Рішення

від 03.11.2017 по справі 910/11547/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2017Справа №910/11547/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад доТовариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд простягнення 2383565 грн. 40 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Фоміна О.О. - представник за довіреністю № 76 від 13.07.2017;

Ілюк А.І. - представник за довіреністю № 76 від 13.07.2017;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд про стягнення 2510063 грн. 36 коп., з яких 986438 грн. 62 коп. основного боргу, 196404 грн. 59 коп. пені, 121672 грн. 48 коп. 3% річних та 1205547 грн. 67 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та положень укладеного між сторонами Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 986438 грн. 62 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 196404 грн. 59 коп. за період з 06.10.2014 по 12.05.2015, 3% річних у розмірі 121672 грн. 48 коп. за період з 04.09.2014 по 12.07.2017 та інфляційні втрати у розмірі 1205547 грн. 67 коп. за період з жовтня 2014 року по червень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11547/17, розгляд справи призначено на 01.08.2017.

28.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач, зокрема, зазначив, що сума основного боргу, заявлена до стягнення з відповідача, у розмірі 986438 грн. 62 коп., є заборгованістю з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп., № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп., № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп. (заборгованість становить 401247 грн. 78 коп.) та заборгованістю з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № ТП-0002294 від 13.10.2014 на суму 1472882 грн. 40 коп. та № ТП-0002424 від 22.10.2014 на суму 242308 грн. 44 коп. (заборгованість становить 585190 грн. 84 коп.).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.08.2017.

У судовому засіданні 18.08.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.09.2017.

12.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що у нього наявна Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014, яка відрізняється від відповідної специфікації, долученої позивачем до позовної заяви, зокрема в частині вартості товару. Крім того, відповідач зазначив, що також до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 між сторонами було складено Специфікацію № 3 від 07.10.2014, умови якої не були враховані позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості (штрафних санкцій) у позовній заяві.

Також, відповідач звернув увагу на те, що він не отримував від позивача рахунки на оплату № ТП-0004066 від 14.08.2014 та № ТП0004060 від 05.08.2014, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у нього не виникло зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

При цьому, відповідачем було подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, в якому відповідач просив суд на розгляд експертів поставити питання: - визначити розмір заборгованості за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014; - встановити дату виникнення зобов'язань щодо поставки/оплати товару за конкретними накладними, специфікаціями; - встановити порядок зарахування оплати за конкретними накладними, специфікаціями; - встановити порядок нарахування та розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних та провести відповідний розрахунок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.09.2017.

28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 у загальному розмірі 2383565 грн. 40 коп. (986438 грн. 62 коп. основного боргу, 175242 грн. 37 коп. пені, 114596 грн. 85 коп. 3% річних та 1107287 грн. 56 коп. інфляційних втрат).

28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що актуальними (діючими) є Специфікації № 1-1 (уточнена) та Специфікація № 3.

При цьому, позивач зауважив, що загальна вартість поставленого ним відповідачу товару за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, що становить 2822472 грн. 55 коп., є сумою вартості товару, яка вказана у Специфікаціях № 1-1 (уточнена) та Специфікації № 3.

Також, позивач вказав на те, що неотримання відповідачем рахунків на оплату не звільняє його від обов'язку оплатити отриманий від постачальника товар.

29.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач, зокрема, заявив про застосування позовної давності. Крім того, відповідачем у письмових поясненнях було викладено клопотання про призначення у справі судової експертизи, в якому відповідач просив суд на вирішення експертів поставити питання: - визначити розмір заборгованості за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014; - встановити дату виникнення зобов'язань щодо поставки/оплати товару за конкретними накладними, специфікаціями; - встановити порядок зарахування оплати за конкретними накладними, специфікаціями; - встановити порядок нарахування та розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних та провести відповідний розрахунок.

Судове засідання, призначене на 29.09.2017, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 розгляд справи призначено на 13.10.2017.

У судовому засіданні 13.10.2017, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що заява про зменшення позовних вимог підписана представником позивача, який відповідно до довіреності № 76 від 13.07.2017 не обмежений у праві зменшувати позовні вимоги, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог як зменшення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 у загальному розмірі 2383565 грн. 40 коп., з яких 986438 грн. 62 коп. основного боргу, 175242 грн. 37 коп. пені, 114596 грн. 85 коп. 3% річних та 1107287 грн. 56 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 13.10.2017, розглянувши клопотання (подані 12.09.2017 та 29.09.2017) відповідача про призначення у справі судової експертизи, суд відмовив в їх задоволенні з огляду на те, що відповідач просить суд поставити на вирішення експертів питання правового характеру, які суд вирішує самостійно при розгляді справи.

У судовому засіданні 13.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.10.2017.

24.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про виклик у судове засідання посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад та Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для надання пояснень щодо наступних обставин: - ким, як і коли підписувались специфікації за договором; - скільки всього специфікацій до додаткових угод було підписано на виконання спірного договору; - яка з редакцій специфікацій є остаточною.

Відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Суд зазначає, що метою участі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів є вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду.

Водночас, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні достатні докази для вирішення спору у даній справі, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про виклик у судове засідання посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад та Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.11.2017.

03.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що відповідачем долучено до матеріалів справи дві різні копії Специфікації № 3 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014. При цьому, одна з них відповідає оригіналу Специфікації № 3, долученому позивачем до матеріалів справи, а інша - не відповідає в частині п. 5.1 Специфікації, яким передбачено порядок розрахунків.

Водночас, позивач зауважив, що на копії Специфікації № 3 від 07.10.2014, яка долучена відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017, міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд із зазначенням, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, тоді як станом на дату вказаної специфікації (07.10.2014), місцезнаходженням відповідача було м. Донецьк. При цьому, на копії Специфікації № 3 від 07.10.2014, яка долучена відповідачем до матеріалів справи 12.09.2017, та редакція якої відповідає редакції Специфікації № 3, оригінал якої долучено позивачем до матеріалів справи, міститься відбиток печатки відповідача із зазначенням, що місцезнаходженням відповідача є м. Донецьк.

Представники позивача у судовому засіданні 03.11.2017 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103042824287.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи та процесуальні строки розгляду спору, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 03.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією Східгазбуд (покупець) укладено Договір № 043/14 про закупівлю (постачання) товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю дисковий затвор, лічильники (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (оригінал договору долучено позивачем до матеріалів справи 28.09.2017).

Відповідно до п. 1.2 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 найменування, номенклатура товару, його кількість, комплектність, відповідність, ціна, загальна вартість, інші необхідні характеристики та параметри детально викладені в Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 загальна сума даного договору складається з сум специфікацій.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 ціна товару зазначена у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 оплата здійснюється згідно з умовами, викладеними в специфікаціях.

Згідно з п. 4.2 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 платежі здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за умови отримання рахунку-фактури.

Згідно з п. 4.3 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 покупець оплачує грошової кошти за товар, який постачається, за ціною і умовами ціноутворення, зазначеними в специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 виконання постачальником зобов'язань з передачі товару визначається з моменту вручення товару покупцю при доставці товару постачальником. Дата передачі товару визначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.

Згідно з п. 10.1 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 цей договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31.12.2014, а в частині зобов'язань - до повного їх виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, ціна товару, строки поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами у відповідних специфікаціях.

Судом встановлено, що відповідно до Специфікації № 1 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 сторони погодили найменування товару, що поставляється відповідачу, його загальну кількість та вартість (1012067 грн. 86 коп.); умови оплати - 50% для відкриття замовлення на заводі виробника, 20% - попередня оплата, яка сплачується покупцем після повідомлення про готовність до відвантаження товару з заводу-виробника, 30% - протягом 5 днів з моменту повідомлення про готовність до відвантаження товару зі складу позивача (копія вказаної специфікації долучена позивачем до позовної заяви; оригінал - до матеріалів справи 28.09.2017).

Судом встановлено, що відповідно до Специфікації № 2 від 01.07.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 сторони погодили найменування товару, що поставляється відповідачу, його загальну кількість та вартість (2005280 грн. 64 коп.); умови оплати - 30% відкриття замовлення на заводі виробника, 70% - протягом 20 днів з моменту відвантаження товару на склад відповідача (копія вказаної специфікації долучена позивачем до позовної заяви; оригінал - до матеріалів справи 28.09.2017).

Судом встановлено, що 14.08.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 59913 грн. 60 коп., що підтверджується видатковою накладною № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 та на реквізити рахунку-фактури № ТП-0004066 від 14.08.2014.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку-фактури № ТП-0004066 від 14.08.2014 на суму 1107281 грн. 71 коп. (у вказаному рахунку міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014).

Крім того, судом встановлено, що 14.08.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 8193 грн. 91 коп., що підтверджується видатковою накладною № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 та на реквізити рахунку-фактури № ТП-0004066 від 14.08.2014.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку-фактури № ТП-0004066 від 14.08.2014 на суму 1107281 грн. 71 коп. (у вказаному рахунку міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 37 від 13.08.2014, якою Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією Східгазбуд було уповноважено представника відповідача на отримання товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп. та № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп. (реквізити довіреності зазначені у вказаних видаткових накладних).

Судом встановлено, що у зв'язку з поданням відповідачем листа вих. № 02-37 від 02.07.2014 про коригування Специфікації № 1 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, сторонами було укладено Специфікацію № 1-1 від 21.08.2017 (уточнена) до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, відповідно до якої сторони погодили найменування товару, що поставляється відповідачу, його загальну кількість та вартість (1107281 грн. 71 коп.); умови оплати - 30% для відкриття замовлення на заводі виробника, 70% - протягом 20 днів з моменту відвантаження товару на склад відповідача.

При цьому, відповідачем 12.09.2017 долучено до матеріалів справи копію Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014, яка відрізняється від вказаної специфікації, долученої позивачем до позовної заяви, а саме в частині ціни товару, що поставляється, та його загальної вартості (1216515 грн. 11 коп.). На копії вказаної специфікації наявні підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

Водночас, суд зазначає, що позивачем 28.09.2017 долучено до матеріалів справи оригінал Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, копія якої долучена позивачем до позовної заяви, саме на суму 1107281 грн. 71 коп . (вказана специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача).

У поданому до суду 12.09.2017 відзиві на позовну заяву відповідач не ставив під сумнів справжність підпису представника відповідача та відбиток печатки відповідача на Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 (на суму 1107281 грн. 71 коп.), копія якої долучена позивачем до позовної заяви. Водночас, відповідач зауважив щодо можливості існування двох специфікацій № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014, та вказав на те, що оригінали справжніх специфікацій повинні знаходитись у позивача, та відповідач не може наразі надати суду всі необхідні матеріали, так як вони знаходяться в зоні проведення АТО (місцезнаходженням відповідача до лютого 2015 року було: м. Донецьк).

Відповідачем не було надано суду оригіналу Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014, копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи.

Суд зазначає, що загальна вартість товару, поставленого позивачем за видатковими накладними накладною № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп., № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп. та № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп. відповідає вартості товару, яка вказана у Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 в редакції, наданої позивачем (на загальну суму 1107281 грн. 71 коп.).

Також, загальна вартість поставленого позивачем товару за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 (відповідно до видаткових накладних) становить суму вартості товару, що вказана у Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 (саме в редакції позивача ) та у Специфікації № 3 від 07.10.2014.

З огляду на викладене, суд приймає у якості належного та допустимого доказу погодження між сторонами вартості товару, що поставляється за Специфікацією № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014, саме Специфікацію № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 в редакції позивача (на суму 1107281 грн. 71 коп.).

Крім того, судом встановлено, що 15.09.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 1039174 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 та на реквізити рахунку-фактури № ТП-0004066 від 14.08.2014.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку-фактури № ТП-0004066 від 14.08.2014 на суму 1107281 грн. 71 коп. (у вказаному рахунку міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014).

Крім того, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 66 від 12.09.2014, якою Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією Східгазбуд було уповноважено представника відповідача на отримання товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп. (реквізити довіреності зазначені у вказаній видатковій накладній).

Таким чином, загальний розмір поставленого позивачем за вказаними видатковими накладними товару становить 1107281 грн. 71 коп ., що відповідає вартості товару, яка вказана у Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 саме в редакції позивача.

При цьому, судом враховано, що у видатковій накладній № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп., у видатковій накладній № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп. та у видатковій накладній № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп. (разом на суму 1107281 грн. 71 коп.) міститься посилання на рахунок-фактуру № ТП-0004066 від 14.08.2014 на суму 1107281 грн. 71 коп., з огляду на що суд дійшов висновку, що поставка за вказаними накладними була здійснена на підставі Специфікації № 1-1 (уточнена), так як вказана специфікація була складена сторонами на суму 1107281 грн. 71 коп.

Судом встановлено, що 25.06.2014 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 206033 грн. 93 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до рахунку № ТП-0002674 від 30.05.2014); 10.07.2014 - грошові кошти у розмірі 150000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до рахунку № ТП-0002674 від 30.05.2014); 05.09.2014 - грошові кошти у розмірі 200000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 19.09.2014 - грошові кошти у розмірі 180000 грн. 00 коп. призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи 29.09.2017.

Таким чином, загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів становив 736033 грн. 93 коп.

Відповідачем 12.09.2017 долучено до матеріалів справи копію Специфікації № 3 від 07.10.2017 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, яка містить підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток юридичних осіб позивача і відповідача.

У п. 1 вказаної специфікації зазначено, що у зв'язку з відмовою від частини обладнання по Специфікації № 2 від 01.07.2014 після підписання даної специфікації Специфікацію № 2 вважати недійсною (п. 1 Специфікації № 3 від 07.10.2014).

Крім того, у п. 5 вказаної специфікації зазначено, що з урахуванням раніше передплат по Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 та Специфікації № 3 від 07.10.2014 на загальну суму 736033 грн. 93 коп . графік наступних оплат по цим специфікаціям наступним: - 700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; - 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015.

Відповідно до п. 5.2 Специфікації № 3 від 07.10.2014 загальна вартість продукції за Специфікацією № 3 складає 1715190 грн. 84 коп.

При цьому, позивачем 28.09.2017 долучено до матеріалів справи оригінал Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, яка містить аналогічні умови (загальна вартість, порядок оплати товару), що зазначені у копії Специфікації № 3, долученої відповідачем до матеріалів справи 12.09.2017.

Водночас, 24.10.2017 відповідачем долучено до матеріалів справи копію Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, пункт 5 якої викладено в іншій редакції, ніж та, яка зазначена в оригіналі Специфікації № 3 від 07.10.2014 (долучений позивачем до матеріалів справи 28.09.2017) та в копії Специфікації № 3 від 07.10.2014 (долучена відповідачем до матеріалів справи 12.09.2017).

Зокрема, у п. 5.1 долученої відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017 Специфікації № 3 від 07.10.2014 зазначено, що всі розрахунки за договором здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 30% для відкриття замовлення на заводі виробника; 70% протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця при наданні безумовної банківської гарантії або 100% попередньої оплати на партію обладнання, що відвантажується.

03.11.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що на копії Специфікації № 3 від 07.10.2014, яка долучена відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017, міститься відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд із зазначенням, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, тоді як станом на дату вказаної специфікації (07.10.2014), місцезнаходженням відповідача було м. Донецьк. При цьому, на копії Специфікації № 3 від 07.10.2014, яка долучена відповідачем до матеріалів справи 12.09.2017, та редакція якої відповідає редакції Специфікації № 3, оригінал якої долучено позивачем до матеріалів справи, міститься відбиток печатки відповідача із зазначенням, що місцезнаходженням відповідача є м. Донецьк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 було зобов'язано відповідача надати суду оригінал Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014, копію якої було подано 24.10.2017.

Однак, відповідач у судове засідання 03.11.2017 не з'явився, оригіналу Специфікації № 3 від 07.10.2014, копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017, суду не надав.

Водночас, відповідачем не було висловлено заперечень, що Специфікація № 3 від 07.10.2014, копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017, ним не укладалась, з огляду на що суд дійшов висновку щодо необхідності дослідження Специфікації № 3 від 07.10.2014 в редакції, наданої позивачем (28.09.2017) та в редакції, наданої відповідачем (24.10.2017).

Як встановлено судом, у п. 5.1 долученої відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017 Специфікації № 3 від 07.10.2014 зазначено, що всі розрахунки за договором здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: 30% для відкриття замовлення на заводі виробника; 70% протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця при наданні безумовної банківської гарантії або 100% попередньої оплати на партію обладнання, що відвантажується.

Суд зазначає, що викладені у п. 5.1 вказаної Специфікації умови не містять строку здійснення відповідачем оплат.

Так, умова про сплату 30% для відкриття замовлення на заводі виробника, по суті, встановлює мету здійснення передоплати, а умова про сплату 70% протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця при наданні безумовної банківської гарантії або 100% попередньої оплати на партію обладнання, що відвантажується, викладена умовно та не містить строку здійснення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова п. 5.1 Специфікації № 3 від 07.10.2014 про порядок оплати (30% для відкриття замовлення на заводі виробника; 70% протягом 20 календарних днів з моменту відвантаження товару на склад покупця при наданні безумовної банківської гарантії або 100% попередньої оплати на партію обладнання, що відвантажується) не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Водночас, як встановлено судом, у п. 5 Специфікації № 3 від 07.10.2014 9оригінал якої долучено позивачем до матеріалів справи) зазначено, що з урахуванням раніше передплат по Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 та Специфікації № 3 від 07.10.2014 на загальну суму 736033 грн. 93 коп. графік наступних оплат по цим специфікаціям наступним: - 700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; - 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015.

Таким чином, умовами п. 5 вказаної Специфікації встановлено строк оплати відповідачем товару.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 зазначено, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 зазначено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

У п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 вказано, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Відповідно до п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду оригіналу Специфікації № 3 від 07.10.2014, копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи 24.10.2017, та водночас відповідачем долучено до матеріалів справи копію Специфікації № 3 від 07.10.2014 (12.09.2017), оригінал якої позивачем долучено до матеріалів справи 28.09.2017, редакції яких є ідентичними, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом у даній справі є саме Специфікація № 3 від 07.10.2014, оригінал якої долучено позивачем до матеріалів справи 28.09.207 та копію якої долучено відповідачем до матеріалів справи 12.09.2017, та у п. 5.1 якої зазначено, що з урахуванням раніше передплат по Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 та Специфікації № 3 від 07.10.2014 на загальну суму 736033 грн. 93 коп . графік наступних оплат по цим специфікаціям наступним: - 700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; - 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015.

Як встановлено судом, загальний розмір поставленого позивачем товару за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 станом на 07.10.2014 становив 1107281 грн. 71 коп . (за видатковими накладними № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп., № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп. та № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп.).

Як встановлено судом, станом на 07.10.2014 загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів становив 736033 грн. 93 коп.

Таким чином, вартість поставленого позивачем та неоплаченого відповідачем товару становила 371247 грн. 78 коп .

Як встановлено судом, у п. 5 вказаної Специфікації № 3 від 07.10.2014 зазначено, що з урахуванням раніше передплат по Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 та Специфікації № 3 від 07.10.2014 на загальну суму 736033 грн. 93 коп . графік наступних оплат по цим специфікаціям наступним: - 700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; - 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015.

Судом встановлено, що 13.10.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 1472882 грн. 40 коп., що підтверджується видатковою накладною № ТП-0002294 від 13.10.2014 на суму 1472882 грн. 40 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 та на реквізити рахунку-фактури № ТП-0004068 від 05.08.2014.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку-фактури № ТП-0004068 від 05.08.2014 на суму 1715190 грн. 84 коп. (у вказаному рахунку міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014).

Позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 91 від 10.10.2014, якою Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією Східгазбуд було уповноважено представника відповідача на отримання товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ТП-0004068 від 05.08.2014 на суму 1715190 грн. 84 коп. (реквізити довіреності зазначені у вказаній видатковій накладній).

Судом встановлено, що 22.10.2014 позивач поставив відповідачу товар на суму 242308 грн. 44 коп., що підтверджується видатковою накладною № ТП-0002424 від 22.10.2014 на суму 242308 грн. 44 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (належним чином засвідчена копія долучена позивачем до позовної заяви).

У вказаній видатковій накладній міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 та на реквізити рахунку-фактури № ТП-0004068 від 05.08.2014.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію рахунку-фактури № ТП-0004068 від 05.08.2014 на суму 1715190 грн. 84 коп. (у вказаному рахунку міститься посилання на реквізити Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014).

Позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності № 99 від 22.10.2014, якою Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією Східгазбуд було уповноважено представника відповідача на отримання товару, поставленого позивачем за видатковою накладною № ТП-0002424 від 22.10.2014 на суму 242308 грн. 44 коп. (реквізити довіреності зазначені у вказаній видатковій накладній).

Таким чином, після укладення між сторонами Специфікації № 3 від 07.10.2017 за видатковими накладними № ТП-0002294 від 13.10.2014 на суму 1472882 грн. 40 коп. та № ТП-0002424 від 22.10.2014 на суму 242308 грн. 44 коп. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1715190 грн. 84 коп., що разом із заборгованість станом на 07.10.2014 у розмірі 371247 грн. 78 коп. становить 2086438 грн. 62 коп., що відповідає сумі оплат, погоджених до сплати відповідачем у п. 5.1 Специфікації № 3 від 07.10.2014 (700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015).

Факт поставки позивачем товару за вказаними спірними видатковими накладними за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 (за загальний період з 14.08.2014 по 22.10.2014 на загальну суму 2822472 грн. 55 коп.) відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, у п. 5 вказаної Специфікації № 3 від 07.10.2014 зазначено, що з урахуванням раніше передплат по Специфікації № 1-1 (уточнена) від 21.08.2014 та Специфікації № 3 від 07.10.2014 на загальну суму 736033 грн. 93 коп. графік наступних оплат по цим специфікаціям наступним: - 700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; - 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 700000 грн. 00 коп. у строк до 31.10.2014; грошові кошти у розмірі 1000000 грн. 00 коп. - у строк до 20.11.2014 та грошові кошти у розмірі 386438 грн. 62 коп. - у строк до 31.01.2015.

Судом встановлено, що 01.04.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 30.04.2015 - грошові кошти у розмірі 350000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 20.01.2016 - грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 28.01.2016 - грошові кошти у розмірі 150000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 30.09.2016 - грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 24.11.2016 - грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 05.12.2016 - грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014); 23.01.2017 - грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014), що разом становить 1100000 грн. 00 коп ., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, долученими позивачем до позовної заяви, та копіями платіжних доручень, долученими відповідачем до матеріалів справи.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 986438 грн. 62 коп . (2086438 грн. 62 коп. - мінус 1100000 грн. 00 коп.) станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

28.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач, зокрема, зазначив, що сума основного боргу, заявлена до стягнення з відповідача, у розмірі 986438 грн. 62 коп., є заборгованістю з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № ТП-0001546 від 14.08.2014 на суму 59913 грн. 60 коп., № ТП-0001547 від 14.08.2014 на суму 8193 грн. 91 коп., № ТП-0001860 від 15.09.2014 на суму 1039174 грн. 20 коп. (заборгованість становить 401247 грн. 78 коп.) та заборгованістю з оплати товару, поставленого за видатковими накладними № ТП-0002294 від 13.10.2014 на суму 1472882 грн. 40 коп. та № ТП-0002424 від 22.10.2014 на суму 242308 грн. 44 коп. (заборгованість становить 585190 грн. 84 коп.).

Однак, суд зазначає, що при здійсненні часткових оплат за поставлений позивачем товар відповідач не вказував чіткого призначення платежу, а саме реквізитів конкретної видаткової накладної або конкретного рахунку (крім оплат, здійснених 25.06.2014 на суму 206033 грн. 93 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до рахунку № ТП-0002674 від 30.05.2014) та 10.07.2014 на суму 150000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата відповідно до рахунку № ТП-0002674 від 30.05.2014), які були попередньою оплатою товару), а зазначав у призначенні платежу - оплата за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014.

За таких обставин, оскільки відповідачем не вказувалось чіткого призначення платежу, а умовами Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 не передбачено порядку зарахування сплачених відповідачем грошових коштів за товар, суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти слід зараховувати в рахунок погашення найдавнішої заборгованості.

Таким чином, заборгованість відповідача з оплати товару у сумі 986438 грн. 62 коп. є, по суті, заборгованістю з оплати товару, поставленого позивачем за останніми двома накладними, а саме за видатковою накладною № ТП-0002294 від 13.10.2014 на суму 1472882 грн. 40 коп. (заборгованість становить 744130 грн. 18 коп.) та за видатковою накладною № ТП-0002424 від 22.10.2014 на суму 242308 грн. 44 коп. (заборгованість становить 242308 грн. 44 коп.), так як сплачені відповідачем грошові кошти без зазначення чіткого призначення платежу слід зараховувати в рахунок погашення найдавнішої заборгованості.

12.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він не отримував від позивача рахунки на оплату № ТП-0004066 від 14.08.2014 та № ТП0004060 від 05.08.2014, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у нього не виникло зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Однак, суд вважає вказані твердження відповідача необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, що оплата здійснюється за умови отримання відповідачем рахунку (п. 4.2 договору) не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Так само, отримання рахунку позивачем не може розглядатись як подія, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як отримання рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Що стосується тверджень відповідача, що позивачем порушувалися умови договору щодо строків та обсягів поставки товару, суд зазначає, що вказані обставини не входять до предмету дослідження у даній справі, так як товар, обсяг якого визначений сторонами у специфікаціях до договору, поставлено позивачем повністю (відповідно до видаткових накладних), а у випадку прострочення поставки позивачем товару, відповідач має право на стягнення з позивача пені відповідно до п. 7.2 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014.

При цьому, що стосується поданої відповідачем 29.09.2017 заяви про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи, що у п. 5.1 Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 сторони виклали графік здійснення відповідачем оплат вартості товару (700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015), та беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (14.07.2017 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду), суд дійшов висновку, що позивач в межах позовної давності звернувся з даним позовом до суду (в частині стягнення суми основного боргу).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд у розмірі 986438 грн. 62 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд суми основного боргу у розмірі 986438 грн. 62 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 175242 грн. 37 коп. за період з 01.11.2014 по 01.05.2015 (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4 Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі одинарної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Водночас, з огляду на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, враховуючи, що у п. 5.1 Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 сторони виклали графік здійснення відповідачем оплат вартості товару (700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015), та беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (14.07.2017 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду), суд дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Доказів переривання позовної давності в частині стягнення з відповідача пені, позивачем суду не надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Умови Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 не містять положень, якими б сторони збільшували позовну давність щодо пені за прострочення оплати відповідачем товару.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд пені у розмірі 175242 грн. 37 коп. задоволенню не підлягають (у зв'язку зі спливом позовної давності).

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 114596 грн. 85 коп. за період з 01.11.2014 по 12.07.2017 (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах розміру, заявленого позивачем).

Водночас, з огляду на заявлену відповідачем позовну давність, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, враховуючи, що у п. 5.1 Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 сторони виклали графік здійснення відповідачем оплат вартості товару (700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015), та беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (14.07.2017 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду), суд дійшов висновку, що позивач в межах позовної давності звернувся з даним позовом до суду (в частині стягнення 3% річних).

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд 3% річних у розмірі 114596 грн. 85 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1107287 грн. 56 коп. за період з грудня 2014 року по червень 2017 року (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах розміру, заявленого позивачем).

Водночас, з огляду на заявлену відповідачем позовну давність, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, враховуючи, що у п. 5.1 Специфікації № 3 від 07.10.2014 до Договору № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 сторони виклали графік здійснення відповідачем оплат вартості товару (700000 грн. 00 коп. - до 31.10.2014; 1000000 грн. 00 коп. - до 20.11.2014; 386438 грн. 62 коп. - до 31.01.2015), та беручи до уваги дату звернення позивача з даним позовом до суду (14.07.2017 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду), суд дійшов висновку, що позивач в межах позовної давності звернувся з даним позовом до суду (в частині стягнення інфляційних втрат).

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд інфляційних втрат у розмірі 1107287 грн. 56 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом, 28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 043/14 про закупівлю (постачання) товару від 04.06.2014 у загальному розмірі 2383565 грн. 40 коп.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Таким чином, позивач має право на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1897 грн. 47 коп. у випадку подання ним клопотання про повернення судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії Східгазбуд (01004, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 23-А; ідентифікаційний код: 32727885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техприлад (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 4/9; ідентифікаційний код: 22887660) суму основного боргу у розмірі 986438 (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 114596 (сто чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 1107287 (один мільйон сто сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 33124 (тридцять три тисячі сто двадцять чотири) грн. 84 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.11.2017

Суддя І.М. Отрош