Постанова

від 08.11.2017 по справі 912/566/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 912/566/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівАлєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі № 912/566/17 Господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" доГоловного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області про визнання договору поновленим, визнання додаткової угоди укладеною

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачане з'явились - відповідачане з'явились - третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просив суд:

- визнати поновленим укладений 08.02.2007 між Новоукраїнською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (орендар) договір оренди землі;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 08.02.2007, в редакції, яка наведена у позовній заяві.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частин 1-6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовано порушенням права позивача на поновлення укладеного між сторонами договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.05.2017 (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (у складі головуючого судді Подобєд І.М., суддів: Кузнецова І.Л., Широбокова Л.П.) у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

01.11.2017 відповідачем подано пояснення по справі, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області не скористались правом, наданим статтею 111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслала відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Позивач, відповідач та третя особа у справі також не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 08.11.2017, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 08.02.2007 між Новоукраїнською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконтракт-Н" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.11-12).

Згідно з умовами укладеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 38,61 га ріллі, кадастровий номер 3524081800:02:000:9034, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнською районну .

Даний договір оренди укладено терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. По закінченню терміну договору орендар при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін.

Договір оренди земельної ділянки підписано обома сторонами, скріплено їх печатками та зареєстровано у Кіровоградській районній філії ДП "Центр ДЗК" у Новоукраїнському районі 08.02.2007 за №5.

Земельна ділянка за договором передана у фактичне користування позивача відповідно до акта приймання-передачі від 09.02.2007 (а.с.15).

Судами також встановлено, що угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованою управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі від 25.04.2012 за №352400004001688, сторонами було внесено зміни до договору, а саме сторони дійшли згоди, що договір укладається терміном на 10 років, крім того сторонами було збільшено розмір орендної плати з 5 792 грн. за рік до 14 678 грн. за рік (а.с.17).

Вказані зміни внесені на підставі розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 08.02.2012 №123-р. (а.с. 95).

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", у редакції чинній на момент укладення зазначеного договору, договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Враховуючи приписи статті 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору), а також враховуючи положення угоди про внесення змін від 25.04.2012 щодо пролонгації договору оренди землі, строк дії останнього погоджено сторонами до 08.02.2017 включно.

01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Кіровоградської області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Кіровоградській області.

Наказом від 25.01.2013 № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пункту 2 та пункту 5 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 №294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки земельна ділянка, яка є предметом договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою, в тому числі й за договором оренди земельної ділянки від 08.02.2007, відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 23.12.2016 через відділення поштового зв'язку звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з листом-повідомленням №338 про поновлення договору оренди землі з доданими відповідними документами, в тому числі проектом додаткової угоди, яка передбачала поновлення терміну дії договору на тих самих умовах та на той самий строк (а.с.18-21).

Вказаний лист-повідомлення від 23.12.2016 №338 про поновлення договору оренди землі з доданими відповідними документами вручено особисто відповідачу 27.12.2016 (а.с. 22).

За результатами розгляду листа-повідомлення позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області було підготовлено відповідь, яка викладена в листі-повідомленні №Т-23180/0-674/0/6-17 від 24.01.2017, в якому Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на вказане звернення позивача запропонувало останньому укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди на наступних умовах:

- продовжено договір оренди строком на 7 років;

- орендна плата складає на рівні 12 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Відповідачем зазначено, що у разі недосягнення істотних умов до закінчення дії договору, договір оренди зареєстрований відділом Держкомзему у Новоукраїнському районі 08.02.2007 року за № 3, вважається таким що припинив свою дію (а.с.23-24).

Як зазначав позивач, даний лист ним було отримано 27.01.2017.

Судами встановлено, що позивачем не було надано відповідь на вказану пропозицію відповідача щодо зміни істотних умов договору в частині строку оренди та розміру орендної плати.

В подальшому, після закінчення строку дії договору оренди відповідач в межах місячного строку 15.02.2017 направив позивачу лист-повідомлення від 10.02.2017 №32-11-0.63-1663/2-17, отримання якого позивачем також не заперечувалось, та яким було повідомлено позивача про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі, в зв'язку з недосягненням згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки. Крім того відповідачем було направлено позивачу акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання (а.с. 68-69).

При подані позовної заяви позивач послався на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в цілому, а саме частини 1-6 тоді як в поясненнях від 11.04.2017 конкретизував норми права, якими обґрунтовує свої позовні вимоги, посиланням виключно на частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (а.с. 109-112).

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди землі, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації такого договору - на умовах переважного права перед іншими особами (частини 1-5) та за умови продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору (частина 6).

Відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній з 17.02.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, згідно з частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15).

Таким чином, законодавець передбачив форму поведінки для орендаря у разі відмови або зволіканні орендодавця в укладенні додаткової угоди, натомість наслідків у вигляді автоматичного поновлення договору оренди у випадку надання орендодавцем відповіді орендарю з простроченням місячного строку, передбаченого частиною п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідна норма законодавства не передбачає.

При цьому, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, сторони можуть змінювати умови договору (крім сторін договору, розміру земельної ділянки і її цільового призначення).

Водночас відсутність в установлений законом строк заперечень відповідача щодо поновлення договору не є свідченням про надання згоди останнього на укладення додаткової угоди до договору у запропонованій позивачем редакції.

Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у частині 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (постанова Верховного Суду України № 911/1707/15 від 25.05.2016).

Разом із тим, колегія суддів відзначає, що поняття переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1 статті 33 Закону) означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови рівні з умовами особи, що наділена переважним правом.

Судами не встановлено обставин надання земельної ділянки, яка орендувалась позивачем за договором, іншим особам на будь-якому правовому титулі.

Відповідно до положень статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Цивільного кодексу України право на звернення до суду мають лише ті особи, які доведуть факт порушення або оспорювання відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів, тобто доведуть право вимоги до свого процесуального опонента.

Незважаючи на те, що в контексті цих норм для звернення до господарського суду за судовим захистом з відповідним позовом достатньо лише суб'єктивного уявлення особи про те, що її право або інтерес підлягає захисту, якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення права або легітимного інтересу відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

Оскільки переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк може бути реалізоване перед іншими претендентами на оренду і за інших рівних умов, а із встановлених судами обставин в даній справі вбачається розгляд відповідачем звернення позивача, а також надання пропозиції укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди на інших умовах (щодо строку дії договору та орендної плати), та не встановлено існування прав або інтересів до відповідної земельної ділянки інших осіб, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що переважне право позивача на укладення договору перед іншими не є порушеним, а тому підстави для поновлення договору у спосіб, передбачений частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", відсутні.

За таких встановлених обставин справи, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання за позивачем переважного права на поновлення договору та поновлення договору у спосіб, передбачений частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду зелі", визнається колегією суддів обґрунтованим.

З огляду на що, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі № 912/566/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова