами. Крім того, жодного податкового повідомлення стосовно відповідача податковим органом не винесено, ОСОБА_3 такого не одержувала, тому відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового засідання відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України вважається повідомленою належним чином, оскільки направлена на його адресу поштова кореспонденція суду повернулась із відміткою відділенні поштового зв'язку Вибув . Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту від не надходило.

Суд, заслухав пояснення представників позивача та відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з даними УДАІ ГУМВСУ у Львівській області на 16.10.2009 року ім'я ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб VOLKSWAGEN Transporter Т4 (ВС3633АВ), 1999 року випуску.

З розрахунків сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації транспортного засобу вбачається, що відповідачка повинна була сплатити 18960,00 грн.

З матеріалів справи слідує, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 18960,00 грн. при реєстрації транспортних засобів на ОСОБА_3 до місцевого бюджету не надійшов.

Вказане підтвердила і представник позивача у судовому засіданні.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями законодавства, чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин..

Відповідно до ст. 1 Закону України Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів (далі Закон № 1963-ХІІ), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

За ст. 2 цього Закону 1963-ХІІ, об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, - код 8702; автомобілі легкові - код 8703; автомобілі вантажні - код 8704.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1963-ХІІ, перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

За приписами ч. 5-8 ст. 6 Закону № 1963-ХІІ, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

На момент вчинення реєстрації транспортних засобів на ім'я відповідача, єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків визначалась Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку, такий є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Абзацом 1 п. 3 Порядку передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться в числі іншого, з метою здійснення контролю за дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів.

Відповідно до п. 8 Порядку, державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, власники зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію відповідні квитанції або платіжні доручення про сплату податку.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону № 1963-ХІІ, у разі відсутності документів про сплату податку, перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить, що безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку, і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу, а не після.

Вказана позиція відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постановах від 17 грудня 2013 року в справі № 21-422а13 та від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-104а13.

З врахуванням викладеного, платник податку не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у процесі сплати та перерахування податків до бюджету. Отже, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.

Таким чином, позивачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях відповідача ознак протиправності, як і не доведено наявність підстав для стягнення з нього суми податку з власників транспортних засобів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо ії не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2017 року

Суддя Качур Р.П.