Постанова

від 15.11.2017 по справі 802/1772/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2017 р. Справа № 802/1772/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Да-Груп"

до: Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 -Груп» (далі - ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» , товариство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008691401, №0008671401, №0008661401 від 29.09.2017 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом планової виїзної перевірки податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування складено акт, в якому зафіксовано порушення п.44.1, пп.134.1.1 п.134 ст. 134, п. 198.1, 198.3 ст.198, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» занижено податок на прибуток на суму 1 316, 260 грн. та податок на додану вартість на суму 896 323 грн. та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2017 року на суму 404 254 грн. ОСОБА_3 позиція податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ Агрофірма «Голованівськ» фактично не могла поставляти насіння соняшника ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» за відсутності матеріальних та трудових ресурсів, а відтак, накладні, податкові накладні та розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН та відображені у податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання/отримання насіння соняшника. Окрім того, податковий орган також вказав, що оскільки перевіркою встановлено неможливість поставки насіння соняшника ТОВ Агрофірма «Голованівськ» на адресу ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» , таке є безоплатно отриманим , відтак задекларована сума в розмірі 6 502 885 грн. мала б бути віднесена до доходів по безоплатно отриманих виробничих запасах.

В подальшому, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток і нараховані штрафні (фінансові) санкції.

На думку позивача висновки податкового органу є необґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки фактичність господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами, що надані до матеріалів справи. Позивач зазначає, що не має доступу до конфіденційної інформації своїх контрагентів, про відсутність вироку по кримінальній справі, про індивідуальний характер відповідальності. Крім цього, позивач вказує на те, що на момент вчинення господарських операцій його контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та платником податків. Більш того, акцентує увагу на тому, що фактичність поставки/отримання соняшника позивачем, податковим органом не заперечується. Також зазначив, що отримане насіння соняшника було оплачено та отримано товариством, що підтверджується платіжними дорученнями, а відтак операція є платною і товарною, та відповідно товариством правомірно не включено до складу доходів по безоплатно отриманих виробничих запасах.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та послались на наступне.

В ході проведеної перевірки встановлено неможливість поставки соняшника ТОВ Агрофірма «Голованівськ» на адресу ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» , у зв'язку із відсутністю у першого основних засобів, земельних ділянок в користуванні/оренді та зареєстрованих податкових накладних на відшкодування витрат по орендній платі на землю. Окремо вказали, що контрагенти, які постачали соняшник ТОВ Агрофірма «Голованівськ» також не могли здійснювати поставки соняшника через відсутність земельних ділянок в користуванні/оренді та зареєстрованих податкових накладних на відшкодування витрат по орендній платі на землю та щодо одного з них, а саме ТОВ «Авреол» здійснюється досудове розслідування в кримінальній справі. В свою чергу, необхідною умовою для відображення операцій у складі витрат та податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг. Таким чином, у порушення вимог Податкового кодексу України позивачем безпідставно віднесені до складу витрат і податкового кредиту отриманий товар від ТОВ Агрофірма «Голованівськ» .

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень №1499, №1500, №1550, №1501, №1502, №1503 від 31.07.2017 року № 780 та наказу від 14.07.2017 року за № 1679 державними ревізорами/ інспекторами у період з 31.07.2017 року по 11.09.2017 року проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., валютного за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.09.2017 року за № 1654/1401/36605884, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, а саме, п.44.1, пп.134.1.1 п.134 ст. 134, п. 198.1, 198.3 ст.198, п.198.3 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» занижено податок на прибуток на суму 1 316, 260 грн. та податок на додану вартість на суму 896 323 грн. та завищено суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за березень 2017 року на суму 404254 грн.

В акті зазначено, що ТОВ Агрофірма «Голованівськ» фактично не могла поставляти насіння соняшника ТОВ «ОСОБА_1 -Груп» , оскільки у першого відсутні основні засоби, земельні ділянки в користуванні/оренді та зареєстровані податкові накладні на відшкодування витрат по орендній платі на землю. Також перевіркою встановлено, що основним постачальником ТОВ Агрофірма «Голованівськ» було ТОВ «Авреол» , при цьому щодо останнього відсутня інформація стосовно того, що у його користуванні/оренді перебувають земельні ділянки та згідно бази «ЄРПН» відсутні зареєстровані податкові накладні на компенсацію витрат по орендній платі земельних ділянок. Окрім того, згідно бази даних «Єдиний реєстр державних судових рішень» відносно посадових осіб даного підприємства Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42014000000000375 від 07.05.2014 р. Окремо вказано, що якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Отже, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання ТМЦ (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Враховуючи результати аналізу вищевказаного ланцюга постачання відповідачем зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ «ОСОБА_1 - Груп» та ТОВ Агрофірма «Голованівськ» .

На вказаний акт перевірки позивачем надані заперечення від 25.09.2017 року № 362, які листом відповідача залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 29.09.2017 року прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №0008691401, №0008671401, №0008661401, якими позивачеві збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1316260 грн. і застосовані штрафні санкції в розмірі 658 130 та з податку на додану вартість у сумі 896323 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 224 081 грн. і визначено розмір зменшеного від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 404254 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як встановлено судом 08.12.2016 року між ТОВ «ОСОБА_1 - груп» (покупець) та ТОВ Агрофірма «Голованівське» (постачальник) укладено договір поставки № С-0912 відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає якості ДСТУ 7011:2009. Товар поставляється покупцю партіями з пункту навантаження Хмельницька область, смт.Стара Синява, в пункт розвантаження смт.Стрижавка, вул.Приміська 6В. Разом з товаром постачальник надає покупцю накладну на товар, податкову накладну. Покупець здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку, протягом 2 банківських днів з моменту отримання на свою адресу рахунку -фактури та документів, вказаних у п.2.2.

В підтвердження отримання насіння соняшника від ТОВ Агрофірма «Голованівське» , позивачем надано наступні документи: протоколи узгодженої договірної ціни №1 від 08.12.2016 р., № 2 від 12.12.2016 р., №3 від 21.12.2016 р.,№4 від 22.12.2016 р., №5 від 05.01.2017 р., №6 від 24.01.2017 р., №7 від 01.02.2017 р., №8 від 15.02.2017 р., №9 від 23.02.2017 р., №10 від 28.02.2017р.; накладні №1 від 08.12.2016 р., №2 від 12.12.2016 р., №3 від 13.12.2016 р., №4 від 13.12.2016 р., №5, №8 від 16.12.2016 р., №6, 7 від 15.12.2016 р., №9 від 17.12.2016 р., №10 від 18.12.2016 р., №11 від 19.12.2016 р., №12 від 21.12.2016 р., №13 від 22.12.2016 р., №14 , №15 від 23.12.2016 р., №16 від 24.12.2016 р., №17 від 26.12.2016 р., №18 від 29.12.2016 р., №1 від 05.01.2017 р., №5 від 24.01.2017 р., №3 від 25.01.2017 р., №1 від 01.02.2017 р., №3 від 15.02.2017 р., №6 від 23.02.2017 р., №7 від 28.02.2017 р.; товаро - транспортні накладні №063 від 08.12.2016 р., №12-1 , №12-2від 12.12.2016 р., №13-1, №13-2 від 13.12.2016 р., №15/1 від 16.12.2016 р., №15/3, №15/2 , №15/4від 15.12.2016 р. ,№17 від 17.12.2016 р., №18/2 від 18.12.2016 р., №19/1 від 19.12.2016 р., №036 від 21.12.2016 р., №22/1, №21/1 від 22.12.2016 р., №20/1, №21/1 від 23.12.2016 р., №23/1, №22/1 від 24.12.2016р., №25/1, №21/2, №24/1 від 26.12.2016р., №28 , №27/1 , №26/1 від 29.12.2016 р., №3/1, №2/1 від 04.01.2017 р., №5/2 від 24.01.2017 р., №25 від 25.01.2017 р., №96 від 01.02.2017 р., №7/1, №6/1 від 15.02.2017 р., №8, №9 від 23.02.2017 р., №28/1 від 28.02.2017 р.; платіжні доручення №2176 від 12.12.2016 р., №2189 від 13.12.2016 р., №2211 від 14.12.2016 р., №2231 від 15.12.2016 р., №2244 від 16.12.2016 р., №2255 від 20.12.2016р., № 2272 від 21.12.2016 р., №2290 від 22.12.2016 р., №2291 від 22.12.2016 р., №2312 від 23.12.2016 р., №2323 від 26.12.2016 р., №2356 від 28.12.2016 р., №2392 від 29.12.2016 р., №11 від 04.01.2017 р.,№21 від 05.01.2017 р., №137 від 26.01.2017 р., № 149 від 27.01.2017 р., №197 від 02.02.2017 р., №292 від 16.02.2017 р., №337 від 24.02.2017 р., №344 від 27.02.2017 р., №360 від 01.03.2017 р., акт звірки взаєморозрахунків.

Окрім того, в підтвердження подальшого використання/переробки насіння соняшника, позивачем надано наступні документи: договори на переробку давальницької сировини від 01.01.2016 р., від 01.01.2017 р., договір зберігання №010617 від 01.06.2017 р., акти приймання - передачі готової продукції з переробки, акти приймання - передачі соняшника для подальшої переробки.

Надані позивачем первинні документи, по взаємовідносинам із контрагентом, підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Отже позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт отримання ним товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарської операції, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце. Однак, суд зазначає, що як перевіряючим так і суду надані всі документи, в т.р. докази фактичного переміщення товару.

Суд звертає увагу на те, що під час судового розгляду справи представник відповідача також не заперечував проти факту наявності/отримання соняшника позивачем та подальшого використання/переробки такого .

Окрім того, в акті перевірки (арк. акту 26) вказано, що під час перевірки податкового кредиту задекларованого посадовими особами ТОВ «ОСОБА_1 - Груп» були надані всі документи.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства, яке стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 п. 7 Висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України за 2010-2011 роки, саме з вказаного приводу, визначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником ПДВ до податкового кредиту (постанова від 31.01.2011 року справа № 21-47а-10).

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог частини першої статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. по справі Інтерсплав проти України ще у 2007 році та інших аналогічних справах («Булвес» АД проти Болгарії 2009 рік, Бізнес Супорт Центр проти Болгарії 2010 рік) де зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненні його контрагентом, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд також зазначає, що нереальність господарських операцій має бути підтверджена належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущенними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціям з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі на який перебуває на обліку податкового органу та зареєстрований як платник ПДВ, не може у подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушень такими контрагентами діючого законодавства.

Окрім того, суд зважує і на позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Тімуртас проти Туреччини (2010 рік, заява N 23531/94), яка полягає у тому, що тягар доказування покладається саме на органи державної влади, які мають надати належні та переконливі докази наявності виявленого порушення.

При вирішені цього спору суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);) добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація та докази, на які посилається позивач, дають суду підстави для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Стаття 94 КАС України встановлює, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області від 29.09.2017 р. за № НОМЕР_1 форми "В1", № 008671401 форми "В4" , № НОМЕР_2 форми "Р".

Стягнути на користь ТОВ "Да-Груп" (вул.Будівельна, буд.20 А, смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 36605884) судовий збір у розмірі 52 485,72 (п'ятдесят дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять гривень 72 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіксальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Віннниця).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна