Рішення

від 08.11.2017 по справі 911/2504/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 911/2504/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/2504/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Обухів

до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області ,

с. Трипілля, Обухівського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Української міської ради Обухівського району Київської області,

м. Українка, Обухівського району

2. Управління держгеокадастру в Обухівському районі Київської

області, м. Обухів, Обухівського району

3. Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

м. Обухів, Обухівського району

про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - паспорт, ОСОБА_3 - довіреність від 05.01.2017;

від відповідача: Липчей О.В. - довіреність від 15.02.2017;

від третьої особи 1: Шевель С.М. - довіреність від 03.01.2017;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № суду 2586/16 від 05.08.2016) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (надалі - позивач) до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області (надалі - відповідач) про визнання недійсними Договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,55 га від 29.08.2002 та Договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,18 га від 03.03.2008, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на момент укладення спірних договорів Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області не мала прав та повноважень на укладення цих договорів, а тому такі договори підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою суду від 08.08.2016 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні 21.09.2016 об 11 год. 20 хв., відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Українську міську раду Обухівського району Київської області та 2. Управління держгеокадастру в Обухівському районі Київської області.

Ухвалою суду від 21.09.2016 задоволено клопотання позивача про витребування доказів та відкладено розгляд справи на 05.10.2016 о 12 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 05.10.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 17.10.2016 о 10 год. 15 хв.

В судовому засіданні 17.10.2016 позивач надав додаткові письмові пояснення по справі та клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 17.10.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 02.11.2016 о 12 год. 10 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 22650/16 від 02.11.2016) відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.08.2002 заперечує та просить суд відмовити в позові в цій частина, в частині визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 03.03.2008 відповідач просить задовольнити позовні вимоги, але з інших підстав, а саме на підставі ст. 15 Закону України Про оренду землі .

В судовому засіданні 02.11.2017 позивач надав додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 02.11.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 07.11.2016 об 11 год. 30 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 22909/16 від 07.11.2016) відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнає вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.08.2002 та просить суд задовольнити позов в цій частині, в частині визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 03.03.2008 відповідач просить задовольнити позовні вимоги, але з інших підстав, а саме на підставі ст. 15 Закону України Про оренду землі .

В судовому засіданні 07.11.2016 третя особа 1 надала письмові пропозиції щодо питань на вирішення судової експертизи.

Ухвалою суду від 07.11.2016 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На виконання клопотань судового експерта ухвалою суду від 08.02.2017 роз'яснено, що питання поставлені судовому експерту стосуються меж села Трипілля та міста Українка Обухівського району Київської області, які були дійсні на час укладення договорів оренди земельних ділянок від 29.08.2002 та від 03.03.2008, та відібрано документи, які вимагав експерт.

Через канцелярію суду (вх. № 164/17 від 28.08.2017) надійшли матеріали справи № 911/2504/16 з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 21.08.2017.

Ухвалою суду від 31.08.2017 поновлено провадження у справі № 911/2504/16 та призначено розгляд справи на 11.10.2017 о 10 год. 00 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 21386/17 від 11.10.2017) третя особа 1 надала клопотання про зміну процесуального статусу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на третю особу з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою суду від 11.10.2017 відмовлено третій особі 1 в задоволенні заяви про зміну процесуального статусу на підставі ст. 26 ГПК України та відкладено розгляд справи на 19.10.2017 об 11 год. 30 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 22017/17 від 19.10.2017) позивач надав письмові пояснення по справі та клопотання (вх. № 22018/17 від 19.10.2017) про залучення до розгляду справи третьої особи без самостійних вимог.

Ухвалою суду від 19.10.2017 відповідно до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Обухівську районну державну адміністрацію Київської області та відкладено розгляд справи на 08.11.2017 о 14 год. 00 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 23193/17 від 03.11.2017) від третьої особи 1 - Української міської ради Обухівського району Київської області надійшла позовна заява про визнання недійсним договорів оренди земельної ділянки та витребування земельних ділянок (вступ у справу третьої особи з самостійними вимогами).

Так, у позовній заяві третьої особи містяться вимоги про визнання недійсними Договорів оренди земельних ділянок від 29.08.2002 та від 03.03.2008, укладених між позивачем та відповідачем, та вимога про витребування у Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області та ФОП ОСОБА_1 на користь Української міської ради Обухівського району Київської області земельних ділянок.

Суд відмовляє третій особі у прийнятті її позовної заяви в межах справи № 911/2504/16 з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - це ймовірні суб`єкти спірних матеріальних правовідносин, які вступають у чужий процес із метою захисту своїх прав чи охоронюваних законом інтересів.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу.

У даному випадку третя особа, яка намагається вступити у справу як третя особа з самостійними вимогами, заявляє вимоги про визнання недійсними двох Договорів оренди земельних ділянок, які вже заявлені позивачем та розглядаються судом, а вимога про витребування від позивача та від відповідача на користь третьої особи земельної ділянки в межах даної справи не заявлялась та не розглядається.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові з підстав, викладених у відзивах.

Третя особа 1 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов.

Треті особи 2 та 3 в судові засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою 1 документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

29.08.2002 року між Трипільською сільською радою ( орендодавець ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( орендар ) було укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого відповідач надає, а позивач приймає у довгострокове користування земельну ділянку площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту для ведення підприємницької діяльності та будівництва складу-магазину.

Термін дії цього Договору на 49 років з дня підписання (п.1.4 Договору).

Вказаний договір було посвідчено 29.08.2002 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. за № 2508.

03.03.2008 між Трипільською сільською радою ( орендодавець ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( орендар ) було укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування строком на 49 років земельну ділянку площею 0,18 га для ведення підприємницької діяльності та будівництва ГТС (гідротехнічної споруди) причальної стінки в с. Трипілля по вул. Франка.

Позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомого майна портовий комплекс (склад-магазин) сипучих матеріалів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до складу якого входить: адмінбудинок А площею 33,8 кв.м., майстерня Б площею 83,6 кв.м., цех В площею 260,2 кв.м., будівля ТП Г площею 1,8 кв.м., склад мілких будівельних матеріалів Д площею 8,4 кв.м., прибудова б площею 10,9 кв.м., ганок І площею 2,4 кв.м., прибудова в площею 29,1 кв.м., сходи ІІ площею 4,4 кв.м., вісова р5 площею 41,6 кв.м., відкритий портовий складський майданчик сипучих матеріалів ІІІ площею 3 091,8 кв.м., проїзд ІV площею 1 360 кв.м., автостоянка технологічного транспорту V площею 168 кв.м., автостоянка легкових автомобілів VІ площею 24 кв.м., підпірна стінка з укріпленим обкосом VІІ площею 89 кв.м., берегоукріплення (причальна стіна) Р8, берегоукріплення (причальна стінка) Р9, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст в тому числі належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ст. 93 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 14 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними Договорів оренди земельних ділянок від 29.08.2002 та від 03.03.2008, зазначає, що на момент укладення спірних договорів у відповідача ( орендодавця ) був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення спірних договорів, оскільки вказані земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с. Трипілля, тому відповідач не мав права розпоряджатися зазначеними земельними ділянками та передавати їх в оренду позивачу ( орендарю ).

Зазначене твердження позивача підтверджується висновком експерта за результатами земельно-технічної експертизи № 20718/16-41 від 21.08.2016, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду від 07.11.2016 про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Так, на перше питання, зазначене в ухвалі суду від 07.11.2016 в адміністративних межах якого адміністративно-територіального утворення: села Трипілля Обухівського району Київської області чи міста Українка Обухівського району Київської області знаходиться (розташована) земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,55 га, що перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1, на підставі договору оренди від 29.08.2002, відповідно до затвердженої містобудівної та землевпорядної документації щодо затвердження, встановлення меж села Трипілля Обухівського району Київської області та міста Українка Обухівського району Київської області (які були дійсні на час укладення договору оренди земельної ділянки від 29.08.2002)? , експертом надано відповідь, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,55 га, що перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 29.08.2002, розташована в межах міста Українка Обухівського району, поза межами села Трипілля Обухівського району.

На друге питання, зазначене в ухвалі суду від 07.11.2016 в адміністративних межах якого адміністративно-територіального утворення: села Трипілля Обухівського району Київської області чи міста Українка Обухівського району Київської області знаходиться (розташована) земельна ділянка, загальною площею 0,18 га, цільове призначення для ведення підприємницької діяльності та будівництва ГТС (гідротехнічної споруди) причальної стінки що перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1, на підставі договору оренди від 03.03.2008, відповідно до затвердженої містобудівної та землевпорядної документації щодо затвердження, встановлення меж села Трипілля Обухівського району Київської області та міста Українка Обухівського району Київської області (які були дійсні на час укладення договору оренди земельної ділянки від 03.03.2008)? , експертом надано відповідь, що земельна ділянка площею 0,18 га, що перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 03.03.2008, майже повністю розташована в межах міста Українка Обухівського району. Площа вказаної земельної ділянки в межах міста Українка становить 0,1788 га (1788 м.кв.), а за межами - 0,0012 га (12 м.кв.). Земельна ділянка площею 0,18 га, що перебуває в користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 03.03.2008, розташована поза межами с. Трипілля Обухівського району.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Суд не вбачає підстав для відхилення висновку судового експерта, зробленого за результатами проведення земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 07.11.2016 у справі № 911/2504/16.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

Пунктом 2.29 цієї ж постанови звернуто увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене та обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, договори оренди від 29.08.2002 та від 03.03.2008, укладені між Трипільською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 підлягають визнанню недійсними, оскільки укладаючи спірні договори відповідач - Трипільська сільська рада Обухівського району не мала повноважень розпорядження цими земельними ділянками, які знаходяться поза межами с. Трипілля Обухівського району Київської області.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди від 29.08.2002 земельної ділянки загальною площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту, укладений між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Семенченком І.М. 29.08.2002 за № 2508.

3. Визнати недійсним договір оренди від 03.03.2008 земельної ділянки загальною площею 0,18 га на північній околиці села Трипілля в межах території вантажного порту, укладений між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Стягнути з Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області (08722, Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, 85, код ЄДРПОУ 04361433) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08700, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 2 756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 22.11.2017

Суддя О.О. Христенко