Рішення

від 09.11.2017 по справі 911/2405/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа № 911/2405/17

За позовом Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних

наук України

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дослідницько-виробничий

центр «Еконива»

третя особа Фонд державного майна України

Національна академія аграрних наук України,

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ,

про повернення частки в статутному капіталі в натуральній формі

Головуючий суддя С.І.Чонгова

Суддя О.С. Янюк

Суддя О.В. Конюх

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність 365/1.1 від 18.09.2017); ОСОБА_3 (довіреність №622/01 від 14.09.2017);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1: ОСОБА_4 (довіреність №316 від 01.09.2017).

від третьої особи 2:не з'явився;

від третьої особи 3: ОСОБА_5 (довіреність б/н від 28.08.2017).

СУТЬ СПОРУ: Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дослідницько-виробничий центр «Еконива» та просить суд зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України державного майна, що було передане у якості частки до статутного капіталу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий центр «Еконива» .

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем не здійснено повернення у натуральній формі майна, що було передане у якості частки до статутного капіталу відповідача у зв'язку з виходом позивача з ОСОБА_1 у відповідності до рішення Загальних зборів.

Відповідач у справі - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Дослідно-виробничий центр «Еконива» у своєму відзиві просить суд у задоволенні позовних вимог відповити повністю, посилаючись на те, що позивач мав всі права на передачу до статутного фонду відповідача саме майна, а не права користування ним на підставі чинного на момент передачі законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2017 до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд державного майна України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

- на стороні позивача - Національну академії аграрних наук України;

- на стороні відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2017 суд ухвалив здійснювати розгляд даної справи колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 11.10.2017, для розгляду справи № 911/2405/17 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Чонгова С.І., суддів Янюк О.С. та Конюх О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2017 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Чонгова С.І., суддів Янюк О.С. та Конюх О.В.; розгляд справи призначено на 09.11.2017.

У судове засідання 09.11.2017 представники відповідача та третьої особи 2 не з'явились; про час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом направлення копії ухвали господарського суду Київської області від 10.11.2017.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача, третіх осіб 1 та 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Національної академії аграрних наук України №180 від 22.07.2011 Інститут гідротехніки і меліорації Національної аграрної академії наук України разом з його дослідною мережею перейменовано на Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (а.с. 19-20).

Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 05.02.2001 зареєстровано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дослідницько виробничий центр Еконива (номер запису 1 339 120 0000 000852).

Як зазначає позивач, постановою Президії Української академії аграрних наук протокол №16 від 28.11.2002 Про входження Інституту гідротехніки і меліорації до складу учасників ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дослідницько-виробничий центр Еконива , йому була надана згода на входження до складу учасників ОСОБА_1 та на внесення для формування статутного фонду ОСОБА_1 майна, яке придбане за рахунок коштів, одержаних від господарської діяльності, загальною сумою первісної балансової вартості 346 133,90грн (згідно додатку №1), яке не використовується більше 10 років, морально і фізично старіє, знаходиться на балансі Інституту гідротехніки і меліорації і розташоване на території с. Юрівка, Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується наданою у матеріали справи копією постанови (а.с.14).

Постановою Української академії аграрних наук протокол №21 від 27.11.2003 Про збільшення частки Інституту гідротехніки і меліорації УААН в статутному фонді ТОВ Дослідницько-виробничий центр Еконива надано згоду позивачу на збільшення частки Інституту гідротехніки і меліорації УААН в статутному фонді товариства за рахунок частки майна реорганізованого Дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки і меліорації УААН, яке придбане (побудоване) за рахунок власних надходжень від його господарської діяльності згідно з додатком (а.с.37).

Згідно п.4.2 Статуту, учасником ОСОБА_1 зазначено, зокрема, Інститут гідротехніки і меліорації, частка якого становить 22% статутного капіталу, а саме 819434,00грн ( п. 6.2 статуту ОСОБА_1).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» , господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України , господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦК України , товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Як визначено ч.1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» , товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Внесення майна позивача у статутний фонд підтверджується актом приймання передачі від 14.01.2003 (а.с.15-17), актом приймання-передачі від 11.03.2004 (а.с.38-42), актом приймання-передачі від 30.08.2004 (а.с.45), а також накладними: №15 від 14.01.2003, № 11 від 12.03.2004, №42 від 30.09.2004 (а.с. 15, 43, 46) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України Про господарські товариства вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського кодексу України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

В ч. 1 ст. 87 Господарського кодексу України , зазначено, що сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ЦК України cтатутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

30.11.2015 позивач звернувся з заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дослідницько-виробничий центр Еконива про вихід з учасників ОСОБА_1 та якою просить повернути повністю в натуральній формі майно, що було передане до статутного фонду ОСОБА_1, в якості внеску учасника (а.с.54).

Листом №07/03 від 30.03.2016 відповідач повідомив позивача, що заява про вихід зі складу учасників товариства та повернення майна, внесеного інститутом до статутного фонду товариства, будуть розглянуті на загальних зборах товариства 05.10.2016.

Як зазначено в протоколі №1-16 загальних зборів учасників ОСОБА_1 від 05.05.2016 на порядку денному розглядалося, зокрема, питання про вихід позивача зі складу учасників ОСОБА_1 та прийнято одностайне рішення загальних зборів про вихід зі складу учасника ОСОБА_1 у відповідності до постанови Президії Національної академії аграрних наук та заяви Інституту водних проблем і меліорації НААН.

Згідно ст. 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про господарські товариства учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

В силу ч. 1 ст. 54 Закону України Про господарські товариства при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як витікає з матеріалів справи за рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2009 по справі №4/286-09 стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дослідницько-виробничий центр "Еконива" (08170, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Юрівка, вул. Набережна, 23А, код ЄДРПОУ 31303206) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 29-Б, код ЄДРПОУ 26520464) заборгованість в розмірі 1559698 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень) 67 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № 20/06-К-12 від 20.11.2006 р., а саме: нежилі приміщення, що складаються з: літ. А (прохідна, пл. 92,6 кв.м.), літ. В (електронна-щитова, пл 6,0 кв м), літ. Г (склад, пл. 45,4 кв.м.), літ. Д (будівля експериментального цеху №2, пл. 1571,0 кв м.), літ. Е (складське приміщення пл. 59,1 кв.м.), літ Ж (склад ГРП, пл 35,4 кв.м.), літ 3 (насосна, пл. 8,7 кв.м.), літ. К (будівля експериментального цеху № 1, пл. 1350,8 кв.м), літ. Л (навіс), літ. М (навіс), літ. Н (навіс), літ. О (навіс), літ. П (навіс), літ Р (навіс), літ. С (вбиральня пл. 3,0 кв.м.), №1-11 (огорожа), №12 (водонапірна башта), №13 (свердловина), №14 (пожежний резервуар), №15 (відстійний резервуар), №1 (замощення), що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, вулиця Набережна, буд. 25 та шляхом звернення стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави рухомого майна № 20/06-К-22 від 20.11.2006р., а саме: 1) кліматичну установку із шести блоків; 2) стелажі 5-ти та 6-ти ярусні в комплекті з каретками; 3) лебідки з реверсом для завантаження (2 шт); 4)систему охолодження №1; 5) систему теплопостачання; 6) систему водопостачання та зрошення; 7) систему контролю та управління кліматом; 8) систему охолодження №2; 9) автоматичну систему управління кліматичними установками та системами охолодження; 10) станцію обеззалізнення води, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, вулиця Набережна, буд. 25.

У даному позові позивач звернувся з вимогами про зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні дії для повенення у натуральній формі на баланс Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України державного майна, що було передане у якості частки до статутного капіталу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Дослідно-виробничий центр Еконива .

Статтею 16 Цивільного кодексу України , передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 вказаної статті, встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст . 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

У вказаних нормах наводиться перелік способів захисту порушених прав та інтересів, який не є виключним, оскільки вказана норма визначає, що захист відповідних прав та інтересів може здійснюватися іншими способами, передбачені законом.

Водночас, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс Інституту державного майна не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

В своїх позовних вимогах позивач не визначає, які саме конкретні дії має здійснити відповідач на повернення майна та не вказано перелік майна, що підлягає поверненню.

Тобто вимога позивача є неконкретизованою та у разі задоволення такої вимоги рішення суду не буде направлено на захист конкретних порушених прав чи законних інтересів.

Суд не має підстав для задоволення вимог, що не відповідають вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, у задоволенні заявленого позову слід відмовити (див. п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Відповідно до ст. 49 ГПК України , судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 49 , 82-84 , 85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено 16 .11.2017

Головуючий суддя С.І. Чонгова

Суддя О.С. Янюк

Суддя О.В. Конюх