Постанова

від 14.11.2017 по справі 820/4698/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" листопада 2017 р. № 820/4698/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільний дом Соллі-Плюс , звернулось до суду з позовом до Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 16.06.2017 року №0001571403, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1309737,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 173260,00 грн. та № НОМЕР_1, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 1679213,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 839606,50 грн.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільний дом Соллі-Плюс 21.05.1996 року р. взято на податковий облік за №164 та перебуває на обліку у Харківській об єднаній державні податковій інспекції ГУ ДФС у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 13.03.2017 №1223 (ОСОБА_1.), від 13.03.2017 №1224 (ОСОБА_2І), від 13.03.2017 №1225 (ОСОБА_3А.), від 13.03.2017 №1226 (ОСОБА_4Ю.), від 13.03.2017 №1227 (ОСОБА_5В.), від 13.03.2017 №1228 (ОСОБА_6В.), виданих Головний управлінням ДФС у Харківській області,головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управлінню аудиту ГУ ДФС у Харківській області, радником податкової та митної справи III рангу, ОСОБА_1,головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управлінн: аудиту ГУ ДФС у Харківській області, радником податкової та митної справи II рангу. ОСОБА_2,головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно - перевірочної робота управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області, радником податково та митної справи III рангу, ОСОБА_3,головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно - перевірочної роботі управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області, інспекторок податкової та митної справи І рангу, ОСОБА_7, головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок управлінн: аудиту ГУ ДФС у Харківській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_5,головним державним ревізором- інспектором відділу фактичних перевірок управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_6,згідно з пп.20.1.4, п.20.1, ст.20, ст.75, ст.77, ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1-й квартал 2017 року, на підставі наказу Головного правління ДФС у Харківській області від 01.03.2017 №737 проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю АВТОМОБІЛЬНИЙ ДОМ СОЛЛІ - ПЛЮС ( далі ТОВ АВТОМОБІЛЬНИЙ ДОМ СОЛЛІ - ПЛЮС ) податковий номер 24127337, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 03.05.2017 року № 3295/20-40-14-03-07/24127337, яким встановлено, зокрема, наступні порушення: п.п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.6, п.11, п.15, п.18, п.19 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року №996- XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. N291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за N893/4186, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму на загальну суму 1309737 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 963217 грн., за 1-й квартал 2016 - 346520 грн. та п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198, п.201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1679213 грн., в тому числі за лютий 2016 - на 286466 грн., березень 2016 - на 603774грн., травень 2016 - на 565022грн., липень 2016 - на 3426 грн., вересень 2016- на 220525 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДФС винесено податкові повідомлення - рішення від 16.06.2017 року №0001571403, яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1309737,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 173260,00 грн. та № НОМЕР_1, яким підприємству донараховано податок на додану вартість в розмірі 1679213,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 839606,50 грн.

Однією з підстав для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало твердження посадових осіб контролюючого органу про заниження ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс податкових зобов'язань з ПДВ в результаті заниження вази оподаткування при реалізації товарів (автомобілів) за ціною, нижчою за ціну їх придбання. При цьому в акті перевірки йдеться посилання на факт продажу нашим підприємством автомобіля марки Меrсеdes-Веnz В 220 4Маtіс на адресу покупця ОСОБА_8 за ціною 737 500 гривень при ціні придбання цього автомобіля 750628,33 гривень, а також автомобіля марки Меrсеdes-Веnz АМG 863 4Маtіс Саbriolet на адресу ТОВ ВПЗ Реласт за ціною 3705800 гривень при ціні його придбання 4808422,50 гривень.

Нормативним обґрунтуванням цього висновку є посилання в акті перевірки на п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, згідно норм якого, базою оподаткування операцій з постачання товарів вважається їх договірна вартість, яка не може бути нижчою ціни придбання таких товарів.

Судом встановлено, що дійсно, підприємство - позивач у перевіряє мий період мало господарські взаємовідносини з ТОВ Аванта-Сервіс (код 39555297), ТОВ Саліта-Плюс (код ЄДРПОУ 39561735), та ТОВ Фінкомпані Десіжн (код 40256927).

Матеріалами справи підтверджено, що господарські відносини між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та ТОВ Аванта-Сервіс здійснювалися на підставі укладених між підприємствами, належним чином оформлених договорів оренди обладнання № 35 від 07 січня 2015 року, № 36 від 08 січня 2015 року та договору доручення на пошук потенційних покупців автомобілів № 30/07 від 30.07.2015 року.

За умовами договорів оренди обладнання № 35 від 07 січня 2015 року, № 36 від 08 січня 2015 року ТОВ Аванта-Сервіс (орендодавець) передав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (орендар) в оренду визначене в договорі обладнання для використання у господарській діяльності з виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів.

Номенклатура переданого в оренду обладнання відповідає основному виду діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , яке займається продажем автомобілів, автомобільних запчастин, а також здійснює гарантійне та післягарантійне технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт вантажних, легкових автомобілів та автобусів. Для здійснення цієї діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс має відповідні матеріальні та трудові ресурси, а саме: будівлі автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів, обладнання та трудовий персонал.

Саме для використання у господарській діяльності, розширення видів, кількісних та якісних показників послуг з технічного обслуговування автомобілів, які надаються ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс , було взяте в оренду у ТОВ Аванта-Сервіс відповідне обладнання.

При виконанні умов договорів оренди обладнання № 35 від 07 січня 2015 року, № 36 від 08 січня 2015 орендодавець здійснив постачання, встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станції технічного обслуговування орендаря, про що сторонами були підписані відповідні акті тестування обладнання. Обладнання, яке було передано в оренду, було взяте ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс на облік у якості тимчасово використовуваних основних засобів, згідно актів внутрішнього переміщення обладнання.

Факт передачі обладнання підтверджується підписаним сторонами відповідними актами приймання-передачі обладнання, в яких вказується яке само обладнання було передано орендодавцем орендарю на виконання умов договору.

За результатами виконання умов договорів оренди обладнання між підприємствами були підписані відповідні акти надання послуг.

За умовами договору доручення на пошук потенційних покупців автомобілів № 30/07 від 30.07.2015 року ТОВ Аванта-Сервіс (повірений) за дорученням ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (довіритель) зобов'язувалося здійснювати пошук та надавати інформацію про потенційних покупців автомобілів та супутні товарів, які реалізуються нашим підприємством.

Встановлено, що вказані послуги також відповідають основному виду діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі Плюс .

За умовами договору ТОВ Аванта-Сервіс повірений отримував винагороду за фактично укладені договори купівлі-продажу між довірителем та знайденими повіреним покупцями. Розмір винагороди визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт та в звіті повіреного.

За результатами наданих за договором доручення на пошук потенційних покупців автомобілів послуг, між підприємствами був підписаний акт виконаних робіт № А-00000007 від 03.12.2015р.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що господарські відносини між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та ТОВ Саліта-Плюс здійснювалися на підставі укладених між підприємствами, належним чином оформлених договорів оренди обладнання № 38 від 09 січня 2015 року, № 39 від 12 січня 2015 року та договору про надання послуг (клінінгові послуги) № 0106 від 01 червня 2015 року.

За умовами договорів оренди обладнання № 38 від 09 січня 2015 року, № 39 від 12 січня 2015 року ТОВ Саліта-Плюс (орендодавець) передав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (орендар) в оренду визначене в договорі обладнання для використання у господарській діяльності з виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточном та капітальному ремонту автомобілів.

Номенклатура переданого в оренду обладнання відповідає основному виду діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

При виконанні умов договорів оренди обладнання № 38 від 09 січня 2015 року, № 39 від 12 січня 2015 року орендодавець здійснив постачання, встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станції технічного обслуговування орендаря, про що сторонами були підписані відповідні акті тестування обладнання. Обладнання, яке було передано в оренду, було взяте ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс на облік у якості тимчасово використовуваних основних засобів, згідно актів внутрішнього переміщення обладнання.

Факт передачі обладнання підтверджується підписаним сторонами відповідними актами приймання-передачі обладнання, в яких вказується яке само обладнання було передано орендодавцем орендарю на виконання умов договору. За результатами виконання умов договорів оренди обладнання між підприємствами були підписані відповідні акти надання послуг.

За умовами договору про надання послуг (клінінгові послуги) № 0106 від 01 червня 2015 року ТОВ Саліта-Плюс зобов'язувалося надати на адресу ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс клінінгові послуги, а саме послуги з організації виконання робіт по прибиранню приміщень в будівлях автосалонів та станцій технічного обслуговування автомобілів за адресами Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, відділення Кутузівка, ЗО та 32- А. За умовами вказаного договору виконавець здійснював, у тому числі, мийку вітражних вікон та вітрин у зазначених будівлях. Умови здійснення мийки вітражних вікон передбачали також і виконання висотних робіт.

За умовами договору витрачальні матеріали та миючі засоби для виконання робіт надавалися виконавцем. За результатами виконаних робіт між підприємствами був підписаний відповідний акт виконаних робіт № С-00000002 від 04.12.2015р.

Матеріалами справи підтверджено, що господарські відносини між ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс та ТОВ Фінкомпані Десіжн здійснювалися на підставі укладених між підприємствами, належним чином оформлених договору оренди обладнання № 02/02 від 05 лютого 2016 року, та договору доручення № 01/02 від 05 лютого 2016 року.

За умовами договору оренди обладнання 02/02 від 05 лютого 2016 року ТОВ Фінкомпані Десіжн (орендодавець) передав ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (орендар) в оренду визначене в договорі обладнання для використання у господарській діяльності з виконання робіт по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту автомобілів.

Номенклатура переданого в оренду обладнання відповідає основному виду діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс .

При виконанні умов договору оренди обладнання орендодавець здійснив постачання, встановлення та опробування працездатності переданого в оренду обладнання в приміщенні станції технічного обслуговування орендаря, про що сторонами були підписані відповідні акті тестування обладнання. Обладнання, яке було передано в оренду, було взяте ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс на облік у якості тимчасово використовуваних основних засобів, згідно актів внутрішнього переміщення обладнання.

Факт передачі обладнання підтверджується підписаним сторонами відповідними актами приймання-передачи обладнання, в яких вказується яке само обладнання було передано орендодавцем орендарю на виконання умов договору. За результатами виконання умов договорів оренди обладнання між підприємствами були підписані відповідні акти надання послуг.

За умовами договору доручення № 01/02 від 05.02.2016 року ТОВ Фінкомпані Десіжн (повірений) за дорученням ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс (довіритель) зобов'язувалося здійснювати пошук та надавати інформацію про потенційних покупців автомобілів та супутні товарів, які реалізуються нашим підприємством.

Встановлено, що вказані послуги також відповідають основному виду діяльності ТОВ Автомобільний дом Соллі Плюс .

За умовами договору ТОВ Аванта-Сервіс повірений отримував винагороду за фактично укладені договори купівлі-продажу між довірителем та знайденими повіреним покупцями. Розмір винагороди визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт та в звіті повіреного.

За результатами наданих за договором доручення на пошук потенційних покупців автомобілів послуг, між підприємствами був підписаний акт виконаних робіт.

Суд вказує, що сплату за надані послуги за вищевказаними договорами ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс здійснив у повному обсязі грошовими коштами у безготівковій формі. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, на думку суду, факт сплати за отримані послуги також є доказом реальності вчинених між підприємствами господарських операцій.

Суд також вказує, що зі змісту акту перевірки від 03.05.2017 року № 3295/20-40-14-03-07/24127337 вбачається, що контролюючим органом досліджувалися первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські відносини нашого підприємства з ТОВ Аванта- Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс , та ТОВ Фінкомпані Десіжн .

При цьому в акті перевірки не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в первинних документах нашого підприємства неповні, недостовірні та (або) суперечливі. В акті перевірки не зафіксований факт наявності в документах, отриманих від ТОВ Аванта-Сервіс , ТОВ Саліта-Плюс та ТОВ Фінкомпані Десіжн будь-яких недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу.

Перевіркою не встановлено, що послуги у цих контрагентів придбавалися підприємством для використання в цілях інших, ніж з метою використання в господарській діяльності, не встановлено здійснення збиткових операцій.

Згідно частин 1, 5 ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ч. 1 ст. 19 Господарського кодекс України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік Доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес; виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Суд вказує, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом частин І та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платники податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі вищевказані норми позивачем, на думку суду, дотримано.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд також вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Що стосується згаданих в акті перевірки матеріалів кримінального провадження, то судом встановлено, що згідно Постанови про закриття кримінального провадження від 31 травня 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017220000000003 від 10.01.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс закрите, у зв'язку з відсутністю в діях ТОВ Автомобільний дом Соллі-Плюс складу кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані первинні документи в сукупності із іншими доказами є достатніми доказами реального виконання контрагентами господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя. Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд зобов'язаний застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії . У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаного податкового повідомлення - рішення.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний Дом "Соллі-Плюс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_2; № НОМЕР_1 від 16 червня 2017 року .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.