Ухвала

від 16.11.2017 по справі 127/11416/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/11416/17 Провадження № 22-ц/772/2784/2017Головуючий в суді першої інстанції Ан О. В. Категорія 55Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Командитного товариства Радіо-ТС про стягнення заборгованості із заробітної плати,

за апеляційною скаргою Командитного товариства Радіо-ТС на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року,

встановила:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з даним позовом до Командитного товариства Радіо-ТС про стягнення заборгованості із заробітної плати. Посилається на те, що 04 січня 2011 року він був прийнятий на посаду начальна центру сервісного обслуговування Командитного товариства Радіо-ТС .

27 березня 2017 року позивач був звільнений з вказаної посади за власним бажанням. Проте, в день звільнення його з роботи йому не було виплачена заробітна плата за період з 01.02.2017 року по 27.03.2017 року в сумі 12000 грн., а також компенсація за невикористані дні відпустки за 2015, 2016,2017 роки.

12 квітня 2017 року позивачем на ім'я директора Командитного товариства Радіо-ТС Ткачука О.В. поштою надіслано заяву про виплату заробітної плати, який відповідач відмовився отримувати.

На день звернення до суду з даним позовом сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, який відповідач мав сплатити позивачу складав167 грн. х 64 дні = 10688 гривень, яку позивач також просив стягнути з відповідача на його користь.

04 липня 2017 року представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій посилаючись на виплату 30.06.2017 року відповідачем під час розгляду справи позивачу заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, шляхом перерахування відповідних сум на картковий рахунок позивача, просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 17351,00 грн., а також судові витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Командитного товариства Радіо ТС (ЄДРПОУ 13302441, адреса: м. Вінниця, вул. (Збишка) Д. Майбороди, 7) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з роботи з 27.03.2017 року по 30.06.2017 року в сумі 17351,00 грн. (сімнадцять тисяч триста п'ятдесят одну гривню 00 коп.).

Стягнуто з Командитного товариства Радіо ТС на користь ОСОБА_2 3600,00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 коп.) в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з Командитного товариства Радіо ТС 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.) судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі відповідач Командитне товариство Радіо-ТС просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не надав належної правової оцінки дійсним обставинам справи, не в повній мірі дослідив докази у спірних правовідносинах, не навів належного правового обґрунтування прийнятого рішення, тим самим порушив норми матеріального та процесуального права, що вважає є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник апелянта відповідача у справі Командитного товариства Радіо-ТС - Джугостран В.І. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник позивача у справі ОСОБА_2 - адвокат Цепляєв С.В. апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просив рішення залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам Закону повністю відповідає.

Судом установлено, що04 січня 2011 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду начальника центру сервісного обслуговування КТ Радіо ТС Командитного товариства Радіо-ТС та звільнений 27 березня 2017 року з вказаної посади за власним бажанням.

При звільненні позивачу не було виплачено всі належні кошти при розрахунку. Остаточно виплати відповідач здійснив лише 30 червня 2017 року.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні перед позивачем в період з 27.03.2017 року по 30.06.2017 року становить 17351,00 грн., який розрахований позивачем у відповідності до вимоги Постанови КМУ Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року №100 (а.с.15). Визначений позивачем середньоденний заробіток представник відповідача не оспорював, а тому згідно ч.1 ст. 61 ЦК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Документальні докази, що свідчать про отримання позивачем в період затримки розрахунку доходів відсутні.

Відповідно до положень ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно та обґрунтована виходив з того, що в порушення вказаних вимог Закону відповідач не провів з позивачем належного розрахунку в день його звільнення, оскільки остаточно кошти йому були виплачені лише 30 червня 2017 року. Визначений позивачем середньоденний заробіток представник відповідача не оспорював, а тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ч.1 ст. 61 ЦК України вказані обставини, що визнані відповідачем, не підлягають доказуванню.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 ( Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Саме з таких положень виходив суд першої інстанції обраховуючи розмір середньоденної зарплати позивача, навівши у судовому рішенні детальний розрахунок, який узгоджується з наявними у справі доказами, а тому дійшов правильного висновку про стягнення на його користь з відповідача на середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 27.03.2017 року по 30.06.2016 року включно, що становить 17351,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу (ч.3 ст.79 ЦПК України). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення на його користь 5000 гривень за надану правову допомогу не ґрунтується на вимогах Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах . Так, відповідно до вимог ст. 1 вказаного закону, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Таким чином місцевий суду дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що, враховуючи час участі представника позивача в судовому засіданні та проведеної ним роботи при підготовці до розгляду справи, з відповідача підлягають стягненню дані витрати у розмірі 3600,00 гривень.

Також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судом першої інстанції правильно вирішено питання про стягнення з відповідача в дохід держави 640,00 грн. судового збору, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на момент звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними та обґрунтованими. При цьому, колегія суддів не бере до уваги та критично оцінює посилання позивача на начебто поверхній розгляд даної справи, що вплинуло на неповноту та не всебічність встановлення дійсних обставин справи, не належність на не надання оцінки доказам у справі, фактичний вихід за межі позовних вимог, що в свою чергу призвело до прийняття судом безпідставного та необґрунтованого рішення, оскільки такі твердження апелянта є голослівними та належними доказами не підтверджені.

Посилання в апеляційній скарзі на невірне зазначення місцевим судом у рішенні назви відповідача у справі Командитного товариства РадіоТС змість правильного Командитного товариства Радіо-ТС може бути виправлено судом першої інстанції шляхом постановлення згідно вимог ст. 219 ЦПК України відповідної ухвали про виправлення описки.

Не може колегія суддів також погодитись з доводами скарги про те, що судом не досліджено питання наявності вини відповідача в затримці здійснення виплат позивачу при звільненні, оскільки встановлено те, що невиплата при звільненні позивача всіх сум, що належать йому від відповідача, не була проведене в день його звільнення саме з вини відповідача, що підтверджується доказами у справі і представником не спростовано.

Не погоджується колегія суддів і з доводами скарги про те, що судом не обґрунтовано рішення щодо відшкодування позивачу понесених судових витрат по оплаті правової допомоги, оскільки суд першої інстанції у своєму рішенні навів належні обґрунтовані мотиви для задоволення даних вимог позивача, свої розрахунки відповідачем суду не надано.

Колегія суддів переконана, що такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального закону, а також встановленим обставинам справи. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права, тому, висновків суду вони не спростовують.

За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та переконана, що дане рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги, що наведені на їх обґрунтування, висновків суду належними та допустимими доказами не спростовують і не дають підстав для висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Командитного товариства Радіо-ТС відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: