Рішення

від 15.11.2017 по справі 910/16804/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017Справа №910/16804/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД"

Про стягнення 291 154,49 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

від позивача: Базюкевич Є.В. (дов № 00015 від 05.07.2017)

від відповідача: Галченко О.О. (дов. від 10.10.2017)

В судовому засіданні 15.11.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 291 154,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем 25.10.2016 договору № 668/1010-16 да додаткових угод до нього відповідач не виконав в повному обсязі своє зобов'язання в частині оплати за виконані роботи, а тому позивач просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16804/17, розгляд справи призначено на 18.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 відкладено розгляд справи на 01.11.2017.

В судовому засіданні 01.11.2017 було оголошено перерву до 15.11.2017.

В судове сідання призначене 15.11.2017 з'явилися представники сторін та надали пояснення по справі.

Розглянувши у судовому засіданні 15.11.2017 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині заборгованості за додатково виконані роботи на суму 8 221,51 грн та нарахованих на неї пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку про необхідність його прийняття до розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. п. 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам чинного законодавства України та не порушує чиї-небудь охоронювані законом права та інтереси, а тому приймається судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" (далі - відповідач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" (далі - позивач, Виконавець, Підрядник) було укладено Договір №668/1010-16 (далі -Договір), який набрав чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до умов Договору позивач прийняв на себе зобов'язання в термін не більше двох місяців при умові надходження попередньої оплати та узгодження всіх технічних питань за наданим Замовником проектом, із своїх матеріалів, своїми силами та засобами, на свій ризик виконати роботи з монтажу обладнання систем СПЗ на об'єкті Замовника за адресою: м. Бровари, Київська область, вул. Об'їздна дорога 62, а відповідач - оплатити та прийняти їх.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Обсяг, характер та детальна вартість робіт було визначено на підставі Договірної ціни в Додатку №1 до Договору.

Враховуючи положення п. 1.5 Договору Додатковими угодами від 06.12.2016 та 22.03.2017 Сторони дійшли згоди переглянути вартість Договору у зв'язку зі збільшенням обсягу робіт.

Від стягнення заборгованості за виконання робіт, передбачених в Додатковій угоді №2 позивач в процесі розгляду справи відмовився.

Розділом 2 Договору встановлено вартість робіт та порядок розрахунків. Так, з урахуванням Додаткових угод загальна вартість робіт за договором з урахуванням вартості матеріалів та обладнання складає 2 631 747,18 грн, в т.ч. 438 624,53 грн. Оплата за Договором здійснюється в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок Виконавця, згідно Додатку №2 до Договору Календарний план фінансування , який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до календарного плану фінансування відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість робіт протягом 5 (п'ять) тижнів з дати підписання Договору, зокрема, на п'ятому тижні після підписання Договору відповідач зобов'язаний був здійснити кінцевий розрахунок в розмірі 20% - 225 274,11 грн.

В межах Договору позивачем було виконано роботи в повному обсязі на загальну суму 2 631 747,18 грн, про що ним було складено та підписано Акт приймання виконаних робіт. За фактом виконання робіт позивачем було проведено комплексні випробування та складено Акти від 17.04.2017. Акти разом з були направлені на адресу відповідача Кур'єрською службою доставки (листом з описом вкладень) та отримані ним 27.04.2017

В листі 20.07.2017 відповідач відмовився підписати Акти, які були направлені йому позивачем, посилаючись на виявлення визначеного переліку недоліків (всього п'ять пунктів), та зазначив про готовність підписання актів та проведення остаточного розрахунку за фактично виконані роботи.

31.07.2017 позивач надіслав відповідь на зауваження відповідача, в якій зазначив про несвоєчасність та безпідставність пред'явлення претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт.

В претензії від 06.10.2017 (направлено позивачу 09.10.2017) відповідач повідомив про порушення умов Договору позивачем в частині своєчасності, повноти та якості виконаних робіт (14 пунктів), заявив вимогу про сплату пені за несвоєчасне виконання робіт та відмовився від сплати позивачу наявної заборгованості за Договором в сумі 225 274,11 грн до виправлення заявлених недоліків. Наявність недоліків відповідач підтверджує звітом ТОВ ТИТУЛ.ЛТД від 29.05.2017. В претензії відповідач посилається на неодноразове направлення звіту від 29.05.2017, проте доказів такого направлення окрім як разом з претензією від 06.10.2017 матеріали справи не містять і позивачем не підтверджено. Пояснень щодо відсутності посилань на зазначений звіт в листі від 20.07.2017 представником відповідача також не надано.

Позивач не погодився з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві та претензіях відповідача, мотивуючи це невиправданим затягуванням пред'явленням претензій щодо якості, кількості та строків виконання робіт. Також позивач зазначив, що частина тверджень відповідача викладених у відзиві та претензіях не підтверджені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 853 ЦК України закріплено зобов'язання замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З сукупного аналізу наведених норм вбачається, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт.

Оскільки роботи за Договором було виконано позивачем та акти прийняття виконаних робіт були направлені відповідачу, а відповідач не скористався своїм правом негайно заявити про наявність недоліків в виконанні обов'язків позивачем суд розцінює Акти прийняття робіт, підписані в односторонньому порядку зі сторони позивача належними та допустимими доказами виконання робіт.

Твердження відповідача викладені у відзиві суд не приймає до уваги у зв'язку з недоведеністю їх в повному обсязі та немотивованою зміною заявлених в претензіях вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 225 274,11 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 30 671,55 грн за період з 30.11.2016 по 29.05.2017, а також інфляційні втрати у розмірі 20 274,67 грн та 3% річних у розмірі 5 553,08 грн, нараховані за період з 30.11.2016 по 25.09.2017.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за недотримання строків оплати за виконані позивачем роботи передбачена у п. 5.3. Договору, відповідно до якого у разі прострочення відповідачем строків оплати виконаних робіт відповідач сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за весь час прострочення .

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних неведені позивачем є арифметично вірними, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд у повному обсязі задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС".

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зменшення заявлених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЗОНІН ЛТД" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, ідентифікаційний код 40645844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" (49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, житловий масив Тополя-2, будинок 37, к.102, ідентифікаційний код 34588401) 225 274,11 грн основної заборгованості, пеню у сумі 30 671,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 274,67 грн, 3% річних у розмірі 5 553,08 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 226,25 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 17.11.2017

Суддя М.О. Лиськов