Постанова

від 12.04.2018 по справі 826/12074/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12074/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехбуд ЛТД на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехбуд ЛТД до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року №№0002652205, №0002662205 та №0002672205.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наведені в акті перевірки висновки не є правомірними, оскільки надані до перевірки видаткові та податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, товарно-транспортні накладні, мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити та підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.08.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 826/12074/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів без дотримання вимог, встановлених нормами Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортні засоби для заправки и транспортування нафтопродуктів. Типи, параметри та загальні технічні вимоги , нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів.

Однак, у ході розгляду цієї справи судами не встановлено даних про існування активу (ким і коли вироблявся, імпортувався), про його рух на шляху до платника податків - набувача (у тому числі умови зберігання товару, його транспортування), місць та порядку наливу і зливу, не встановлено конкретних виконавців цих операцій тощо, без дослідження цих обставин не можливо оцінити дійсну участь спірних постачальників у виконанні розглядуваних операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві для аналізу реальності цих операцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що існування активу підтверджується сертифікатом відповідності, в якому зазначено виробника активу, якісні та кількісні характеристики та паспортом №35, складеним виробником активу. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги надані копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичний відпуск нафтопродуктів, придбаних у ТОВ All Energo LLC на користь позивача з нафтобази, що розташована в м. Коростень. Також, надані документи щодо транспортування товару, в яких наведено дані про дату, обсяги товару, реквізити автомобіля, дані водія, ніким не спростовані.

При цьому, судом першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 90 КАС України не було наведено мотивів відхилення банківської виписки з рахунку платника податків на оплату товарів/послуг.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сантехбуд ЛТД (код ЄДРПОУ 37485108) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB Крокус К (код ЄДРПОУ 33345248) за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року та TOB Оленерго (код ЄДРПОУ 38749914) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року, за результатами якої 07 травня 2015 року складено Акт №2201/26-58-22-05/37485108 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сантехбуд ЛТД (код ЄДРПОУ 37485108) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB Крокус К (код ЄДРПОУ 33345248) за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року та TOB Оленерго (код ЄДРПОУ 38749914) за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року (а.с. 15-28 Том I).

У вказаному Акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 76 915,00 грн.; пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 977 891 грн та завищено зараховане від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року в сумі 140 669 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем 28 травня 2015 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

№0002662205, згідно з яким за порушення пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ Сантехбуд ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 255 833 грн в тому числі основний платіж - 837 222 грн та за штрафні санкції - 418 611 грн. (а.с. 12 Том I);

№0002652205, згідно з яким за порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового кодексу України ТОВ Сантехбуд ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 115 373 грн, в тому числі основний платіж - 76 915 грн та штрафні санкції - 38 458 грн (а.с. 13 Том I);

№0002672205, згідно з яким за порушення пункту 198.1 статті 198, пунктів 198.2, 198.3 та пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ Сантехбуд ЛТД зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації) за січень 2015 року в сумі 140 669 грн (а.с. 14 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту реальності та використання в межах господарської діяльності позивача товарів, отриманих від TOB Крокус К та TOB Оленерго , що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям. Крім того, судом також не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а поставлені товари використані в межах господарської діяльності позивача, тому висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до пункту 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ Сантехбуд ЛТД (покупець) та TOB Крокус К (постачальник) укладено договір поставки від 22 жовтня 2014 року №478, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність покупцеві, а покупець приймати і оплачувати нафтопродукти (далі - товар) (а.с. 29-31 Том I).

Відповідно до пункту 1.2 договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в узгоджених специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору та/чи відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є невід'ємною частиною цього договору та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору якість товару, що поставляється за цим договором, повинна відповідати ГОСТу, ДСТУ та/або технічним умовам на даний вид товару, а також підтверджуватися сертифікатом відповідності та паспортом якості, виданим виробником.

Конкретні найменування ГОСТів, ТУ та ДСТУ вказують в узгоджених специфікаціях та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних).

Так, TOB Крокус К виписало позивачу податкову накладну від 15 грудня 2014 року №28 на загальну суму 256 384 грн 10 коп., в тому числі податок на додану вартість - 42 730 грн 68 коп. та податкову накладну від 16 грудня 2014 року №42 на загальну суму 256 384 грн 10 коп., в тому числі податок на додану вартість - 42 730 грн 68 коп. (а.с. 35-36 Том I).

Крім того, 16 липня 2014 року між TOB Сантехбуд ЛТД та TOB Оленерго укладено договір поставки нафтопродуктів №7162, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару (а.с. 32-34 Том I).

Відповідно до пункту 2.3 вказаного договору поставки товару (кожної окремої його партії), в рамках цього договору, здійснюється на умовах: FCA, ЕХW, CРТ. Конкретна умова постачання тої чи іншої партії товару визначається в додатку до договору на підставі заявки покупця.

Так, TOB Оленерго виписало позивачу податкові накладні від 29 січня 2015 року №572 на загальну суму 36 060 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість - 60 010 грн 40 коп.; від 29 січня 2015 року №571 на загальну суму 236 120 грн. 60 коп., в тому числі податок на додану вартість - 39 353 грн. 43 коп.; від 30 січня 2015 року на загальну суму 391 290 грн 95 коп., в тому числі податок на додану вартість - 65 215 грн 16 коп.; від 22 січня 2015 року №336 на загальну суму 464 665 грн 50 коп., в тому числі податок на додану вартість - 77 444 грн 25 коп.; від 22 січня 2015 року №337 на загальну суму 225 334 грн 50 коп., в тому числі податок на додану вартість - 37 555 грн 75 коп.; від 26 січня 2015 року №404 на загальну суму 362 995 грн 90 коп., в тому числі податок на додану вартість - 60 499 грн 32 коп.; від 26 січня 2015 року №403 на загальну суму 537 072 грн 90 коп., в тому числі податок на додану вартість - 89 512 грн 15 коп.; від 26 січня 2015 року №404 на загальну суму 362 995 грн 90 коп., в тому числі податок на додану вартість - 60 499 грн 32 коп.; від 28 січня 2015 року №505 на загальну суму 155 179 грн 40 коп., в тому числі податок на додану вартість - 25 863 грн 23 коп.; від 28 січня 2015 року №504 на загальну суму 582 164 грн, в тому числі податок на додану вартість - 97 027 грн 33 коп.; від 28 січня 2015 року №503 на загальну суму 162 896 грн 60 коп., в тому числі податок на додану вартість - 271 149 грн 43 коп.; від 13 січня 2015 року №69 на загальну суму 52 155 грн, в тому числі податок на додану вартість - 8 692 грн 50 коп.; від 13 січня 2015 року №67 на загальну суму 406 350 грн, в тому числі податок на додану вартість - 67 725 грн; від 13 січня 2015 року №68 на загальну суму 542 295 грн, в тому числі податок на додану вартість - 90 382 грн 50 коп.; від 16 січня 2015 року №197 на загальну суму 66 451 грн 50 коп., в тому числі податок на додану вартість - 11 075 грн 25 коп.; від 16 січня 2015 року №195 на загальну суму 597 279 грн, в тому числі податок на додану вартість - 99 546 грн 50 коп.; від 16 січня 2015 року №197 на загальну суму 66 451 грн 50 коп., в тому числі податок на додану вартість - 11 075 грн 25 коп.; від 16 січня 2015 року №196 на загальну суму 536 269 грн 50 коп., в тому числі податок на додану вартість - 89 378 грн 25 коп. (а.с. 39-54 Том I).

Щодо оприбуткування та зберігання придбаного палива, його подальшого руху, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини справи.

Відповідно до пункту 5.1.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інсрукція) приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Згідно п. 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования .

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

У відповідності до п. 7.5.6 та 7.5.7 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Як свідчать матеріали справи, у сертифікаті відповідності та паспорті №35 на паливо дизельне ДТ-З-К5, сорт F, виробником якого є ОАО Мозирський НПЗ , Республіка Білорусь, Імпортер - ТОВ Оілнафтогаз м. Київ, зазначено якісні та технічні характеристики активу, наведено дані органу сертифікації та реєстрації його в реєстрі (а.с. 107-108 Том I).

При цьому, позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичний відпуск нафтопродуктів, придбаних у ТОВ All Energo LLC на користь ТОВ Сантехбуд з нафтобази, що розташована в м. Коростень (а.с. 59-71 Том II) та копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичний відпуск нафтопродуктів, придбаних у ТОВ Крокус на користь ТОВ Сантехбуд з нафтобази, що розташована в м.Миронівка (а.с. 55-87 Том I).

Так, у вказаних документах зазначена дата отримання товару, кількість товару, його найменування, дані державної реєстрації транспортного засобу, який перевозив пальне, наведені прізвища водіїв та найменування автоперевізників.

Колегія суддів зазначає, що документи ТОВ All Energo LLC (код ЄДРПОУ 38749914) прямо відносяться до господарських операцій з TOB Оленерго (код ЄДРПОУ 38749914), оскільки це є одне і теж саме підприємство, з одним і тим самим кодом ЄДРПОУ.

У подальшому, придбане у TOB Крокус К та TOB Оленерго пальне реалізовано позивачем третім особам (ТОВ Внешторгінвест , ТОВ Тандем Торг ТПК , ФОП ОСОБА_3, МПП Марс , ТОВ Підприємство Енергогарант , ФОП ОСОБА_4, ТОВ СП Равтранс , ТДВ Миколаївське АТП-14627 , ТОВ Ніка-Україна , ТОВ Транс-Сервіс-1 , ТОВ Турист ), що підтверджується копіями договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних (а.с. 116-183 Том I, а.с.72-146 Том II).

Разом з тим, висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичне перевезення палива, а саме: позивач не надав журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, не надано журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, актів матеріально відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, товарних книг кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, довіреностей, що видаються уповноваженій особі для прийманні нафти та/або нафтопродуктів, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, як того вимагає Інструкція, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 7.5.8 Інструкції відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Пунктом 14.2 Інструкції встановлено, що для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов'язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов'язковими для виконання всіма відповідальними особами.

У відповідності до п. 14.4 Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП.

Однак, колегія суддів враховує, що вказані норми Інструкції стосуються виключено операцій з пальним на спеціалізованих нафтобазах та перевізників.

Так, всі позначки в ТТН робить оператор нафтобази, а не позивач, оскільки ТОВ Сантехбуд ЛТД здійснює лише операції з придбання товару, а не його транспортування.

Як свідчать матеріали справи, придбаний обсяг пального позивач у себе не зберігав та не мав жодного відношення щодо потрапляння до резервуарів нафтобази такого пального, товар знаходився на нафтобазі до моменту його подальшої реалізації наступному покупцю.

Відтак, вказане дає підстави для висновку, що позивач не зберігає паливо, а тільки купує у своїх контрагентів.

Крім того, ведення журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП та технічний стан автоцистерни стосується власників резервуарів, оскільки позивач не мав жодного резервуару, тому фізично не міг вести такий журнал.

Таким чином, позивач не має відношення до діяльності автозаправочної станції, а є оптовим покупцем і продавцем палива, тому позбавлений необхідності і технічної можливості вести вказані журнали та книги.

Встановлені обставини не були спростовані відповідачем відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про фактичний рух активів на підприємстві із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ Сантехбуд ЛТД .

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Однак, договори, які укладені між позивачем та його контрагентами не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Крім того, колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарської діяльності товариства-контрагенти позивача TOB Крокус К (код ЄДРПОУ 33345248) та TOB Оленерго (код ЄДРПОУ 38749914) були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Крім того, відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що вказані контрагенти позивача були ліквідовані або припинено їх господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій здійснених позивачем з контрагентами, а також доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №№0002652205, №0002662205 та №0002672205 від 28 травня 2015 року контролюючого органу є такими, що порушують охоронювані права та інтереси позивача у зв'язку з чим є незаконними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехбуд ЛТД - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сантехбуд ЛТД до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 28 травня 2015 року №№0002652205, №0002662205 та №0002672205.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 17 квітня 2018 року.