Постанова

від 05.02.2018 по справі 909/891/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р. Справа № 909/891/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Гула Б.Я.,

розглядає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017 (суддя Шіляк М.А., повний текст складено 20.11.2017)

у справі № 909/891/17

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Арніка-Люкс , м.Івано-Франківськ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3/07/01-03 від 03.12.2007 в сумі 403' 802,02 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явилися,

14.09.2017 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) Всеукраїнський акціонерний банк до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Арніка-Люкс про стягнення 403' 802,02 грн. заборгованості за кредитним договором №3/07/01-03 від 03.01.2007 (а.с. 5-6).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017 у даній справі (а.с. 72-78) вказаний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 393' 205,90 грн., з якої: 183' 557,76 грн. заборгованості за відсотками, 23' 952,87 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, 7' 317,53 грн. 3% річних по заборгованості за кредитом, 14' 054,13 грн. 3% річних по заборгованості за відсотками, 58' 682,45 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 105' 641,16 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків. В частині стягнення 10' 596,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту суд першої інстанції відмовив.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд встановив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №3/07/01-03 від 03.01.2007, за яким позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов, передбачених договором, а відповідач, натомість, свої зобов'язання виконував неналежним чином. У зв'язку з цим, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 у справі №9/74 було стягнуто з ТзОВ Арніка-Люкс на користь ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 105' 611,12 грн., а саме: 93' 018,70 грн. основної заборгованості, 6' 491,45 грн. заборгованості за відсотками, 5' 808,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 292,68 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту. У зв'язку з подальшим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також невиконанням ним рішення суду у справі №9/74, позивач продовжив нараховувати відповідачу відсотки за кредитом, а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату відсотків, 3% річних на заборгованість за кредитом та на заборгованість за відсотками, а також інфляційні нарахування на заборгованість за кредитом та на заборгованість за відсотками. Стягнення вказаних сум місцевий господарський суд визнав обґрунтованим, за винятком 10' 596,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту. Відмовляючи у стягненні пені, суд зазначив, що шестимісячний період, за який на основну суму заборгованості могла бути нарахована пеня, розпочався 03.12.2009 (день наступний за останнім днем, в який зобов'язання за кредитним договором по поверненню суми кредиту мало бути виконано) і, відповідно, закінчився 03.06.2010, натомість позивач нарахував вказану суму пені за період з 22.02.2017 по 23.08.2017, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув з відповідача 10' 596,12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 23' 952,87 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту. Вказані суми, на думку скаржника, підлягали стягненню на підставі п.4.3 та 4.4 кредитного договору, однак оскаржуване рішення не містить посилань на оцінку місцевим господарським судом вказаних пунктів договору.

Відповідач не виконав вимог ухвал суду від 13.12.2017 та 25.01.2018 та не подав відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, сторонами не було забезпечено явку своїх представників в судові засідання 25.01.2018 та 05.02.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином був повідомлений про час та дату засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Попри те, що відповідач повідомлявся про судові засідання за адресою, яка міститься в укладених між сторонами договорах (а.с. 9-13, 15, 16), а також за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 61), поштові відправлення з процесуальними документами суду поверталися відділеннями поштового зв'язку до відправника у зв'язку із закінченням терміну зберігання , або тим, що абонент вибув . Зважаючи на наведене, судом було виконано необхідні дії щодо належного повідомлення сторони про судове засідання.

Зважаючи на вищенаведене, а також на те, що в матеріалах даної справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги у даній справі можливо здійснити без представників позивача та відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

03.12.2007 між ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк (кредитором) та ТзОВ Арніка-Люкс (позичальником) було укладено кредитний договір №3/07/01-03, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 130' 000,00 грн. зі строком користування згідно графіку погашення заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту 02.12.2009 та сплатою процентів за користування кредитом - 17,5 % річних (а.с. 9-14).

Додатковою угодою №2 від 07.11.2008 процентну ставку за користування кредитом збуло збільшено до 27,0% річних (а.с. 16).

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав відповідачу відповідно до умов п.п.1.1, 3.1.1 кредитного договору. Натомість, позичальник своїх зобов'язань по сплаті основної заборгованості та відсотків за користування кредитом не виконував належним чином.

Вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 у справі № 9/74 (а.с. 17-18), яке в силу положень ч.4 ст.75 ГПК України, колегія суддів враховує при розгляді даної справи.

Вказаним рішенням було стягнуто з ТзОВ Арніка-Люкс на користь ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк заборгованість за кредитним договором №3/07/01-03 від 03.12.2007 в розмірі 105' 611,12 грн., з яких: 93' 018,70 грн. заборгованості по кредиту станом на 02.06.2009, 6' 491,45 грн. заборгованості за відсотками, 5' 808,29 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 292,68 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 19.03.2015 №188 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (а.с. 37), згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на один рік, а саме з 20.03.2015 по 19.03.2016.

Рішенням №213 від 22.02.2016 Про продовження строків здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства ВіЕйБі Банк та делегування повноважень ліквідатора (а.с. 38) строк здійснення процедури ліквідації Банку та повноваження ліквідатора ОСОБА_2 продовжено по 19.03.2018 включно.

Під час ліквідації Фонд має повне і виняткове право управляти Банком відповідно до ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб і нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Статтею 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників та зобов'язана провести інвентаризацію активів і зобов'язань.

В матеріалах справи міститься вимога ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк №11/2-4151 від 28.01.2016 про усунення порушень (а.с. 36), якою банк повідомив ТзОВ Арніка-Люкс про наявність заборгованості за кредитом та процентами згідно кредитного договору №3/07/01-03 від 03.12.2007 в гривневому еквіваленті в сумі 81' 077,48 грн. та вимагав її повернути. В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на вказану вимогу, водночас, також і відсутні докази її направлення відповідачу.

У зв'язку з непогашенням відповідачем існуючої заборгованості, ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з відповідача:

1) 183' 557,76 грн. заборгованості за відсотками по кредиту, які позивач визначив за вирахуванням суми заборгованості за відсотками, що стягнута на підставі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 у справі № 9/74, а також за вирахуванням сум часткового погашення заборгованості за відсотками, що було здійснено відповідачем в період з 28.12.2007 по 27.05.2011;

2) 10' 596,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, яка нарахована позивачем за період з 22.02.2017 по 23.08.2017 на суму заборгованості за кредитом в розмірі 81' 081,38 грн.

3) 23' 952,87 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, яка нарахована позивачем за період з 22.02.2017 по 23.08.2017;

4) 7' 317,53 грн. 3% річних по заборгованості за кредитом, нарахованих за період з 23.08.2014 по 23.08.2017;

5) 14' 054,13 грн. 3% річних по заборгованості за відсотками по кредиту, нарахованих за період з 23.08.2014 по 23.08.2017;

6) 58' 682,45 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованих за період з 23.08.2014 по 23.08.2017;

7) 105' 641,16 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованих за період з 23.08.2014 по 23.08.2017.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Як зазначалося вище, із матеріалів даної справи, а також із обставин, що встановлені в рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 у справі № 9/74, вбачається факт укладення між сторонами кредитного договору №3/07/01-03 від 03.12.2007 та виконання банком своїх зобов'язань за вказаним договором, а саме надання позичальнику кредитних коштів в сумі 130' 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит відповідно до умов п. п. 1.1.2, 2.3 цього договору зі сплатою процентів за фактичне користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Відповідно до п. 3.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти та комісії на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Вказаний факт вбачається як з розрахунку позивача, так і встановлений у вищезгаданому рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 10.09.2009 у справі № 9/74, яке колегія суддів бере до уваги, зважаючи на положення п.4 ст.75 ГПК України.

Згідно до п.п. 4.5, 7.5 кредитного договору, у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань за договором, в тому числі повернення кредиту відповідно до п.п. 1.1.2, 2.3, 2.10.3, 3.2.4, 4.5, 5.2 договору зі сплатою процентів за фактичний час користування, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та відповідно, кредитодавець має право вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу та повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Згідно з пунктом 4.6 кредитного договору, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за цим договором на суму боргу, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 19-21) заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 23.08.2017 становить, зокрема: 183' 557,76 грн. заборгованості за відсотками по кредиту за період з 28.12.2007 по 27.05.2011; 23' 952,87 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту за період з 22.02.2017 по 23.08.2017; 7' 317,53 грн. 3% річних по заборгованості за кредитом за період з 23.08.2014 по 23.08.2017; 14' 054,13 грн. 3% річних по заборгованості за відсотками по кредиту за період з 23.08.2014 по 23.08.2017; 58' 682,45 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту за період з 23.08.2014 по 23.08.2017; 105' 641,16 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за період з 23.08.2014 по 23.08.2017.

Розрахунок в цій частині є обґрунтованим та таким, що не спростований відповідачем.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив вимоги позивача про стягнення з відповідача вищезазначених сум.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 10' 596,12 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, яка нарахована за період з 22.02.2017 по 23.08.2017 на суму заборгованості за кредитом в розмірі 81' 081,38 грн., колегія суддів зазначає таке:

Як було зазначено вище, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. ОСОБА_1 приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, в який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

З наведеного вбачається, що шестимісячний період, за який могла бути нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту, розпочався 03.12.2009 (день наступний за останнім днем, в який зобов'язання за кредитним договором по поверненню суми кредиту мало бути виконано) і, відповідно, закінчився 03.06.2010 .

Натомість позивач нарахував пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 22.02.2017 по 23.08.2017, а отже за межами строку, що визначений ч. 6 ст. 232 ГК України. Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив позивачу у стягненні 10' 596,12 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Стосовно тверджень скаржника про те, що місцевий господарський суд відмовив у стягненні 23' 952,87 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, то такі необґрунтовані. З резолютивної частини оскаржуваного рішення суду вбачається, що вказана сума пені була стягнута з відповідача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, слід покласти на скаржника.

При поданні апеляційної скарги скаржник просив відстрочити сплату судового збору. Ухвалою від 13.12.2017 апеляційну скаргу було прийнято судом до свого провадження та відстрочено сплату судового збору до прийняття постанови у даній справі. Станом на 05.02.2018 від скаржника не надійшло доказів сплати судового збору.

Зважаючи на те, що строк, на який судом було відстрочено сплату судового збору закінчився, а таку сплату не здійснено, несплачену суму судового збору слід стягнути зі скаржника при прийнятті постанови.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови в стягненні пені за несвоєчасне погашення кредиту, судовий збір за подання апеляційної скарги у даній справі слід визначати відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про судовий збір виходячи зі спірної суми пені.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273 - 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.11.2017 у справі №909/891/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 - без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, ідентифікаційний код 19017842) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2400,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 09.02.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко