Рішення

від 03.04.2018 по справі 904/1210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018м. ДніпроСправа № 904/1210/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушин Ю.Ю. за участю секретаря судового засідання Гаркуші К.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР", м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 520 988,64 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, договір про надання юридичних послуг від 16.11.2017 представник;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

30.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄР", м. Кривий Ріг звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг про стягнення 520 988,64 грн.

В обґрунтування позову зазначає на порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №2498/41 від 22.05.2015 р., в частині розрахунків за фактично виконані роботи та передане обладнання., що стало причиною звернення позивача із позовом до Господарського суду Дніпропетровської області, рішенням якого від 10.10.2016 р. у справі № 904/6583/16 стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 2 925 479,27 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 43 882,19 грн. Оскільки грошові кошти на виконання зазначеного рішення Господарського суду Дніпропетровської області сплачені відповідачем лише 11.01.2017 р., позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних (за період з 04.09.2015 р. по 10.01.2017 р.) та інфляційних (за період з жовтня 2015 р. по грудень 2016 р).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/1210/17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. у справі 904/1210/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В вищезазначеній постанові вказано, що приймаючи рішення у справі №904/1210/17, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди не визначили момент, з якого відповідача слід вважати таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, що є єдиною підставою для застосування до нього приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2017 справу № 904/1210/17 передано для розгляду судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2017 року справу №904/1210/17 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2017 о 11:45 год.

20.12.2017 року до господарського суду надійшли пояснення відповідача, в яких останній зазначає, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних є безпідставними.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої інстанції та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2017р. призначено підготовче засідання на 16.01.2018 об 11:00 год.

15.01.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що заборгованість відсутня.

У судовому засіданні 16.01.2018 року оголошувалась перерва до 06.02.2018р. об 11:00 год.

30.01.2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, позовні вимоги просить задовольнити.

У судовому засіданні 06.02.2018 року оголошувалась перерва до 13.02.18 о 12:30.

06.02.2018 року від відповідача надійшли заперечення на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2018 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті на 07.03.2018 року.

В судовому засіданні 07.03.2018 року оголошувалась перерва до 12.03.2018 року.

В судовому засіданні 12.03.2018 року оголошувалась перерва до 03.04.2018 року.

В судовому засіданні 03.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 року по справі №904/6583/16 присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр" (50051, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, буд. 3, код ЄДРПОУ 31931894) борг у розмірі 2 925 479,27 грн., судовий збір у розмірі 43 882,19 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року рішення господарського суду від 10.10.2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 21.03.2017 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 у справі №904/6583/16 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Як вбачається, з вищезазначеного рішення, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору №2498/41 від 22.05.2015 р., в частині розрахунків за фактично виконані роботи та передане обладнання.

Рішенням господарського суду від 25.05.2017року по справі №904/6583/16 присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр" борг у розмірі 2 925 479,27 грн., судовий збір у розмірі 43 882,19 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати за виконанні роботи відповідно до умов Договору №2498/41 від 22.05.2015 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2016 р. в частині сплати основного боргу позивачем нараховані 3% річних на суму основного боргу 2 925 479,27 грн. (за період з 04.09.2015 р. по 10.01.202017 р. в сумі 119 022,91 грн. та інфляційних в розмірі 401 965,73 грн. (за період з жовтня 2015 р. по грудень 2016 р.)

Рішенням господарського суду від 14.03.2017 року позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР" 119 022,91 грн. - 3 % річних, 401 965,73 грн. - інфляційних, 7814,82 грн. 82 коп. - судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017р. у справі № 904/1210/17 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2017р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2017р. у справі 904/1210/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В вищезазначеній постанові вказано, що приймаючи рішення у справі №904/1210/17, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди не визначили момент, з якого відповідача слід вважати таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання, що є єдиною підставою для застосування до нього приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з вищезазначених рішень, 22.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєр" (підрядник) та Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (замовник) уклали договір на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті "Прокатний цех №3. Трансформаторні камери. Автоматична система пожежогасіння" № 2498/41 (далі - Договір).

Листом від 03.09.2015 року № 323-14792 відповідач повідомив позивача про розірвання укладених між позивачем та відповідачем ряду договорів, у тому числі і Договору № 2498 від 22.05.2015 року, в односторонньому порядку. В листі наведено прохання з вказаної дати (дати складання листа) не проводити ніяких подальших робіт та поставок; в іншому випадку, прийматися та оплачуватися вони не будуть, а також прохання забрати позивачу все поставлене обладнання, яке не відповідає умовам Договору, оскільки приймати й оплачувати його відповідач не буде. Окрім цього, відповідач запропонував позивачу підписати додаткову угоду про розірвання Договору, якою врегулювати моменти прийняття та оплати обладнання і робіт, які відповідають умовам Договору та були фактично виконані позивачем за станом на 02.09.2015 року.

У відповідь позивач повідомив відповідача про зупинення робіт по об'єкту та про підготовку до вивезення раніше ввезених інструментів і механізмів (лист від 03.09.2015 року, вих. № 326).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Отже, відповідно до норм вказаної статті в день направлення відповідачем відмови від договору, тобто 03.09.2015, у останнього виникло грошове зобов'язання щодо виплати позивачеві плати за виконану частину роботи.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань") за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано (за період з 04.09.2015 р. по 10.01.2017 р.) до сплати відповідачу 3 % річних в сумі 119 022,91 грн. та (за період з жовтня 2015 р. по грудень 2016 р.) до сплати відповідачу інфляційних в сумі 401 965,73 грн.

Повертаючись до питання встановлення моменту порушення зобов'язання відповідачем суд виходить з наступного.

Відповідно умов ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. На думку суду ключовим питанням цієї норми є не лише право розірвання договору, а ще ї захист майнових прав підрядника. Саме тому норма має зауваження : "..., виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору". Таким чином цивільний кодекс України надає права Замовнику та захищає права Підрядника на мирне володіння майном.

З урахуванням приписів ст. 849 ЦК України, саме з 03.09.2015 року, у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо виплати позивачеві плати за виконану частину роботи, а відтак прострочення зобов'язання почалось з 04.09.2015 року.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач наполягав на тому, що право вимоги заборгованості у позивача виникло не відразу із розірванням Договору, а лише після пред'явлення позивачем відповідної вимоги.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази суд дійшов висновку про відхилення позиції відповідача про звільнення його від доказування обставин з огляду на викладене у рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017р. № 904/6583/16. Суд звертає увагу на суттєву різницю між встановленими судом обставинами та юридичною оцінкою цих обставин. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2017р. № 904/6583/16 було встановлено обставини (факти) виконання сторонами Договору укладеного між ними та припиненого в подальшому. З приводу встановлення дати порушення зобов'язання суд вважає таке юридичною оцінкою, яку зробив суд при ухвалені ним рішення. При розгляді даної справи господарський суд не зв'язаний оцінкою доказів яка відбулася при розгляді іншої справи. Тому, виходячи з наданих сторонами доказів, встановлених судом обставин, керуючись ч. 4 ст. 849 ЦК України суд дійшов висновку, що порушення зобов'язання з боку відповідача сталося саме 04.09.2015р.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає його обґрунтованим та правомірним.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 119 022,91 грн. - 3 % річних, 401 965,73 грн. - інфляційних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР", м. Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг про стягнення 520 988,64 грн. - задовольнити повністю .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄР" (50051, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, б. 3, код ЄДРПОУ 31931894) 3 % річних в розмірі 119 022,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 401 965,73 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7814,82грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.04.2018

Суддя ОСОБА_2