Постанова

від 05.02.2018 по справі 908/1764/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018 справа № 908/1764/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): суддів: при секретарі судового засідання:Будко Н.В. Мартюхіної Н.О., Сгара Е.В. Рудик Т.С. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Красюк Н.І. - за ордером; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 р. ( повний текст складено 16.11.2017 р.) у справі№ 908/1764/17 (суддя: Федорова О.В.) за позовом доПублічного акціонерного товариства Укрнафта , м. Київ Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Укрнафта (далі - ПАТ Укрнафта , позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради (далі - відповідач) про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:015:0020, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в, в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права.

Позивач стверджує, що саме рішення міської ради № 35 від 18.05.2011 р. не містить заборони щодо відступу сторін від умов затвердженого зразка договору, при цьому, виклавши окремі пункти договору в іншій редакції, ніж затверджена рішенням, міська рада сама знівелювала позицію щодо неможливості відступлення від умов затвердженого зразка.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання сторонами законодавства, що регулює порядок укладення конкретного виду договору - договору оренди землі, оскільки жодна зі сторін не заперечувала проти викладення тексту договору в редакції, що відповідає чинному законодавству, сторони відійшли від загального порядку поновлення договорів оренди землі, передбаченого ст. 33 Про оренду землі , та керувалися положеннями чинного законодавства, що визначають загальний порядок укладення договорів.

27.12.2017 р. через канцелярію Донецьким апеляційним господарським судом отримано відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому відповідач посилався на ті ж самі обставини, що викладені у відзиві на позов та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Згідно з ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. та приписами ст. 197 ГПК України судове засідання 05.02.2018 р. проведено у режимі відеоконференції.

Судова колегія звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-19 були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у Господарському процесуальному кодексі України, в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізької міської ради № 31/8 від 28.01.2005р. ПАТ "Укрнафта" передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 2310100000:04:015:0020, загальною площею 0,1716га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в для розташування автозаправної станції строком на 10 років.

На виконання зазначеного рішення між ВАТ "Укрнафта", як орендарем, та Запорізькою міською радою, як орендодавцем, 21.05.2005 р. укладено договір оренди землі, за умовами якого позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1716га для розташування автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в.

Пунктом 7 договору сторонами узгоджено, що договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 39 договору договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2005р. за №040520100390, тобто, строк дії договору - до 14.06.2015 р.

Актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди від 14.06.2016 р. № 040526100390 орендодавець передав земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:015:0020 загальною площею 0,1716 га, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в, а орендар прийняв вищевказану земельну ділянку в оренду.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 14.06.2005 р. № 040526100390 сторонами внесено зміни до вказаного договору, зокрема, в частині визначення розміру орендної плати. Дана додаткова угода підписана представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплено печатками підприємств та зареєстрована у Запорізькій регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомітету України по земельних ресурсах , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 15.05.2008 р. за № 040826100851.

Додатковим договором до договору оренди земельної ділянки № 040526100390 від 14.06.2005 р. сторонами внесено зміни до розміру нормативної грошової оцінки землі і орендної плати. Вказаний договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Запоріжжі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2012 р. за № 231010004000353.

Відповідно до статуту ПАТ "Укрнафта", рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 р. змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

В подальшому рішенням Запорізької міської ради № 49/1 від 27.04.2016 р. Про поновлення ПАТ Укрнафта договору оренди землі по Дніпровському шосе, 3-в для розташування автозаправної станції вирішено поновити ПАТ Укрнафта строком на 19 років договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:04:015:0020) площею 0,1716 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) по Дніпровському шосе, 3-в для розташування автозаправної станції в межах раніше затверджених рішенням міської ради від 28.01.2005 р. № 31/8 Про передачу в оренду ВАТ Укрнафта земельної ділянки по Дніпропетровському шосе, 3-в для розташування автозаправної станції за рахунок земель Запорізької міської ради.

Пунктом 2.1. вказаного рішення зобов'язано ПАТ Укрнафта після прийняття даного рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, укласти з Запорізькою міською радою відповідний договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

В матеріалах справи міститься витяг № 577/86-16 від 27.01.2016 р. з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:015:0020.

Запорізька міська рада листом № 03/02-32/00105 від 16.01.2017 р. звернулася до ПАТ Укрнафта з проханням надіслати у місячний термін інформацію щодо вчинення дій спрямованих на укладення договору оренди відносно спірної земельної ділянки.

Супровідним листом б/н від 14.02.2017 р. позивач надіслав відповідачу три примірники договору оренди земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в.

Листом № 451/02-03 від 07.03.2017 р. Запорізька міська рада повідомила ПАТ Укрнафта , що надані останнім проекти договору оренди землі не є належними, оскільки не містять всіх необхідних умов договору згідно рішення Запорізької міської ради та підтверджених належними додатками до нього (витяги нормативної грошової оцінки землі та інші), а також не підписані уповноваженою особою з боку орендаря.

В свою чергу, листом № 61 від 03.07.2017 р. ПАТ Укрнафта не погодилося з позицією Запорізької міської ради та вважаючи проект договору таким, що відповідає актуальній Типовій формі договору оренди землі, направило його відповідачу для підписання.

Відповідач супровідним листом № 1413/02-03 від 28.07.2017 р. повернув підписаний проект договору, проте з протоколом розбіжностей.

У відповідь ПАТ Укрнафта супровідним листом № 68 від 23.08.2017 р. направило Запорізькій міській раді протокол узгодження розбіжностей до проекту договору оренди землі.

Вбачається, що позивач не погоджується з наступними пунктами договору, викладеними в редакції Запорізької міської ради:

- п. 34.17: у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі, розміру ставок (ставки) земельного податку, Орендар протягом місяця з моменту прийняття такого рішення Запорізькою міською радою та/або вступу в дію відповідного нормативно-правового акту, зобов'язаний звернутися до Орендодавця із заявою про внесення змін до п. 12 договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати за цим договором, а також здійснити всі необхідні дії для виготовлення, укладення додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі, та подати цю додаткову угоду до податкових органів. У випадку невиконання Орендарем вищевказаного обов'язку та/або відсутності укладеної додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати за договором оренди землі протягом 3 місяців з дати подачі заяви, вказаної у даному пункті, це є підставою для одностороннього розірвання договору оренди землі Орендодавцем, та/або стягнення з Орендаря збитків, що складаються з неоплаченої суми орендної плати за весь строк її недоплати, та/або звернення Запорізької міської ради до суду з вимогою викласти договір оренди в частині зміни розміру орендної плати у новій редакції;

- пункти 39 та 39.2: розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: невиконання обов'язку передбаченого п. 34.17 договору;

- пункти 34.20 та п. 47: зареєструвати право оренди у порядку, встановленому законодавством протягом 4-х місяців з дати прийняття рішення міської ради про надання земельної ділянки в оренду; у випадку невиконання Орендарем обов'язку визначеного п. 34.20 договору та реєстрації права оренди з перевищенням вказаного в п. 34.20 договору строку, або ухилення від такої реєстрації, це є підставою для нарахування та сплати Орендарем збитків, що заподіяні міській раді, які складаються з неоплаченої суми орендної плати починаючи з наступного дня після завершення вказаного строку, за весь строк її недоплати;

- п. 38.2: Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії договору не є підставою для поновлення договору; що стало причиною звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Судова колегія враховує наступне.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 14 даного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, укладення спірного договору є обов'язковим.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адіміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, судова колегія зазначає, що вимога про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладенні (поновленні) договору оренди землі, шляхом визнання договору оренди земельної ділянки укладеним в редакції позивача є належним способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України.

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав підлягають захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Вказане відповідає пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст.124 Конституції України.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання.

Статтею 187 ГК України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторони про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Як зазначено вище, договір оренди земельної ділянки площею 0,1716 га, кадастровий номер 2310100000:04:015:0020, за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в, між сторонами підписаний із протоколом розбіжностей та скріплений печатками.

У даному договорі сторони передбачили істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:04:015:0020, місце розташування: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в, та розмір земельної ділянки: 0,1716 га); строк дії договору оренди - до 27.04.2035 року; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Судовою колегією встановлено, що позивач користується земельною ділянкою площею 0,1716 га, кадастровий номер 2310100000:04:015:0020, за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в, сплачує орендну плату в розмірі, визначеному договором, який підписаний між сторонами з протоколом розбіжностей.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 затверджений Типовий договір оренди землі.

Рішенням Запорізької міської ради від 18.05.2011 р. № 35, з метою конкретизації типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі" від 03.03.2004 р. № 220, затверджений зразок договору оренди землі згідно з додатком. Згідно пункту 3 рішення, дане рішення набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення у встановленому законодавством порядку. З моменту набрання чинності даного рішення, укладення нових та поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності мають вчинятись згідно з затвердженим зразком договору оренди землі.

Рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2013 р. № 29 внесено зміни до зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя, який затверджено рішенням міської ради від 18.05.2011 р. № 35, та викладено його в новій редакції. Відповідно до п. 2 дане рішення набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Запорізької міської ради від 26 червня 2013 року № 29 "Про внесення змін до рішення міської ради від 18.05.2011 № 35 "Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя" разом із додатком до нього "Договір оренди землі" у встановленому вищенаведеною нормою порядку 23 липня 2013 року опубліковано відповідачем у газеті "Запорізька Січ" № 146 (5350).

Крім того, рішення міської ради від 18.05.2011 р. № 35, від 26.06.2013 р. № 29 розміщені на офіційному порталі Запорізької міської влади в мережі Інтернет.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Наразі, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази скасування рішень Запорізької міської ради № 35 від 18.05.2011 р., № 29 від 26.06.2013 р., тобто вказані рішення є чинними.

За приписами ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення Запорізької міської ради від 18.05.2011 р. № 35, від 26.06.2013 р. № 29 підлягають обов'язковому виконанню землекористувачем, тобто позивачем.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, усі вказані пункти, з якими незгоден позивач, та щодо яких між сторонами виникли розбіжності при їх укладенні, відповідають пунктам зразку договору оренди землі, затвердженому рішенням Запорізької міської ради від 26.06.2013 р. № 29, тому господарський суд Запорізької області на законних підставах відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судовою колегією також встановлено, що у протоколі розбіжностей від 23.08.2017 р. у першому реченні пункту 34.17 договору відсутнє словосполучення орендної плати , проте дана обставина не є підставою для визнання зазначеного пункту таким, що не відповідає рішенню Запорізької міської ради № 29 від 26.06.2013 р.

При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до правовідносин, відносно яких виник спір у даній справі, слід застосовувати норми ст. 33 Закону України Про оренду землі , якими передбачено процедури поновлення договору оренди землі, оскільки в цьому випадку позовної вимогою є саме врегулювання розбіжностей при укладанні договору, а не визнання договору поновленим чи визнання додаткової угоди до договору укладеною.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними у даній постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 р. у справі № 908/1764/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 р. у справі № 908/1764/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду з дня складення її повного тексту.

У судовому засіданні 05.02.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2018 р.

Головуючий суддя: Н.В. Будко

Судді Н.О. Мартюхіна

Е.В. Сгара