Ухвала

від 14.11.2017 по справі 202/5328/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1925/17 Справа № 202/5328/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_5

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42016000000000493 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року щодо

ОСОБА_8 ,

якого засуджено вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року за ч.1 ст.205 КК України,

про відмову в покладанні обов`язків на відповідальну особу ГСУ НП України про повернення речових доказів,

за участю:

прокурора ОСОБА_9 ,

адвоката - ОСОБА_6 ,

зацікавленої особи ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року розглянуто кримінальне провадження № 42016000000000493, затверджено угоду про визнання винуватості від 12 серпня 2016 року, укладену в м. Київ між підозрюваним ОСОБА_8 та прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 .

ОСОБА_8 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 гривень.

Посилаючись на те, що при розгляді вказаного кримінального провадження судом не вирішене питання щодо речових доказів, а саме грошових коштів, що належать ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_6 , що діє в інтересах останнього, заявив клопотання, яким просив покласти обов`язок на відповідальну особу Головного слідчого управління Національної поліції України щодо повернення речових доказів, а саме: 172 563 грн, 19130 доларів США, 570 Євро, 336 200 російських рублів, вилучених під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді та переданих на зберігання до ГСУ НП України у рамках кримінального провадження № 42016000000000493.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено в покладанні обов`язків на відповідальну особу ГСУ НП України про повернення речових доказів вилучених під час обшуку грошей у зв`язку з тим, що питання про долю речових доказів, не вирішено судом під час ухвалення рішення, яким закінчилось кримінальне провадження, так як на розгляді суду знаходилась угода про визнання винуватості, суду не надавались ні докази щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 , ні речові докази, ні документів щодо арештованого майна, тому судом не вирішувалась доля речових доказів. Суд 1 інстанції вказав, що до клопотання надано не завірену належним чином копію протоколу обшуку, під час якого нібито вилучені зазначені вище гроші та ксерокопія розписки про отримання гр. ОСОБА_11 у борг грошей. Будь-яких інших доказів не представлено і суд визнав вказані ксерокопії документів не допустимими доказами для вирішення питання, зазначеного у клопотанні, оскільки вони отримані у порядку, не передбаченому КПК і не завірені належним чином.

Крім того, відповідно до ст. 537 КПК України визначено перелік питань, які вирішуються судом під час виконання вироків. Однак, цей перелік не передбачає повноважень суду щодо покладення обов`язку на відповідальну особу Головного слідчого управління Національної поліції України щодо повернення речових доказів.

Не погоджуючись з судовим рішенням, адвокат ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою речові докази грошові кошти - у кримінальному провадженні № 42016000000000493 повернути ОСОБА_7 .

В обґрунтування своїх вимог адвокат ОСОБА_6 зазначає, що судом 1 інстанції допущено неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що Головним слідчим управлінням Нацполіції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000493 від 17 лютого 2016 року, до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було направлено обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 , яка затверджена вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року. Однак у орендованому приміщенні ФОП ОСОБА_7 згідно договору оренди нежилого приміщення від 30 квітня 2015 року, 05 квітня 2016 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно двом відповідям на адвокатські запити ГСУ НП України надали відповіді, що арешт на майно гр. ОСОБА_7 не накладався, вилучені під час обшуку грошові кошти постановою слідчого визнані речовими доказами у вищевказаному кримінальному провадженні та передані на тимчасове зберігання в АТ «Укрексімбанк». На адвокатський запит щодо виділення матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 217 КПК України відповіді не надано. ОСОБА_7 з 22.11.1996р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, займається оптовою торгівлею парфумерними та косметичними виробами, 30.04.2015р. для здійснення своєї підприємницької діяльності орендував нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де й зберігав взяті в борг для розвитку підприємницької діяльності від громадянина ОСОБА_12 , згідно розписки від 16.10.2015 року, грошові кошти, які в подальшому були вилучені під час обшуку, які не мали будь-якого відношення до розслідуваного кримінального правопорушення і, на думку адвоката, мусили бути повернуті громадянину ОСОБА_12 ще 01.06.2016р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали доводи і вимоги апеляції, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі і співставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Ухвалою суду першої інстанції від 28 вересня 2017 року, було відмовлено у задоволенні заяви про покладення обов`язку на відповідальну особу Головного слідчого управління Національної поліції України щодо повернення речових доказів у кримінальному провадженні № 42016000000000493 у зв`язку з тим, що відповідно до ст. 537 КПК України не передбачено повноважень суду щодо покладення обов`язку на відповідальну особу Головного слідчого управління Національної поліції України щодо повернення речових доказів.

Судом першої інстанції в ухвалі від 28.09.2017 року зазначені підстави відмови у задоволенні клопотання, які повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Так, вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016000000000493 затверджено угоду про визнання винуватості від 12 серпня 2016 року, укладену в м. Київ між підозрюваним ОСОБА_8 та прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів, що були надані суду, вирішується судом під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

При розгляді судом першої інстанції угоди про визнання винуватості ОСОБА_8 , суду не надавались ні докази щодо винуватості обвинуваченого, ні речові докази, ні документи щодо арештованого в ході досудового розслідування майна, а тому судом першої інстанції не вирішувалась доля речових доказів.

Крім того, апелянтом ані разом з клопотанням до суду першої інстанції, ані разом з апеляційною скаргою не надано належним чином завірену копію протоколу обшуку, під час якого нібито вилучені грошові кошти, належні ОСОБА_7 .

Також апелянтом не надано інших доказів, які б підтверджували належність, або отримання ОСОБА_7 у борг грошей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що ксерокопії документів не можуть вважатись допустимими доказами для вирішення питання, зазначеного в апеляційній скарзі, оскільки вони отримані у порядку не передбаченому КПК України і не завірені належним чином.

Таким чином, суд першої інстанції законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , оскільки статтею 537 КПК України не передбачено повноважень суду щодо покладення обов`язку на відповідальну особу Головного слідчого управління Національної поліції України щодо повернення речових доказів у кримінальному провадженні № 42016000000000493.

З огляду на викладене, колегія суддів не знайшла правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , що діє в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року про відмову в покладенні обов`язків на відповідальну особу ГСУ НП України про повернення речових доказів в кримінальному провадженні № 42016000000000493 від 17.02.2016 року щодо ОСОБА_8 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4