Постанова

від 11.05.2018 по справі 926/929/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/929/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Бук",

на рішення Господарського суду Чернівецької області

(суддя - Скрипничук І.В.)

від 01.08.2017,

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Юрченко Я.О., судді - Дубник О.П., Скрипчук О.С.)

від 07.11.2017,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Бук",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Оазіс-Юг", фізична особа-підприємець Карапетян Вардан Гургенович,

про стягнення 239 189,53 грн,

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Логістик",

про стягнення збитків в сумі 239 189,53 грн,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року ТОВ "Пан Логістик" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення 239 189, 53 грн із ТОВ "Норд Бук" за псування вантажу, внаслідок недотримання температурного режиму під час перевезення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було підписано договір-заявку на перевезення вантажів, згідно з якою відповідач зобов'язався перевезти вантаж (морозиво та заморожені напівфабрикати) за маршрутом м. Львів - м. Миколаїв, з дотриманням температурного режиму мінус 20 градусів Цельсія. Проте, при прийманні вантажу вантажоодержувачами було виявлено порушення температурного режиму під час перевезення та, як наслідок, відмовлено у прийнятті цього вантажу та зіпсовано вантаж.

Залучена до розгляду справи третя особа ПАТ "Львівський холодокомбінат" подала позовну заяву до ТОВ "Пан Логістик" про відшкодування збитків в розмірі 239 189,53 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 позов ТОВ "Пан Логістік" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 239 189,53 грн за псування вантажу. Провадження у цій справі за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПАТ "Львівський холодокомбінат" до ТОВ "Пан Логістик" про стягнення 239 189,53 грн припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2017 залишено без змін.

ТОВ "Норд Бук" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом невірно визначено їх статус в процесі, як перевізника. Вважає, що у стосунках з власником вантажу - ПАТ "Львівський холодокомбінат" перевізником товару є ТОВ "Пан Логістик". На думку відповідача, суд не дослідив обставини зберігання вантажу в період з 25.06.2016 по 02.08.2018. Вважає недоведеною кількість вантажу, яка була зіпсована на день доставки в м. Миколаїв.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення. Вказує, що матеріали справи містять достатньо доказів псування вантажу, про його кількість та вартість, зокрема: товарно-транспортні накладні, акт про відмову від приймання вантажу, пояснення вантажоодержувача, акт приймання продукції (товарів) за якістю та комплектністю, та довідка вантажовідправника про розмір фактичної шкоди, завданої псуванням товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, ТОВ "Пан Логістик" взяло на себе зобов'язання перед ПАТ "Львівський холодокомбінат" з доставки вантажу (морозиво) за маршрутом: м. Львів - м. Миколаїв, з дотриманням температурного режиму мінус 24 градусів Цельсія відповідно до договору-заявки на перевезення № 444 від 23.06.2016. У вказаній заявці вказано транспортний засіб Івеко д.н.з. НОМЕР_1, пр. НОМЕР_2.

Правовідносини між ПАТ "Львівський холодокомбінат" як вантажовідправником та ТОВ "Пан Логістік" як перевізником були врегульовані договором перевезення № 160418 від 05.04.2016. Пункт 1.2 такого договору передбачав можливість надання перевізником послуг транспортного експедирування.

В свою чергу ТОВ "Пан Логістик" залучило до такого перевезення ТОВ "Норд Бук", про що 23.06.2016 позивачем та відповідачем було підписано договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № КИ-11853 до договору №ЕП-00954 від 07.05.2015, за умовами якої відповідач зобов'язався перевезти вантаж (морозиво) за маршрутом: м. Львів (пункт завантаження) - м. Миколаїв (пункт розвантаження), з дотриманням температурного режиму мінус 20 градусів Цельсія. У вказаному договорі-заявці вказано транспортний засіб IVECO д.н.з. НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Договір надання та організації послуг № ЕП-00954 між ТОВ "Пан Логістік" (експедитор-замовник) та ТОВ "Норд Бук" (перевізник) був укладений 07 травня 2015 року, відповідно до п. 1.1 якого, відповідач зобов'язався перевезти наданий йому позивачем вантаж в міжнародному або міжміському сполученні з пункту відправлення до пункту призначення і видати вантаж вантажоодержувачеві або іншій уповноваженій на одержання вантажу особі, а позивач, після прийняття перевезення, відповідно до умов цього договору, зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 1.5 договору № ЕП-00954 від 07.05.2015, сторони погодили, що умови кожного перевезення зазначаються сторонами у разових договорах-заявках, які при підписанні сторонами стають невід'ємними частинами цього договору.

Пунктами 2.2.3, 2.2.4, 2.2.6 договору № ЕП-00954 від 07.05.2015 встановлені обов'язки відповідача подати технічно справний автомобіль з урахуванням вимог для перевезення кожного окремого виду вантажу, інструктувати водіїв про правила та умови перевезення вантажів та нести повну відповідальність за їх дії (бездіяльність), а також суворо дотримуватися температурного режиму перевезення вантажів.

Відповідно до п. 2.2.10 договору № ЕП-00954 від 07.05.2015 перевізник несе матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття його до перевезення і до моменту вручення вантажоодержувачу. Перевізник зобов'язаний відшкодувати експедитору повну вартість вантажу при недостачі, пошкодженні вантажу (вм'ятини, розриви, підмокання, побиття, подряпини, втрату товарного вигляду, пошкодження акцизних марок тощо).

На підставі договору-заявки № КИ-11853 від 23.06.2016, відповідач прийняв до перевезення вантаж за товарно-транспортними накладними № 2641 від 23.06.2016 (вантажоодержувач ТОВ "Оазіс-Юг") та № 2642 від 23.06.2016 (вантажоодержувач ФОП Карапетян В.Г.).

Судом встановлено, що товар завантажено на автомобіль відповідача, як перевізника, без зауважень щодо якості та цілісності вантажу.

25.06.2016 при прийманні вантажу вантажоодержувачами було виявлено порушення температурного режиму під час перевезення та відмовлено у прийнятті вантажу, про що зроблено відповідні відмітки у товарно-транспортних накладних. ТОВ "Оазіс-Юг" складено акт про відмову від приймання вантажу від постачальника. Суд врахував, що ТОВ "Оазіс-Юг" мав право приймати товари та продукцію, покупцем яких є ФОП Карапетян В.Г., відповідно до договору доручення на приймання продукції за якостю та кількістю від 01.01.2016.

Під час судового розгляду ТОВ "Норд Бук" не заперечувало факт порушення температурного режиму перевезення вантажу. Вантажоодержувач ТОВ "Оазіс-Юг" у своїх поясненнях від 07.07.2017 наданих до місцевого суду вказав, що причиною псування товару було порушення температурного режиму, у чому винний перевізник - ТОВ "Норд Бук".

Неприйнятий вантаж було повернуто відповідачем на склад вантажовідправника - ПАТ "Львівський холодокомбінат".

Комісією у складі посадових осіб вантажовідправника (ПАТ "Львівський холодокомбінат") та позивача (ТОВ "Пан Логістік"), за участю водія відповідача ОСОБА_2, здійснено приймання та перевірку якості вантажу, згідно з товарно-транспортними накладними від 23.06.2016 № 2641 та № 2642, про що складено акт приймання продукції (товарів) за якістю та комплектністю від 03.08.2016.

Вказаним актом зафіксовано, що частина перевезеної продукції стала непридатною до продажу та споживання внаслідок порушення температурного режиму при перевезенні товару. Оскільки стандарти та технічні умови ДТСУ 4735:2007, 4733:2007, 4734:2007, ТУ У 15.8- 32206630-002-2003, ТУ У 10.7-13662837-001:2015, ТУ У 10.8-01553706-002:2014 не передбачають переведення даної продукції у нижчий сорт, товар вважається зіпсованим.

ПАТ "Львівський холодокомбінат" як вантажовідправник та виробник зіпсованої продукції вказало її перелік та вартість у довідці про розмір фактичної шкоди, завданої псуванням товарів № 3004/Д від 15.09.2016. Вартість зіпсованої продукції склала 239 189,53 грн.

16.09.2016 ПАТ "Львівський холодокомбінат" надіслав ТОВ "Пан Логістік" претензію про відшкодування вартості завданої шкоди в результаті псування вантажу за товарно-транспортними накладними № 2641 та № 2642 від 23.06.2016 на суму 239 189,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відшкодував ПАТ "Львівський холодокомбінат" вартість зіпсованого вантажу в сумі 239 189,53 грн, що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.05.2017, 08.06.2017, 13.06.2017, 14.06.2017, 23.06.2017,26.06.2017, 30.06.2017, 03.07.2017.

Спірні правовідносини сторін врегульовані такими правовими нормами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України).

Стаття 307 ГК України передбачає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 1 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відповідно до ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною третьої статті 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 ЦК України унормовано, що для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом ч. 1 ст. 1191, ч. 2 ст. 1192 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого у відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на встановлені обставини справи, умови договорів-заявок на перевезення № 444 від 23.06.2016, № КИ-11853 від 23.06.2016, договорів №ЕП-00954 від 07.05.2015 та № 160418 від 05.04.2016, характер правовідносин учасників справи щодо перевезення за товарно-транспортними накладними № 2641 від 23.06.2016 та № 2642 від 23.06.2016, господарські суди дійшли правильного висновку, що ТОВ "Пан Логістік" виступав перед ПАТ "Львівський холодокомбінат" як посередник - експедитор, а безпосереднім перевізником у цьому перевезенні було ТОВ "Норд Бук".

Господарські суди обґрунтовано виходили з того, що відповідач, прийнявши товар в пункті завантаження, без будь - яких зауважень в товарно-транспортних документах, в тому числі без зазначення недоліків, пов'язаних з порушенням умов завантаження продукції, несе повну матеріальну відповідальність за псування вантажу під час його транспортування.

Враховуючи відшкодування позивачем публічному акціонерному товариству "Львівський холодокомбінат" вартості зіпсованого вантажу в сумі 239 189,53 грн, місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження щодо позовних вимог ПАТ "Львівський холодокомбінат" до ТОВ "Пан Логістік" про стягнення 239 189,53 грн на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

З моменту здійснення відшкодування за зіпсований вантаж згідно претензії вантажоодержувача (ПАТ "Львівський холодокомбінат"), позивач отримав право вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Збитки розраховано, виходячи з вартості зіпсованої продукції на підставі довідки виробника такої продукції (ПАТ "Львівський холодокомбінат") № 3004/Д від 15.09.2016 та акту приймання продукції (товарів) за якістю та комплектністю від 03.08.2016.

Верховний Суд вважає, що господарські суди обґрунтовано встановили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов'язань щодо збереження вантажу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання температурного режиму перевезення вантажу; самої шкоди та вини.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної псуванням вантажу, внаслідок недотримання температурного режиму під час перевезення в сумі 239 189,53 грн є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Аргументи касаційної скарги щодо неправильного встановлення господарськими судами його статусу, як перевізника є безпідставними та необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено факт перевезення вантажу водієм відповідача та на транспортному засобі, який йому належить, що узгоджується із умовами укладених між сторонами договорів.

Посилання скаржника на обставини зберігання вантажу в період з 25.06.2016 по 02.08.2018, з огляду на перебування транспортного засобу IVECO д.н.з. НОМЕР_1 в рейсах, жодним чином не спростовує факт псування товару, виявленого при його отриманні вантажоодержувачем, що підтверджується актом про відмову від приймання вантажу від постачальника від 25.06.2016 із підписом водія відповідача, товарно-транспортними накладними № 2641 та № 2642 від 23.06.2016 із відмітками про відмову у прийнятті товару та не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати збитки, завданих псуванням вантажу внаслідок порушення температурного режиму при перевезенні товару.

Окрім того, за умовами п. 13.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від перевізника, інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником. При цьому пунктом 13.12 Правил встановлено, що коли перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов'язаний повернути вантаж вантажовідправнику.

Матеріали справи не містять доказів отримання вказівок від вантажовідправника стосовно зміни пункту призначення доставки зіпсованого вантажу, а відтак, перевізник (ТОВ "Норд Бук") мав повернути вантаж вантажовідправнику (ПАТ "Львівський холодокомбінат") у м. Львів, чого відповідачем не було зроблено, внаслідок чого вантаж був зіпсований.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Норд Бук" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 у справі за № 926/929/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач