Ухвала

від 14.11.2017 по справі 11/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

14 листопада 2017 року Справа № 11/297

Суддя Господарського суду Луганської області Драгнєвіч О.В , розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 31.01.2011 таким, що не підлягає виконанню, у справі №11/297

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 13 880 грн. 75 коп.,

орган виконання рішення Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ,

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від органу виконання рішення: представник не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за договором оренди споруди (кіоску) від 15.03.2009 в сумі 5451 грн 61 коп., а також пені у розмірі 476 грн. 43 коп. (враховуючи подану під час розгляду справи заяву про зменшення розміру позовних вимог від 17.01.2011, яка була прийнята судом до розгляду).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.01.2011 у справі №11/297 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 5451 грн. 61 коп., пеню у розмірі 476 грн. 43 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп., 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення набрало законної сили 30 січня 2011 року, на його виконання стягувачу видано відповідний наказ від 31.01.2011, який, як зазначає відповідач, було пред'явлено стягувачем до виконання.

03.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою про визнання наказу суду від 31.01.2011 у справі №11/297 таким, що не підлягає виконанню, у відповідності до положень ст.117 ГПК України, посилаючись на припинення у сторін виконавчого провадження (як стягувача так і боржника) статусу суб'єктів підприємницької діяльності, про що вчинено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На обґрунтування заявлених вимог, заявник зазначає, що на час відкриття виконавчого провадження №41169674 за вказаним наказом від 31.01.2011, суб'єкти підприємницької діяльності стягувач - ОСОБА_2 та боржник - ОСОБА_1, були ліквідовані. На момент ліквідації фізичної особи-підприємця вимоги кредитором про стягнення боргу у встановлені законом терміни не були пред'явлені. Відповідно до п.1.ч.3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

За вказаних обставин заявник з посиланням на ст.ст.104, 111 ЦК України, п.1.ч.3 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", просить на підставі ч.2 ст.117 Господарського процесуального кодексу України визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.11.2017 розгляд заяви призначено на 14.11.2017.

В судове засідання 03.11.2017 представники сторін та Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, від органу виконання рішень на електронну пошту суду надійшов відзив на заяву за вих.№18088/16.6-31 від 13.11.2017, в якому, останній заперечив проти задоволення поданої заяви, посилаючись на наступне. В наказі Господарського суду Луганської області №11/297 від 31.01.2011 визначені сторони виконавчого провадження, присуджені до стягнення відповідні суми з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (боржника) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (стягувача). Дійсно, 26.03.2013 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (стягувачем) припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, а 22.02.2011 року припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (боржником).

Однак, враховуючи положення п.3 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", ч.1 ст.50, 52, 80 Цивільного кодексу України, ч.1, 2 с.128 Господарського кодексу України, поняття фізична особа-підприємець та юридична особа не є тотожними. Тому, припинення підприємницької діяльності стороною виконавчого провадження не є підставою для закінчення виконавчого провадження та для визнання наказу Господарського суду Луганської області №11/297 від 31.01.2011 таким, що не підлягає виконанню.

Судом також враховується, що органом виконання рішень було долучено письмове клопотання про розгляд заяви без участі його представника, неможливість забезпечити прибуття представника у зв'язку із значним навантаженням у роботі.

За висновком суду неприбуття представників учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Надаючи юридичну оцінку обставинам та викладеним вимогам в поданій ОСОБА_1 заяві про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 31.01.2011 у справі №11/297 таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

Згідно ст.117 ГПК України, наказ має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження .

Згідно ч.2 ст.117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача і боржника, про що виносить ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття Господарським судом Луганської області рішення від 17.01.2011 та видачу стягувачу наказу суду від 31.01.2011 у справі №11/297 сторони - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та фізична особа - підприємець ОСОБА_1, мали статус суб'єктів підприємницької діяльності, який було в подальшому за їх рішенням припинено.

Зокрема, 26.03.2013 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (стягуювач) припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що вчинено реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №23830060002004868.

22.02.2011 року припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (боржник), про що вчинено реєстраційний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №23810060004000127.

Згідно матеріалів справи, стягувачем 07.11.2013 року був пред'явлений до виконання наказ Господарського суду Луганської області від 31.01.2011 №11/297; 08.11.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, розпочато примусове виконання рішення суду.

Наразі підставою для звернення до суду ОСОБА_1 (боржника) із відповідною заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є припинення ним статусу фізичної особи-підприємця, що останнім помилково ототожнюється із припиненням юридичної особи.

Суд зауважує, що в п.4.7. постанови "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Пленумом Вищого господарського суду України були надані роз'яснення, згідно яких за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке.

Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі.

Однак, у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній , оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.

Як вже зазначалося, на момент прийняття господарським судом Луганської області рішення від 17.01.2011 та видачу стягувачу наказу суду від 31.01.2011 у справі №11/297 сторони - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та фізична особа - підприємець ОСОБА_1, мали статус суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на час вчинення записів) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Зазначене також відповідає й чинній редакції ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Статтею 52 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.128 Господарського кодексу України.

Враховуючи положення статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичних осіб-підприємців є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідного правового висновку дотримується, зокрема Верховний Суду України в постановах від 09.08.2017 у справі №915/1056/16, від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, оскільки судовий захист полягає у відновленні порушеного права .

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, за висновком суду, зміна правового статусу сторін виконавчого провадження (припинення статусу суб'єкта підприємницької діяльності) не є підставою для невиконання рішення суду.

Крім того, в п.3.3. постанови Пленума Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012 роз'яснено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Враховуючи вищевикладене, підстави для визнання наказу Господарського суду Луганської області від 31.01.2011 у справі №11/297 таким, що не підлягає виконанню, відсутні, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 117, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання наказу Господарського суду Луганської області від 31.01.2011 №11/297 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя О.В. Драгнєвіч