Рішення

від 14.11.2017 по справі 909/891/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа № 909/891/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2

вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119

вул. Харківське шосе, 49, м. Київ, 02096 - адреса для листування

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс"

вул. Шевченка, 44/11, м. Івано-Франківськ, 74400

вул. Академіка Сахарова, будинок 21/2, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3/07/01-03 від 03.12.2007 р. в сумі 403 802,02 грн.

За участю:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність № 37 від 03.01.2017 р.);

від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3/07/01-03 від 03.12.2007 р. в сумі 403 802,02 грн. та заяву про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи та заяви про відстрочення судового збору в судовому засіданні на 27.09.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2017 р. відкладено розгляд справи та заяви про відстрочення сплати судового збору в судовому засіданні на 19.10.2017 р., а також задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Судове засідання 19.10.2017 р. в режимі відеоконференцзв'язку не відбулося з технічних причин. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2017 р. відкладено розгляд справи та заяви про відстрочення сплати судового збору в судовому засіданні на 03.11.2017 р. Судове засідання в режимі відеоконференції доручено провести Дніпровському районному суду міста Києва.

Судове засідання 03.11.2017 р. в режимі відеоконференцзв'язку не відбулося з технічних причин. Враховуючи те, що судові засідання 19.10.2017 р. та 03.11.2017 р. в режимі відеоконференції, доручені проведенню Дніпровському районному суду не відбулися з технічних причин, суд доручив іншому суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції, а саме Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2017 р. відкладено розгляд справи та заяви про відстрочення сплати судового збору в судовому засіданні на 14.11.2017 р. Судове засідання в режимі відеоконференції доручено провести Господарському суду міста Києва.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання про відстрочення сплати судового збору та позовні вимоги підтримав з підстав викладених у клопотанні та у позовній заяві відповідно в повному обсязі та просив суд клопотання та позов задовольнити. В обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору зазначено, що ОСОБА_1 знаходиться на стадії ліквідації. Інформація щодо ліквідації Банку є публічною та розміщена на офіційних сайтах Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, обставини щодо неплатоспроможності Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказуванню. Стосовно позовних вимог зазначив, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 р. у справі № 9/74 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" заборгованість за Кредитним договором в розмірі 105 611,12 грн, з яких: 93 018,70 грн - заборгованість по кредиту; 6 491,45 грн - заборгованість за відсотками; 5 808,29 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 292, 68 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків. Проте, заборгованість за рішенням суду не сплачена, крім того відповідно до умов договору триває нарахування процентів на суму боргу та штрафних санкцій за невиконання умов договору, що і стало підставою для звернення із позовом про стягнення різниці заборгованості з урахуванням вищезазначеного рішення суду.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився.

Судом здійснено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 03.11.2017 р. значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс", де зазначена адреса відповідача - 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, будинок 21/2.

Ухвалу суду від 03.11.2017 р. суд надіслав відповідачу на дві адреси, а саме: адресу яка вказана у позовній заяві та адресу, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 р. № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 р. № 63 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на один рік, а саме з 20.03.2015 р. по 19.03.2016 р.

Рішенням № 213 від 22.02.2016 р. "Про продовження строків здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" та делегування повноважень ліквідатора" строк здійснення процедури ліквідації Банку та повноваження ліквідатора ОСОБА_2 продовжено по 19.03.2018 р. включно.

Під час ліквідації Фонд має повне і виняткове право управляти Банком відповідно до ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників та зобов'язана провести інвентаризацію активів і зобов'язань.

Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" 28.04.2010 р. Рішенням Загальних зборів ОСОБА_1 найменування Банку змінено з відкритого ОСОБА_1 товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1".

Між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський ОСОБА_1" (далі - Кредитор/ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" (далі - Позичальник) 03.12.2007 р. укладено Кредитний договір № 3/07/01-03 (далі - Кредитний договір), за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень зі строком користування згідно графіку погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту 02.12.2009 р. та сплатою процентів за користування кредитом - 17,5 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 07.11.2008 р. процентну ставку за користування кредитом збуло збільшено до 27,0% річних.

Відповідно до п. 3.3.3. Договору Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до умов п. п. 1.1.2., 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичне користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Згідно до п. п. 4.5., 7.5. Кредитного договору у разі невиконання Позичальником будь-якого із зобов'язань за договором, в тому числі повернення кредиту відповідно до п. п. 1.1.2., 2.3., 2.10.3, 3.2.4., 4.5., 5.2. договору зі сплатою процентів за фактичний час користування, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та відповідно, Кредитодавець має право вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, штрафних санкцій, а Позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу та повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 3.3.5. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 4.3. Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем.

Згідно з пунктом 4.6. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу Кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим договором на суму боргу, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем.

Свої зобов'язання за Кредитним договором ОСОБА_1 виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав відповідачу відповідно до умов п.п. 1.1., 3.1.1. Кредитного договору.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 р. у справі № 9/74 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" заборгованість за Кредитним договором в розмірі 105 611,12 грн, з яких: 93 018,70 грн - заборгованість по кредиту; 6 491,45 грн - заборгованість за відсотками; 5 808,29 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 292, 68 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково виходячи з наступного.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав прийняті на себе зобов'язання згідно Кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Кредитного договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 183 557,76 грн за період з 03.12.2007 р. по 23.08.2017 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 546, ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230-232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме пунктом 2.5 визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, в який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

З наведеного вбачається, що шестимісячний період, за який могла бути нарахована пеня, розпочався 03.12.2009 р. (день наступний за останнім днем, в який зобов'язання за кредитним договором по поверненню суми кредиту мало бути виконано і відповідно закінчився 03.06.2010 р., натомість позивачем розпочато нарахування пені з 22.02.2017 р., чим порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. А тому, нарахована і пред'явлена до сплачення пеня за несвоєчасного повернення кредиту в сумі 10 596,12 грн за період з 22.02.2017 р. по 23.08.2017 р. задоволенню не підлягає.

Стосовно дотримання позивачем строків нарахування та пред'явлення пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, то відповідно до пункту 4.5. Кредитного договору такі нараховуються і сплачуються за весь період користування кредитом, тобто до дати його повного погашення.

Виходячи з цього, нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 22.02.2017 р. по 23.08.2017 р. та її розмір не суперечить нормі частини 6 статті 232 ГК України, оскільки по платі за кредит зобов'язання не закінчилось на ці дати, зважаючи що кредит на суму 93 018,70 грн не був повернутий.

Отже, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в сумі 23 952,87 грн за період з 22.02.2017 р. по 23.08.2017 р., оскільки така вимога заявлена на підставі закону.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, беручи до уваги матеріали справи, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 317,53 грн заборгованості по 3% річних по заборгованості за кредитом, 14 054,13 грн заборгованості по 3% річних по заборгованості за відсотками, 58 682,45 грн інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 105 641,16 грн інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за період з 23.08.2014 р. по 23.08.2017 р.

Стосовно клопотання про відстрочення сплати судового збору суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Дане положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізується право особи на захист у суді шляхом подачі позову до суду, яка підлягає оплаті судовим збором.

У статтях 1, 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат та справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат та за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, що в абсолютному виразі становить від 1600 грн до 240 000 грн. В даному випадку судовий збір слід було б сплатити в розмірі 6057,03 грн.

В основу постанови від 31.05.2017 р. у справі № 3-164гс17 Верховний Суд України поклав положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам ? членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 р. та практику Європейського суду з прав людини, які встановлюють, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2017 р. у справі № 905/89/17.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно сплати судового збору аналогічна: судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути "розумним". Разом з тим, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким собі обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Водночас, у рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. Європейський суд з прав людини констатує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 знаходиться на стадії ліквідації, суд задовольняє клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Зважаючи на те, що строк розгляду справи, передбачений ст. 69 ГПК України завершився 14.11.2017 р., суд вважає за правильне судовий збір покласти на відповідача, при цьому стягнувши кошти в доход Державного бюджету.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного у відповідності до ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України та керуючись ст. ст. 43, 49, 64, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3/07/01-03 від 03.12.2007 р. в сумі 403 802,02 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" (вул. Академіка Сахарова, будинок 21/2, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 32077823) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 19017842) заборгованість в сумі 393 205,90 грн, з якої: 183 557,76 грн (сто вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят сім гривень 76 копійок) заборгованості за відсотками, 23 952,87 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні 87 копійок) пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 7 317,53 грн (сім тисяч триста сімнадцять гривень 53 копійки) заборгованості по 3% річних по заборгованості за кредитом, 14 054,13 грн (чотирнадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні 13 копійок) заборгованості по 3% річних по заборгованості за відсотками, 58 682,45 грн (п'ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 45 копійок) інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 105 641,16 грн (сто п'ять тисяч шістсот сорок одна гривня 16 копійок) інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 10 596,12 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка-Люкс" (вул. Академіка Сахарова, будинок 21/2, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 32077823) 5898,09 грн (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 09 копійок) судового збору.

Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: р/р 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Наказ видати ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20) після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" (вул. Дегтярівська, 27Т, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 19017842) 158,94 грн (сто п'ятдесят вісім гривень 94 копійки) судового збору.

Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: р/р 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Наказ видати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (03056, м. Київ, пров. Політехнічний, 5а) після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2017 р.

Суддя М. А. Шіляк