Постанова

від 12.02.2018 по справі 802/1020/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1020/17-а

Головуючий у 1-й інстанції:

Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

12 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Олянчука В.Л., Гавриша Л.І.,

представника відповідача: Парпальос В.В. ТОВ "Теплик-Агро"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Залузький" до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (відділу з питань державної реєстрації), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районі) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2017 року позивач СВК "Залузький" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Теплицької районної державної адміністрації Вінницької області (відділу з питань державної реєстрації), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районі) про визнання протиправним та скасування рішення №25087112 від 06.10.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015 року.

Вінницьким окружним адміністративним судом постановою від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, представник ТОВ "Теплик-Агро" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що апеляційна скарга ТОВ "Теплик-Агро" на рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам, які підтвердженні доказами, дослідженими в порядку встановленому КАС України.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги представника ТОВ "Теплик-Агро" та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

Представник відповідача ТОВ "Теплик-Агро" підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Інші представники відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Поряд із цим, від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (відділ у Теплицькому районні) на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.02.2012 року між СВК "Залузький" та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,4127 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 10 років.

ОСОБА_6 зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 26.09.2005.

Як зазначено у договорі оренди, він зареєстрований у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 03.04.2012 за № 052370004005509.

Крім того, зазначений договір оренди земельної ділянки сторонами достроково не розривався, а факт його державної реєстрації підтверджується витягом з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі.

В подальшому, до закінчення дії строку вищезазначеного договору оренди землі, орендодавцем - ОСОБА_6 був укладений новий договір оренди землі із ТОВ "Теплик-Агро" від 10.09.2015.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції Вінницької області Грабовим Максимом Івановичем проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на підставі укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Теплик-Агро" договору оренди земельної ділянки від 10.09.2015.

Вважаючи, що державним реєстратором в порушення вимог чинного законодавства здійснено повтору державну реєстрацію договору оренди землі до його розірвання з попереднім орендарем, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час вчинення оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Відповідно до вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 15 цього закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Судом першої інстанції встановлено, що речове право на земельну ділянку, зокрема, право власності третьої особи-орендодавця на спірну земельну ділянку, виникло на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, який був виданий до 01.01.2013. Вказана обставина обумовила подальше укладення третьою особою-орендодавцем щодо спірної земельної ділянки договору оренди земельної ділянки із СВК "Залузький".

Строк дії договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного із СВК "Залузький", не закінчився, такі договірні відносини достроково не розривались та, відповідно, угода про розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем не реєструвалась.

З наявних в матеріалах адміністративної справи копій реєстраційної справи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку вбачається, що державним реєстратором отримані відповідні витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які не містять інформації щодо державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за СВК "Залузький".

Водночас, законодавство щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, в тому числі права оренди, протягом останніх років постійно змінювалось.

Так, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі із СВК "Залузький") договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договорів оренди землі із СВК "Залузький") державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Згідно з п. 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 (чинного на момент укладення договорів оренди землі із СВК "Залузький"), Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Відповідно до п. 2.8 Тимчасового порядку оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Також, як уже зазначалося на договорі оренди землі, що укладений із СВК "Залузький", вчинений реєстраційний напис щодо його державної реєстрації у відділі Держкомзему у Теплицькому районі, про що вчинено у Державному реєстрі земель запис від 03.04.2012 за № 052370004005509.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Отже, оскільки державна реєстрація договору оренди землі із СВК "Залузький" була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних відносин, то право користування СВК "Залузький" спірною земельною ділянкою в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнається дійсним.

В той же час, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, представлені заявниками для державної реєстрації речових прав, не могли бути взяті до уваги державним реєстратором, оскільки на момент виникнення правовідносин із СВК "Залузький" та державної реєстрації договорів оренди таких державних реєстрів не існувало, а отже відомості до них могли бути і не занесені.

Також судом першої інстанції було зазначено, що державний реєстратор не має доступу до відповідних інформаційних систем та документів, зокрема книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Водночас, в силу положень п. 8-1 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор Реєстраційної служби Теплицького РУЮ повинен був запитати в органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо) щодо фактів реєстрації договорів оренди землі на відповідні земельні ділянки для встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням.

У матеріалах реєстраційної справи наявний запит державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо надання інформації про земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_6, однак відсутні докази направлення такого запиту відділу Держкомзему у Теплицькому районі та письмова відповідь на такий запит.

Оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення за позивачем вже була зареєстрована спірна земельна ділянка у відповідності до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проте державний реєстратор здійснив повторну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 лютого 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.