Постанова

від 30.09.2019 по справі 802/1020/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №802/1020/17-а

адміністративне провадження №К/9901/35902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №802/1020/17-а

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Залузький до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (відділу з питань державної реєстрації), треті особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро , Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районі) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Вільчинського О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Смілянця Е.С., суддів: Сушка О.О., Залімського І. Г.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В червні 2017 року Сільськогосподарський виробничий кооператив Залузький звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (відділу з питань державної реєстрації), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро , Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районі) про визнання протиправним та скасування рішення №25087112 від 06.10.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523783900:02:000:0224 на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Теплик-Агро договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2012 СВК Залузький уклав із ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 03.04.2012 за №052370004005509 у відділі Держкомзему у Теплицькому районі. Разом з тим, як зазначає позивач, у травні 2017 року йому стало відомо, що на зазначену земельну ділянку укладено новий договір оренди землі із ТОВ Теплик-Агро , на підставі якого державним реєстратором реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабовим Максимом Івановичем повторно зареєстровано право оренди на земельну ділянку. Позивач вважає таке рішення державного реєстратора протиправним, оскільки право оренди спірної земельної ділянки вже було зареєстроване і на час проведення оскаржуваної реєстраційної дії договір оренди, укладений із СВК Залузький , був чинний.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 14 листопада 2017 року Вінницький окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення №25087112 від 06.10.2015 державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабового Максима Івановича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523783900:02:000:0224 на підставі укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

Стягнути на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу Залузький (код ЄДРПОУ 30807916) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення за позивачем вже була зареєстрована спірна земельна ділянка у відповідності до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , проте державний реєстратор здійснив повторну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 12 лютого 2018 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 12 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро .

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що у державного реєстратора не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Оскаржуване рішення №25087112 від 06.10.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки прийняте з дотримання норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні. Також скаржник зазначає, що позивачем порушено строк звернення до суду з даним позовом.

8. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року.

9. 10 квітня 2018 року до Верховного Суду від СВК Залузький надійшов відзив на касаційну скаргу.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

10. 23 квітня 2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами Цивільного процесуального кодексу України.

11. 28 серпня 2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 №686/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотань скаржника та позивача про розгляд справи за їх участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30.09.2019.

14. У зв`язку з відрядженням та подальшою відпусткою судді Тацій Л.В., на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22 лютого 2012 року між СВК Залузький та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,4127 га, кадастровий номер 0523783900:02:000:0224, строком на 10 років.

Зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.09.2005.

Даний договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 03.04.2012 за № 052370004005509.

Зазначений договір оренди земельної ділянки сторонами достроково не розривався, а факт його державної реєстрації підтверджується витягом з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

В подальшому, до закінчення дії строку вищезазначеного договору оренди землі, орендодавцем - ОСОБА_1 був укладений новий договір оренди землі із ТОВ Теплик-Агро від 10.09.2015.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабовим Максимом Івановичем проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0523783900:02:000:0224 на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Теплик-Агро договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

IІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, з огляду на наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання позову, далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, у відповідній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у третьої особи і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ТОВ Теплик-Агро щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Верховний Суд вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 823/2043/16 та від 5 червня 2019 року у справі №823/2049/16.

За суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

При цьому за змістом абзацу другого цієї ж процесуальної норми порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Теплик-Агро - задовольнити частково.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 802/1020/17-а - скасувати.

4. Провадження у справі № 802/1020/17-а - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. Ю. Бучик

С. Г. Стеценко