Постанова

від 30.05.2007 по справі 15/2-63

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

30 травня 2007 р.                                                                                  

№ 15/2-63 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко

Л.П. -головуючий,

Михайлюка

М.В.,

Дунаєвської

Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 березня 2007 року

у справі № 15/2-63 Господарського суду Донецької області за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1, Донецька область, до Відкритого

акціонерного товариства “Донецькобленерго", Донецька область, про

захист прав споживача, відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24 371,90 грн.

та відшкодування моральної шкоди в сумі 92 430,40 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ПП ОСОБА_1. -(ОСОБА_2

дов. НОМЕР_1.);

відповідача -не з'явилися;

встановив:

У січні 2007 року позивач

-Приватний підприємець ОСОБА_1 пред'явив у господарському суді позов до

відповідача -Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго"

про захист прав споживача, відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24 371,90

грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 92 430,40 грн.

Ухвалою господарського суду

Донецької області від 12 січня 2007 року 

позовну  заяву ПП ОСОБА_1.

було  повернуто на підставі того, що

останнім не додано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі,

витрат на інформаційно-технічне забезпечення 

судового  процесу, а крім того в

одній позовній заяві об'єднано кілька вимог до одного відповідача, сумісний

розгляд яких є неможливим.

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 14 березня 2007 року (колегія суддів у складі: Стойка

О.В. -головуючий, Діброви Г.І., Дзюби О.М.) ухвалу залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що

позивач є суб'єктом господарської діяльності та звернувся за вирішенням спору,

що випливає з господарського договору про постачання електричної енергії, яку

він отримує від відповідача для використання у здійсненні  підприємницької  діяльності, а тому доводи про звільнення його

від сплати державного мита та інформаційно-технічних витрат при поданні позовної

заяви, на підставі Закону “Про захист прав споживачів” є безпідставними.

У касаційній скарзі Приватний

підприємець ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм

процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 14 березня 2007 року у даній справі.

Розглянувши матеріали справи і

доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів

знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких

підстав.

Відповідно до ст. 46 ГПК України

державне мито сплачується в порядку і розмірі, встановлених законодавством

України.

Порядок сплати державного мита

встановлений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита,

яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22

квітня 1993р. № 15 та Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”

від 21.01.1993 р. № 7-93.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій позивачем при поданні позовної заяви

не надано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно технічне

забезпечення судового процесу. При цьому позивач посилається на те, що

відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України “Про захист прав споживачів” його як

позивача звільнено від сплати державного мита при поданні позовної заяви та

відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 29 березня 2002 р. № 411

"Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу" його звільнено також від сплати витрат на інформаційно

технічне забезпечення судового процесу.

Місцевий господарський суд,

постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду, зазначив, що

відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” споживач

-фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи

замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з

підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Укладені договори НОМЕР_2 та

НОМЕР_2 на користування електричною енергією між позивачем як суб'єктом

підприємницької діяльності та відповідачем, свідчать про те, що правовідносини

між сторонами за договорами пов'язані із здійсненням позивачем підприємницької

діяльності, а тому останній у даному випадку не є споживачем в розумінні Закону

України “Про захист прав споживачів” та не звільняється від сплати державного

мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при

подачі позову до господарського суду.

Відповідно до  вимог ч. 1 п. 4, 10 ст. 63 ГПК України суддя

повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано

доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано

доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Окрім того, суд зазначив, що за

приписами п. 5 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї

документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в

одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний

розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи

суттєво утруднить вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.58 ГПК

України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між

собою підставою виникнення або поданими доказами.

Господарський суд при винесенні

ухвали про повернення позовної заяви, виходив з того, що позивачем порушені

правила об'єднання позовних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи,

позовна заява фізичної особи -ПП ОСОБА_1 об'єднує 16 різних вимог (майнового та

немайнового характеру) до одного відповідача -ВАТ “Донецькобленерго",

одночасний та сумісний розгляд яких суттєво утруднить вирішення спору.

За таких обставин суд першої

інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого

висновку про повернення позовної заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги

правильності висновків суду не спростовують і тому їх належить залишити поза

увагою.

Зважаючи на наведене, судова

колегія дійшла висновку про правомірне застосування судом апеляційної інстанції

при прийнятті оскаржуваної постанови норм процесуального законодавства та

відсутність будь-яких підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми

матеріального чи процесуального права, тому підстав до її скасування не

вбачається.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119, 11111, 11113 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного

підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного

господарського суду від 14 березня 2007 року у справі № 15/2-63 залишити без

змін.

Головуючий                                                          

Л. Невдашенко

Судді:                                                   

                              М.

Михайлюк

Н. Дунаєвська