Постанова

від 17.11.2017 по справі 826/12074/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 17 листопада 2017 року                     08:45                               справа №826/12074/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка  В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Сантехбуд ЛТД” доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Сантехбуд ЛТД” (далі по тексту - позивач, ТОВ “Сантехбуд ЛТД”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Солом'янському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015  року №№0002652205, №0002662205, №0002672205. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року №К/800/49336/15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А. В судовому засіданні 27 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, у зв'язку із чим, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 28 травня 2015 року №0002662205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201  Податкового кодексу України ТОВ “Сантехбуд ЛТД” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1  255  833,00 грн. в тому числі основний платіж - 837  222 грн. та за штрафні санкції - 418 611, 00 грн.; Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 28 травня 2015 року №0002652205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України ТОВ “Сантехбуд ЛТД” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 115 373,00 грн., в тому числі основний платіж – 76 915,00 грн. та штрафні санкції – 38 458,00 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 28 травня 2015 року №0002672205 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201  Податкового кодексу України ТОВ “Сантехбуд ЛТД” зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації) за січень 2015 року в сумі 140  669, 00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 травня 2015 року №2201/26-58-22-05/37485108 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Сантехбуд ЛТД” (код ЄДРПОУ 37485108) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB “КРОКУС К” (код ЄДРПОУ 33345248) за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року та TOB “Оленерго” (код ЄДРПОУ 38749914) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року (далі по тексту – акт перевірки). В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 76  915,00 грн.; пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 977 891,00 грн. та завищення зарахованого від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року в сумі 140  669,00 грн. Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ “Сантехбуд ЛТД” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки. Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29 червня 2016 року по справі №К/800/49336/15 зазначив, що “…заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених цими нормами, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів. У ході розгляду цієї справи судами не встановлено даних про існування активу (ким і коли вироблявся, імпортувався), про його рух на шляху до платника податків – набувача (у тому числі умови зберігання товару, його транспортування), місць та порядку наливу і зливу, не встановлено конкретних виконавців цих операцій тощо. У даному разі без дослідження цих обставин не можливо оцінити дійсну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві для аналізу реальності цих операцій”. Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог та на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне. Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ “Сантехбуд ЛТД” (покупець) та TOB “КРОКУС К” (постачальник) укладено договір поставки від 22 жовтня 2014 року №478, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцеві, а покупець приймати і оплачувати нафтопродукти (далі - товар). Відповідно до пункту 1.2 договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та/чи відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є невід'ємною частиною цього договору та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України  та складають невід'ємну частину цього договору. Згідно з пунктом 2.1 договору якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати ГОСТу, ДСТУ та/або технічним умовам на даний вид товару, а також підтверджуватися сертифікатом відповідності та паспортом якості, виданим виробником. Конкретні найменування ГОСТів, ТУ та ДСТУ вказують в узгоджених специфікаціях та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних). TOB “КРОКУС К” виписало позивачу податкову накладну від 15 грудня 2014 року №28 на загальну суму 256  384,10 грн., в тому числі податок на додану вартість – 42  730,68  грн.; податкову накладну від 16 грудня 2014 року №42 на загальну суму 256  384,10  грн., в тому числі податок на додану вартість – 42  730,68 грн. 16 липня 2014 року між TOB “Сантехбуд ЛТД” та TOB “Оленерго” укладено договір поставки нафтопродуктів №7162, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару. Відповідно до пункту 2.3 договору постачання товару (кожної окремої його партії), в рамках цього договору, здійснюється на умовах: FCA, ЕХW, CРТ. Конкретна умова постачання тої чи іншої партії товару визначається в додатку до договору на підставі заявки покупця. TOB “Оленерго” виписало позивачу податкові накладні від 29 січня 2015 року №572  на загальну суму 36  060,40 грн., в тому числі податок на додану вартість – 60  010,40  грн.; від 29 січня 2015 року №571 на загальну суму 236  120,60 грн., в тому числі податок на додану вартість – 39  353,43 грн.; від 30 січня 2015 року на загальну суму 391  290,95 грн., в тому числі податок на додану вартість – 65  215,16 грн.; від 22 січня 2015  року №336 на загальну суму 464  665,50 грн., в тому числі податок на додану вартість – 77  444,25 грн.; від 22 січня 2015 року №337 на загальну суму 225  334,50 грн., в тому числі податок на додану вартість – 37  555,75 грн.; від 26 січня 2015 року №404 на загальну суму 362  995,90 грн., в тому числі податок на додану вартість – 60  499,32 грн.; від 26 січня 2015  року №403 на загальну суму 537  072,90 грн., в тому числі податок на додану вартість – 89  512,115 грн.; від 26 січня 2015 року №404 на загальну суму 362  995,90 грн., в тому числі податок на додану вартість – 60  499,32 грн.; від 28 січня 2015 року №505 на загальну суму 155  179,40 грн., в тому числі податок на додану вартість – 25  863,23 грн.; від 28 січня 2015  року №504 на загальну суму 582  164,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 97  027,33 грн.; від 28 січня 2015 року №503 на загальну суму 162  896,60 грн., в тому числі податок на додану вартість – 271  149,43 грн.; від 13 січня 2015 року №69 на загальну суму 52  155,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 8  692,50 грн.; від 13 січня 2015 року №67 на загальну суму 406  350,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 67  725,00  грн.; від 13 січня 2015 року №68 на загальну суму 542  295,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 90  382,50 грн.; від 16 січня 2015 року №197 на загальну суму 66  451,50 грн., в тому числі податок на додану вартість – 11  075,25 грн.; від 16 січня 2015  року №195 на загальну суму 597  279,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 99  546,50 грн.; від 16 січня 2015 року №197 на загальну суму 66  451,50 грн., в тому числі податок на додану вартість – 11  075,25 грн.; від 16 січня 2015 року №196 на загальну суму 536  269,50 грн., в тому числі податок на додану вартість – 89  378,25 грн. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. На підтвердження своєї позиції позивач надав суду копії договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок банку, сертифікатів та паспортів відповідності. Позивач у клопотанні від 06 липня 2015 року під час попереднього першого судового розгляду даної справи зазначив, що придбане у TOB “КРОКУС К” та TOB “Оленерго” пальне реалізовано третім особам (ТОВ “Внешторгінвест”, ТОВ “Тандем Торг ТПК”, МПП “МАРС”, ТОВ “Турист” та іншим), на підтвердження чого надав копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Під час нового розгляду справи позивач у разом із клопотанням від 05 грудня 2016  року надав також копії товарно-транспортних накладних, як підтверджують фактичний відпуск нафтопродуктів, придбаних у ТОВ “ALL ENERGO LLC” на користь ТОВ  “Сантехбуд” з нафтобази, що розташована в м. Коростень. Разом з тим, суд звертає увагу, відносини позивача із ТОВ “ALL ENERGO LLC” щодо поставки нафтопродуктів не відносяться до предмета доказування у даній справі, з урахуванням чого подані із клопотанням від 05 грудня 2016  року документи не приймаються в якості доказів, оскільки не стосуються господарських операцій із TOB “КРОКУС К” та TOB “Оленерго”. Інших доказів на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України позивачем до суду не надано. Що стосується документів по відносинам із TOB “КРОКУС К” та TOB “Оленерго” суд зазначає, що надані позивачем документи лише фіксують господарські операції, однак, не підтверджують їх реальність та мету придбання для цілей використання у господарській діяльності. Зокрема, у справі відсутні докази, які б підтверджували оприбуткування та зберігання придбаного палива, та належних доказів на підтвердження його подальшого руху. Крім того, позивач не надав суду доказів, на виконання обов'язкових вказівок Вищого адміністративного суду України, а саме не надав доказів транспортування придбаного палива з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених  наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичне перевезення палива, а саме: позивачем не надав журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, не надано журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, актів матеріально відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, товарних книг кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, довіреностей, що видаються уповноваженій особі для прийманні нафти та/або нафтопродуктів, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, як того вимагає Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України. Враховуючи специфіку товару, його об'єм, вагу та інші характеристики, на думку суду, саме ці документи могли б містити відомості про всіх учасників, які приймали участь у переміщенні нафтопродуктів, у тому числі й про контрагентів позивача. З таких підстав судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з TOB “КРОКУС К” та TOB “Оленерго” носять реальний характер, а поставлені товари використані в межах господарської діяльності позивача. Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи. В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Судом встановлено, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних TOB “КРОКУС К” та TOB “Оленерго” у зв'язку із поставленням товарів. Суд звертає увагу, що наявність у позивач податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відпорних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям. Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту реальності та використання в межах господарської діяльності позивача товарів, отриманих від TOB “КРОКУС К” та TOB “Оленерго”, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям. З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Сантехбуд ЛТД” задоволенню не підлягає. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: В задоволені адміністративного позову Товариство з обмеженою відповідальністю “Сантехбуд ЛТД” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                   В.А. Кузьменко