Постанова

від 14.11.2017 по справі 825/1468/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1468/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Роговець М.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валвіт" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валвіт" (далі - ТОВ Валвіт , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Чернігівській області ( далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) від 12.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у судовому засіданні 14.11.2017 за його відсутності. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с. 127-128). Зазначив, що ТОВ Валвіт безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ Укрстройкомпані (код ЄДРПОУ 38914985). Також, висновок про заниження позивачем об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 зроблений податковим органом у зв'язку зі спливом строку позовної давності кредиторської заборгованості ТОВ Валвіт по взаємовідносинам з ТОВ Пафіс (код: 33668302) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. З таких обставин, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Валвіт (код 31507555) зареєстровано в якості юридичної особи та взято на облік до ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області як платника податків 12.01.2005, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (а.с. 17-18),

ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Валвіт , код за ЄДРПОУ 31507555, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області складено акт від 18.05.2017 № 253/14/31507555 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Валвіт , код за ЄДРПОУ 31507555, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 (а.с. 137-157), висновками якого встановлені порушення ТОВ Валвіт .

ТОВ Валвіт не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в вищевказаному акті перевірки, подало до контролюючого органу свої заперечення.

ГУ ДФС у Чернігівській області листом від 09.06.2017 вих. № 2267/10/25-01-14-01 Про надання відповіді на заперечення (а.с. 41-49), за результатами розгляду вказаних заперечень на акт перевірки від 18.05.2017 № 253/14/31507555, викладено висновки вказаного акту перевірки про порушення ТОВ Валівт у наступній редакції:

- п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції 2014 року), п. 5 наказу МФУ від 31.01.2000 Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , п. 15 МФУ № 290 від 29.11.1999 Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , занижено суму податку на прибуток на загальну суму 658706,00 грн., в т.ч. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на 658706,00 грн.

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1., п. 200.2., п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення (р. 24) за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 4 548,00 грн., в тому числі за грудень 2016 року на 4 548,00 грн.

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1., п. 200.2, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 17 655,00 грн. в т.ч.: за січень 2016 року на 6485 грн., лютий 2016 року на 11170,00 грн.;

- порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку зі змінами та доповненнями, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, зареєстрованого в МЮУ від 30.01,2015 № 111/26556.

На підставі вищевказаних висновків акту перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № НОМЕР_1 на суму 658706, 00 грн. податку на прибуток та 164677, 00 грн. штрафних санкцій, № НОМЕР_2 на суму 17655, 00 грн. податку на додану вартість та 4414, 00 грн. штрафних санкцій та № 001881400 щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4548,00 грн (а.с. 9, 11, 14).

30.06.2017 ТОВ Валвіт в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Державної фіскальної служби України на вказані податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

ДФС України своїм рішенням від 17.08.2017 № 18173/6199-99-11-01-01-25 Про результати розгляду скарги залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, а скаргу ТОВ Валвіт без задоволення (а.с. 50-53).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням - рішеннями ТОВ Валвіт звернулось до суду для захисту своїх прав та інтересів та з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ Укрстройкомпані (код ЄДРПОУ 38914985).

Так, на протязі 2015-2016 років між ТОВ Валвіт (Замовник) та ТОВ Укрстройкомпані (Підрядник) укладалися договори підряду: від 24.10.2015 № 04/05, від 28.10.2015 № 09/10 від 05.11.2015 № 08/10 від 10.11.2015 № 10/10.

У відповідності до вимог договору підряду від 24.10.2015 № 04/05 (Договір) Підрядник зобов'язується на замовлення Замовника, зі своїх матеріалів, на свій власний ризик виконати роботи щодо ремонту покажчиків "В'їзд - Виїзд", виготовленню і монтажу білої світлової смуги з акрилу на фризі навісу, рекламних логотипів АВИАС та літер АР на фризі навісу АЗС за адресою м. Славянськ, вул. Криворіжська, 62, передбачені вказаним Договором в межах договірної ціни власними силами та засобами, та здати у встановлений цим Договором термін об'єкт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, прийняти об'єкт та сплатити його на умовах цього Договору (а.с. 67-70).

Ціна Договору визначається виходячи з кошторису та складає 96664,31 грн (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят чотири грн. 31 коп.) у тому числі ПДВ 16110,72 грн. ( шістнадцять тисяч сто десять грн. 72 коп.) і фіксується в Договірній ціні, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 71).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

У відповідності до договору підряду від 28.10.2015 № 09/10 (Договір) Підрядник зобов'язується на замовлення Замовника, зі своїх матеріалів, на свій власний ризик виконати роботи по виготовленню та монтажу рекламної акрилової панелі цінового пилону на АЗС за адресою: м. Доброполье, вул. Першотравнева, 40а, передбачені вказаним Договором в межах договірної ціни власними силами та засобами, та здати у встановлений цим Договором термін об'єкт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, прийняти об'єкт та сплатити його на умовах цього Договору (а.с. 82-86).

Ціна Договору визначається виходячи з кошторису та складає 12932,99 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві грн. 31 коп.) у тому числі ПДВ 2155,50 грн. ( дві тисячі сто п'ятдесят п'ять грн. 72 коп.) і фіксується в Договірній ціні, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 87).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

У відповідності до договору підряду від 05.11.2015 № 08/10 (Договір) Підрядник зобов'язується на замовлення Замовника, зі своїх матеріалів, на свій власний ризик виконати роботи по виготовленню та монтажу 2 (двох) рекламних акрилових панелей цінового пилону на АЗС за адресою: м. Славянськ, вул. Батюка, 11А, передбачені вказаним Договором в межах договірної ціни власними силами та засобами, та здати у встановлений цим Договором термін об'єкт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, прийняти об'єкт та сплатити його на умовах цього Договору (а.с. 93-96).

Ціна Договору визначається виходячи з кошторису та складає 15663 грн (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят три грн. 00 коп.) у тому числі ПДВ 2610,50 грн. ( дві тисячі шістсот десять грн. 50 коп.) і фіксується в Договірній ціні, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 97).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

У відповідності до договору підряду від 10.11.2015 № 10/10 (Договір) Підрядник зобов'язується на замовлення Замовника, зі своїх матеріалів, на свій власний ризик виконати роботи по ремонту покрівлі операторської та навісу на АЗС за адресою: м. Славянськ, вул. Криворіжська, 62, передбачені вказаним Договором в межах договірної ціни власними силами та засобами, та здати у встановлений цим Договором термін об'єкт, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, прийняти об'єкт та сплатити його на умовах цього Договору (а.с. 103-106).

Ціна Договору визначається виходячи з кошторису та складає 158499,13 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста дев'яноста дев'ять грн. 13 коп.) у тому числі ПДВ 26 416,52 грн. ( двадцять шість тисяч чотириста шістнадцять грн. 52 коп.) і фіксується в Договірній ціні, що є невід'ємною частиною цього Договору (а.с. 107).

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджують наступними первинні документи: податковими накладними від 16.12.2015 № 4, № 5, № 6 та від 04.10.2016 № 1, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, що підтверджується актом перевірки від 18.05.2017 № 253/14/31507555, довідками щодо вартості виконаних будівельних робіт та затрат ( а.с. 76, 89-90, 100, 110), актами виконаних будівельних робіт (а.с. 77-81, 91-92, 101-102, 111-113), рахунками на оплату (а.с. 77, 98)

Розрахунки за виконані роботи на підставі договорів підряду здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученням, наявними у матеріалах справи (а.с. 74, 75, 88, 99, 108, 109).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки роботи були виконані, оплата проведена, договори виконано сторонами у повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів ТОВ Укрстройкомпані був зареєстровані в якості юридичної особи та платника податків, що не заперечується сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ Укрстройкомпані зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, що зазначено в акту перевірки, чим підтверджуються те, що вони містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення контрагентом позивача діяльності у зв'язку з призупиненням дії ліцензії ТОВ Украстройкомпані суд зазначає наступне.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, то для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Поряд з цим, з пояснень представника позивача вбачається, що при укладанні вищевказаних договорів підряду ТОВ Укрстройкомпані надало ТОВ Валвіт ліцензію на виконання будівельних робіт від 02.10.2013 строком дії ліцензії до 11.10.2016, та на час здійснення господарських операцій ТОВ Валвіт не було обізнано про призупинення дії вказаної ліцензії.

Отже, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори підряду між ТОВ Валвіт та ТОВ Укрстройкомпані є чинними, їх недійсність прямо не встановлена законом або рішенням суду, що набрало законної сили, були виконані сторонами в повному обсязі, роботи виконані, оплата проведена, сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Що стосується висновку податкового органу щодо порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5, п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції 2014 року), п. 5 наказу МФУ від 31.01.2000 Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , п. 15 МФУ № 290 від 29.11.1999 Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , занижено суму податку на прибуток на загальну суму 658706,00 грн., в т.ч. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на 658706,00 грн., необхідно зазначити наступне.

Висновок щодо заниження ТОВ Валвіт об'єкта оподаткування податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 зроблений податковим органом у зв'язку зі спливом строку позовної давності кредиторської заборгованості ТОВ Валвіт по взаємовідносинам з ТОВ Пафіс ( код: 33668302) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Судом встановлено, що відповідно до умов договорів поруки від 02.02.2009 № 11-02/3138 та №11-02/3139, укладених між ТОВ Валвіт (Боржник) та ТОВ Пафіс (Поручитель), ТОВ Валвіт зобов'язаний повернути ЗАТ КП ПриватБанк (Кредитор) кредит в строки до 24.02.2009 (а.с. 54, 55).

Відповідно до умов вказаних договорів, сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цими договорами, становить 5 років, а отже термін спливу строку позовної давності - лютий 2014 року.

Керуючись положеннями статей 256, 257 Цивільного кодексу України, контролюючий орган дійшов переконання про те, що заборгованість в сумі 3659479,98 грн. є безнадійною кредиторською заборгованістю, а отже, має бути відображена платником ТОВ Валвіт у складі Інші доходи податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік на підставі п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України (в редакції 2014 року).

Однак, статтею 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається. Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості.

Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції, проте акт звірки фактично є дією у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання сторонами сум заборгованості і як наслідок переривання строку позовної давності.

Позивачем на перевірку надавались акти звірок взаєморозрахунків між ТОВ Валвіт та ТОВ Пафіс , які підтверджують переривання строків позовної давності, після підписання яких (актів звірок) строки позовної давності починаються спочатку (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків вказує на визнання ТОВ "Валвіт" своєї заборгованості перед ТОВ Пафіс за відповідними зобов'язаннями, що у свою чергу свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості. Як зазначалось вище, після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже, у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу почав свій перебіг заново з 10.01.2017.

Враховуючи вищенаведене, в зв'язку з тим, що терміни позовної давності по заборгованості не минули, дана сума в податковій звітності з податку на прибуток ТОВ Валвіт по взаємовідносинам з ТОВ Пафіс на протязі 2014 року не відображались.

До того ж, копіями платіжних доручень від 04.08.2017 № 369 та № 370, наявними у матеріалах справи (а.с. 62, 63) підтверджується часткове погашення ТОВ "Валвіт" своєї заборгованості перед ТОВ Пафіс , відповідно до умов договорів поруки від 02.02.2009 № 11-02/3138 та №11-02/3139.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що під час розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність заниження ТОВ Валвіт суму податку на прибуток на загальну суму 658706,00 грн., в т.ч. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на 658706,00 грн, про відсутність завищення залишку від'ємного значення (р. 24) за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 4 548,00 грн., в тому числі за грудень 2016 року на суму 4 548,00 грн, а також, про відсутність заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету за 01.01.2015 по 31.12.2016 на загальну суму 17 655,00 грн. в т.ч.: за січень 2016 року на 6485 грн., лютий 2016 року на 11170,00 грн., внаслідок чого оскаржувані податкові повідомлення рішення є необґрунтованими.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень

Керуючись статтями 94, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валвіт" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.06.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валвіт" (код 31507555, вул. Любецька, 28, м. Чернігів, 14000) понесені судові витрати згідно платіжного доручення від 18.09.2017 № 481 в розмірі 15550 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (код 39392183 , вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000).

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков