Ухвала

від 14.11.2017 по справі 910/5789/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" листопада 2017 р. Справа №910/5789/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц-Бревері" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17 (суддя Грєхова О.А.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД-ПРОЦЕСИНГ ІНСТАЛЕЙШН" до товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц-Бревері" про стягнення 84 759,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД-ПРОЦЕСИНГ ІНСТАЛЕЙШН" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц-Бревері" про стягнення 84 759,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив, що клопотання скаржника задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 вищенаведеної статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 15.05.2017 року, дата складання та підписання повного тексту рішення - 18.05.2017. Останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, є 29.05.2017 року.

З апеляційною скаргою відповідач звернувся, згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва 06.11.2017 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України майже на шість місяців.

Заявник, як на причину пропуску строку на апеляційне оскарження, посилається, на те, що про існування оскаржуваного рішення відповідач дізнався лише 03.11.2017.

Так, апелянт зазначає, що про розгляд справи судом першої інстанції його жодного разу не було повідомлено, рішення прийняте 15.05.2017 він не отримував.

Наведені обставини, за доводами апелянта, перешкодили йому подати апеляційну скаргу в строки визначені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Так, ухвала Господарського суду міста Києва про порушення провадження та призначення справи до розгляду на 15.05.2017 була направлена відповідачу 14.04.2017 та отримана останнім 18.04.2017, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.3).

При цьому, вказана ухвала була надіслана відповідачу за адресою його офіційного місцезнаходження (дана адреса також зазначена апелянтом в апеляційній скарзі): м. Київ, вул. Екскаваторна, б.24.

Отже, відповідач був обізнаний про розгляд даної справи Господарським судом міста Києва.

Про наведену обставину свідчить також те, що 27.04.2017 представник відповідача (адвокат Боброва К.Л., угода про надання правових послуг адвоката від 15.01.2017) знайомився з матеріалами даної справи (а.с. 70-71).

Проте, незважаючи на обізнаність про дату та час розгляду даної справи представник відповідача в судове засідання 15.05.2017 не прибув.

Після прийняття 15.05.2017 рішення у даній справі вказаний представник відповідача повторно, а саме 01.06.2017 знайомився з матеріалами даної справи (а.с.108).

Отже, про наявність оскаржуваного рішення апелянт дізнався щонайменш 01.06.2017.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що його не було повідомлено про розгляд даної справи судом першої інстанції, а також про те, що про існування оскаржуваного рішення він дізнався лише 03.11.2017.

Як вже зазначалось, з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду з пропуском строку, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України майже на шість місяців.

Доказів, щодо підтвердження обставин, які унеможливлювали звернення до суду у строк, передбачений ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом не надано.

Слід зазначити, що лише факт подання апелянтом клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2012 по справі № 25/230.

З огляду на викладене, заява про відновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, у зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску строку для подання апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи, що клопотання скаржника про відновлення строку подання апеляційної скарги не містить поважних причин пропуску такого процесуального строку, та що, до клопотання не додано жодних доказів поважності пропуску строку, а також з огляду на відсутність встановлення судовою колегією обставин наявності поважності причин його пропуску, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ст. ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України, у відновленні пропущеного строку слід відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись ст. ст. 53, 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Шульц-Бревері" у відновленні пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шульц-Бревері" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 у справі №910/5789/17 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко