Рішення

від 09.11.2017 по справі 908/1764/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/54/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 Справа № 908/1764/17

за позовом публічного акціонерного товариства Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5)

до відповідача ОСОБА_1 міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)

про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі

Суддя Федорова Олена Владиславівна

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №10-951/д від 20.12.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №01/02-16/01451 від 02.06.2017 р.).

До господарського суду Запорізької області 31.08.2017 р. надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства Укрнафта до відповідача - ОСОБА_1 міської ради про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі в редакції позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:015:0020, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 627, 628, 648 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1764/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 01.09.2017 р. порушено провадження у справі №908/1764/17, присвоєно справі номер провадження 28/54/17, судове засідання призначено на 18.09.2017р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

У зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 13.09.2017р. по 20.09.2017р. на лікарняному розгляд справи, призначений на 18.09.2017р., не відбувся.

Ухвалою суду від 21.09.2017 р. призначено судове засідання на 02.10.2017 р.

В судовому засіданні 02.10.2017 р. оголошувалася перерва до 10.10.2017 р.

Ухвалою суду від 10.10.2017 р. відкладено розгляд справи на 23.10.2017р.

Ухвалою суду від 23.10.2017р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.11.2017р. З метою встановлення фактичних обставин справи та надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень розгляд справи відкладався на 09.11.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 09.11.2017р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові та додаткових поясненнях від 21.10.2017р.; додатково надав матеріали щодо поновлення договору оренди землі ПАТ Укрнафта для розташування автозаправної станції: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в. Підставою для звернення з позовом зазначав наступне: рішенням ОСОБА_1 міської ради Про поновлення ПАТ Укрнафта договору оренди землі по Дніпровському шосе, 3-в, для розташування автозаправної станції від 27.04.2016р. №49/1 поновлено договір оренди землі площею 0,1716га за адресою Дніпровське шосе, 3-в, для розташування автозаправної станції, в межах раніше затвердженої земельної ділянки, за рахунок земель ОСОБА_1 міської ради строком на 19 років. Враховуючи положення чинного законодавства, позивач спрямував на адресу відповідача три примірники договору оренди для їх підписання. 07.08.2017р. від відповідача надійшов супровідний лист з примірниками протоколу розбіжностей, який на думку позивача є новою редакцією договору оренди землі. Так, відповідно до протоколу розбіжностей, відповідач запропонував пункти 34.17, 34,20, 38, 39.2, 47 викласти в новій редакції, які на думку позивача грубо порушують основоположні принципи договірного права, а також суперечать Типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004р., яка є обов'язковою для сторін. Не погоджуючись з протоколом розбіжностей в частині пунктів наведених в позовній заяві, позивач направив на адресу міської ради свій проект протоколу узгодження розбіжностей та звернувся з позовом до суду. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 627, 628, 648 ЦК України, ст.ст. 179, 181 ГК України, п. 288, 288.1, 288.2, 288.4, 288.5.1, 288.5 Податкового кодексу України, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві від 24.10.2017р. (Т.3, арк.с. 1-10); надав для залучення до матеріалів справи копію газети ОСОБА_1 Січ (випуск №146 від 23.07.2013р.) щодо факту оприлюднення рішення ОСОБА_1 міської ради №29 від 26.06.2013р. В обґрунтування своєї правової позиції посилався на наступне: рішенням ОСОБА_1 міської ради № 49/1 від 27.04.2016р. було поновлено договір оренди земельної ділянки №040526100390 на новий строк до 27.04.2035р. Станом на сьогоднішній день в межах м. Запоріжжя діють рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011р. № 35 Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя та № 29 від 26.06.2013р. Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011р. № 35 Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя . Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Отже, на думку відповідача, ОСОБА_1 міська рада, зазначаючи таку редакцію договору оренди землі, виходила із затвердженого міською радою зразку типового договору, який діє в межах м. Запоріжжя. З урахуванням викладених у відзиві пояснень, просив в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням ОСОБА_1 міської ради № 31/8 від 28.01.2005р. ПАТ Укрнафта передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:015:0020) загальною площею 0,1716га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в для розташування автозаправної станції строком на 10 років.

На виконання зазначеного рішення між ВАТ Укрнафта (орендар, позивач у справі) та ОСОБА_1 міською радою (орендодавець, відповідач у справі) 21.05.2005р. укладено договір оренди землі (надалі - договір).

Відповідно до умов цього договору позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1716га для розташування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в.

Пунктом 7 договору сторонами узгоджено, що договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 39 договору він набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Договір зареєстровано у ОСОБА_1 регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2005р. за №040520100390.

Таким чином, з врахуванням приписів пунктів 7 та 39 договору, договір діяв до 14.06.2015р.

Про факт передачі об'єкта оренди в користування позивачу свідчить ОСОБА_2 прийому-передачі земельної ділянки від 14.06.2005р.

Під час дії договору сторонами вносилися зміни, про що укладались додаткові угоди.

Враховуючи умови договору та приписи ст. 33 Закону України Про оренду землі , позивач звернувся до ОСОБА_1 міської ради з ініціативою поновити відповідний договір оренди землі (лист № 08.1.14/1101 від 07.11.2014р.) (Т.2. арк.с. 45). Одночасно з листом були надіслані копії договору від 14.06.2005р., додаткових угод до договору від 15.05.2008р., від 02.02.2012р.

27.04.2016р. ОСОБА_1 міська рада прийняла рішення №49/1 Про поновлення ПАТ Укрнафта договору оренди землі по Дніпровському шосе, 3-в для розташування автозаправної станції строком на 19 років.

Під час листування з відповідачем (Т.2, арк.с. 2-15), позивач листом від 03.07.2017р. №61 направив орендодавцю проекти договорів оренди землі, зокрема і по ділянці розташованій за адресою Дніпровське шосе, 3-в (т.1, арк.с. 19).

07.08.2017р. позивач з супровідним листом від 28.07.2017р. № 1413/02-03 отримав від орендодавця примірник протоколу розбіжностей до запропонованої редакції договору оренди землі.

Не погодившись з протоколом розбіжностей в частині пунктів наведених в позовній заяві, позивач склав свій протокол розбіжностей, проект якого надіслав на адресу орендодавця та, внаслідок наявності неузгоджених умов договору, звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі в редакції позивача, викладеній в позовній заяві, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним Законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

В силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Положеннями ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у постанові від 19.02.2014 року у справі № 6-162цс13.

Як зазначалося раніше між сторонами існували господарські правовідносини, які регулювались умовами договору оренди землі від 21.05.2005р. Як вбачається з матеріалів справи позивач та орендодавець дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 21.05.2005 року договір своїми підписами, що і є моментом укладення договорів.

З урахуванням п. 7 договору, норм Закону України Про оренду землі та ЦК України, дати державної реєстрації у ОСОБА_1 регіональній філії ДП ЦДЗК (14.06.2005р.) слід вважати, що договір діяв з 14.06.2005 р. по 14 червня 2015 р.

Згідно п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року № 6, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який набрав чинності з 12.03.2011р.).

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Матеріали справи містять докази використання позивачем переважного права на оренду землі, яке визначено як умовами договору так і нормами чинного законодавства, а саме: суду наданий лист № 08.1.14/1101 від 07.11.2014р., в якому позивач просить орендодавця продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 0405261000390 від 14.06.2005р. для розташування автозаправної станції за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в. Даний лист отримано відповідачем 11.11.2014р. вхідний №5164 (Т.2, арк.с. 45).

Доказів обґрунтованої відмови в подальшому користуванні позивачем зазначеної вище земельної ділянки та, як наслідок, відсутності бажання орендодавця на продовження господарських правовідносин між учасниками правочину, жодна із сторін суду не надала.

Навпаки, ОСОБА_1 міською радою 27.04.2016р. прийнято рішення № 49/1 Про поновлення ПАТ Укрнафта договору оренди землі по Дніпропетровському шосе, 3-в для розташування позивачем автозаправної станції. Пунктом 1 вказаного рішення орендодавцем визначений строк користування орендарем земельної ділянки за рахунок земель ОСОБА_1 міської ради - 19 років.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення від 27.04.2016р. № 49/1 свідчить про погодження учасниками правочину поновлення договору оренди від 21.05.2005р. зі зміною строку його дії 19 років замість 10 років , як було в первісній редакції. Тому, на думку суду, учасники правочину повинні були діяти в порядку передбаченому положеннями ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , уклавши відповідну додаткову угоду.

Додаткові дії, визначені в пункті 2 рішення міської ради № 49/1, які сторони повинні вчинити для поновлення договору оренди, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки зміна умов укладеного договору оренди в процедурі його поновлення можлива до прийняття рішення про його поновлення (ч.ч. 4-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі ), а не після.

Таким чином, суд не може прийняти посилання сторін, що листування між ними після прийняття рішення № 49/1 є діями сторін, вчиненими для поновлення договору оренди, оскільки приписи Закону України Про оренду землі не передбачають такого порядку поновлення даної категорії договорів, і вважає їх намірами сторін внести зміни до існуючого договору.

Суд погоджується зі сторонами, що діючі договори оренди землі повинні відповідати приписам чинного законодавства. Втім звертає увагу, що законодавство визначає різні шляхи, а відповідно і правила, для цього. Такі дії можуть відбуватися шляхом внесення змін до діючих договорів оренди землі (ст. 188 ГК України) або новації договорів (ст. 604 ЦК України), але в будь якому випадку в порядку, передбаченому законом. Дії сторін щодо узгодження умов договору можливі, як було зазначено вище, і при поновленні договору, але порядок їх вчинення в цьому випадку визначений частинами 1-5 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Крім того, орендодавець в пункті 2 рішення № 49/1 від 27.04.2016р. не конкретизував, яким чином повинні бути викладені умови договору, чи то на тих самих умовах, які були узгодженні сторонами в 2005р. з урахуванням лише зміни строку дії договору або відповідно до прийнятих відповідачем рішень № 35 від 18.05.2011р. та № 29 від 26.06.2013р.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ Укрнафта про визнання укладеним договору оренди землі в редакції, викладеній в позовній заяві, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу, що нормами ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачений такий спосіб захисту порушеного права особи як визнання укладеним договору оренди землі. Втім розглядати такий спір господарський суд може лише після дотримання сторонами вимог та умов визначених законодавством України, що регулюють укладення конкретного виду договорів.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. ст. 93, 116, 124, 126 Земельного кодексу України, 25, п. 34 ст. 26, 59 ЗУ Про органи місцевого самоврядування в Україні , ст.16 ЗУ Про оренду землі початком процедури внесення змін до договору оренди землі і наступного листування (Т.2, арк.с. 2-15) є прийняття відповідного рішення міської ради. Доказів прийняття радою відповідного рішення жодною зі сторін не надано.

Суд не приймає посилання сторін на те, що між ними з цього приводу відсутній спір і їх влаштовує така ситуація, натомість існує спір з приводу узгодження умов договору в новій редакції.

Вище судом було зазначено, що переддоговірний спір між сторонами з приводу укладення (зміни, новації) договору оренди землі може існувати лише, коли сторони у встановленому законом порядку та визначений законом спосіб прийняли відповідне рішення.

Як свідчать матеріали справи договір оренди землі від 21.05.2005р. та додаткові угоди до нього укладалися внаслідок та на підставі прийнятих орендодавцем зобов'язальних рішень (рішення № 31/8 від 28.01.2005р. (Т.3, арк.. с. 11-13), № 14 від 27.12.2006р.; № 79 від 03.03.2008р.).

Висновки суду про необхідність прийняття міською радою рішення ґрунтуються також на аналізі положень ст. ст. 179, 181, 188 ГК України, на які посилаються сторони, і які визначають, що якщо в законодавстві встановлені спеціальні вимоги до форми і порядку укладання (зміни) певного виду договору, сторони не вправі від цих вимог відступати.

Суд звертає увагу позивача, що статтею 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Такі саме положення передбачені і ст. 638 ЦК України.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 р. № 35, зі змінами від 26.06.2013р. рішення № 29, з метою конкретизації типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Типового договору оренди землі від 03.03.2004 р. № 220, затверджений зразок договору оренди землі, який укладається ОСОБА_1 міською радою. 23 липня 2013 року зазначене рішення опубліковано у газеті ОСОБА_1 Січ № 146 (5350). Крім того, рішення міської ради від 18.05.2011 р. № 35, від 26.06.2013 р. № 29 розміщені на офіційному порталі ОСОБА_1 міської влади в мережі Інтернет.

У силу приписів ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення ОСОБА_1 міської ради від 18.05.2011 р. № 35, від 26.06.2013 р. № 29 підлягають обов'язковому виконанню землекористувачем, тобто позивачем. Доказів визнання недійсними та, як наслідок, скасування в судовому порядку зазначених рішень суду не надано, тобто вони є чинними та обов'язковими до виконання.

Частинами 1 і 2 статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав необхідних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі в редакції позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:015:0020, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в не обґрунтованими, не заснованими на законі, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 16, 319, 626, 638 ЦК України, ст.ст. 20, 179, 180, 181.188 ГК України, ст. ст. 16, 93, 116, 124, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 33 ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 26, 56 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16 листопада 2017 р.

Суддя О.В. Федорова