Постанова

від 16.11.2017 по справі 922/4606/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2017 р. Справа № 922/4606/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від апелянта - Левицька А.В. - за довіреністю від 11.01.2017р. № 2319-К-О,

від кредитора - Коробка І.С. - за довіреністю від 10.08.2017р. № 8632/10/20-31-10,

від ліквідатора - Беспала Т.С. - за довіреністю від 09.02.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вх.№ 2927 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі № 922/4606/16,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта", м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. (суддя Швидкін А.О.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта" (код ЄДРПОУ 37301246, зареєстроване як юридична особа за адресою: 61001, м. Харків, проспект Московський, будинок 51). Визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Укрторгнафта", погашеними. Провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі № 922/4606/16 та прийняти нове судове рішення, яким направити справу № 922/4606/16 до суду першої інстанції для продовження ліквідаційної процедури.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги кредитор зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 41, 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором не в повному обсязі вжито заходів щодо пошуку і виявлення майна боржника, неправильно визначено розподіл коштів з урахуванням черговості та пропорційності задоволення вимог, не вжито заходів для виявлення можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на третіх осіб у зв'язку з доведенням до банкрутства. В свою чергу, на думку апелянта, місцевим господарським судом при затвердженні звіту ліквідатора не було надано оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінено повноту реалізації активів боржника, що мало наслідком передчасне затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.10.2017р. у зв'язку перебуванням судді Плахова О.В. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Ліквідатором подано клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого зазначає про необхідність підготовки додаткових заперечень та пояснень на апеляційну скаргу (вх.№ 11698 від 16.11.2017р.).

Судова колегія, розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні; такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі у справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Як вбачається з вказаної статті, перелік обставин, визначених частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Судова колегія зазначає, що ліквідатора неодноразово було повідомлено ухвалою суду про час та місце розгляду справи за вказаною ним юридичною адресою: м. Харків, проспект Московський, 96-а, оф. 188.

Електронну копію відповідних процесуальних документів було в установленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Зокрема, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2017р. було задоволено клопотання представника ліквідатора про відкладення розгляду справи, яке мало тотожне обґрунтування щодо необхідності підготовки заперечень та пояснень на апеляційну скаргу.

Зважаючи на належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, судова колегія зазначає про достатність часу для використання прав, наданих ст.ст. 22 ГПК України. Разом з тим, подане ліквідатором клопотання не містить належного обґрунтування неможливості взяти участь у судовому засіданні, а також завчасне подання документів, які, на його думку, необхідні для правильного вирішення справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Одночасно, суд вважає, що подання ліквідатором клопотання про відкладення розгляду справи є лише затягуванням судового процесу у справі №922/4606/16, враховуючи те, що відповідно до частини 5 пункту 3.14 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на завчасне належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, подання тотожних клопотань про відкладення розгляду справи представника ліквідатора, а також визначений ст. 101 ГПК України порядок надання додаткових доказів у справи, судова колегія з метою недопущення права сторони на розгляд справи упродовж розумного строку, вирішила відмовити в задоволенні клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи.

Ліквідатором подано нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначено про особисте підготування вказаною особою наказу на затвердження факсимілє. Усі документи, на яких є відбиток факсиміле і знаходяться в матеріалах справи №922/4606/16, попередньо оглянуті та проштамповані факсиміле особисто ліквідатором.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 11731 від 16.11.2017р.) ліквідатор вказує, що оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. прийнята у відповідності до чинного законодавства та ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає, що Закон не включає до повноважень ліквідатора витребувати від керівництва боржника бухгалтерської та іншої документації, що не позбавляє ліквідатора виконати зобов'язання по проведенню інвентаризації майна ТОВ "Укрторгнафта", здійснивши усі заходи щодо пошуку майна та інших активів, які належать боржнику, шляхом направлення запитів до компетентних органів. При цьому, на думку ліквідатора, оскільки процедура ліквідації за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає створення комітету кредиторів, відповідно, схвалення зазначеним комітетом звіту ліквідатора не є обов'язковою умовою завершення ліквідаційної процедури.

У відзиві на апеляційну скаргу Київська ОДПІ м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вх.№ 11739 від 16.11.2017р.) просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі № 922/4606/16. В обґрунтування своєї позиції у справі вказує, що податковий орган є контролюючим та вправі звернутись до ліквідатора банкрута, який відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органу управління) банкрута, для проведення позапланової перевірки господарської діяльності суб'єкта господарювання згідно наданих ліквідатором документів, а у випадку відмови суб'єкта господарювання, - оскаржити дії ліквідатора (інших посадових осіб боржника) до суду у справі про банкрутство або звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, витребування (вилучення документів) від попередніх органів управління боржника, якими не передано ліквідатору всіх документів бухгалтерського обліку боржника. Для проведення документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом було здійснено вихід за адресою знаходження ліквідатора, за якою було встановлено відсутність відповідного суб'єкта, що мало наслідком неможливість проведення перевірки та свідчить про ухилення ліквідатором Бакрадзе К.А. від обов'язку, передбаченого положеннями ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представники кредиторів підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі № 922/4606/16 та прийняти нове судове рішення, яким направити справу № 922/4606/16 до суду першої інстанції для продовження ліквідаційної процедури.

Представник ліквідатора заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/4606/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ліквідатора та іншого кредитора за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника ліквідатора, кредиторів у справі, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2017р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрторгнафта" відповідно до процедури, передбаченої ст. 95 Закону про банкрутство.

Постановою господарського суду Харківської області від 08.02.2017р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта" Бакрадзе Катерину Андріївну (т.1, а.с. 101-104).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2017р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Укрторгнафта" у наступному складі: ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 327863153,23 грн., з яких 244694008,73 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 83169144,50 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів. Визначено, що витрати кредиторів зі сплати судового збору за подання заяв з грошовими вимогами до боржника задовольняються відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу. Визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу, зокрема: ТОВ "Провід Груп" у розмірі 490000,00 грн., Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 183451,34 грн.

01.08.2017р. до господарського суду ліквідатором подано для затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 12.09.2017р., господарський суд Харківської області виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута, передбачені ст. 41-48 Законом про банкрутство, та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури, в тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості, тобто, ліквідатором здійснена процедура ліквідації банкрута у повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які приймали участь в судових засіданнях, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013р.) (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутство є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо. Про час та місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, зокрема, наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури у відповідності до вимог Закону, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником порядку досудової ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника (ч. 3 ст. 60 ГК України) з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою , що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою .

В свою чергу, встановлення судом обставин недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для припинення незаконно порушеного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта", код ЄДРПОУ 37301246, зареєстроване як юридична особа м.Запоріжжя (в подальшому - м. Харків, проспект Московський, буд. 51).

16.08.2016р. загальними зборами учасників ТОВ "Укрторгнафта" в особі учасників, прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Укрторгнафта" у зв'язку з ліквідацією; призначено ліквідатором Бакрадзе Катерину Андріївну; доручено ліквідатору проведення всіх ліквідаційних заходів ТОВ "Укрторгнафта" відповідно до чинного законодавства.

17.08.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи - ТОВ "Укрторгнафта", а також зазначено строк для пред'явлення вимог кредиторів - до 17.10.2016р.

10.11.2016 року загальними зборами засновників ТОВ "Укрторгнафта" в особі засновників прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу та звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ "Укрторганфта".

23.12.2016р. ліквідатор ТОВ "Укрторгнафта" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта" в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 1 статті 110 ЦК юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами , в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

З доданих до заяви документів вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ "Укрторгнафта", оформлених протоколом від 16.08.2016р. , прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ "Укрторгнафта" у зв'язку з ліквідацією; призначення ліквідатором Бакрадзе К.А. та встановлений двомісячний строк для пред'явлення вимог кредиторів з моменту оприлюднення повідомлення про припинення юридичної особи; доручено ліквідатору проведення ліквідаційної процедури, зокрема: вчинити всі необхідні заходи щодо виявлення кредиторів та дебіторів, а також повідомити їх про припинення товариства; вжити всіх заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; виявити юридичні особи, учасником яких є ТОВ "Укрторгнафта" та здійснити вихід з цих товариств; здійснити інвентаризацію майна і фінансових зобов'язань товариства, основних фондів та нематеріальних активів, фінансових вкладень, товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, грошових коштів і бланків документів суворої звітності; здійснити оцінку майна товариства; здійснити формування ліквідаційної маси; здійснити заходи щодо звільнення працівників відповідно до законодавства України; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів скласти проміжний ліквідаційний баланс, який подати на затвердження учасникам товариства тощо (т.1,а.с.12-14).

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що на зборах були присутні учасники: Компанія Бі-Сі Карго Сервісес Лімітед, Компанія Глобал Чемікал Сервісес Лімітед, Компанія Грандос Ентерпрайзес Лтд, Компанія Греммел Холдінгз Інк., Компанія Кріспекс Інк., Компанія Кроунсхілл Трейдинг Лтд., Компанія Солар Лімітед, Компанія Транссіа Трейдинг Лімітед, Компанія Хіллфорд Сервісез Лтд., Компанія Шрівпорт Холдінгз Інк., Компанія Юнайтед Шіпментс Трейдинг Лімітед, від імені яких діяла ОСОБА_7 на підставі довіреностей.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Учасники можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема, частиною третьою статті 247 ЦК України. Якщо довіреність учасника на право участі та голосування на загальних зборах оформлена (складена або посвідчена) з порушенням встановлених законодавством вимог, голоси учасника, передані за такою довіреністю, не можуть враховуватися під час визначення кворуму на загальних зборах та результатів голосування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно із частиною 1 статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Частиною 1 статті 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Статуту ТОВ "Укрторгнафта" та з протоколу загальних зборів учасників товариства вбачається, що засновниками товариства є іноземні юридичні особи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Протокол зборів учасників ТОВ "Укрторгнафта" не містить інформації, ким та коли видані довіреності ОСОБА_7 для представництва інтересів усіх засновників. Також в матеріалах справи відсутні довіреності, видані учасниками боржника (довірителями) ОСОБА_7 для представництва їх інтересів, які б містили відомості про наявність у неї права брати участь у голосуванні на загальних зборах з питань ліквідації товариства, а отже матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження права ОСОБА_7 представляти інтереси учасників ТОВ "Укрторгнафта" під час проведення загальних зборів.

Однак судом першої інстанції не було надано правової оцінки документам, якими підтверджується повноваження громадянки України ОСОБА_7 представляти інтереси засновників товариства - боржника, а відповідно і не надавалась правова оцінка законності згаданому рішенню про припинення діяльності Боржника шляхом його ліквідації, відображеному в протоколі 16.08.2016р. в контексті дотримання наведених норм ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство про банкрутство та ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий до матеріалів справи протокол загальних зборів ТОВ "Укрторгнафта" від 16.08.2016р. не свідчить про прийняття учасниками товариства рішення про ліквідацію товариства та призначення ліквідатором Бакрадзе К.А., виключає наявність волі учасників ТОВ "Укрторгнафта" щодо ліквідації товариства та призначення ліквідатором Бакрадзе К.А.

Згідно з частиною 1 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

На виконання вказаних вимог ліквідатором 17.08.2016р. передано державному реєстратору документи, необхідні для внесення в Єдиний державний реєстр запису про рішення щодо припинення юридичної особи та внесено запис про припинення юридичної особи.

Відповідно до частин 3,4 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що з заявами про визнання кредиторських вимог звернулось лише ТОВ "Провід групп", вимоги якого виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.10.2015р. (т.1, а.с.36) та Київська ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області - на загальну суму 181651,34 грн. (т.1, а.с. 39, 40).

З матеріалів заяви про порушення провадження у справі про банкрутом також вбачається, що ліквідатором було виявлено осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, до якого відносить ТОВ "Компанія Аміна-Лтд", вартість зобов'язань якого складає 500000,00 грн.

Приписами ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Матеріали справи не містять відомостей щодо вжиття ліквідатором заходів щодо отримання виявленої дебіторської заборгованості, що є порушенням ч.1 ст.111 ЦК України.

Зокрема, в заяві про порушення справи про банкрутство як на підставу виникнення кредиторської заборгованості ліквідатор посилався на наявність у ТОВ "Укрторгнафта" заборгованості за укладеним 15.10.2015 року між ТОВ "Укрторгнафта" та ТОВ "Провід Груп" договором про відступлення права вимоги в розмірі 500000,00 грн., у відповідності до умов якого, ТОВ "Укрторгнафта", як новий позикодавець, набув право вимоги до ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" за укладеним 30.06.2014 року між ТОВ "Провід Груп" та Компанії Аміна -ЛТД договором поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, з наведеного вбачається, що з 15.10.2015р. ТОВ "Укрторгнафта" як новий позикодавець набув право вимоги до ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" за укладеним договором відступлення права вимоги.

За поясненнями, наведеними в заяві про порушення справи про банкрутство, дебіторську заборгованість ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" в розмірі 500000,00 грн. за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015р. ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось.

Водночас, окрім вказаних пояснень, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота, направлена на стягнення з ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00 грн. за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015р., зважаючи при цьому на те, що дебіторська заборгованість ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" становить 500000,00 грн. значно покриває розмір кредиторської заборгованості перед ТОВ "Провід Груп" та Київської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Згідно із частинами 3, 4 статті 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 6 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. N 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014р. за N 1365/26142, встановлено, що суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Вищезазначене Положення встановлює, що інвентаризація активів та зобов'язань включає в себе інвентаризацію основних засобів, матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів.

Відповідно до п.1 розділу ІІ вищезазначеного Положення для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації. До складу робочих інвентаризаційних комісій включаються представники апарату управління, бухгалтерської служби та досвідчені працівники підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

26.10.2016р. ліквідатором Бакрадзе К.А. видано наказ про проведення інвентаризації, у якому зазначено: провести повну інвентаризацію активів та зобов'язань товариства з перевіркою їх фактичної наявності станом на 26.10.2016р. та обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів; інвентаризацію провести в присутності матеріально відповідальної особи; встановлено інвентаризаційній комісії в п'ятиденний строк після закінчення інвентаризації розглянути її результати та передати її результати на затвердження керівнику підприємства (т.1, а.с.50).

Ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство надані інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей від 26.10.2016р., який не містить жодної інформації, зокрема, про наявність чи відсутність у товариства товарно-матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку та по факту (т.1,а.с.51).

Разом з тим, суд першої інстанції, затверджуючи ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, ухилився від надання належної правової оцінки наявному в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна стосовно боржника, відповідно до якого станом на момент подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, мало місце укладення з ПАТ КБ "Приватбанк" договору застави товарів в обороті № Г21.1.2.0/5-1351 від 25.03.2015р. (т.2, а.с. 177).

Так, виходячи з вимог ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Водночас, під час проведення добровільної ліквідації юридичної особи відповідно до вимог ст.ст. 105-111 ЦК України ліквідатором не було перевірено бухгалтерського обліку ТОВ "Укрторгнафта", відповідно до якого боржник станом на момент прийняття рішення про припинення діяльності юридичної особи мав кредиторську заборгованість перед ПАТ КБ "Приват Банк", забезпечену заставою майна боржника.

Крім того, згідно з надано витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 10.01.2017р., тобто станом на момент подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, було зареєстровано податкову заставу, об'єктом обтяження якого визначено майно платника податків згідно акту опису майна від 05.01.2017р. № 16 (т.2, а.с. 178).

Вказані відомості жодним чином не відображені ні в інвентаризаційному описі, ні в актах інвентаризації, що свідчить про неналежне проведення суцільної інвентаризації товариства боржника.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення ліквідатором дій з пошуку та виявлення заставного майна банкрута, а саме бензину А-95, А-92, яке було передано банку на підставі договору застави товарів в обороті № Г21.1.2.0/5-1351 від 25.03.2015р., а також майна згідно акту опису від 05.01.2017р. № 16. У разі відчуження боржником предмету застави без згоди заставодержателя або його знищення, пошкодження чи псування, ліквідатором у поданому звіті не відображено, які заходи вживались ним щодо повернення предмету застави або заміни його іншими товарами такої ж вартості у відповідності до ст. 43 Закону України "Про заставу", зокрема, дослідження первинної документації боржника, проведення інвентаризації активів, направлення листів, запитів, звернення до правоохоронних органів тощо.

Також до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укрторгнафта" ліквідатором надані акти інвентаризації наявності грошових коштів, які знаходяться в касі підприємства та на розрахункових рахунках, та розрахунків з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами і кредиторами, які складені 26.10.2016р. без участі матеріально відповідальної особи, одноособово Бакрадзе К.А. (т.1, а.с.53, 54).

Відповідно до п. 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення та отримання від керівника ТОВ "Укрторгнафта" Кугаєнко В.І. будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності та інших документів, необхідних для проведення інвентаризації.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що акти інвентаризації були подані на затвердження керівнику підприємства, як це визначено в наказі на проведення інвентаризації від 26.10.2016р.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, складені ліквідатором Бакрадзе К.А. за відсутності доказів отримання та дослідження первинних документів ТОВ "Укрторгнафта" від керівника товариства, не свідчать про здійснення ліквідатором боржника належної та повної інвентаризації активів та зобов'язань боржника, а її проведення здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Вимогами ч. 3 статті 111 Цивільного кодексу України, встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

У пункті 20.4 гл. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, встановлено, що у разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо)

Закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації та верифікації), та копії рішення учасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення. Додатково подається картка із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишок коштів.

Поточний рахунок, який використовувався для проведення ліквідаційної процедури, закривається ліквідатором на підставі його заяви про закриття поточного рахунку.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що до заяви голови ліквідаційної комісії боржника не надано довідку ДПІ по розрахункових рахунках боржника, оскільки згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, належним доказом наявності відкриття /закриття рахунків у боржника є саме довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишків коштів та їх закриття, яка до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором не надавалась .

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Водночас, боржником у даному випадку, не наведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майна підприємства -боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

Також, відповідно до частини 7 статті 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків , зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор ) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів , регістрів бухгалтерського та податкового обліку . До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно з частиною 10 статті 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази подання до податкових органів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування звітів за останній звітний період та доказів проведення контролюючим органом позапланової перевірки, що свідчить про порушення вимог статті 111 ЦК України.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду . Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 ЦК України).

Частиною 11 статті 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором ТОВ "Укрторгнафта" не надано проміжного ліквідаційного балансу, а надано лише фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016р. , який поданий до органів статистики 10.11.2016р. та який не відповідає вимогам частини 8 статті 111 ЦК України (т.1, а.с.47).

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про подання ліквідатором ТОВ "Укрторгнафта" проміжного ліквідаційного балансу до податкових органів.

На підставі протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгнафта" прийнято рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу товариства від 10.11.2016р. (т.1 а.с. 10).

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що при затвердженні проміжного ліквідаційного балансу боржника рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Укрторгнафта", інтереси кожного з учасників товариства представляла ОСОБА_7 на підставі довіреностей, номер та дата яких не зазначена у протоколі від 10.11.2016р., та вказані довіреності відсутні в матеріалах справи, що свідчить про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження у неї прав діяти в інтересах учасників товариства та приймати відповідні рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за відсутності доказів дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо ліквідації товариства, зокрема: рішення засновників про припинення юридичної особи; вжиття всіх необхідних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, у тому числі за місцем попередньої реєстрації; повідомлення податкових органів про ліквідацію товариства; складання проміжного ліквідаційного балансу, на підставі якого можна з'ясувати питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При порушенні провадження у справі та винесенні постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен встановити активи і пасиви боржника, їх наявність або відсутність, розмір та безспірність вимог кредитора.

Враховуючи відсутність проміжного ліквідаційного балансу, доказів належного проведення інвентаризації всіх активів та зобов'язань боржника, виконання ліквідатором рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укрторгнафта", суд апеляційної інстанції вважає, що ліквідатором вчинені не всі дії, визначені нормами чинного законодавства, необхідні для порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство визначено перелік документів, які надаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що документи, які підтверджують дотримання ліквідаційною комісією (ліквідатором) всіх вимог ЦК України, ГК України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можуть бути надані суду після порушення справи, а тим більше після визнання боржника банкрутом, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Анаголічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08.08.2017р. у справі №904/7202/16 та від 31.05.2017р. у справі 904/11388/16.

Виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

З матеріалів, доданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, вбачається, що ліквідатором боржника як на момент звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, так і на момент прийняття оскаржуваної ухвали не надано проміжного ліквідаційного балансу, доказів звернення та отримання від керівника ТОВ "Укрторгнафта" будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності та інших документів, необхідних для проведення інвентаризації, доказів вжиття заходів щодо виявлення майна боржника за місцем попередньої реєстрації товариства, переліку майна, що перебуває у заставі або є обтяженим, бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, документів, які б підтверджували право ОСОБА_7 діяти він імені та в інтересах засновників ТОВ "Укрторгнафта" тощо.

Затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі є заключною стадією у справі про банкрутство, яке повинно відбуватись в окремому судовому засіданні із заслуховуванням думки всіх учасників у справі, та є можливим лише після належного розгляду, в окремому судовому засіданні, всіх кредиторських вимог, всіх скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, всіх заяв згідно вимог Закону, та надання оцінки всім доводам сторін, оскільки від їх розгляду безпосередньо залежатиме відповідність звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи, та можливість їх затвердження господарським судом.

Враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за скороченою процедурою передбаченою ст. 95 Закону про банкрутство, створення комітету кредиторів не є обов'язковим, в даному випадку, комітет кредиторів банкрута не був створений, але, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказані обставини не позбавляють ліквідатора обов'язку до розгляду по суті господарським судом звіту ліквідатора, подати вказаний звіт та ліквідаційний баланс існуючим кредиторам банкрута. Кредитори, враховуючи необхідність формування їх думки, щодо звіту ліквідатора та повноти ліквідаційного балансу, повинні бути попередньо, до розгляду звіту ліквідатора господарським судом, обізнані зі змістом вказаних підсумкових документів, що в даному випадку здійснено не було.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.08.2017р. у справі № 908/253/14.

Зважаючи на те, що при винесенні вказаної ухвали судом першої інстанції не надано оцінки наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 95 Закону про банкрутство шляхом перевірки дотримання заявником всіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105,110,111 ЦК України, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Укрторгнафта", а також активам та пасивам боржника, без чого неможливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки зібраних по справі доказів безпідставно порушив провадження по справі, визнав боржника банкрутом за затвердив звіт ліквідатора.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню з підстав, викладених вище, ухвала господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі № 922/4606/16 скасуванню як такої, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі слід припинити відповідно п. 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України, статті 83 Закону про банкрутство.

Керуючись, ст.ст. п.1-1 ст.80, 91, 99, 101, п. 3 ст. 103, п.п.1,4 ч.1 ст.104, ст.ст. 105,106 Господарського процесуального кодексу України, ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ, задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/4606/16 скасувати.

Провадження у справі №922/4606/16 припинити.

Повний текст постанови складений 21.11.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко