Постанова

від 14.11.2017 по справі 802/1020/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 листопада 2017 р. Справа № 802/1020/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вільчинського О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренка І.В.,

представників позивача: Гавриша Л.І., Олянчука В.Л.,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький"

до: Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (відділу з питань державної реєстрації); треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районі).

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся сільськогосподарський виробничий кооператив "Залузький" з адміністративним позовом до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (відділу з питань державної реєстрації); треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районі).

В адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №25087112 від 06.10.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.02.2012 СВК "Залузький" уклав із ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки, який зареєстровані 03.04.2012 за №052370004005509 у відділі Держкомзему у Теплицькому районі.

Разом з тим, як зазначає позивач, у травні 2017 року йому стало відомо, що на зазначену земельну ділянку укладено новий договір оренди землі із ТОВ "Теплик-Агро", на підставі якого державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабовим Максимом Івановичем повторно зареєстровано право оренди на земельну ділянку.

Позивач вважає таке рішення державного реєстратора протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстроване і на час проведення оскаржуваної реєстраційної дії договір оренди, укладений із СВК "Залузький", був чинний.

В судовому засіданні представники позивача позові вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник третьої особи ТОВ "Теплик-Агро" в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила його відмовити у зв'язку з безпідставністю. Зазначила, що під час вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Теплик-Агро" державний реєстратор діяв на підставі, в межах та у спосіб, що визначені чинним на той момент законодавством України.

Представники відповідача та інших учасників судового процесу в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд із цим від представників відповідача та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районні) на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення, надані учасниками судового процесу, дослідивши адміністративну справу, суд встановив, 22.02.2012 між СВК "Залузький" та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,4127 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 10 років.

ОСОБА_4 зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.09.2005.

Як зазначено у договорі оренди, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 03.04.2012 за № 052370004005509.

Крім того, судом встановлено, що зазначений договорів оренди земельної ділянки сторонами достроково не розривався, а факт його державної реєстрації підтверджується витягом з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

В подальшому, до закінчення дії строку вказаного договору оренди землі, орендодавцем - ОСОБА_4 був укладений новий договір оренди землі із ТОВ "Теплик-Агро" від 10.09.2015.

Згідно з рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабового Максима Івановича проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

Вважаючи, що державним реєстратором в порушення вимог чинного законодавства здійснено повтору державну реєстрацію договору оренди землі до його розірвання з попереднім орендарем, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявленого позову, суд виходив з такого.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 цього закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Також, як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Судом встановлено, що речове право на земельну ділянку, зокрема, право власності третьої особи-орендодавця на спірну земельну ділянку, виникло на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, який був виданий до 01.01.2013. Вказана обставина обумовила подальше укладення третьою особою-орендодавцем щодо спірної земельної ділянки договору оренди земельної ділянки із СВК "Залузький".

Строк дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного із СВК "Залузький", не закінчився, такі договірні відносини достроково не розривались та, відповідно, угода про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем не реєструвалась.

З наявних в матеріалах адміністративної справи копій реєстраційної справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку вбачається, що державним реєстратором отримані відповідні витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які не містять інформації щодо державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за СВК "Залузький".

Водночас, суд зауважує, що законодавство щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі права оренди, протягом останніх років постійно змінювалось.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі із СВК "Залузький") договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договорів оренди землі із СВК "Залузький") державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно з п. 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 (чинного на момент укладення договорів оренди землі із СВК "Залузький"), Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п. 2.8 Тимчасового порядку оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

З оглянутої у судовому засіданні книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вбачається, що вона містять відомості щодо реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки.

Також, як уже зазначалося на договорі оренди землі, що укладений із СВК "Залузький", вчинений реєстраційний напис щодо його державної реєстрації у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 03.04.2012 за № 052370004005509.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, оскільки державна реєстрація договору оренди землі із СВК "Залузький" була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних відносин, то право користування СВК "Залузький" спірною земельною ділянкою в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнається дійсним.

В той же час, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, представлені заявниками для державної реєстрації речових прав, не могли бути взяті до уваги державним реєстратором, оскільки на момент виникнення правовідносин із СВК "Залузький" та державної реєстрації договорів оренди таких державних реєстрів не існувало, а отже відомості до них могли бути і не занесені.

Також суд зауважує, що державний реєстратор не має доступу до відповідних інформаційних систем та документів, зокрема книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Водночас, в силу положень п. 8-1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор Реєстраційної служби Теплицького РУЮ повинен був запитати в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо) щодо фактів реєстрації договорів оренди землі на відповідні земельні ділянки для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.

У матеріалах реєстраційної справи наявний запит державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо надання інформації про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, однак відсутні докази направлення такого запиту відділу Держкомзему у Теплицькому районі та письмова відповідь на такий запит.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Таким чином, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення за позивачем вже була зареєстрована спірна земельна ділянка у відповідності до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте державний реєстратор здійснив повторну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, адміністративний позов слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області, яку на даний час ліквідовано, а функції щодо державної реєстрації передані відділу державної реєстрації Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області.

Відтак, суд доходить висновку про стягнення сплаченого при зверненні з адміністративним позовом до суду СВК "Залузький" судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №25087112 від 06.10.2015 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабового Максима Івановича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі укладеного між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

Стягнути на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький" (код ЄДРПОУ 30807916) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович