Постанова

від 07.11.2017 по справі 924/222/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 924/222/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВиробничого підприємства "Зеніт" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі№ 924/222/17 Господарського суду Хмельницької області за позовомВиконуючого обов'язки першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради доВиробничого підприємства "Зеніт" про стягнення 49 806,62 грн від позивача: Крамар А.В.,

від відповідача: не з'явились;

від Генеральної прокуратури України: прокурор відділу ГП України - Гудименко Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Виробничого підприємства "Зеніт" про стягнення 49 806,62 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2017 у справі №924/222/17 (суддя Шпак В.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 (головуючий суддя - Гулова А.Г., судді - Маціщук А.В., Петухов М.Г.) позов задоволено, присуджено до стягнення з Виробничого підприємства "Зеніт" на користь Хмельницької міської ради 49806,62 грн збитків, завданих використанням земельної ділянки по вул. Пілотській 77/3 Б у м. Хмельницькому без правовстановлюючих документів.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Виробниче підприємство "Зеніт" звернулось із касаційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, пункту 3.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судами також не враховано постанову Верховного суду України від 28.01.2015 у справі №3-210гс14 та не встановлено вини відповідача у тривалому неоформленні правовстановлюючих документів.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Виробниче підприємство "Зеніт" є власником кількох об'єктів нерухомого майна, зокрема головного виробничого корпусу площею 805 кв.м., пластмасової дільниці площею 100,3 кв.м. та підсобного приміщення площею 14,7 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням сесії Хмельницької міської ради за №41 від 12.12.2012 ВП "Зеніт" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Пілотській, 77/3 Б площею 1227 кв.м. для обслуговування вказаного вище нерухомого майна з метою оренди.

За даними інформаційної довідки департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 06.02.2017 №336/02-01-11 загальна площа земельної ділянки під будівлею (по зовнішніх стінах) та бетонованою площадкою для розвантаження товару становить 1035 кв.м, що також підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 14.07.2016.

Станом на 01.08.2016 право користування земельною ділянкою відповідно до положень діючого земельного законодавства не оформлено, у зв'язку з чим на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.07.2012 №657 було створено комісію для визначення розміру збитків завданих власникам землі та землекористувачам використанням землі без правовстановлюючих документів.

На засідання комісії запрошено представника ВП "Зеніт".

10.08.2016 відбулось засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, на якому представник ВП "Зеніт" ОСОБА_6 (довіреність від 08.08.2016) пояснила, що нарахування збитків вважає безпідставними, оскільки сумлінно виконує свої обов'язки та здійснює всі залежні від них дії щодо оформлення права оренди земельної ділянки по вул. Пілотській, 77/3Б.

За результатами визначення комісією розміру збитків, що підлягають сплаті ВП "Зеніт" за використання земельної ділянки за адресою вул. Пілотській, 77/3Б без правовстановлюючих документів вирішено скласти акт від 11.08.2016, яким, з посиланням на підпункт 1 пункту 5 статті 288 Податкового кодексу України, лист Управління Держемагенства у Хмельницькому районі від 03.03.2016 №18-28-99.10-7788/0/15-16 щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки землі, враховуючи період використання земельної ділянки з 01.08.2013 по 01.08.2016 та цільове призначення землі, встановлено розмір збитків, заподіяних територіальній громаді у розмірі 49 806,62 грн.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №629 від 08.09.2016 "Про затвердження актів визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів та внесення змін в рішення виконавчого комітету" затверджено акт комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок використання ВП "Зеніт" земельної ділянки площею 0,1035 га по вул. Пілотській,77/3Б.

19.09.2016 Хмельницькою міською радою на адресу ВП "Зеніт" було направлено повідомлення №2661/01-02-15 про добровільне відшкодування розміру збитків з додатками: копією акта комісії від 11.08.2016, копією рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08.09.2016 №629.

Невиконання відповідачем викладених у наведеному повідомленні вимоги слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом про стягнення збитків у розмірі 49806,62 грн.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись приписами статей 120, 125, 126, 152, 156, 157, 206, 211, Земельного кодексу України, статей 22, 261, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статтю 2 Закону України "Про плату за землю", з огляду на встановлені обставини використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що свідчить про порушення прав позивача у справі на отримання орендної плати у розмірі, встановленому Податковим кодексом України, а також оскільки розмір збитків визначений з урахуванням площі нерухомого майна, розміщеного на ній, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, однак, за таких мотивів.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору оренди, емфітевзису чи суперфіцію. Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 14.09.2016 у справі №6-2588цс15.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідач є власником об'єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, оформлення правовстановлюючих документів на яку триває. Оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки не укладено, орендну плату за договором відповідач не сплачує, хоча земельна ділянка використовується ним для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Як уже було зауважено, прокурор обґрунтував заявлені до стягнення кошти як несплачену відповідачем орендну плату за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід від здачі спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю, які за визначенням статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України є збитками у виді упущеної вигоди.

Задовольняючи позов, суди керувалися статтею 211 Земельного кодексу України, статтями 22, 261, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України якими урегульовано порядок стягнення саме збитків. Водночас, стягнення збитків, з огляду на наведені норми можливе лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Оскільки судами не встановлено наявності вини у діях відповідача щодо використання ним земельної ділянки без правовстановлюючих документів, стягнення заявлених коштів у якості збитків є передчасним.

Разом з цим, Верховним судом України у постанові від 18.05.2016 №922/51/15 наголошено на тому, що відповідно до положень статей 2, 43, 54 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, фізичних осіб, які такими не є, державних та інших органів, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону) позову.

При цьому господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об'єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

З викладеного вбачається, що збереження відповідачем грошових коштів, які мали б бути ним сплачені позивачу в якості орендної плати, відбулось за рахунок останнього, оскільки він є власником земельної ділянки, тобто мало місце безпідставне збагачення відповідача, а відтак Виробниче підприємство "Зеніт" зобов'язане сплатити Хмельницькій міській раді грошові кошти безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

Як уже зазначалось вище, істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є розмір орендної плати.

З огляду на викладене, для визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати, яку просив стягнути позивач, необхідним є встановлення її розміру, шляхом множення площі земельної ділянки, фактичне користування якою встановлено в ході засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, та розміру нормативної грошової оцінки займаної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) територіальної громади м. Хмельницький здійснено комісією, створеною на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.07.2012 №657, з урахуванням площі земельної ділянки, яка фактично займається належним відповідачу нерухомим майном, нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно листа Управління Держземагенства від 03.08.2016 №18-28-99.10-7788/0/15-16) та встановленої підпунктом 1 пункту 5 статті 288 Податкового кодексу України мінімальної відсоткової ставки.

Отже, заявлені до стягнення кошти відповідають розміру орендної плати.

При цьому колегія суддів зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи вищевикладене, а також те, що його положення, зокрема п. 3, не передбачають відшкодування грошових коштів безпідставно збережених у зв'язку з користування спірною земельною ділянкою без належного оформлення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з наявністю підстав для стягнення з відповідача 49 806,62 грн, однак не у якості збитків, як заявлено прокурором та стягнуто судами, а у якості безпідставного збагачення, обумовленого приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки неправильне застосування до спірних правовідносин сторін норм статей 22, 261, 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України не вплинуло правильність прийняття рішення суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 924/222/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Виробничого підприємства "Зеніт" - без задоволення.

У силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виробничого підприємства "Зеніт" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 924/222/17 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 924/222/17 без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

І .П. Ходаківська