Постанова

від 08.02.2018 по справі 911/2405/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2018 р. Справа№ 911/2405/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

Секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників:

позивача: Українчук О.В.;

відповідача: Прохода Ю.Л.;

третіх осіб: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Інституту водних проблем і меліорації Національної академії

аграрних наук України

на рішення Господарського суду Київської області

від 09.11.2017

у справі №911/2405/17 головуючий судя: Чонгова С.І.

судді: Янюк О.С., Конюх О.В.

за позовом Інституту водних проблем і меліорації Національної академії

аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницько-

виробничий центр "Еконива"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача 1) Фонд державного майна України

2) Національна академія аграрних наук України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про повернення частки в статутному капіталі в натуральній формі

ВСТАНОВИВ:

Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницько-виробничий центр "Еконива" (далі - відповідач), в якому просив суд зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс позивача державного майна, переданого як частка до статутного капіталу товариства відповідача, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач повернув у натуральній формі вищевказане майно у зв'язку з виходом позивача зі складу товариства відповідача за рішенням Загальних зборів.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості вимог позивача належними доказами. Зокрема, відповідач вважає, що позивач мав всі права на передачу до статутного фонду відповідача саме майна, а не права користування ним на підставі чинного на момент передачі законодавства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2017 було залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд державного майна України (далі - третя особа-1).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2017 було залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національну академію аграрних наук України (далі - третя особа-2) та на стороні відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк (далі - третя особа-3).

Третя особа-1 та третя особа-3 письмових пояснень по суті спору не надали.

Третя особа-2 в наданих суду поясненнях зазначала наступне:

- у 2003-2004 роках частка позивача в статутному фонді товариства відповідача збільшувалася, згода була надана постановами Президії Української академії аграрних наук від 27.11.2003 та від 22.07.2004;

- постановою Президії Національної аграрних наук України від 21.10.2015 було надано згоду на вихід позивача зі складу учасників товариства відповідача;

- відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонд, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом;

- в п.4.7 Статуту відповідача визначено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна, пропорційно його частці в статутному фонді.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі №911/2405/17 у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив про те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс позивача державного майна не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів. До того ж, за висновком суду, в своїх вимогах позивач не визначає, які саме конкретні дії має здійснити відповідач на повернення майна та не вказано перелік майна, що підлягає поверненню. Тобто вимога позивача є неконкретизованою та у разі задоволення такої вимоги рішення суду не буде направлено на захист конкретних порушених прав чи законних інтересів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі №911/2405/17 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- судова практика свідчить про можливість прийняття судами рішень, які зобов'язують певну сторону вчинити певні дії або припинити вчинення певних дій;

- допустимість заявлення вимог про вчинення певних дій передбачено в ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник може звернутися до суду з вимогою про вчинення відповідачем певних дій для запобігання порушенню його прав та інтересів, а ст. 387 вказаного Кодексу передбачає такий спосіб захисту прав та інтересів власника, як витребування ним свого майна із чужого незаконного володіння;

- суд прийняв як належні додані позивачем до позовної заяви докази щодо переліку спірного майна, у зв'язку з чим висновок суду про те, що вимога позивача є неконкретизованою, а також про те, що позивачем не вказано перелік майна, яке підлягає поверненню, є безпідставними.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2017 апеляційну скаргу позивача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2018.

08.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- доповнення позивача до апеляційної скарги;

- відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість вимог скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. На думку відповідача, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в позові, оскільки на підставі ст. 115 Цивільного кодексу України відповідач набув права власності на передане до статутного фонду майно, яке не підлягає поверненню в натуральній формі без згоди на це товариства та його учасників на підставі ч.2 ст. 148 вказаного Кодексу.

В судовому засіданні 08.02.2018 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі №911/2405/17 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 08.02.2018 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники третіх осіб у судове засідання 08.02.2018 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглядати справу у відсутності представників третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08.02.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.11.2002 Президією Української академії аграрних наук було винесено постанову, оформлену протоколом №16 від 28.11.2002, "Про входження Інституту гідротехніки і меліорації до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницько-виробничий центр "Еконива" (том справи - 1, аркуш справи - 14).

Вказаною постановою позивачу була надана згода на входження до складу учасників товариства відповідача та на внесення для формування статутного фонду товариства майна, яке придбане за рахунок коштів, одержаних від господарської діяльності, загальною сумою первісної балансової вартості 346 133,90 грн. (згідно додатку №1), яке не використовується більше 10 років, морально і фізично старіє, знаходиться на балансі Інституту гідротехніки і меліорації і розташоване на території с. Юрівка, Києво-Святошинського району Київської області.

Постановою Президії Української академії аграрних наук від 27.11.2003 "Про збільшення частки Інституту гідротехніки і меліорації УААН в статутному фонді ТОВ "Дослідницько-виробничий центр "Еконива" (протокол №21 від 27.11.2003) було надано згоду позивачу на збільшення частки Інституту гідротехніки і меліорації УААН в статутному фонді товариства за рахунок частки майна реорганізованого Дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки і меліорації УААН, яке придбане (побудоване) за рахунок власних надходжень від його господарської діяльності згідно з додатком (том справи - 1, аркуш справи - 37).

Відповідно до Статуту відповідача (том справи - 1, аркуші справи - 21-34), зокрема, п.п.4.2, 6.2, позивач входить до складу учасників товариства відповідача і його частка у статутному фонді відповідача складає 22% статутного капіталу, а саме 819 434,00 грн.

Факт внесення позивачем майна до статутного фонду відповідача останнім не заперечується та підтверджується наданими суду актами приймання передачі від 14.01.2003, від 11.03.2004, від 30.08.2004, а також накладними №15 від 14.01.2003, №11 від 12.03.2004, №42 від 30.09.2004 (том справи - 1, аркуші справи - 15-18, 38-43,45-46).

22.07.2011 Національною академією аграрних наук України було видано наказ №180 (том справи - 1, аркуші справи - 19-20), згідно з яким Інститут гідротехніки і меліорації Національної аграрної академії наук України разом з його дослідною мережею було перейменовано на Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою 30.11.2015 про вихід з учасників товариства (том справи - 1, аркуш справи - 54), в якій просив повернути повністю в натуральній формі майно, передане до статутного фонду товариства відповідача як внесок учасника.

Відповідач в листі №07/03 від 30.03.2016 (том справи - 1, аркуш справи - 56) повідомив позивача про те, що його заява про вихід зі складу учасників товариства та повернення майна, внесеного до статутного фонду відповідача, будуть розглянуті на загальних зборах товариства 05.10.2016.

За результатами проведення загальних зборів учасників відповідача (протокол №1-16 від 05.05.2016 - том справи - 1, аркуші справи - 57-62), серед іншого, було прийнято рішення про вихід позивача зі складу учасника товариства відповідно до постанови Президії Національної академії аграрних наук та заяви позивача.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив повернення в натуральній формі внесеного позивачем до статутного фонду майна, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію №352/01.1 від 19.05.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 69-71) про повернення частки позивача в натурі. Проте звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс позивача державного майна, переданого як частку до статутного капіталу товариства відповідача. При цьому позивач зазначав про те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких просив повідомити банківські реквізити для внесення вартості за вказане вище майно. Однак позивач не надав згоди на повернення частки у грошовому виразі, оскільки спірне майно належить до державної власності, не підлягає приватизації (підпадає під категорію майно підприємств, установ та організацій Національної академії наук України, галузевих академій наук, що використовується для виконання фундаментальних і прикладних досліджень, акції (частки, паї) господарських товариств, утворених на основі майнових комплексів Національної академії наук України, галузевих академій наук) та має використовуватися за призначенням. Окрім того, незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться державне майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши вимоги позивача необґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначає Закон України „Про господарські товариства".

Згідно зі ст. ст. 1, 4 названого Закону господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ст. 50 Закону України „Про господарські товариства").

В ст. 13 названого Закону визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом;

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства (ст. ст. 86, 87 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ст. 115 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

В ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс позивача державного майна, переданого як частка до статутного капіталу відповідача, у зв'язку з виходом позивача зі складу товариства відповідача.

Згідно з положеннями ст. ст. 10, 54 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

За твердженням позивача, відповідач не повернув в натурі у встановлені законодавством строки майно, внесене позивачем до статутного фонду відповідача. Позивач наголошував на тому, що частка у статутному капіталі відповідача має бути повернута саме в натуральній формі, оскільки до статутного капіталу відповідача передавалося право користування майном, а не безпосередньо майно.

Натомість наявними у справі матеріалами (постановами Президії Української академії аграрних наук від 28.11.2002 №16, від 27.11.2003 №21, Актами приймання-передачі та накладними) підтверджується, що позивачу було надано згоду внести для формування статутного капіталу відповідача майно, придбане за рахунок коштів, одержаних від господарської діяльності. При чому до статутного фонду було передано саме певне індивідуально визначене майно. Наведене свідчить про те, що внесок позивача до статутного фонду відповідача здійснювався саме майном, а не майновими правами.

Окрім того, позивач посилається на Закон України Про особливості правового режиму діяльності НААН України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу . Проте, дію вказаного Закону було розповсюджено на галузеві академії наук та організації, які віднесені до їх відома лише з 03.08.2004 і на момент передачі спірного майна до статутного капіталу відповідача (14.01.2003) норми даного Закону ще не діяли, а питання передачі майна організаціями, віднесеними до відання галузевих академій наук, регулювалися Статутом Української академії аграрних наук, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1488 від 13.08.1999.

В п.82 Статуту Української академії аграрних наук передбачено, що кошти, одержані науковою установою, підприємством та організацією від госпрозрахункової діяльності, та майно, придбане за рахунок цих коштів, за згодою президії Академії можуть бути передані до статутних фондів спільних підприємств, створених за участю установ, підприємств або організацій Академії відповідно до їх профілю. Створення таких підприємств здійснюється згідно із законодавством.

Отже, позивач мав всі права на передачу до статутного фонду відповідача саме майна, а не права користуванням ним, відповідно до норм законодавства, чинного на момент такої передачі.

До того ж, згідно зі ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

На підставі вказаної правової норми відповідач набув права власності на передане позивачем до статутного фонду майно, яке не підлягає поверненню в натуральній формі без згоди на це товариства та його учасників.

В матеріалах справи наявне Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28.09.2006 ЯЯЯ №423755 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.09.2006 №11995306, які свідчать про те, що спірне майно було передано до статутного фонду товариства відповідача саме на праві власності (том справи - 1, аркуші справи - 150-151).

Докази скасування вищезгаданого свідоцтва ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Як уже зазначалося вище, позивач передав до статутного фонду відповідача майно, а саме: будівлі котельні, водонапірної веж, пожежного резервуару, будівлі насосної випробувального полігону, площадок та дороги випробувального полігону, резервуару випробувального полігону, огорожі випробувального полігону в с. Юріївка Києво-Святошинського району по вул. Набережній, №23-Б та №25 (Акт приймання-передачі від 14.01.2003); основні засоби - будівлі та споруди - групи І, а також транспорт та механізми - групи ІІ, що знаходяться по вул. Набережній, 23-А в с. Юріївка Києво-Святошинського району (Акт приймання-передачі від 11.03.2004); будівлю колишнього профілакторію АТП по вул. Набережній, 25 в с. Юріївка Києво-Святошинського району (Акт приймання-передачі від 30.09.2004).

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа №4/286-09 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницько-виробничий центр "Еконива" про звернення стягнення на заставлене майно у розмірі 1 559 698,67 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.12.2009 у справі №4/286-09 (том справи - 1, аркуші справи - 152-157) позов було задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідницько-виробничий центр "Еконива" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Столиця" заборгованість в розмірі 1 559 698,67 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки №20/06-К-12 від 20.11.2006, а саме: нежилі приміщення, що складаються з: літ. А (прохідна, пл. 92,6 кв. м.), літ. В (електронна-щитова, пл.6,0 кв. м), літ. Г (склад, пл. 45,4 кв. м.), літ. Д (будівля експериментального цеху №2, пл. 1571,0 кв. м.), літ. Е (складське приміщення пл. 59,1 кв. м.), літ Ж (склад ГРП, пл.35,4 кв. м.), літ 3 (насосна, пл. 8,7 кв. м.), літ. К (будівля експериментального цеху №1, пл. 1350,8 кв. м), літ. Л (навіс), літ. М (навіс), літ. Н (навіс), літ. О (навіс), літ. П (навіс), літ Р (навіс), літ. С (вбиральня пл. 3,0 кв. м.), №1-11 (огорожа), №12 (водонапірна башта), №13 (свердловина), №14 (пожежний резервуар), №15 (відстійний резервуар), №1 (замощення), що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, вул. Набережна, буд. 25 та шляхом звернення стягнення на предмет застави, відповідно до договору застави рухомого майна №20/06-К-22 від 20.11.2006, а саме: кліматичну установку із шести блоків; стелажі 5-ти та 6-ти ярусні в комплекті з каретками; лебідки з реверсом для завантаження (2 шт.); систему охолодження №1; систему теплопостачання; систему водопостачання та зрошення; систему контролю та управління кліматом; систему охолодження №2; автоматичну систему управління кліматичними установками та системами охолодження; станцію обеззалізнення води, що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Юрівка, вулиця Набережна, буд. 25.

Наведене свідчить про те, що вказаним судовим рішенням було звернуто стягнення на майно, про повернення якого в натуральній формі просить позивач.

Наразі рішення є чинним, у встановленому порядку змінено або скасовано не було. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, згідно з наданими відповідачем поясненнями, на даний час вищезгадане майно в порядку звернення стягнення передано іншому власнику, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданий до відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спірне майно перебуває у власності відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані правові норми кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача здійснити всі необхідні дії для повернення у натуральній формі на баланс позивача державного майна не відповідає передбаченим законом способам захисту прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки позивачем не визначено, які конкретні дії має вчинити відповідач із зазначенням переліку майна, що підлягає поверненню, у зв'язку з чим у разі задоволення такої вимоги рішення суду не буде направлено на захист конкретних порушених прав чи законних інтересів.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення учасників судового провадження свідчать про необґрунтованість та документальну непідтвердженість доводів позивача, у зв'язку з чим позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі №911/2405/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2017 у справі №911/2405/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2405/17 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 13.02.2018