Постанова

від 07.11.2017 по справі 926/929/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 926/929/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Дубник О.П. Скрипчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 7 від 27.12.2015)

відповідача: не з'явився;

третіх осіб: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Бук» , вих № 07/09 від 07.09.2017

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 (суддя Скрипничук І.В.)

у справі № 926/929/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Бук» , с. Коровія Чернівецької області

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оазіс-Юг» , м. Миколаїв Миколаївської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Миколаїв Миколаївської області

про стягнення 239 189, 53 грн

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд Бук» про стягнення 239 189, 53 грн за псування вантажу, внаслідок недотриманні температурного режиму під час перевезення.

Надалі, ПАТ Львівський холодокомбінат подано позовну заяву до ТОВ «Пан Логістик» про відшкодування збитків в розмірі 239 189, 53 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістік» задоволено.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 239 189, 53 грн за псування вантажу та 3587,87 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Провадження у даній справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик" на суму 239 189, 53 грн припинено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Логістик» на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" судовий збір у сумі 3 587, 84 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом невірно визначено їх статус в процесі, як перевізника. Вважає, що у стосунках з власником вантажу - ПАТ «Львівський холодокомбінат» перевізником товару є ТОВ «Пан Логістик» , що підтверджується договором перевезення.

Стверджує, що вантаж був розвантажений на склад ТОВ РЛЦ , а своє рішення поміщення вантажу ймовірно позивач не узгоджував з власником вантажу. А згодом позивач, також без погодження з ЛІМО, з використанням власного чи орендованого транспортного засобі, доставив вантаж в с. Квітневе (Дмитрове) повідомив про доставку власника, однак дані доказу суду не надав.

Вказує, що позивач відмовився визнати факт та надати суду відомості про направлення на їх адресу заявки на доставку вантажу з с. Дмитрове до м. Львів, незважаючи на наявність доказів надходження засобами електронного зв'язку їхньої заявки від 02.08.2016 та направлення на їх електронну адресу підписаної заявки. Вважає, що суд не дослідив вказані обставини.

Пояснює, що в період з 29.06.2016 по 30.07.2017 належний їм транспортний засіб здійснював ряд рейсів, відтак очевидно, що товар зберігався в іншому місці. Зазначає, що позивач повідомляв ПАТ «Львівський холодокомбінат» про перебування вантажу в Одеській області, і не надав жодних вказівок щодо повернення вантажу в м. Львів. Тому саме позивач, як перевізник, не виконав зобов'язання по поверненню неприйнятого вантажу на адресу товаровідправника, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Вважає недоведеною кількість вантажу, яка була зіпсована станом на день доставки в м. Миколаїв, оскільки в акті є відомості, що частина вантажу непридатна для вживання, а один фахівець, який приймав участь у прийманні вантажу зробив у акті зауваження, що деякі види морозива безпідставно віднесені до непридатних для вживання, а один вид морозива простояв при температурі +15 після вивантаження впродовж години, що і стало підставою для псування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Зокрема позивач не погоджується з твердженням відповідача, що такий не є перевізником в даній справі, оскільки матеріали справи містять договір-заявку на перевезення, укладену позивачем та ПАТ Львівський холодокомбінат № 444, в якій вказано водія та реєстраційні номери транспортних засобі, що належать відповідачу. Також в матеріалах справи є договір про надання та організацію послуг та разовий договір-заявка, укладені сторонами у справі, відповідно до якого позивач залучав відповідача до безпосереднього виконання перевезення. В разовому договорі-заявці вказано ті ж дані, що і у заявці № 444. Звертає увагу, що ТТН в графі автомобільний перевізник зазначений позивач, однак в графі водій та автомобіль зазначений водій відповідача та його транспортний засіб.

Зазначає, що відповідач безпідставно вказує про ненадання позивачем доказів та вказує, що суду надавались пояснення, що заявку від 02.08.2016 позивач не оформляв та не підписував. Вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо надсилання заявки на електронну адресу відповідача, оскільки по-перше таку заявку можна підготувати в односторонньому порядку, по-друге, договір, укладений сторонами, не містить переліку електронних адрес позивача, за допомогою яких могло б вестись електронне листування.

Посилання на здійснення рейсів транспортним засобом, в якому було зіпсовано вантаж, в період з 29.06.2016 по 02.08.2016 вважає таким, що не спростовує вину у його псуванні та несвоєчасному поверненні.

Звертає увагу, що відповідач не надав доказів отримання вказівок від вантажовідправника стосовно зміни пункту призначення доставки зіпсованого вантажу, а відтак відповідач, як безпосередній перевізник, мав негайно повернути вантаж у м. Львів, чого ним не було зроблено.

Вказує, що матеріали справи містять достатньо доказів псування вантажу, його кількості та вартості, зокрема, ТТН, акт про відмову від приймання вантажу від постачальника, пояснення вантажоодержувача, акт приймання продукції (товарів) за якістю та комплектністю, та довідка вантажовідправника про розмір фактичної шкоди, завданої псуванням товарів.

10 жовтня 2017 року відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема висновку № 14560 від 05.10.2017 Київського експертно-дослідного центру, який як вважає відповідач, доводить надіслання позивачем на їх електронну адресу заявки від 02.08.2016 на перевезення вантажу за маршрутом Бровари-Львів.

Крім того, відповідач подав клопотання про витребування доказів у справі, зокрема, інформацію від ТОВ РЦЛ про точну дату переміщення партії вантажу на склад з усіма деталями про спосіб до мовлення, термін зберігання вантажу, замовника перевезення, дані про транспортний засіб та якість продукції.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 10.10.2017.

В дане судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, подав письмові пояснення, в яких заперечував проти прийняття судом висновку № 14560, оскільки відповідач не навів доказів неможливості подання такого доказу суду першої інстанції, такий висновок суб'єктом господарювання на замовлення відповідача, отже є сумніви в упередженості та об'єктивності цього доказу, такий висновок не має значення для справи, оскільки в силу умов договору, лише підписана сторонами заявка може слугувати належним та допустимим доказом, більше того, звертає увагу на відсутність електронного цифрового підпису на об'єкті дослідження в порушення ЗУ Про електронний цифровий підпис .

Відповідач та треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду спору були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про долучення нових доказів, оскільки відповідач дійсно не навів жодних підстав неможливості надання такого висновку суду першої інстанції, більше того, такий висновок датований - 05.10.2017, тобто після винесення місцевим господарським судом рішення по справі, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та справедливість рішення на момент його прийняття.

Щодо клопотання про витребування доказів, то таке також не підлягає до задоволення, оскільки ТОВ РЦЛ не є учасником судового процесу у даній справі та з урахуванням приписів ст. 38 ГПК України, суд витребовує докази лише у разі неможливості стороною подати такі. Однак, відповідач таких не подав, матеріали справи не містять доказів звернення скаржника до ТОВ РЦЛ з відповідними проханнями/запитами про надання інформації. Більше того, в силу процесуального законодавства, обов'язок доказування покладено саме на сторону, яка посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 у справі № 926/929/17 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07 травня 2015 року ТОВ «Пан Логістік» та ТОВ «Норд Бук» був укладений договір надання та організації послуг № ЕП-00954 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, відповідач зобов'язався перевезти наданий йому позивачем вантаж в міжнародному або міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а відповідач, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.5. договору, сторони погодили, що конкретні умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах-заявках, які при підписанні сторонами стають невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.5. договору, 23.06.2016 позивачем та відповідачем було підписано разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № КИ-11853 до договору (далі - заявка), згідно з якою відповідач зобов'язався перевезти вантаж (морозиво та заморожені напівфабрикати) за маршрутом: м. Львів (пункт завантаження) - м. Миколаїв (пункт розвантаження), з дотриманням температурного режиму мінус 20 градусів Цельсія.

При цьому договором (п.п. 2.2.1., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.6.) також встановлений обов'язок відповідача забезпечити виконання всіх зобов'язань, зазначених у підтвердженій заявці, подати технічно справний автомобіль з урахуванням вимог для перевезення кожного окремого виду вантажу, інструктувати водіїв про правила та умови перевезення вантажів та нести повну відповідальність за їх дії (бездіяльність), а також суворо дотримуватися температурного режиму перевезення вантажів.

На підставі вищевказаної заявки, відповідач, в особі свого водія ОСОБА_3, прийняв до перевезення вантаж згідно з товарно-транспортною накладною № 2641 від 23.06.2016 на загальну суму 87 782, 85 грн та товарно-транспортною накладною № 2642 від 23.06.2016 на загальну суму 264 811, 61 грн, що підтверджується підписами водія у вищевказаних товарно-транспортних накладних.

Згідно з п.п. 2.2.7., 2.2.8. договору, відповідач зобов'язаний проводити перевірку вантажів при завантаженні, зокрема, перевірити його відповідність товарно-транспортній документації і відсутність наявних пошкоджень вантажу. У випадку виявлення під час приймання невідповідностей або пошкодження вантажу, відповідач повинен повідомити про це позивача та вантажоодержувача, а також зробити відповідний запис у товарно-транспортній накладній та засвідчити цей запис печаткою (штампом) вантажовідправника.

Відсутність у товарно-транспортних накладних на вищевказане перевезення будь-яких зауважень з боку відповідача свідчить про прийняття останнім вантажу до перевезення у належному стані та у відповідності з товарно-супровідними документами.

Відповідач зобов'язався доставити вищевказаний вантаж з дотриманням температурного режиму (20 градусів Цельсія) в м. Миколаїв на склади вантажоодержувачів - ТОВ «Оазіс-Юг» (відповідно до ТТН № 2641 від 23.06.2016) та ФОП ОСОБА_2 (відповідно до ТТН № 2642 від 23.06.2016).

25 червня 2016 року при прийманні вантажу вантажоодержувачами було виявлено порушення температурного режиму під час перевезення та, як наслідок, відмовлено у прийнятті даного вантажу в повному обсязі, про що зроблено відповідні відмітки у ТТН № 2641 від 23.06.2016 та ТТН № 2642 від 23.06.2016.

Пунктом 15.1. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (№ 363 від 14.10.1997) (далі - Правила) передбачено, що у разі зіпсування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом.

Відповідно до вимог чинного законодавства України вантажоодержувач ТОВ «Оазіс- Юг» , який також мав право приймати товари та продукцію, покупцем яких є ФОП ОСОБА_2 (відповідно до договору доручення на приймання продукції по якості та кількості № б/н від 01.01.2016), зафіксував факт невідповідності температурного режиму перевезення вантажу, згідно з ТТН № 2641 від 23.06.2016 та ТТН № 2642 від 23.06.2016, в акті про відмову від приймання вантажу від постачальника № б/н від 25.06.2016 (далі - акт). Згідно з актом температура на датчику автомобіля становила -13,8 градусів Цельсія; при відкритті кузова автомобіля для визначення стану доставленого вантажу було виявлено, що морозиво деформоване, м'яке, а біля дверей навіть рідке, тобто холодильна установка не працювала довгий час. Крім того, зі слів вантажника ОСОБА_4, об 6:30 год. холодильник в автомобілі був вимкнений. З пояснень водія ОСОБА_5, датчик несправності холодильного агрегату вибиває покази несправності, на холодильній установці виставлена температура -22 градуса, але фактично таку температуру установка не дає.

Вищевказаним актом також встановлено факт несправності холодильного агрегату, про що вказує сам водій ОСОБА_6, який підписав акт без жодних зауважень та заперечень, а отже, цілком і повністю погодився з викладеною у акті інформацією.

Таким чином, підписання представником відповідача акту означає його згоду, як перевізника, з фактом порушення відповідачем температурного режиму під час перевезення продукції.

Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору та заявці і порушення температурного режиму перевезення вантажу, внаслідок чого вантаж був зіпсований, вантажоодержувачі відмовилися приймати даний вантаж.

Слід зазначити, що у запереченнях проти позовної заяви від 29.03.2017 відповідач підтвердив факт порушення температурного режиму.

Відповідно до п. 13.11. Правил, якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від перевізника, інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником. При цьому пунктом 13.12. Правил встановлено, що коли перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов'язаний повернути вантаж вантажовідправнику.

На вимогу приписів вищевказаних Правил неприйнятий вантаж у подальшому було повернуто відповідачем на склад безпосереднього вантажовідправника (ПАТ «Львівський холодокомбінат» ).

Комісією у складі посадових осіб вантажовідправника та позивача, за участю представника відповідача - водія ОСОБА_3, здійснено приймання та перевірку якості вантажу, згідно з ТТН № 2641 від 23.06.2016 та ТТН № 2642 від 23.06.2016, про що складено акт приймання продукції (товарів) за якістю та комплектністю № б/н від 03.08.2016.

Як було встановлено у процесі приймання продукції, і засвідчено вищевказаним актом, частина продукції стала непридатною до продажу та споживання (стан вантажу та характер виявлених дефектів описані у акті). За результати експертної перевірки, фактичний стан морозива та заморожених напівфабрикатів, які надійшли на адресу ПАТ «Львівський холодокомбінат» , є наслідком порушення температурного режиму при перевезенні товару.

Оскільки стандарти та технічні умови ДТСУ 4735:2007, 4733:2007, 4734:2007, ТУ У 15.8- 32206630-002-2003, ТУ У 10.7-13662837-001:2015, ТУ У 10.8-01553706-002:2014 не передбачають переведення даної продукції у нижчий сорт, товар вважається зіпсованим.

За таких обставин, внаслідок недотримання відповідачем температурного режиму перевезення морозива та заморожених напівфабрикатів, вантаж був розморожений і зіпсований.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди.

Перелік та вартість зіпсованого вантажу вказані у довідці про розмір фактичної шкоди, завданої псуванням товарів № 3004/Д від 15.09.2016, виданої ПАТ «Львівський холодокомбінат» на підставі акту приймання продукції (товарів) за якістю та комплектністю № б/н від 03.08.2016, та становить 239 189, 53 грн.

Частина 2 ст. 308 ГК України передбачає, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Згідно з ч. З ст. 310 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно з ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Частиною 4 даної статті передбачено, що коли внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Відповідно до п. 2.2.10 договору, відповідач несе матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення вантажоодержувачу. Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу повну вартість вантажу при недостачі, пошкодженні вантажу (вм'ятини, розриви, підмокання, побиття, царапини, втрату товарного вигляду, пошкоджені акцизних марок тощо).

Аналізуючи подані сторонами докази, місцевий господарчий суд дійшов вірного висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пан Логістік» виступав перед ПАТ «Львівський холодокомбінат» як посередник - експедитор, а безпосереднім перевізником у цьому перевезенні виступало ТОВ «Норд Бук» .

Незалежно від назви договору перевезення № 160418 від 05.04.2016, укладенимж ТОВ «Пан Логістік» та ПАТ «Львівський холодокомбінат» , та незалежно від назви сторін у цьому договорі, відносини між позивачем та ПАТ «Львівський холодокомбінат» мають характер відносин транспортної експедиції, за якими ПАТ «Львівський холодокомбінат» є вантажовідправником, а ТОВ «Пан Логістік» є експедитором - посередником.

Незалежно від назви договору № ЕП - 00954 від 07.05.2017, укладеного ТОВ «Пан Логістік» і ТОВ «Норд Бук» та незалежно від назви сторін у цьому договорі, відповідач є безпосереднім перевізником, який виконував перевезення (на підставі разового договору -заявки № КИ - 11853 від 23.06.2016), під час якого відбулося псування вантажу.

Крім того, матеріали справи свідчать, що у ТТН № 2642 від 23.06.2016 та у ТТН № 2641 від 23.06.2016 в графі «автомобільний перевізник» зазначений позивач, однак в графі «водій» зазначений водій ТОВ «Норд Бук» - ОСОБА_3 з серією посвідчення водія - ІСА111660, в графі «автомобіль» зазначений автомобіль відповідача (реєстраційний номер НОМЕР_1), і в графі «причіп/напівпричіп» вказаний також транспортний засіб відповідача (реєстраційний номер НОМЕР_2).

Отже, матеріали справи підтверджують, що в даному випадку фактично виконання обов'язків перевізника здійснювало ТОВ «Норд Бук» , з яким позивач уклав договір та разовий договір - заявку, копію яких позивачем долучено до матеріалів справи. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у справі № 910/10933/14.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірних відносинах виступав посередником - експедитором, а відповідач - безпосереднім перевізником. Відповідно до п. 13.11. Правил перевезення, якщо Вантажоодержувач (ТОВ «Фірма Оазис - Юг» ) не може прийняти вантаж від перевізника (ТОВ «Норд Бук» ), інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником (ПАТ «Львівський холодокомбінат» ). Пунктом 13.12. Правил перевезення встановлено, якщо перевізник (ТОВ «Норд Бук» ) не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він (перевізник, ТОВ «Норд Бук» ) обов'язаний повернути вантаж вантажовідправнику (ПАТ «Львівський холодокомбінат» ).

Таким чином, зобов'язання з повернення вантажу вантажовідправнику, відповідно до Правил перевезення, покладається виключно на перевізника.

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність та допустимість доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не надав доказів отримання вказівок від вантажовідправника стосовно зміни пункту призначення доставки зіпсованого вантажу, а відтак, перевізник (ТОВ «Норд Бук» ) мав негайно повернути вантаж вантажовідправнику у м. Львів, чого відповідачем не було зроблено, внаслідок чого вантаж був зіпсований.

Позивачем долучено до матеріалів справи докази сплати позивачем ПАТ Львівський холодокомбінат вартості зіпсованого відповідачем вантажу.

Відтак судом першої інстанції правомірно припинено провадження в частині позовних вимог третьої особи 1, з огляду на відсутність предмету спору.

Доводи скаржника щодо невірного встановлення місцевим господарським судом його статусу, як перевізника є безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено факт перевезення вантажу водієм товариства та на транспортному засобі, який йому належить.

Твердження відповідача щодо доставки вантажу в с. Квітневе (Дмитрове), про яку було повідомлено власника не підтверджено жодними доказами. Посилання на такі обставини також і відсутні в позовній заяві ПАТ «Львівський холодокомбінат» по даній справі.

Щодо заявки позивача та неподання доказів, їх не витребування місцевим господарським судом, то слід зазначити, що матеріали справи містять пояснення позивача, який стверджує, що така заявка ним не підписувалась та не надсилалась відповідачу. Колегія суддів звертає увагу на відсутність в договорі чи заявці відомостей щодо електронної адреси сторін. Відтак електронні документи, які не містять електронного цифрового підпису не можуть слугувати належними та допустимими доказами по справі в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України.

Посилання скаржника на зберігання товару в іншому місці, з огляду на перебування транспортного засобу в рейсах, жодним чином не спростовує факт псування товару при перевезенні.

Також необґрунтованими є твердження відповідача щодо відсутності відомостей про кількість зіпсованого вантажу, оскільки матеріали справи містять довідку про розмір фактичної шкоди. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальна вартість товару, який перевозився, становить 352 594, 46 грн. В той час, як до стягнення заявлено вартість виключно зіпсованого товару, перелік якого, вказаний в довідці.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доведеністю позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленного позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернівецької області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 у справі № 926/929/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 13.11.2017

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.