Ухвала

від 05.01.2018 по справі 208/613/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/22/18 Справа № 208/613/14-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року про відмову в накладенні арешту на майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12013040800001202 від 05.03.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.366, ч.1 ст.172, ч.2 ст.382, ст.15 ч.2 ст.190 КК України.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що майно на яке необхідно накласти арешт відповідає критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу та перебуває у недобросовісного набувача,тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права. При цьому слідчий суддя врахував, що у разі, якщо в ході досудового розслідування буде встановлено підозрювану особу, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, слідчий не позбавлений змоги звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на приміщення магазину «вбудоване приміщення №1» загальною площею 317, 5 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_10 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та використання вказаного майна.

В обґрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що ОСОБА_11 є не лише колишнім директором ЗАТ фірма «Меблі», де вони були акціонерами та працівниками, але й являється цивільною дружиною ОСОБА_10 - «власника майна», на яке слідчий намагався накласти арешт. Відчуження всього майна ЗАТ фірма « Меблі», а саме : магазину № 4, розташованого по вулиці Краснопресненській, 19 в м. Дніпродзержинську (Кам`янське) та магазину «Ясень», розташованого на «червоній лінії» по проспекту Аношкіна 92/22 в м. Дніпродзержинську( Кам`янське), було здійснено посадовою особою ОСОБА_11 під час судової заборони, а в подальшому арешту (з відстрочкою платежу, через використання підставних осіб-юридичної особи ПП «Фактор ПКП», власником якої є двоюрідний брат ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , директором ОСОБА_13 та співмешканця ОСОБА_11 - громадянина ОСОБА_10 . На думку апелянтів, ОСОБА_11 не лише безпідставно позбавила їх єдиного міста роботи, але й разом із своїм чоловіком - ОСОБА_10 вкрала все майно ЗАТ фірми «Меблі», спричинивши великі матеріальні збитки, бо ринкова вартість цих магазинів була в десятки разів вищою, за вказану у договорах купівлі-продажу. При цьому жодної копійки на рахунок ЗАТ від такої угоди апелянтам так і не надійшло. Останні стверджують, що оцінку магазину «Ясень» ніхто не проводив, оскільки даний об`єкт знаходився під їх цілодобовою охороною більше десяти років, аж до 13.11.20017 року, коли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та її син ОСОБА_14 захватили магазин «Ясень». Ваажають, що відсутність арешту майна ЗАТ фірма «Меблі» по пр.Аношкіна, 92/22 та вул.Краснопресненська, 19, може призвести до його втрати, адже ОСОБА_11 , використовуючи ОСОБА_10 , може перепродати майно і це унеможливить в подальшому повернення вкраденого на декілька мільйонів гривень.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускаєтьсяз метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 170 КПК України заборонено застосування арешту майна, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Так, з наданих матеріалів вбачається, що 05.03.2013 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.1 ст.366, ч.1 ст.172, ч.2 ст.382, ст.15 ч.2 ст.190 КК України, за фактом того, що 01.04.2004 невстановлена особа уклала завідомо підроблений договір №1 між ЗАТ фірма «Меблі» та ТОВ «Норма».

Також в провадженні слідчого відділу Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №42013040800000080 за ч.1 ст.366 КК України, за фактом того, що 25.03.2013 до прокуратури Заводського району м. Дніпродзержинська надійшла заява від колективу працівників-акціонерів ліквідованого закритого акціонерного товариства фірма «Меблі» про вчинення арбітражним керуючим ОСОБА_15 службового підроблення при складанні ліквідаційного балансу ЗАТ фірма «Меблі».

В провадженні СВ Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №42013040800000086 за ч.2 ст.382 КК України, за фактом того, що 17.03.2008 Господарським судом Дніпропетровської області по справі №К39/98-08 за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інших до Закритого акціонерного товариства фірма «Меблі» (код ЄДРПОУ 01557532), третя особа: відділ державної реєстрації виконкому Дніпродзержинської міської ради, про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ фірма «Меблі», керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, винесено ухвалу, якою частково задоволено клопотання позивачів про забезпечення позову, заборонено ЗАТ фірма «Меблі» та відділу державної реєстрації виконкому Дніпродзержинської міської ради вчиняти будь-які дії, пов`язані з ліквідацією ЗАТ фірма «Меблі» на підставі рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ фірма «Меблі» від 14.10.2007, та заборонено ЗАТ фірма «Меблі» вчиняти будь-які дії, пов`язані з розпорядженням майном ЗАТ фірма «Меблі», а саме: нежитловим приміщенням магазину №4, розташованого по вул.Краснопресненській, 19 в м. Дніпродзержинську та магазину «Ясень», розташованого по просп.Аношкіна, 92/22 в м.Дніпродзержинську. Будучи обраною на посаду директора ЗАТ фірма «Меблі» рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 16.04.2005, діючи на підставі статуту ЗАТ фірма «Меблі», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 16.04.2005, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2008 по справі № К39/98-08, умисно, з метою її невиконання, підписала договори купівлі-продажу №1688 та № 1690 на загальну суму 278 000 гривень, якими передано право власності на нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_1 відповідно, від ЗАТ фірма «Меблі» приватному підприємству «Фактор ПКП», таким чином ОСОБА_11 розпорядилась майном щодо якого існувала заборона на вчинення будь-яких дій, пов`язаних з розпорядженням, чим завдала істотної шкоди правам і свободам позивачів ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншим по справі № К39/98-08. У ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню залучено до провадження у якості потерпілих: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . 21.03.2008 ОСОБА_11 уклала нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу № 1688 та № 1690, якими передано право власності на нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розташованого по АДРЕСА_1 , відповідно від ЗАТ фірма «Меблі» приватному підприємству «Фактор ПКП», яке в свою чергу 12.05.2008 продало нежитлові приміщення магазину № НОМЕР_1 , розташованого по АДРЕСА_2 та магазину «Ясень» розташованого по АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що мешкає в АДРЕСА_3 . За час проведення досудового розслідування залучено у якості потерпілого ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .

Також в провадженні СВ Кам`янського ВП перебуває кримінальне провадження №12013040800003395 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, за фактом того 04.10.2013 до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшло колективне звернення від ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 про те, що 01.10.2013 невстановлена особа намагається шахрайським шляхом заволодіти магазином ЗАТ «Фірма Меблі «Ясень», що розташований за адресою: м.Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 92/22.

Також в СВ Кам`янського ВП проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №42014040800000026 за ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом того, що19.12.2003 невстановлена особа внесла завідомо неправдиві відомості в розпорядження від 19.12.2003 на під ставі якого було здійснено передачу акцій, котрі належали ОСОБА_23 на користь ОСОБА_11 .

01.02.2016 прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_24 винесено постанову по об`єднання кримінальних проваджень №№42013040800000086, 1201304080000001202, 42013040800000080, 12013040800001507, 12013040800003395, 42013040800000026 в одне провадження за реєстраційним №1201304080000001202.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме мано, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна №103657673 від 14.11.2017, право власності на магазин «вбудоване приміщення №01» загальною площею 317,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_25 .

Всупереч вимогам ст.ст.170, 171 КПК України в клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту на вказане приміщення, не вказано яким чином власник приміщення магазину «вбудоване приміщення №1» загальною площею 317, 5 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 причетний до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, та на яких підставах його право власності повинно бути обмежено.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчим суддею при прийнятті рішення вірно зазначено про те, що у матеріалах клопотання, наданих слідчому судді відсутня як обгрунтована підозра ОСОБА_10 , так і відсутні дані, що таке майно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Разом з тим слідчий, описуючи у своєму клопотанні у загальних формулюваннях, без посилання на конкретні епізоди вчинення відповідних кримінальних правопорушень, будь-яких доказів цього не надає, свої доводи у цій частині у будь-який спосіб не підтверджує. За викладених обставин, в колегії суддів відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням слідчого заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. На думку колегії суддів, з урахуванням того, що станом на 05.01.2018 року у даному кримінальному провадженні будь-якій особі не повідомлено про підозру, беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Колегія суддів зважає і на те, що особа, зазначена у клопотанні, не має процесуального статусу, який дає підстави для арешту її майна згідно ч.ч. 4-6 ст. 170 КПК України, а доводи сторони обвинувачення про те, що воно має всі ознаки речових доказів, мають характер нічим не підтверджених припущень.

Крім того, в матеріалах судового провадження відсутня постанова про визнанняоскаржуваного майна речовим доказом у кримінальному провадженні, а доводи слідчого та прокурора про необхідність його збереження, як речового доказу матеріалами справи не підтверджені, а тому є необгрунтованими.Таку, постанову не було надано стороною обвинувачення ані під час розгляду клопотання в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє.

В матеріалах судового провадження також відсутні докази того, що зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а саме, що воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або, що вказане майно було об`єктом кримінально-протиправних дій чи набуте кримінально протиправним шляхом, слідчим не доведено причетність вилученого майна до вчиненого кримінального правопорушення, суду не надано жодного доказу який би підтверджував вказане.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Апеляційний суд вважає, що органом досудового розслідування не доведено й існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, не містять матеріали судового провадження й будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно.

Слідчим суддею, з дотриманням вимог ст.ст.132, 173 КПК України вказані обставини в їх сукупності враховано й дана їм належна правова оцінка.

Колегія суддів вважає, що існує можливість без накладення арешту на вищевказане майно провести всі слідчі дії під час досудового слідства та судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а клопотання слідчого, обґрунтовано лише загальними судженнями про те, що дане майно відповідає ознакам речового доказу, без ретельної перевірки на відповідність даного майна критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, без постановлення відповідного процесуального рішення, тобто жодними належними доказами не підтверджені.

Згідно положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, згідно вимог ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Отже, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому підлягають залишенню без задоволення.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року про відмову в накладенні арешту на майно залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3