Ухвала

від 02.04.2018 по справі 902/936/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" квітня 2018 р. Cправа № 902/936/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" № 07/03/18-1 від 07.03.2018 р. на дії та рішення старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі

за позовом: Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, м.Вінниця

до: Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина", м.Вінниця

про стягнення 344 251,15 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача (стягувача) : ОСОБА_1, довіреність № 01-02-03/455 від 02.04.2018 р. дійсна до 31.12.2018 р., службове посвідчення № 66.

ОСОБА_2, довіреність № 01-02-03/456 від 02.04.2018 р. дійсна до 31.12.2018 р., службове посвідчення № 69 від 27.03.2018 р.

відповідача (боржника) : ОСОБА_3, керівник згідно витягу з ЄДРЮОФОП, паспорт серії АВ № 509835 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області 20.11.2002 р.

Центрального відділу ДВС м. Вінниці: ОСОБА_4, службове посвідчення ВІ № 0177 від 01.03.2018 р. (начальник Центрального ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області).

В С Т А Н О В И В :

Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області подано позов до Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" про стягнення заборгованості за договором оренди № 15-5 від 27.01.2017 р. в сумі 344 251,15 грн з яких - 315 898,78 грн основного боргу, 2 580,32 грн 3 % річних, 4 519,39 грн інфляційних втрат, 21 252,66 грн пені.

Ухвалою суду від 12.10.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/936/17 та призначено до розгляду на 15.11.2017 р.

15.11.2017 р. у даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2017 р. у справі № 902/936/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" без задоволення.

12.02.2018 р. матеріали справи надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Цього ж дня (12.02.2018 р.) на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

13.03.2018 р. до суду надійшла скарга № 07/03/18-1 від 07.03.2018 р. Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" на дії та рішення старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 у справі № 902/936/17.

Ухвалою суду від 14.03.2018 р. залишено без руху скаргу Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" № 07/03/18-1 від 07.03.2018 р. на дії та рішення старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 у справі № 902/936/17.

27.03.2018 р. на адресу суду від представника Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" надійшла заява № 26/03/18-5 від 26.03.2018 р. щодо усунення недоліків до поданої скарги.

Ухвалою суду від 28.03.2017 р. вказану скаргу Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.04.2018 р.

Розгляд скарги здійснюється з фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судому засіданні представник відповідача (боржника) вимоги викладені в скарзі підтримав та просив суд їх задовольнити з викладених в ній підстав.

Натомість представник позивача (стягувача) щодо скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.

Представник відділу ДВС в свою чергу стосовно скарги поклався на розсуд суду.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту поданої скарги відповідач (боржник) посилається на порушення строку відправлення відділом ДВС постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.

Зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2018 р. та про арешт майна боржника від 26.02.2018 р. надіслано на адресу боржника з порушенням строку в один день. Так зазначені постанови надіслано на адресу відповідача (боржника) - 28.02.2018 р. , тоді повинні були надісланні - 27.02.2018 р.

Зазначеним, на думку скаржника, відділом ДВС порушено правові норми, яким регламентовано порядок проведення виконавчих дій державними виконавцями. При цьому, як вказує останній, зважаючи на незаконність дій державного виконавця щодо надіслання зазначених постанов, останні є недійсними, оскільки апріорі унеможливлене наразі їх направлення сторонам у строк визначений ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження".

В обґрунтування парової підстави скарги, відповідач (боржник) посилається на приписи ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.ст. 338, 340, 341 ГПК України.

Із наявних матеріалів справи, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.11.2017 р. у справі № 902/936/17 позов задоволено повністю: стягнуто з Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" на користь Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області 315 898,78 грн боргу, 21 252,66 грн пені, 2 580,32 грн 3 % річних, 4 519,39 грн інфляційних втрат, 5 163,78 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 15.11.2017 р. у справі № 902/936/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" без задоволення.

12.02.2018 р. на виконання вказаного рішення видано наказ, який надіслано на адресу стягувача.

26.02.2018 р. державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55879050 з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 12.02.2018р. у справі № 902/936/17.

Крім того, 26.02.2018 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 384 506 грн 42 коп.

Вказані постанови направлено на адресу відповідача (боржника) рекомендованим листом - 28.02.2018 р. та отримано останнім - 02.03.2018 р ., що підтверджується відбитком штемпеля поштового відправлення та інформацією стосовно відстеження поштових відправлень із сайту "Укрпошта".

Посилання скаржника на порушенням відділом ДВС строку відправки постанов на адресу відповідача (боржника), слугувало підставою звернення з даною скаргою до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків щодо скарги відповідача (боржника).

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч. 5 ст.26 ЗУ "Про виконавче провадження").

Згідно із ч. 7 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі . Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Підставою вимог даної скарги є посилання відповідача (боржника) на порушення строку відправлення відділом ДВС постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.

Зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.02.2018 р. та про арешт майна боржника від 26.02.2018 р. надіслано на адресу боржника з порушенням строку в один день чим на думку скаржника, відділом ДВС порушено правові норми, яким регламентовано порядок проведення виконавчих дій державними виконавцями.

Надаючи оцінку зазначеним доводам відповідача (скаржника), в контексті поновлення його порушеного права як заявника, суд зазначає слідуюче.

За змістом ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають , що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права .

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Згідно зі ст. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права ; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права , у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) . Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено , суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З системного аналізу вищевказаних норм права, слідує, що передумовою звернення скаржника зі скаргою на дії відділу ДВС до суду є порушенням рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби прав даного скаржника.

При цьому визначальним в даному контексті є поновлення порушених прав за результатами розгляду даної скарги судом.

Тобто за своєю суттю звернення скаржника до суду зі скаргою зводиться до одного ключового наслідку за результатом розгляду скарги - поновлення порушеного права скаржника .

Саме зазначене розуміння процесуального інституту звернення скаржника зі скаргою до суду на дії відділу ДВС і висвітлено законодавцем в розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Слід зазначити, що в редакції ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) інститут оскарження дій чи без діяльності органів ДВС дещо відмінним, що безпосередньо слідує зі змісту ст. 121-2 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 р.) відповідно до якої підставою для звернення скаржника до суду зі скаргою на дії чи без діяльність відділу ДВС було вчинення оскаржуваної дії відділом ДВС , в той же час підставою та умовою звернення учасника виконавчого провадження зі скаргою до суду за діючою редакції ГПК України є порушення права скаржника та відновлення за результатами розгляду скарги порушених прав скаржника .

Тобто, у кінцевому результаті розгляд скарги повинен забезпечити поновлення порушеного права , а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Системне тлумачення норм Господарського процесуального кодексу України в частині, що регулює порядок розгляду скарг на дії органів ДВС у порівнянні редакцій до та після 15.12.2017 р. приводить до висновку про концептуальну зміну підходу законодавця до врегулювання зазначених правовідносин, позаяк як вказувалось вище визначальним при зверненні із скаргою за діючою редакцією ГПК України є наявність порушеного права та можливість його поновлення за результатами розгляду скарги.

Абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

В той же час задоволення скарги з підстав порушення відділом ДВС строку надіслання, який враховуючи зміст ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" порушено з простроченням в один день, лише виходячи з підстав теоретичного обґрунтування можливості її задоволення не відображає за своїм наслідком сутності здійснення правосуддя, позаяк основним проявом правосуддя є поновлення порушеного права скаржника, враховуючи, що як до моменту винесення відділом ДВС постанов так і після їх отримання боржником останнім не вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду.

Крім того, скаржником не надано суду жодних доказів того, що порушення строку надіслання відділом ДВС йому постанов перешкоджало останньому вчинення дій спрямованих на виконання рішення суду.

Суд зауважує, що надіслання постанови із простроченням на 1 день не позбавляло права боржника клопотати орган ДВС про відкладення проведення виконавчих дій у відповідності до ст.32 ЗУ "Про виконавче провадження" чого останнім зроблено не було.

Разом з тим слід зазначити, що в діях відповідача (боржника) зі звернення з даною скаргою до суду прослідковується намагання уникнути (затягнути) виконання рішення суду з формальних підстав, що є неприпустимим в силу норм чинного законодавства, з урахуванням чого судом враховується слідуюче.

Так частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 р. "Горнсбі проти Греції" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" .

Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення Суду у справі ОСОБА_2 проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008).

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)

Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 32 рішення від 30.05.2013 р. в справі "ОСОБА_6 проти України" визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

Відтак, рішення суду підлягає обов'язковому виконанню на підставі виданого судом наказу.

Враховуючи викладені обставини в своїй сукупності, суд дійшов про відсутність підстав для задоволення скарги Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" оскільки скаржником у поданій скарзі переконливо не наведено та не обґрунтовано наявність порушеного права у зв'язку із оскаржуваними діями органу ДВС та можливість їх реального поновлення за результатами розгляду скарги, а таких обставин суд також не вбачає у зв'язку з чим у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 18, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги Обласної асоціації "Вінницька громадська телерадіокомпанія "Вінниччина" № 07/03/18-1 від 07.03.2018 р. на дії та рішення старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відмовити повністю.

3. Згідно з приписами ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

4. За приписами п.25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного господарського суду.

6. Примірник повного тексту ухвали надіслати учасникам справи та відділу ДВС рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 06.04.2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - стягувачу - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036.

3 - боржнику - вул. Театральна, 15, м. Вінниця, 21100.

4 - Центральному відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050.