Рішення

від 24.10.2017 по справі 390/1106/16-ц

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1106/16-ц

Провадження № 2/390/20/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Терещенка Д.В.,

при секретарі - Головацькій А.Б.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_1В. до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Технополь Агро про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення про його державну реєстрацію та зустрічний позов ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_1В. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановив:

Позивач ФГ ОСОБА_1В. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ТОВ Технополь Агро , в якому просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Технополь Агро від 10.03.2016 року терміном на сім років, та скасувати рішення про його державну реєстрацію. В обґрунтування позову зазначено, що 14.12.2007 між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_1В. було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, передана в оренду позивачу строком на 20 років. Даний договір зареєстровано в Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 03 червня 2008 року за № 040837200035. До початку 2016 року сторони за вищезазначеним договором належним чином виконували взяті на себе зобов'язання, але на початку 2016 року позивачу стало відомо про те, що між ОСОБА_3 та TOB Технополь Агро укладено та зареєстровано договір оренди землі на земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у позивача. Зазначена дія з боку відповідачів по справі порушує право позивача на користування земельною ділянкою. Враховую те, що на момент реєстрації договору оренди землі між відповідачами по справі і до теперішнього часу, договір оренди землі укладений між ОСОБА_5 та ФГ ОСОБА_1В. є діючим та не скасований, позивач вважає, що договір оренди землі укладений між відповідачами по справі слід визнати недійсним та скасувати рішення про його державну реєстрацію.

09.09.2016 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву до ФГ ОСОБА_1В. , в якій просить визнати недійсним договір оренди землі б/н від 14.12.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Фермерським господарством ОСОБА_1В. , на земельну ділянку площею 4,80 га, реєстраційний № 040837200035. Свої вимоги мотивувала тим, що їй, на підставі державного акту серії III-KP № 024165 від 31.08.2001 року, належить земельна ділянка, призначена для ведення сільськогосподарського виробництва, розташована на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, № 075, площею 4,80 га, кадастровий номер 3522587600:02:000:0075. Однак, договір оренди землі від 14 грудня 2007 року, реєстраційний номер 040837200035, на зазначену земельну ділянку з Фермерським господарством ОСОБА_1В. , ОСОБА_3 не укладала. В результаті огляду наданих ФГ ОСОБА_1В. ксерокопій договору б/н від 14.12.2007 року на дану земельну ділянку ОСОБА_3 стверджує, що підпис та написання прізвища в розділі № 16 Реквізити сторін в графі Орендодавець договору виконані не нею, а іншою особою.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечували та просили відмовити, у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 02.02.2017 року заперечувала щодо задоволення первісного позову, підтримала та просила задовольнити зустрічний позов в повному обсязі . Пояснила, що в 2007 році начебто укладала договір оренди землі з ФГ ОСОБА_1В. , але під час укладення договору вважала, що строк його дії 10 років. Договір, який укладала з ФГ ОСОБА_1В. , не читала, а тому і не знала, що він укладений на 20 років. ОСОБА_1 виконував умови договору, але на її думку не належним чином, як наслідок вона образилась на нього і уклала в 2016 році новий договір оренди землі з TOB Технополь Агро . Чи її підпис в договорі оренди від 14.12.2007 року сказати точно не може, оскільки не пам'ятає, чи підписувала його. Зазначила, що не підписувала з ФГ ОСОБА_1В. договір оренди саме на 20 років.

Представник відповідачів ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився. В попередньому судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову ФГ ОСОБА_1В. . Також від нього надійшли письмові заперечення щодо первісного позову, в яких зазначено, що вимоги ФГ ОСОБА_1В. необґрунтовані з наступних підстав: 11.01.2016 року між ОСОБА_3, яка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії III KP №024165 є власником земельної ділянки загальною площею 4,7952 га, та TOB Технополь Агро укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Відповідно до чинного законодавства даний договір оренди належним чином був зареєстрований у Державного реєстратора, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про що свідчать інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 55125521 від 15.03.2016 року. Необхідною умовою для підписання письмового договору оренди земельної ділянки сторонами, відповідно до Законів України та підзаконних нормативних актів, є реєстрація права на оренду земельної ділянки, та пошук відомостей про неї у Державному земельному кадастрі, а саме у витягу ДЗК, у якому зазначаються відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, який подасться разом з договором до реєстратора. Тобто, якщо є відомості про державну реєстрацію обтяжень у використані земельної ділянки, то орган, до якого подається на реєстрацію договір оренди земельної ділянки, унеможливлює його реєстрацію у визначених Законом випадках.

Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову ФГ ОСОБА_1В. , підтримав та просив задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 Також від нього надійшли письмові заперечення щодо первісного позову, в яких зазначено, що ОСОБА_3, на підставі державного акту серії ІІІ - KP № 024165 від 31.08.2001 є власницею земельної ділянки, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, № 075, площею 4,80 га. ФГ ОСОБА_1В. , дійсно, раніше на підставі усної домовленості, використовувало зазначену земельну ділянку для вирощування сільгосппродукції, без оформлення письмового договору. Проте, договір оренди землі від 14 грудня 2007 року на зазначену земельну ділянку з ФГ ОСОБА_1В. , ОСОБА_3 не укладала. В результаті огляду наданої позивачем ксерокопії договору на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 заявляє, що підпис та прізвище від імені орендодавця ОСОБА_3 в розділі № 16 Договору виконані іншою особою. 11 січня 2016 року, ОСОБА_3, використовуючи своє конституційне право, уклала догорів оренди землі з ТОВ Технополь Агро . Державна реєстрація договору оренди здійснена, згідно чинного законодавства у приватного нотаріуса ОСОБА_7 10 березня 2016 року. В ході реєстрації права оренди земельної ділянки встановлено, що у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні. Крім того, в поясненнях від 02.10.2017 року ОСОБА_4 не заперечує, що 14.12.2007 між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_1В. було укладено договір оренди, але зазначає, що 06.03.2000 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_1В. було укладено договір оренди земельної частки (паю) на строк 10 років, а тому спірний договір від 14.12.2007, на його думку, було укладено з порушенням земельного законодавства і не зареєстровано в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073. У зв'язку з цим, стверджує, що незалежно від обставин фактичного виконання сторонами договору від 14.12.2007, вказаний правочин не набув чинності у визначеному Законом порядку, а відтак не може вважатись належним правовстановлюючим документом, який би закріплював за позивачем законний титул щодо спірної земельної ділянки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 4,80 га в межах згідно з планом, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Федорівської сільської ради, ділянка № 075, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 024165 (а.с.46).

14 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_1В. було укладено договір оренди землі на 20 років щодо земельної ділянки, розташованої на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, площею 4,80 га, який зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України , про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03 червня 2008 року (а.с.7-8).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ст.18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення сторонами договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст. 202 ЗК України (в редакції на час укладення сторонами договору оренди землі) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Представник відповідачів - ОСОБА_4 стверджує, що договір оренди землі від 14 грудня 2007 між ОСОБА_8 та ФГ ОСОБА_1В. було не зареєстровано в порядку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073.

Однак, листом Державного комітету України по земельних ресурсах державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 6-8-783/342 від 18.04.2007 Щодо надання роз'яснення стосовно порядку державної реєстрації договорів оренди землі роз'яснено, що відповідно до ст. 20 ЗУ Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Згідно з пунктом 4 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174 (далі - Тимчасовий порядок), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. Державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор) - структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (далі - Центр ДЗК), у межах повноважень якого є земельна ділянка. Однак, Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073, встановлено, що державна реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. На думку Держземінспекції під час реєстрації договорів оренди землі слід застосовувати Тимчасовий порядок, оскільки спеціальним органом щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр ДЗК (його структурні підрозділи) у складі Держкомзему України. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1088 повноваження щодо ведення державного реєстру земель покладені на Центр ДЗК. Зазначений нормативно-правовий акт прийнято пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.98 N 2073), отже застосовується нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше (конкуренція загальної та спеціальної норм, де перевагу має спеціальна норма).

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року N 135, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 року за N 408/7729, установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1088 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру (у редакції на час державної реєстрації договору оренди землі) установлено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, який здійснює його ведення. До створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель.

Відповідно до п. 4.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року N 174 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962 (в редакції на час державної реєстрації договору оренди землі) державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

А тому, суд приходить до висновку, що проведення 03 червня 2008 року у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України державної реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_1В. від 14 грудня 2007 року, шляхом учинення реєстраційного запису, відповідало встановленому порядку вчинення таких дій.

Станом на 2016 рік вищезазначений договір оренди землі від 14 грудня 2007 року невизнаний недійсним, а відтак є чинним та відповідно зобов'язання за ним підлягають виконанню його сторонами.

11 січня 2016 року ОСОБА_3 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки із ТОВ Технополь Агро , договір укладено на сім років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди земельної ділянки. 10 березня 2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно цього договору (а.с. 35-38, 41).

В п.1 ч.1 ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; та інші передбачені Законом.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч.ч. 3,4 ст.3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналізуючи вищевикладене, можливо дійти висновку, що орендодавцем ОСОБА_3 передано в оренду ТОВ Технополь Агро земельну ділянку, що належить їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на землю серії ІІІ-КР № 024165, за договором оренди землі від 11 січня 2016 року, зареєстрованого 10.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, при цьому вказана земельна ділянка перебувала на час укладення цього договору оренди землі в оренді ФГ ОСОБА_1В. , згідно з договору оренди землі від 14.12.2007 року та зареєстрованого 03.06.2008 у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України , що не був визнаний судом недійсним, а відтак зобов'язання за ним підлягають виконанню його сторонами.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (ч.1 ст.27 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України ).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, судом установлено, що укладений між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_1В. договір оренди землі від 14 грудня 2007 року, який зареєстрований у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України 03 червня 2008 року, станом на 2016 рік був чинним, а відтак зобов'язання за ним підлягали виконанню його сторонами.

Проте, укладений 11 січня 2016 року договір оренди землі між відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ Технополь Агро , зареєстрований 10.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суперечить вищезазначеним установленим правилам, а тому підлягає визнанню недійсним.

Вимога позивача щодо скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Технополь Агро від 11.01.2016 задоволенню не підлягає оскільки, фактично ставиться питання про визнання незаконними дій реєстратора (приватного нотаріуса), який не приймав участі у справі та до якого не заявлялися вимоги.

Крім того, відповідно до положень ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визнання судом недійсним договору оренди землі є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію .

По зустрічному позову суд приходить до наступних висновків.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Статтями 11, 60, 212 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що підпис та написання прізвища в розділі № 16 Реквізити сторін в графі Орендодавець договору від 14.12.2007 виконані не нею, а іншою особою. Ухвалою суду від 02.02.2017 задоволено клопотання представника відповідачів - ОСОБА_4 та призначено в справі судово-почеркознавчу експертизу з метою встановлення достовірності підпису ОСОБА_3 в договорі оренди від 14.12.2007, але вказана експертиза не виконана, у зв'язку з ненаданням додаткових документів експерту зі сторони відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Отже, ОСОБА_3 та її представником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3М, не підписувала спірний договір.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач 1 та її представник не довели обставини викладені в зустрічному позові, на які посилаються як на підставу своїх вимог, оскільки вони не підтверджені належними та допустимим доказами, а тому в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_1В. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, слід відмовити.

Таким чином, первісний позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Згідно з ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ Технополь Агро на користь ФГ ОСОБА_1В. по 689 грн. судового збору з кожного.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст. 13 , 18 , 27 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 2 , 3 , 4, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 203 , 215 , 236 , 629 , 638 ЦК України , ст. ст. 10 , 11 , 15 , 57- 61, 88 , 179, 212-215 , 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги фермерського господарства ОСОБА_1В. задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі на земельну ділянку, згідно державного акту серії ІІІ-КР № 024165, укладений 11 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ Технополь Агро терміном на сім років та зареєстрований 10.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно .

В іншій частині позову відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_3 до фермерського господарства ОСОБА_1В. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ Технополь Агро на користь ФГ ОСОБА_1В. по 689 грн. судового збору з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя