Ухвала

від 25.09.2017 по справі 752/15519/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4378/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

представника власника та володільця майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 та володільця майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_10 та накладено арешт на майно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення обшуку в складському приміщенні корпусу цеха № 1 ПрАТ «Київський завод «РІАП» за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 5.

Згідно ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку, що вказані речі, на які просить накласти арешт слідчий, є речовими доказами у кримінальному провадженні та з метою недопущення їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати чи знищення, необхідно накласти на них арешт.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_11 та володілець майна ОСОБА_8 подали спільну апеляційну скаргу з доповненнями, в якій ставлять питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та посилаючись на незаконність ухвали, просять її скасувати.

Мотивуючи апеляційні вимоги зазначають, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, оскільки допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, ГУ НП в м. Києві знаходиться у Шевченківському районі міста Києва, а відтак клопотання про накладення арешту на майно мав розглядати слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва.

Крім цього стверджує, що слідчим суддею було вчинено перешкоди для здійснення дослідження обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення у зв`язку з неповідомленням власника та володільця майна про призначений судовий розгляд.

Апелянт зазначає, що вилучене майно належить ТОВ «Ханес груп», кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_12 та ФОП ОСОБА_12 та було придбане з метою здійснення господарської діяльності з виробництва та реалізації кави Romiani, а також супутніх товарів чаю та цикорію.

Також додає, що ОСОБА_12 та ОСОБА_8 за своїм процесуальним статусом не входять до кола осіб, на майно яких може бути накладено арешт, оскільки їм не повідомлено про підозру у рамках даного кримінального провадження.

В судове засідання у справі прокурор у кримінальному провадженні не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся на попередньому судовому засіданні, що підтверджується розпискою прокурора ОСОБА_13 , яка міститься в матеріалах справи. Крім того, на адресу прокуратури міста Києва завчасно направлявся запит з вимогою забезпечити присутність прокурора у судовому засіданні з розгляду вищезазначеної апеляційної скарги. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника та володільця майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі представника власника та володільця майна. Копія ухвали на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_11 не направлялася і розписка про отримання ними або їх представниками відсутня, а відтак в силу положень ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження не пропущено.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим управлінням ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного 23.01.2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 22017220000000023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України.

Органами досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_12 організував виготовлення контрафактної кавової продукції відомих світових брендів («Якобс», «Нескафе», «Маккофе», «Чорна карта», тощо) з незаконним використанням знаків для товарів, фірмових найменувань, кваліфікованого зазначення пошкодження товарів.

Виробництво та зберігання вищезазначеної контрафактної продукції здійснювалось у складських та виробничих приміщеннях за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .

11.05.2017 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова надано дозвіл на проведення обшуку в складському приміщені корпусу цеха № 1 ПрАТ «Київський завод «РІАП» за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 5, яке на підставі договору оренди № 02-17 від 01.04.2017 року передано в користування ОСОБА_8

19.05.2017 року в ході проведення обшуку виявлено та вилучено контрафактну кавову продукцію світових брендів «JACOBS», «NESCAFE», «MacCofee», «CARTE NOIRE», «POMIANI», «FORT» та документи, які містять дані щодо джерел протиправного виготовлення вказаної продукції і подальшого зберігання та реалізації, пакувальних матеріалів, не розфасовану кавову сировину.

01.06.2017 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова накладено арешт на майно ОСОБА_8 , вилучене 19.05.2017 року під час проведення обшуку.

29.06.2017 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області встановлено строк дії арешту на майно протягом двох місяців з дня винесення ухвали, тобто до 01.08.2017 року.

01.08.2017 року слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 за погодженням із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_10 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_8 , вилучене 19.05.2017 року під час проведення обшуку в складському приміщені корпусу цеха № 1 ПрАТ «Київський завод «РІАП» за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 5.

02.08.2017 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва клопотання слідчого було задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку, перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи органу досудового розслідування, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, яке було вилучено 19.05.2017 року в ході проведення обшуку в складському приміщені корпусу цеха № 1 ПрАТ «Київський завод «РІАП» за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 5 з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбачених ч. 1ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність права власності ОСОБА_8 з потребами кримінального провадження.

Виходячи з того, щост. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українислідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вилучене під час обшуку майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене із прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_10 та накладено арешт на майно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час проведення обшуку в складському приміщенні корпусу цеха № 1 ПрАТ «Київський завод «РІАП» за адресою: м. Київ, вул. Корабельна, 5 залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 та володільця майна ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3