Постанова

від 16.11.2017 по справі 826/9653/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9653/17 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калабрія Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаскі Аутсорсинг" про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю Калабрія Плюс та товариства з обмеженою відповідальністю Хаскі Аутсорсинг (далі також - ТОВ Хаскі Аутсорсинг , відповідач-2), в якій позивач просив визнати недійсним правочин, укладений між відповідачами, за наслідками якого було складено податкові накладні від 31 липня 2016 року № 16, від 19 вересня 2016 року № 13 та від 17 жовтня 2016 року № 118.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відповідач, в апеляційній скарзі до суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виражає прохання зазначене вище судове рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2016 року ТОВ Калабрія Плюс (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг (отримувач, покупець) податкову накладну № 16 на загальну суму 243 846, 00 грн., з яких 40 641, 00 грн. ПДВ.

19 вересня 2016 року ТОВ Калабрія Плюс (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг (отримувач, покупець) податкову накладну № 13 на загальну суму 168 948, 00 грн., з яких 28 158, 00 грн. ПДВ.

17 жовтня 2016 року ТОВ Калабрія Плюс (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Хаскі Аутсорсинг (отримувач, покупець) податкову накладну № 118 на загальну суму 250 623, 13 грн., з яких 41 770, 52 грн. ПДВ.

Вказані накладні, згідно наявних у них даних, були складені директором ТОВ Калабрія Плюс ОСОБА_2

На думку податкового органу, оскільки ОСОБА_2, яка є директором ТОВ " Калабрія Плюс " та яка, згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 року визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч. 1 КК України , жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписувала, то всі документи, виписані від імені ТОВ " Калабрія Плюс ", з моменту створення підприємства є недійсними, а отже вказане свідчить про недійсність правочину укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калабрія Плюс" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаскі Аутсорсинг", за наслідками якого складено податкові накладні від 31.07.2016 №16, від 19.09.2016 № 13, від 17.10.2016 №118.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що спірний правочин не можливо визнати недійсним, оскільки відсутні докази його вчинення. Також суд першої інстанції виходив з того, що саме статус фіктивного підприємства може свідчити про недодержання вимоги щодо відповідності правочину, укладеного таким підприємством, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та, відповідно, бути підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України ).

Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1 . ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами;

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (ЦК України ) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст. 91 ЦК України , юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

За правилами частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність податкових накладних виписаних на користь ТОВ "Хаскі Аутсорсинг" є підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами (є його ідентифікатором) вказане випливає з сутності податкової накладної та підстав її складання.

Так, відповідно до системного аналізу п.201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 ПК України, згідно яких, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню , а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів , а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.10. згідно якого, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно дефініції наведеної в п.п. 14.1.185, та 14.1.191 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що статус фіктивного підприємства встановленого в рамках кримінальної справи за ст. 205 КК України не є єдиною підставою для визнання правочину недійсним на підставі ст. 228 ЦК України.

Так, ст. 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом (ч.3 ст. 215 ЦК України). Вказана позиція також відображена в постанові Верховного суду України від 18.11.2014 по справі №21-422а 14.

Матеріали справи свідчать про те, що вироком Дніпровського районного суду м Києва від 12.04.2017 по кримінальній справі 755/4734/17 встановлено, що ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа, домовились, про те, що директором та учасником товариства буде призначено ОСОБА_2 за грошову винагороду і вона в подальшому до діяльності ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ КАЛАБРІЯ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 39929641) будуть займатись інші особи.

Тобто, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ Калабрія Плюс ОСОБА_3, оскільки остання вказала що фінансово-господарською діяльністю підприємства не займалась.

Вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_3 на підставі ст. 469 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст. 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Наведене повність спростовує висновки суду першої інстанції щодо необгрунтованосіт позовних вимог Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу . В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним правочин укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калабрія Плюс" (код ЄДРПОУ 39929641) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаскі Аутсорсинг" (код ЄДРПОУ 39080392), за наслідками якого складено податкові накладні від 31.07.2016 №16, від 19.09.2016 № 13, від 17.10.2016 №118.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2017.