Ухвала

від 21.11.2017 по справі 907/467/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

21 листопада 2017 р. Справа № 907/467/16

Колегія суддів у складі:

головуючого судді - Йосипчук О.С., суддів - Пригара Л.І., Андрейчук Л.В.,

розглянувши матеріали справи № 907/467/16

за первісним позовом : ПАТ "Державний ощадний банк", м. Київ

до відповідача : ТОВ "Консервний завод "Універ", м. Виноградів

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави у сумі 20763700,00 грн., шляхом визнання права власності

за участі 3-ї особи із самостійними вимогами на предмет спору : фірма "UNIMATIK KFT" , Угорщина, м. Ніредьгаза

до відповідача : ТОВ "Консервний завод "Універ", м. Виноградів

про визнання права власності на майно

та за зустрічним позовом ТОВ "Консервний завод "Універ", м. Виноградів

до відповідача ПАТ "Державний ощадний банк", м. Київ

про визнання недійсним договору застави обладнання №250311-о від 25.03.2011р.

За участі представників:

від позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1, представник

від відповідача (за первісним позовом) - Калинюк , представник

від ІІІ-ї особи - не з'явився;

ВСТАНОВИЛА:

Третя особа направила суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку її уповноваженого представника через перебування його у відрядженні.

В ході судового розгляду уповноважений представник відповідача повідомив суд про факт реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, яке є предметом спору, шляхом вчинення виконавчого напису, на підтвердження чого подав суду копії відповідних постанов державного виконавця. В зв'язку з цим, ухвалою суду від 26.10.2017 року позивача було зобов'язано подати докази на спростування або підтвердження факту реалізації майна боржника.

В судовому засіданні представник позивача усно повідомив суд про те, що спірне майно відповідача на даний час не реалізовано, натомість стосовно вчинених нотаріусом написів наявний судовий спір, однак, доказів на підтвердження своїх слів суду ним не подано.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З наведеного слідує про наявність альтернативного способу захисту особою свого порушеного права.

Так, матеріали справи містять докази про наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно виконавчих написів нотаріуса, в межах яких вживаються заходи щодо примусової реалізації належного відповідачу майна, на яке позивач просить звернути стягнення в рамках справи №907/467/16. Тобто має місце можливе одночасне застосування двох способів захисту одного порушеного права: стосовно нерухомого майна, яке входить в предмет спору і щодо якого заявлено вимогу про звернення стягнення на підставі рішення суду, можливе одночасне звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, що є взаємовиключним.

Оскільки судом з'ясовано про оскарження згаданого виконавчого напису нотаріуса, судом самостійно перевірено та встановлено факт наявності судових спорів, зокрема, в межах господарської справ №907/533/17 та №907/553/17, рішення по яким, на момент слухання справи №907/467/16, не набрало законної сили. Таким чином, як юридичне явище, існує факт вирішення спору про звернення стягнення по кредитним зобов'язанням відповідача у справі №907/467/16 на майно, передане у забезпечення (застава, іпотека), що тягне за собою висновки про безпосереднє вирішення компетентним органом спору, який розглядається у справі №907/467/16, правовим наслідком чого є припинення провадження у справі в цій частині.

Поряд з цим, чинність наведених вище виконавчих надписів оспорено у суді, що перешкоджає суду визнати їх достовірність та здатність створити юридичні наслідки до вирішення спору про чинність цих виконавчих документів.

Окрім того, в межах розгляду справи №907/467/16, третьою особою - Фірма "UNIMATIK" Угорщина, м.Ніредьгаза заявлено самостійні вимоги про визнання права власності на частині майна, яке стало предметом застави, але, як стверджує, заявник самостійних вимог, не перейшло у власність заставодавця (відповідач у спорі) оскільки ним не оплачено.

Як слідує із заяви про самостійні вимоги на предмет спору, право власності на майно (що у послідуючому передане позивачу у заставу) переходить від Фірма "UNIMATIK" Угорщина, м.Ніредьгаза до відповідача після оплати його вартості. Тому, та частина майна, яка не була оплачена відповідачем, у його власність не перейшла і не могла бути передана у заставу позивачу.

У свою чергу, доводячи факт погашення заборгованості, відповідач посилається на вчинення ним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог у формі заяви від 28.12.2015 року, за яким відповідач намагається погасити наявне у нього грошове зобов'язання перед позивачем у сумі 60900 грн., яке виникло внаслідок прострочення платежів за контрактом №2012/07/02 від 20.07.2012р.

У свою чергу, Фірма "UNIMATIK" Угорщина, м.Ніредьгаза із таким правочином не погодилась, вважаючи, що відповідач необгрунтовано та безпідставно звернувся до нього із заявою від 28.12.15 у якому є повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок яких зобов'язання ТОВ КЗ Універ перед ним з оплати 60900 євро боргу по контракту №2012/07/02 від 20.07.2012р. припиняються, а зобов'язання « UNIMATIK KFT» перед товариством з в частині сплати штрафу за Контрактом №2012/06/01 від 01.06.2012р. припиняються частково на суму 60900 євро. Фірма "UNIMATIK" Угорщина, м.Ніредьгаза вважає, що відповідачем намагається погасити заборгованість шляхом зарахування апелюючи не зустрічними однорідними вимогами, а неіснуючими і необгрунтованими борговимі нарахування (неустойки), які не являються однорідними борговими зобов'язаннями, не носять безспірного характеру, є безпідставними через відсутність юридичного факту, що дає право на нарахування неустойки за контрактом.

З урахуванням викладеного, заявник самостійних вимог (Фірма "UNIMATIK" Угорщина, м.Ніредьгаза) звернулось до суду із позовом про визнання недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог у формі заяви від 28.12.2015 року, яким підтвердджується факт оплати оспореного майна, а, відтак, і факт переходу до відповідача права власності на це майно та його правоздатність передати це майно у заставу позивачу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017р. у справі №907/692/17 односторонній правочин відповідача у справі про зарахування зустрічних однорідних вимог у формі заяви від 28.12.2015 року було визнано недійсним, що має за наслідок припинення факту здійснення оплати майна, право власності на яке оспорює третя особа із самостійними вимогами на предмет спору. Висновки та обставини, встановлені у цьому рішення суду носять вирішальне значення при розгляді спору про право власності на майно у справі №907/467/16. Однак, наведене вище Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.11.2017р. у справі №907/692/17 не набрало законної сили у зв'язку із апеляційним оскарженням. Це у свою чергу унеможливлює використання правових наслідків цього судового акту при вирішення спору у справі №907/467/16 до вирішенні апеляційної скарги на це рішення і є підставою для зупинення провадження у справі.

Нормами ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України „Про судоустрій і статус суддів» ; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

За таких обставин, беручи до уваги , що вирішення справи №907/692/17, справи №907/533/17 та справи №907/553/17 мають істотнє значення для розгляду даної справи, з метою недопущення можливого постановляння судом суперечливого рішення з розгляду даної справи, суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, до законної сили рішеннями у справах №907/692/17, № 907/533/17 та №907/553/17.

Керуючись ст. ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

1. Провадження у справі зупинити до набрання рішеннями у справах №907/692/17, № 907/533/17 та №907/553/17 законної сили.

2. Зобов'язати учасників спору повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Головуючий суддя Йосипчук О.С.

Суддя Пригара Л.І.

Суддя Андрейчук Л.В.