Постанова

від 20.11.2017 по справі 904/1210/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року Справа № 904/1210/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 р. (суддя Рудовська І.А.) та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р. (судді: Орєшкіна Е.В., Кузнецова І.Л., Березкіна О.В.) у справі№904/1210/17 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР" доПублічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" простягнення 520 988 грн. 64 коп. за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача Ботвінко О.А., договір про надання правової допомоги №15 від 12.10.2017 р., свідоцтво №3381 від 14.10.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 р. у справі №904/1210/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - відповідач) про стягнення 520 988 грн. 64 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача 401 965 грн. 73 коп. інфляційних втрат та 119 022 грн. 91 коп. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові акти господарських судів попередніх інстанцій обґрунтовані доведеністю факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати виконаної позивачем частини підрядних робіт, що і стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму стягнутої за рішенням суду в іншій справі та вже погашеної заборгованості.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 р. у справі №904/1210/17 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженнями скаржника, умовами укладеного між сторонами договору та нормами чинного законодавства не передбачені строки розрахунку замовника за виконані підрядником роботи у випадку розірвання договору підряду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 20.11.2017 р.

До початку судового розгляду позивач скористався правом, наданим йому ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та подав відзив на касаційну скаргу.

В судове засідання 20.11.2017 р. з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 р. у справі №904/6583/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р., стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ТОВ "Фаєр" заборгованість за договором №2498/41 від 22.05.2015 р. у розмірі 2 925 479 грн. 27 коп.

В подальшому, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 року у справі №904/6583/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 р. у справі №904/6583/16, яке набрало законної сили, стягнуто з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь ТОВ "Фаєр" заборгованість за договором №2498/41 від 22.05.2015 р. у розмірі 2 925 479 грн. 27 коп.

В свою чергу, предметом судового розгляду у справі №904/1210/17 є вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму вищевказаного боргу.

Позивачем визначено період таких нарахувань: з наступного дня після направлення відповідачем повідомлення про відмову від договору та до моменту фактичного виконання рішення у справі №904/6583/16 (тобто, 3% річних - з 04.09.2015 р. по 10.01.2017 р.; інфляційні втрати - з жовтня 2015 року по грудень 2016 року).

Так, під час розгляду справи №904/1210/17 судами попередніх інстанцій встановлено, що листом №323-14792 від 03.09.2015 р. відповідач повідомив позивача про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору №2498 від 22.05.2015 р. в односторонньому порядку, як це передбачено п. 15.5 договору

У відповідь позивач повідомив відповідача про зупинення робіт по об'єкту та про підготовку до вивезення раніше ввезених інструментів і механізмів (лист від 03.09.2015 року, вих. № 326).

Однак, стягнута в судовому порядку на користь позивача заборгованість з оплати фактично виконаних підрядних робіт була повністю сплачена відповідачем лише 11.01.2017 р., що підтверджується дослідженою попередніми судовими інстанціями банківською випискою.

Як зазначено в ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. роз'яснено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

При цьому, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Зокрема, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (п. 7.1 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України).

З огляду на викладене, місцевим та апеляційним господарськими судами визнано наявними підстави для задоволено позовних вимог про стягнення в відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на відповідну заборгованість.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведений висновок попередніх судових інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Приймаючи рішення у справі №904/1210/17, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди не визначили момент, з якого відповідача слід вважати таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, що є єдиною підставою для застосування до нього приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, слід зауважити, що в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017 р. у справі №904/6583/16 зазначено, що виконані позивачем роботи, поставлені матеріали та обладнання на загальну суму 2 925 479 грн. 27 коп. вважаються прийнятими, а строк оплати виконаних робіт у вказаній сумі є таким, що настав, з дати направлення позивачем відповідачу вимоги про підписання документів та про відповідну оплату.

Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди не дослідили повно та всебічно спірні правовідносини, що виникли між сторонами справи №904/1210/17.

В свою чергу, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, що закріплено в ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Як закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема, має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія господарського суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа №904/1210/17 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого суду необхідно встановити з якого моменту відповідачем було прострочено виконання свого грошового зобов'язання з оплати 2 925 479 грн. 27 коп. за договором №2498 від 22.05.2015 р.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського від 28.08.2017 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 р. у справі №904/1210/17 скасувати.

Справу №904/1210/17 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Л.В. Ковтонюк