Постанова

від 11.07.2018 по справі 908/1764/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1764/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - Красюк Н.І.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 (Будко Н.В., Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 (Федорова О.В.) у справі № 908/1764/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Запорізької міської ради про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Запорізької міської ради (далі - Відповідач) про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору оренди землі в редакції Позивача щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:015:0020, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3-в.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що відповідні пункти, викладені Відповідачем у протоколі розбіжностей до договору оренди землі, не відповідають Типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004, та грубо порушують основні принципи договірного права. Враховуючи зазначене, Позивач вважає що договір підлягає укладенню між сторонами у редакції, запропонованій Позивачем.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що прийняття Відповідачем рішення № 49/1 від 27.04.2016 свідчить про погодження учасниками правочину поновлення договору оренди від 21.05.2005 зі зміною строку його дії "19 років" замість "10 років", як було в первісній редакції, а тому учасники правочину повинні були діяти в порядку, передбаченому положеннями частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", уклавши відповідну додаткову угоду. Крім того, рішенням Відповідача №29 від 26.06.2013 затверджено зразок договору оренди землі і це рішення є чинним та обов'язковим до виконання.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 залишено без змін з тих мотивів, що усі пункти договору оренди землі, з якими не згодний Позивач, відповідають пунктам зразку договору оренди землі, затвердженому рішенням Запорізької міської ради №29 від 26.06.2013, яке є чинним та обов'язковим до виконання. Водночас, суд зазначив, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки, в даному випадку, позовною вимогою є врегулювання розбіжностей при укладенні договору, а не визнання договору поновленим чи визнання додаткової угоди до договору укладеною.

Позивач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях, посилаючись на те, що: 1) суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що свобода сторін у визначенні умов договору на власний розсуд, який в силу закону є обов'язковим, не є безмежною і має відповідати, як акту органу місцевого самоврядування, в даному випадку рішенню Запорізької міської ради про поновлення договірних відносин, так і типовій формі договору, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України; редакція запропонованого Відповідачем договору не відповідає рішенню Запорізької міської ради; 2) суди залишили поза увагою доводи Позивача про відсутність правових підстав для застосування рішення Запорізької міської ради №35 від 18.05.2011, зі змінами внесеними рішенням №29 від 26.06.2013, що призвело до застосування нормативно-правового акту, що не відповідає Закону.

Відзив на касаційну скаргу Відповідач не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 09.11.2017 у справі № 908/1764/17 у касаційному порядку.

Відповідач в судове засідання представників не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив здійснювати розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представника Відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням Відповідача №31/8 від 28.01.2005 вирішено передати Позивачу в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:015:0020) площею 0,1716 га в місті Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в для розташування автозаправної станції.

На виконання зазначеного рішення між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) 21.05.2005 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендарю надано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,1716 га, для розташування автозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в.

Пунктом 7 договору сторонами узгоджено, що договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктом 39 договору оренди землі він набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

Договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2005 №040526100390.

Додатковими угодами до договору оренди вносилися зміни в частині визначення розміру орендної плати.

Рішенням Запорізької міської ради №49/1 від 27.04.2016 поновлено Позивачу строком на 19 років договір оренди землі (кадастровий номер 2310100000:04:015:0020) площею 0,1716 га в місті Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3-в для розташування автозаправної станції, за рахунок земель Запорізької міської ради.

Пунктом 2.1 вказаного рішення зобов'язано Позивача після прийняття даного рішення у чотиримісячний термін отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, укласти з Відповідачем договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування в установленому законодавством порядку.

Позивачем отримано витяг №577/86-16 від 27.01.2016 з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:015:0020.

Листом №03/02-32/00105 від 16.01.2017 Відповідач звернувся до Позивача з проханням надіслати в місячний термін інформацію щодо вчинення дій, спрямованих на укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки.

Позивач листом від 14.02.2017 направив Відповідачу підписані зі свого боку та скріплені печаткою три примірники договору оренди землі, проте Відповідач зазначив, що надіслані листом від 14.02.2017 документи не можуть вважатися належними проектами договорів оренди землі, оскільки не містять всіх необхідних умов договору згідно рішення Запорізької міської ради №29 від 26.06.2013 "Про внесення змін до рішення міської ради №35 від 18.05.2011 "Про затвердження зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя", та підтверджених належними додатками до нього (витяги нормативно-грошової оцінки та інші) суттєвих умов договору, а також не підписані уповноваженою особою з боку Орендаря.

В свою чергу, Позивач листом №61 від 03.07.2017 направив Відповідачу підписаний зі свого боку та скріплений печаткою проект договору оренди землі і просив підписати, скріпити печаткою договір та повернути два примірники договору для подальшої реєстрації речового права оренди. Відповідач підписав з протоколом розбіжностей проект договору оренди землі, скріпив його печаткою.

Позивач, в свою чергу, склав та підписав протокол узгодження розбіжностей до договору оренди землі (кадастровий номер 2310100000:04:015:0020), відповідно до якого включив до договору оренди землі майже всі запропоновані Відповідачем пункти (згідно протоколу розбіжностей), окрім пунктів 34.17, 34.20, абзац 2 підпункту 38.2 пункту 38, пункти 39.2, 47 та направив протокол узгодження розбіжностей до договору оренди землі листом №68 від 23.08.2017.

Посилаючись на те, що Відповідачем протокол розбіжностей не підписано, Позивач звернувся до суду з даним позовом та просив врегулювати розбіжності та визнати договір оренди земельної ділянки укладеним у запропонованій Позивачем редакції.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом частин 1, 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, укладення спірного договору є обов'язковим.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 та статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 затверджено Типовий договір оренди землі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Запорізької міської ради №35 від 18.05.2011 з метою конкретизації типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди землі" № 220 від 03.03.2004, затверджено зразок договору оренди землі згідно з додатком. Згідно з пунктом 3 рішення, дане рішення набирає чинності з моменту його офіційного оприлюднення у встановленому законодавством порядку. З моменту набрання чинності даного рішення, укладення нових та поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності мають вчинятись згідно з затвердженим зразком договору оренди землі.

Рішенням Запорізької міської ради № 29 від 26.06.2013 внесено зміни до зразку договору оренди землі у м. Запоріжжя, який затверджено рішенням міської ради №35 від 18.05.2011, та викладено його в новій редакції. Вказане рішення опубліковано відповідачем у газеті "Запорізька Січ" № 146 та розміщено на офіційному порталі Запорізької міської влади в мережі Інтернет.

При цьому, судами не встановлено оскарження або скасування рішень Відповідача №35 від 18.05.2011 та № 29 від 26.06.2013, тобто вказані рішення, як вірно зазначають господарські суди першої та апеляційної інстанцій, є чинними та згідно статті 144 Конституції України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є обов'язковими до виконання землекористувачем, яким є Позивач.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам та умовам спірного договору оренди землі, суд апеляційної інстанції, встановивши, що всі вказані пункти, з якими не погоджується Позивач, та щодо яких між сторонами виникли розбіжності при їх укладенні, відповідають пунктам зразку договору оренди землі, затвердженому рішенням Відповідача № 29 від 26.06.2013 та конкретизують положення Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018 у справі №908/1760/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1757/17, від 13.06.2018 у справі №908/1758/17.

При цьому, суд апеляційної інстанції мотивовано зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до правовідносин, щодо яких виник спір у даній справі, слід застосовувати норми статті 33 Закону України "Про оренду землі", якими передбачено процедури поновлення договору оренди землі, оскільки у даній справі позовної вимогою є саме врегулювання розбіжностей при укладанні договору, а не визнання договору поновленим чи визнання додаткової угоди до договору укладеною.

Водночас, зазначене не призвело до прийняття незаконного рішення, а тому апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін з мотивів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції і колегія суддів з цим погоджується та вважає, що саме судом апеляційної інстанції правильно застосовано законодавство під час розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового рішення, тому суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №908/1764/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.