Ухвала

від 20.11.2017 по справі 208/613/14-к

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/613/14-к

№ провадження 1-кс/208/1720/17

УХВАЛА

Іменем України

20 листопада 2017 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про арешт майна в рамках кримінального провадження №12013040800001202 від 05.03.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.366, ч.1 ст.172, ч.2 ст.382, ст.15 ч.2 ст.190 КК України, -

встановив:

До слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури та обгрунтоване тим, що в провадженні СВ Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №12013040800001202 за ч.1 ст.358 КК України, за фактом того, що 01.04.2004 невстановлена особа уклала завідомо підроблений договір №1 між ЗАТ фірма «Меблі» та ТОВ «Норма».

Клопотання вмотивоване тим, що відповідно до висновку експертизи №44/06-45 НДЕКЦ ГУМВС в Дніпропетровській області, відтиск печатки на Договорі №1 від 01.04.2004 виконані не печаткою ЗАТ фірма «Меблі». Також в провадженні СВ Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №12013040800001507 за ч.1 ст.172 КК України, за фактом того, що 25.03.2013 до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшла заява від колективу працівників-акціонерів ліквідованого закритого акціонерного товариства фірма «Меблі» про порушення керівником ЗАТ фірма «Меблі» ОСОБА_8 вимог КЗпП України не звільнила працівників після банкрутства даного підприємства, а також про підроблення невстановленою особою документів ЗАТ фірми «Меблі».

05.03.2014 працівників-акціонерів колективу ЗАТ фірма «Меблі» ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано потерпілими у даному кримінальному провадженні. Також в провадженні слідчого відділу Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №42013040800000080 за ч.1 ст.366 КК України, за фактом того, що 25.03.2013 до прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська надійшла заява від колективу працівників-акціонерів ліквідованого закритого акціонерного товариства фірма «Меблі» про вчинення арбітражним керуючим ОСОБА_10 службового підроблення при складанні ліквідаційного балансу ЗАТ фірма «Меблі».

В провадженні СВ Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №42013040800000086 за ч.2 ст.382 КК України, за фактом того, що 17.03.2008 Господарським судом Дніпропетровської області по справі №К39/98-08 за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших до Закритого акціонерного товариства фірма «Меблі» (код ЄДРПОУ 01557532), третя особа: відділ державної реєстрації виконкому Дніпродзержинської міської ради, про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ фірма «Меблі», керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, винесено ухвалу, якою частково задоволено клопотання позивачів про забезпечення позову, заборонено ЗАТ фірма «Меблі» та відділу державної реєстрації виконкому Дніпродзержинської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з ліквідацією ЗАТ фірма «Меблі» на підставі рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ фірма «Меблі» від 14.10.2007, та заборонено ЗАТ фірма «Меблі» вчиняти будь-які дії, пов`язані з розпорядженням майном ЗАТ фірма «Меблі», а саме: нежитловим приміщенням магазину №4, розташованого по вул.Краснопресненській, 19 в м. Дніпродзержинську та магазину «Ясень», розташованого по АДРЕСА_1 . Вказану ухвалу оголошено у судовому засіданні 17.03.2008 суддею Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_14 у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в присутності представників позивачів ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , представника відповідача директора ЗАТ фірма «Меблі» ОСОБА_8 та представника третьої особи по справі ОСОБА_17 . Ухвала набрала чинності з моменту її проголошення. Відповідно до ч.3 ст.67 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Будучи обраною на посаду директора ЗАТ фірма «Меблі» рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 16.04.2005, діючи на підставі статуту ЗАТ фірма «Меблі», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 16.04.2005, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2008 по справі № К39/98-08, умисно, з метою її невиконання, підписала договори купівлі-продажу №1688 та № 1690 на загальну суму 278000 гривень, якими передано право власності на нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_1 відповідно, від ЗАТ фірма «Меблі» приватному підприємству «Фактор ПКП», таким чином ОСОБА_8 розпорядилась майном щодо якого існувала заборона на вчинення будь-яких дій, пов`язаних з розпорядженням, чим завдала істотної шкоди правам і свободам позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншим по справі № К39/98-08.

У ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню залучено до провадження у якості потерпілих: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

21.03.2008 ОСОБА_8 уклала нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу № 1688 та № 1690, якими передано право власності на нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розташованого по АДРЕСА_1 , відповідно від ЗАТ фірма «Меблі» приватному підприємству «Фактор ПКП», яке в свою чергу 12.05.2008 продало нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 та магазину «Ясень» розташованого по АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що мешкає в АДРЕСА_3 .

За час проведення досудового розслідування залучено у якості потерпілого ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Також в провадженні СВ Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №12013040800003395 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом того 04.10.2013 до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшло колективне звернення від ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_21 , ОСОБА_5 про те, що 01.10.2013 невстановлена особа намагається шахрайським шляхом заволодіти магазином ЗАТ «Фірма Меблі «Ясень», що розташований за адресою: м.Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 92/22.

В ході проведення досудового розслідування допитано в якості потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , з обставин вчинення на їх думку, кримінального правопорушення.

Також в СВ Кам`янського ВП проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №42014040800000026 за ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом того, що19.12.2003 невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості в розпорядження від 19.12.2003 на під ставі якого було здійснено передачу акцій, котрі належали ОСОБА_24 на користь ОСОБА_8 .

01.02.2016 прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_25 винесено постанову по об`єднання кримінальних проваджень №№42013040800000086, 1201304080000001202, 42013040800000080, 12013040800001507, 12013040800003395, 42013040800000026 в одне провадження за реєстраційним №1201304080000001202.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №103657673 від 14.11.2017, право власності на магазин «вбудоване приміщення №01» загальною площею 317,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_26 .

На думку слідчого, враховуючи викладене та сукупність підстав та розумних підозр вважати, що магазин «вбудоване приміщення №01» загальною площею 317,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_7 є доказом кримінального правопорушення, тому, з метою унеможливлення його відчуження, заборони розпоряджатися та користуватися, а також з метою відшкодування можливого цивільного позову, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно. Крім того, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування зазначеного заходу зумовить труднощі в забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, чи перешкоджатиме встановленню істини в кримінальному провадженні внаслідок того, що таке майно може бути відчужене чи пошкоджене.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, слідчому судді додатково пояснив, що у межах даного кримінального провадження наразі жодній особі про підозру не повідомлено, та питання щодо визнання магазину «вбудоване приміщення №01» речовим доказом не вирішено.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у його мотивувальній частині.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, слідчому судді додатково пояснила, що 30.03.2011 року суддею господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_14 в порядку ст. 90 ГПК України було повідомлено прокуратуру Дніпропетровської області щодо наявності у діях посадових осіб ЗАТ «Меблі» ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, надала копії ухвал господарського суду Дніпропетровської області щодо заборони ЗАТ «Меблі» вчиняти будь-які дії, пов`язані з розпорядженням його майном, надала для огляду відеозапис щодо теперішнього стану приміщення магазину та підтвердження факту користування ним, на її думку, сторонніми особами.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у його мотивувальній частині.

Потерпілий ОСОБА_11 надав слідчому судді письмову заяву, згідно якої підтримав клопотання слідчого та прохав його задовольнити.

Власник майна, ОСОБА_7 , проти задоволення клопотання слідчого заперечував, слідчому судді пояснив, що майно набуто їм на законних підставах від ПП «Фактор ПКП», він є добросовісним набувачем, майно не відчужував з 2008 року та не збирається, про підозру йому не повідомлено.

Слідчий суддя, вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходить до наступного.

З положень ч. 1ст. 170 КПК Українислідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цьогоКодексуарешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3ст. 170 КПК України).

Частиною 2статті 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українипередбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ч. 3ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного і перебувають у нього з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

У судовому засіданні слідчим не доведена відповідність предмета клопотання критеріям, визначеним ст.167 КПК України, приміщення магазину не має на собі слідів вчинення кримінального правопорушення, речовим доказом не визнане. Посилання потерпілих та надані ними докази щодо недобросовісності набуття ОСОБА_7 нерухомого майна слідчий суддя сприймає критично, оскільки в матеріалах клопотання наявні правовстановлюючі документи щодо дотримання законного порядку набуття ним права власності на магазин «вбудоване приміщення №01», повідомлення про підозру відносно нього наразі не здійснено, факт наявності суперечок між особами, зафіксованими на відеозапису, що наданий потерпілою ОСОБА_5 ті інші її пояснення не доводять поза розумним сумнівом факт недобросовісного набуття майна ОСОБА_7 .

Ризик відчуження майна ОСОБА_7 , та як наслідок, ускладнення відновлення попереднього майнового стану у випадку встановлення незаконності операцій з вказаною нерухомістю є сумнівним, оскільки магазин «вбудоване приміщення №01» набутий ОСОБА_7 12.05.2008 року та з того часу жодних дій, спрямованих на його повторне відчуження не встановлено.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Як зазначено слідчим, речовим доказом предмет клопотання не визнаний.

Ч.11 ст.170 КПК України вказує, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Таким чином, наведені слідчим та потерпілими доводи щодо необхідності арешту магазину «вбудоване приміщення №01» є сумнівними за своєю суттю, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України), адже, у даному випадку, відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Крім того, на підставі вимог ч. 5ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи.

Тобто, у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема юридичної.

Висловлені у судовому засіданні доводи сторони обвинувачення про відповідність клопотання положеннямКПК Українита можливості арешту майна у порядку ст. 170-171 КПК Україниза відсутності підозрюваного та безсумнівних доказів недобросовісності теперішнього володільця майна є надуманими, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із вищезазначеним стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України).

При цьому слідчий суддя враховує, що у разі, якщо в ході досудового розслідування буде встановлено підозрювану особу, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, слідчий не позбавлений змоги звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що майно на яке необхідно накласти арешт відповідає критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу та перебуває у недобросовісного набувача, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1-29,131-132,170-173,309,369-372,376 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

У задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12013040800001202 від 05.03.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.366, ч.1 ст.172, ч.2 ст.382, ст.15 ч.2 ст.190 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1