Постанова

від 09.11.2017 по справі 816/1599/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1599/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов"язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.06.2017 №745-17/1603, зобов'язання Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області зарахувати податкові зобов'язання в сумі 206 785 грн., згідно з платіжним дорученням від 11.03.2015 №1109 та виключити відомості про податковий борг з інтегрованої картки платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з діями відповідача щодо нарахування ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 330722,90 грн, оскільки своєчасно та у повному обсязі ним сплачено цей податок. Вказував, що підприємство позивача виконало свій обов'язок шляхом своєчасного подання платіжного доручення до банку, однак несвоєчасне надходження коштів на рахунок Кременчуцької ОДПІ відбулось не з вини підприємства, а тому позивач не може нести відповідальність за несвоєчасне надходження платежів до бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що податковий борг з податку на прибуток ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" в розмірі 206 681 грн., який виник 11.03.2015, остаточно погашений за рахунок поточних платежів 01.03.2017 та погашена нарахована пеня в сумі 124 041,90 грн. У зв'язку з чим 11.03.2015 згідно інтегрованої картки платника виникла заборгованість по податку на прибуток в розмірі 330 722,90 грн. в результаті самостійно задекларованих сум зобов'язання з податку на прибуток за податковою декларацією №9270546925 від 28.02.2017, а тому відповідачем правомірно винесено податкову вимогу на суму узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 330 722,90 грн. та внесено до інтегрованої картки платника податків інформацію щодо декларування та сплати позивачем вищезазначених податків і зборів.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" (код ЄДРПОУ 37600583) зареєстроване як юридична особа 28 березня 2011 року, номер запису 15851020000007702, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 29 березня 2011 року за № 74855.

Судом встановлено, що ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" подало до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток приватних підприємств за від 02 березня 2015 року № НОМЕР_1, згідно з якою визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 206785,00 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що у відповідача дійсно виникли зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 206785,00 грн., які були виконані 11 березня 2015 року шляхом подання до установи банку - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" відділення № 46 м. Кременчук - платіжного доручення № 1109 від 11 березня 2015 року на суму 206785,00 грн. Банк прийняв вказане платіжне доручення на виконання 11 березня 2015 року.

Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем станом на березень 2015 року рахувався податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств, з урахуванням наявної переплати у розмірі 104,00 грн., в розмірі 206681,00 грн.

17 березня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ на підставі статті 59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу № 1051-25 на суму 26681,00 грн.

17.08.2015 Кременчуцька ОДПІ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 206681,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі №816/3059/15, яка набрала чинності 27.10.2015, адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (код ЄДРПОУ 09807856) податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 206681 (двісті шість тисяч шістсот вісімдесят одну) гривню 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Таким чином, постановою від 23.09.2015 у справі №816/3059/15-а встановлено відсутність винних дій позивача щодо неперерахування до бюджету відповідної суми, і саме у зв'язку з цим стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" податковий борг з податку на прибуток ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" в розмірі 206681,00 грн.

28.02.2017 ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, згідно якої підприємством нараховано податок на прибуток в сумі 348987 грн, граничний термін сплати нарахованих зобов'язань - 11.03.2017.

Згідно інтегрованої картки платника податків, отриманої від ГУ ДФС у Полтавські області, ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" 01.03.2017 платіжним дорученням № 3067 на розрахунковий рахунок податку на прибуток приватних підприємств сплачено кошти в сумі 348 987,00 грн.

Судом встановлено, що податковий борг з податку на прибуток ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" в розмірі 206 681 грн. та нараховану пеню в сумі 124 041,90 грн., остаточно погашено 01.03.2017 за рахунок поточних платежів позивача та станом на 01.03.2017 за підприємством рахувалася переплата в розмірі 18 264,10 грн.

01 червня 2017 року ГУ ДФС у Полтавські області винесено податкову вимогу №745-17/1603 на суму податкового боргу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 330 722,90 грн.

Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив податкову вимогу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 08.09.2017 №20036/6/99-99-17-01-15 скаргу ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" залишено без задоволення, а податкову вимогу ГУ ДФС у Полтавській області від 01.06.2017 №745-17/1603 - без змін.

Як вбачається із пояснень представника позивача, 21.07.2017 позивач звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою про внесення змін до інтегрованої картки ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків відомостей про податковий борг з податку на прибуток в сумі 206 681 грн.

Листом від 21.08.2017 контролюючий орган відмовив платнику податків у внесенні відповідних коригувань до інтегрованої картки з податку на прибуток приватних підприємств з юридичних осіб стосовно наявності податкового боргу.

Вважаючи, що порушення строків сплати податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 206 681 грн. сталося не з вини позивача, та не погоджуючись із податковою вимогою від 01.06.2017 №745-17/1603, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс", суд виходить з такого.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як встановлено в ході судового розгляду, та підтверджено представником відповідача в ході розгляду справи, ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію по податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік № НОМЕР_1 від 02.03.2015, згідно якої задекларовано до сплати податкове зобов'язання у розмірі 206785 грн.

За приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, граничним терміном сплати податку на прибуток за 2015 рік є 11.03.2015.

Як встановлено вище, банком ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не зараховано та не проведено платіжне доручення ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" від 11.03.2015 № 1109 на суму 206 785 грн. Як наслідок контролюючим органом на підставі ст. 129 Податкового кодексу України до ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" нараховано пеню в розмірі 124 041,90 грн.

Платником податків до Кременчуцької ОДПІ подано податкову декларацію по податку на прибуток приватних підприємств за 2016 рік №9270546925 від 28.02.2017 згідно якої задекларовано до сплати податкове зобов'язання у розмірі 348987 грн. з граничним терміном сплати 11.03.2017.

01.03.2017 на підставі платіжного доручення № 3067 платником до бюджету перераховано за платежем з податку на прибуток кошти в розмірі 348987 грн.

У відповідності п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України за рахунок сплачених вище коштів погашено суму податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 206 681 грн. та нараховану пеню в сумі 124 041,90 грн.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податку на прибуток, за позивачем станом на 01.03.2017 рахувалася переплата в розмірі 18 264,10 грн. яка виникла за період з 01.03.2017 по 11.03.2017.

Однак, в результаті самостійно задекларованої суми зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 348987 грн., за податковою декларацією №9270546925 від 28.02.2017, станом на 11.03.2015 у платника виникла заборгованість по податку на прибуток в розмірі 330 722,90 грн.

Як пояснив представник позивача, що також підтверджується матеріалами справи, на виконання банку ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", з яким у позивача укладений договір на розрахунково-касове обслуговування, товариством подавалося платіжне доручення від 11.03.2015 № 1109 на суму 206 785 грн, відмітка банку про прийняття платіжного доручення до виконання - 11.03.2015 (прийняте відділенням № 46 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"). Банк не виконав платіжне доручення до 11.03.2015.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за такими розрахунковим документом як платіжне доручення.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 вищевказаного Закону).

Пунктом 8.1 статті 8 цього ж Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

У пункті 22.4 статті 22 означеного Закону вказано, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника ; для банку платника з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Отже, для ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" ініціювання переказу коштів в рахунок сплати податку на прибуток за 2015 рік є завершеним з дати подання платіжних доручень на виконання до банку, а тому останнім виконано покладений на нього обов'язок щодо своєчасної сплати податку на прибуток за вказаний період в повному обсязі.

Відповідно до норм п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків , зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З огляду на вищезазначені положення Закону, суд приходить до висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити на те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пункту 129.7 статті 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Оскільки платіжне доручення позивача №1109 від 11 березня 2015 року одержано банком в цей же день та прийнято до виконання, суд вважає, що позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Таким чином, оскільки несвоєчасна сплата податку на прибуток за 2015 рік відбулася не з вини ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс", останній в силу закону звільнений від відповідальності за несвоєчасне перерахування такого податку, включаючи нараховану пеню.

Крім того, судовим рішенням по справі №816/3059/15-а встановлено відсутність винних дій позивача щодо неперерахування до бюджету відповідної суми, і саме у зв'язку з цим стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" податковий борг з податку на прибуток ТОВ "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" в розмірі 206681,00 грн.

За приписами пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Узагальнюючи наведені норми права, суд приходить до висновку, що право виставляти податкову вимогу виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговується платник.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про здійснення позивачем у встановлені податковим законодавством строки сплатити грошового зобов'язання, в зв'язку із чим у контролюючого органу відсутні правові підстави для погашення суму податку на прибуток за 2015 рік в розмірі 206 681 грн. за рахунок поточних сплачених коштів позивача, та як наслідок, направлення позивачу оскаржуваної податкової вимоги.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.06.2017 №745-17/1603 на суму 330 722,90 грн.

Стосовно позовної вимоги позивача щодо зобов'язання Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області зарахувати податкові зобов'язання в сумі 206 785 грн., згідно з платіжним дорученням від 11.03.2015 №1109 та виключити відомості про податковий борг з інтегрованої картки платника податків, суд дійшов такого висновку.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

У пункті 74.1 статті 74 вказаного Кодексу зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Слід зауважити, що організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422.

Відповідно до п. 2 р. 1 зазначеного Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Зі змісту п. 1 р. 2 цього ж Порядку вбачається, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Отже, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника податків.

З правового аналізу наведених положень вбачається, що облік платежів у картках особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки.

Отже, саме по собі відображення у картці особового рахунку відповідних даних не породжує для платника податків та зборів настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права і обов'язки.

Таким чином, дії податкового органу по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

За приписами пункту 1 розділу ІІІ Порядку №422, для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

З зазначених приписів Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вбачається, що підрозділи територіального органу ДФС відображає в інтегрованій картці платника дані про надходження податків, зборів та єдиного внеску у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування сплачених платежів.

Отже, законодавчо визначена процедура, за якої відображаються територіальними органами ДФС дані в інтегрованій картці платника.

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на дату розгляду даної справи Кременчуцькою ОДПІ не отримано від органу Державної казначейської служби даних про надходження податку на прибуток за платіжним дорученням №1109 від 11.03.2015.

Тобто, позивачем не надано до суду доказів наявності обставин, за яких на податковий орган покладається обов'язок внесення до інтегрованої картки платника податків інформації щодо сплати ним вищезазначених податків і зборів, необґрунтованої відмови від внесення вказаної інформації, отже права позивача у даному випадку не є порушеними.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України. Так, в постанові ВСУ від 07.05.2012 у справі № 21-296а11 зазначено, що облік платежів у картці особового рахунку за своєю юридичною природою не є тими діями суб'єкта владних повноважень, які породжують для підприємства будь-які правові наслідки та не впливає на його права та обов'язки.

В постанові ВСУ від 15.12.2015 по справі № 814/1645/14 зазначено, що відповідно до ст. 74 ПК податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Верховний Суд України уже висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 ПК. Зокрема, у справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 09.12.2014, він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо ці дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У даній справі дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкових зобов'язань не породжують правових наслідків для платника податків, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов"язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області №745-17/1603 від 01 червня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія "Енерго-плюс" (код ЄДРПОУ 37600583) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 960 грн (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2017 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва