Рішення

від 15.11.2017 по справі 916/2206/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2017 р.Справа № 916/2206/17

За позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІАЛАН

про стягнення;

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №3 від 11.07.2017р.; ОСОБА_2 за довіреністю №6 від 15.11.2017р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 08.09.2017р. Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІАЛАН про стягнення суми збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі №916/2206/17.

30.10.2017р. від Державної екологічної інспекції в Одеській області надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.10.2017р. продовжено строк розгляду справи №916/2207/17 на п'ятнадцять днів, а саме до 23 листопада 2017р.

Відповідач в засідання суду призначені на 30.10.2017р. та 15.11.2017р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 15.11.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

Державною екологічною інспекцією в Одеській області 8 лютого 2017 року проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Віалан (надалі ТОВ Віалан ).

У ході перевірки було встановлено наступне.

В період з 26.01.2017 по 08.02.2017 Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведена документальна та візуальна перевірка стану додержання вимог Водного Кодексу України, Кодексу України Про надра , Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , яка здійснювалась в рамках участі в досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12016160390001097 за ч. 2 ст. 240 КК України за фактом незаконного добування ТОВ Віалан корисних копалин загальнодержавного значення (підземних вод).

За результатами перевірки встановлено, що ТОВ Віалан протягом 2014-2016 років для свого основного виду діяльності за КВЕДом 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних та інших вод, розлитих у пляшки , здійснювало забір та використання підземних вод зі свердловин на воду № 3138, № 3140, № 3137, № 3139. Окрім того, протягом 2014-2015років Підприємство здійснювало централізоване водопостачання відповідного до КВЕДу 36.00 Забір, очищення та постачання води на підставі дозволу на спеціальне водокористування УКР3603-А/Оде, виданого Підприємству 09.10.2012 на термін до 13.09.2017.

Встановлено, що в період з 2014 по 2016 роки ТОВ Віалан здійснювало водозабір з підземних водоносних горизонтів з метою фасування води питної без наявності необхідного для цього спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статті 21, частини першої статті 23 Кодексу України Про надра , відповідальність за яке передбачена відповідальність ст. ст. 65, 67 Кодексу України Про надра .

Даний факт зафіксовано в акті перевірки від 08.02.2017, в протоколі про адміністративне правопорушення від 08.02.2017 № 001632, які складено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області за результатами участі в досудовому розслідуванні кримінального провадження № 12016160390001097 за ч. 2 ст. 240 КК України за фактом незаконного добування ТОВ Віалан корисних копалин загальнодержавного значення (підземних вод), в листах Одеського обласного управління водних ресурсів від 24.02.2017 № 221/21/12, від 31.03.2017 № 424/21/12.

Акт перевірки підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю ВІАЛАН з зауваженнями.

Відповідно до статистичних звітів форми 2-ТП (водгосп) загальні обсяги забраних підземних вод ТОВ Віалан в період з 01.02.2014 по 31.12.2015 склали 8,63 тис. м3. Відповідно до наданої ТОВ Віалан довідки від 08.02.2017 № 2 обсяги використання вод на фасування води питної в 2016 році склали 312,31 м3.

Відповідно до листа Одеського обласного управління водних ресурсів від 31.03.2017 № 424/21/12 станом на 31.03.2017 ТОВ Віалан не звітувало за формою 2-ТП (водгосп) по обсягам загального забору та використання підземних вод в 2016 році.

Посадовими особами Державної екологічної інспекції в Одеській області відповідно до ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів було зроблено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів та розмір збитків склав 38970, 59 грн.

Враховуючи викладені обставини, позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.149 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього кодексу та інших законів, що узгоджується з приписами ч.1 ст.38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Водночас, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах ч.3 ст.38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Згідно з Водним Кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України.

За визначеннями, наведеними у статті першої Водного кодексу України, використання води-процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

За статтею 46 зазначеного Кодексу водокористування може бути двох видів: загальне і спеціальне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування-це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Таким чином, водним законодавством передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, а значить і не потребують отримання дозволу на спец водокористування.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 затверджено ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

З аналізу пункту 1.2. Методики вбачається, що вказана ОСОБА_3 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Відповідно до пункту 1.7. Методики самовільне водокористування-це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Судом встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування УКР 3603-А/Оде, відповідно до Акту перевірки який отриманий ТОВ Віалан 09.10.2012р. діяв до 13.09.2017р.

Дозволом на спеціальне водокористування УКР 3603-А/Оде (далі - Дозвіл) Підприємству погоджено використання підземних вод із свердловини на воду № 3137 глибиною 56,2 м, № 3138 глибиною 59,0 м, № 3139 глибиною 56, 3 м, № 3140 глибиною 58,2 м на забезпечення водою населення, школи, амбулаторії (ціль водокористування). Така ціль водокористування, як виробництво води питної очищеної дозволом не визначена.

Дозволу на виробництво води питної очищеної ТОВ Віалан не надавалося, а тому суд констатує факт самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів.

В розділі ІХ пункти 9.1 та 9.2 ОСОБА_3 визначено порядок розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів (при відсутності дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами підземних вод), який здійснюється за формулою: Зсам=5 х W х ТАР, де W-обєм води метри кубічні), що використана самовільно без дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами підземні води)), Тар-розмір, грн./100 куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Так, положення ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, встановлюють самостійні та окремі підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.

Державною екологічною інспекцією в Одеській області відповідно до вищевказаної ОСОБА_3 було зроблено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів та розмір збитків склав 38970,59грн.

Під час розрахунку збитків ТОВ Віалан використовувались наступні показники об'ємів забраних вод із звітів форми 2-ТП(водгосп).

За 2014 рік використано 2-ТП(водгосп) за І та 4 квартали 2014 року:

в графі 2 Забрано або одержано від початку року всього звіту за 4 квартал зазначено об'єми річного забору води в обсягах 0,52 + 3,04 = 3,56 тис. м3 за 2014 рік

в графі 3 За перший місяць звітного кварталу звіту за І квартал 2014 року зазначені об'єми забраних в січні 2014 року води в обсягах 0,1 + 0,23 = 0,33 тис. м3 та які не увійшли до розрахунку збитків.

Всього за період з 01.02.2014 по 31.12.2014 використано об'єми із звітів:

3,56 - 0,33 = 3,23 тис. м3.

За 2015 рік використано в розрахунку обсяги забраних ТОВ Віалан вод відповідно до звіту 2-ТП(водгосп). А саме: на сторінці 2 Звіту в графі 1 Усього зазначені обсяги забору води за 2015 рік зазначені в кількості 5,4 тис.м3.

За 2016 рік не представилось отримати звіт 2-ТП(водгосп), тому використано довідку ТОВ Віалан , в якій зазначено обсяг використаних вод на фасування води в кількості 0,31231 тис.м3.

Розрахунок збитків здійснено по наступним об'ємам забраних та використаних вод ТОВ Віалан :

3,23 тис. м3 + 5,4 тис.м3 + 0,31231 тис.м3 = 8,94231 тис.м3.

5 х 8942,31 х0,8716 =38970,59грн.

Також згідно ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду(контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (підпункт і ), вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах (підпункт й ).

Відповідно до ст.ст. 16, 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 04.11.2011 №429 Про затвердження положень про територіальні органи Держекоінспекції України , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 за №1347/20085, Державна екологічна інспекція в Одеські області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України.

Державна екологічна інспекція в Одеській області, відповідно до вищевказаного Положення, має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства; виступати позивачем та відповідачем у судах.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до ТОВ Віалан цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності за завдану шкоду.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, положеннями п. у п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ТОВ Віалан елементів складу цивільного правопорушення, які, в даному випадку, збігаються з елементами складу порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В період з 2014 по 2016 роки ТОВ Віалан здійснювало водозабір з підземних водоносних горизонтів з метою фасування води питної без наявності необхідного для цього спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням статті 21, частини першої статті 23 Кодексу України Про надра , відповідальність за яке передбачена відповідальність ст. ст. 65, 67 Кодексу України Про надра .

Даний факт зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, який складено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ТОВ Віалан від 08.02.2017р.

Акт перевірки підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю ВІАЛАН з деякими зауваженнями.

Суд не приймає до уваги правову позицію ТОВ Віалан стосовно того, що воно не користувалось надрами, оскільки факт водокористування підтверджений належними та допустимими доказами, а саме звітами форми 2 ТП (водгосп) за 2014-2015рр. та довідкою від 08.02.2017 № 2 з інформуванням про обсяги використання вод на фасування води питної в розрізі років.

Отже, зауваження до акту є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Крім цього, суд звертає увагу, що ТОВ Віалан взагалі не надано пояснень, з приводу того, що зумовило неможливість отримання дозволу на водозабір з підземних водоносних горизонтів з метою фасування води питної.

Отже, враховуючи той факт, що ТОВ Віалан було обізнане з тим, що не має дозвільних документів, однак продовжив використання підземні води, а тому суд вбачає в діях ТОВ Віалан елементний склад цивільного правопорушення, який, в даному випадку, збігається з елементами складу порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до ТОВ Віалан про стягнення із останнього розміру заподіяних збитків, які складають 38970,59 грн.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін вищевикладених висновків суду не спростовують

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог до ТОВ Віалан у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віалан (АДРЕСА_1, Одеса, Одеська область, 65102, код ЄДРПОУ 33072386) на користь Державного бюджету України на розрахунковий рахунок №33112331700386 фонду охорони навколишнього природного середовища Виноградорської сільської ради Роздільнянського району, МФО 828011, код за ЄДРПОУ 37958382, банк ГУДКСУ в Одеській області, одержувач-УК у Роздільнянському районі, код бюджетної класифікації 24062100, балансовий рахунок 3311, символ звітності банку 331 збитки заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 38970 грн. 59 коп. /тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят грн. 59 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віалан (АДРЕСА_1, Одеса, Одеська область, 65102, код ЄДРПОУ 33072386 на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38017120) судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп. /одну тисячу шістсот грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова