Рішення

від 15.11.2017 по справі 902/936/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2017 р. Справа № 902/936/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, м.Вінниця

до : Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина", м.Вінниця

про стягнення 344 251,15 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01-02-03/1460 від 02.11.2017 р., головний спеціаліст служби кадрової роботи та юридичного забезпечення.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області подано позов до Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" про стягнення заборгованості за договором оренди № 15-5 від 27.01.2017 р. в сумі 344 251,15 грн з яких - 315 898,78 грн основного боргу, 2 580,32 грн 3 % річних, 4 519,39 грн інфляційних втрат, 21 252,66 грн пені.

Ухвалою суду від 12.10.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/936/17 та призначено до розгляду на 15.11.2017 р.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.2017 р. не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча про його дату, час та місце повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2105007617457.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.01.2017 р. між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (Управління) та Обласною асоціацією "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" (Орендар) укладено договір на оренду приміщення, що належіть до спільної власності територіальних громад області № 15-5 (а.с.12-16, т.1).

Відповідно п.1.1 Договору Управління надає, а Орендар приймає в оренду частину адмінбудинку загальною площею 479,43 кв.м., за адресою: м.Вінниця, вул.Театральна, 15, а саме: 1 поверх (площа - 13,83 кв.м.: частина холу), 2 поверх (площа 24,6 кв.м.: половина сходової клітини), 3 поверх (площа 40,0 кв.м.: частина сходової клітини), 4 поверх (площа - 401,0 кв.м.: приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 по інвентарній справі адмінбудинку).

Згідно з п.2.1 Договору вступ Орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного об'єкта.

За володіння та користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, місячний розмір якої становить 104,35 грн за 1 кв.м. орендованої площі відповідно до рішення 13 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання № 419 "Про оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області" та 27 сесії Вінницької обласної Ради 5 скликання № 891 "Про орендні ставки для бюджетних та прирівняних до них організацій". Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця (п.3.1 Договору).

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та в порядку визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п.3.2 Договору).

Плату за комунальні послуги (вода, опалення, електроенергія, вивезення сміття і т.д.) Орендар сплачує організаціям постачальникам цих послуг (п.3.3 Договору).

Орендар відшкодовує шляхом сплати за рахунками Управління експлуатаційні витрати (витрати на утримання будинку) місячний розмір, яких складає 1,00 грн за 1, кв.м. без ПДВ. Сума відшкодування (за 1 кв.м.) змінюється пропорційно законодавчій зміні розміру мінімальної заробітної плати (п.3.4 Договору).

Управління до 20 числа кожного місяця підготовлює рахунки по експлуатаційним витратам та орендній платі, а Орендар зобов'язаний протягом двох робочих днів отримати зазначені рахунки, розписавшись про їх отримання в відомості на отримання рахунків (п.3.6 Договору).

Орендар має право протягом трьох днів з моменту отримання рахунку, в разі непогодження з сумою, виставленою в рахунку, надати Управлінню свої обґрунтовані письмові заперечення. Управління розглядає заперечення Орендаря протягом трьох днів та в разі погодження змінює суму, виставлену в рахунку (п.3.7 Договору).

В разі, якщо Орендар в термін. передбачений п.3.6 Договору, не з'явився для отримання рахунку або своєчасно не надав свої письмові заперечення щодо суми, виставленої в рахунку - сума виставлена в рахунку вважається узгодженою між Сторонами (п.3.8 Договору).

Визначену орендну плату та плату за експлуатаційні витрати Орендар зобов'язаний сплачувати на рахунок Управління не пізніше 01-го числа місяця, наступного за звітним. В разі несвоєчасної оплати Управління залишає за собою право стягувати орендну плату та експлуатаційні витрати через нотаріальну контору чи господарський суд. Орендна плата нараховується з м моменту підписання акту приймання-передачі (п.3.9 Договору).

Згідно з п.5.2 Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити на рахунок Управління орендну плату та плату за експлуатаційні витрати.

Також сторонами погоджено, що вказаний Договір діє з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. за правилами п.3 ст.631 ЦК України (п.10.1 Договору).

Із матеріалів справи слідує, що 01.01.2017 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі приміщень загальною площею 479,43 кв.м., за адресою: м.Вінниця, вул.Театральна, 15 (а.с.17, т.1).

При цьому 27.01.2017 р. між сторонами підписано протокол розбіжностей № 1 до Договору оренди № 15-5 від 27.01.2017 р. згідно якого пункт 3.1 Договору викладено в новій редакції, а саме встановлено розмір орендної плати в розмірі 69,56 грн за 1 кв.м. (а.с.21, т.1).

Судом встановлено, що за період з січня по вересень 2017 року включно відповідачу нараховано до сплати орендної плати та експлуатаційних витрат на суму 382 349,26 грн (377 171,38 грн орендна плата, 5 177,88 грн експлуатаційних витрат), а також 16 549,52 грн пені, за які останнім було проведено розрахунок на суму 83 000,00 грн.

На підтвердження обставин нарахування орендних платежів, проведення оплати суду надано акти-рахунки за період з лютого по вересень 2017 року включно, копії виписок з банківського рахунку позивача, розрахунок заборгованості по орендарю тощо (а.с.30-37, т.1).

Таким чином борг відповідача становить 315 898,78 грн (398 898,78 - 83 000,00).

Непроведення Орендарем сплати орендних платежів та експлуатаційних витрат спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він за правовою природою є договором оренди, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на вказане, орендна плата нараховується орендарю з моменту прийняття ним об'єкту від орендодавця на підставі акту приймання-передачі приміщення.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 315 898,78 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому судом взято надані позивачем копії відомостей про отримання актів-рахунків, відсутність доказів заперечень Орендаря щодо сум виставлених в рахунку в порядку передбаченому п.3.7 Договору оренди, що з урахуванням положень п.3.8 Договору свідчить про узгодження вказаних в актах-рахунках сум сторонами.

Окрім того матеріали справи містять обопільнопідписаний сторонами акт звірки від 06.11.2017 р. в якому сторонами зафіксовано дебетове сальдо на користь позивача в розмірі 370 258,11 грн (360 577,82 грн борг по експлуатаційним витратам та орендній платі, 9 680,29 грн боргу по пені).

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 580,32 грн 3 % річних, 21 252,66 грн пені, 4 519,39 грн інфляційних втрат за період з 02.03.2017 р. по 05.10.2017 р. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди № 15-5 від 27.01.2017 р. у зв'язку з чим суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 3.10 Договору в разі несвоєчасної сплати орендної плати та експлуатаційних витрат Орендар сплачує пеню за весь період заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

При проведенні платежів, в разі наявності боргу по сплаті орендної плати, плати за експлуатаційні витрати, сума платежу в першу чергу зараховується на погашення пені за прострочення платежів, а потім на погашення суми боргу відповідно по експлуатаційним витратам, орендній платі (п.3.11 Договору).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

При цьому суд приймає до уваги, що пунктом 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно , то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань . Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" перевірку правильності наданого позивачем розрахунку 3 % річних та пені судом не виявлено помилок з огляду на що позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіркою розрахунку інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення та сум заборгованостей судом отримано 9 174,20 грн, в той час як позивачем заявлено 4 519,39 грн інфляційних втрат.

Оскільки визначення ціни позову і відповідно кількісного виміру по кожній із заявлених позовних вимог відноситься до виключної прерогативи позивача, а станом на момент прийняття рішення останнім не було подано заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині вимог суд задовольняє вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі визначеному позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вимогам ухвали суду та наведеним вище процесуальним нормам відповідачем не подано до суду жодного доказу в спростування обґрунтованості заявленого позову в частині вимог про стягненні боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо даного позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача згідно ст.49 ГПК України.

15.11.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина", вул.Театральна, 15, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 31473359) на користь Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 20098076) - 315 898 грн 78 коп. - боргу, 21 252 грн 66 коп. - пені, 2 580 грн 32 коп. - 3 % річних, 4 519 грн 39 коп. - інфляційних втрат, 5 163 грн 78 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 20 листопада 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Театральна, 15, м. Вінниця, 21100.