Рішення

від 24.11.2017 по справі 344/7932/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7932/16-ц

Провадження № 2/344/494/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, голови ліквідаційної комісії - ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 комунального господарства, транспорту і зв»язку Івано-Франківської міської ради про скасування наказу про звільнення з роботи, зобов"язання працевлаштувати на роботі, стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка , Івано-Франківської міської ради та голови ліквідаційної комісії - ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, визнання дій дискримінацією в трудових відносинах. Мотивувала тим, що вона працювала мацстром в КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка з 21.11.2011 року. 21.05.2016 року була звільнена по ст. 40 п. 1 КЗпП під час перебування у відпустці по догляду за дитиною. Вважає дії посадових осіб даної організації незаконними оскільки її не було повідомлено про звільненняв двохмісячний термін, як вимагає чинне законодавство, а дата повідомлення сфальсифікована шляхом обману. Всіх працівників КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка переведено на новостворене КП Центр розвитку міста та рекреації , а тільки її звільнено. Їй було повідомлено що її переводять, тому що в неї мала дитина тому вона поганий працівник. З цих підстав вважає дії посадових осіб незаконними та дискримінаційними та просила суд скасувати наказ про звільнення № 55 від 20.05.2016 року по звільнення ОСОБА_1, поновити її на роботі на посаді майстра КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка , визнати дії посадових осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дискримінацією в трудових відносинах під час її звільнення.

06.07.2016 року позивач збільшила позовні вимоги, просила додатково стягнути з відповідача КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с.23-24). В подальшому позивач збільшила позовні вимоги просила додатково стягнути з відповідача КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день її виплати (а.с.75-76). Згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просила додатково зобов'язати Івано-Франківську міську раду працевлаштувати її на роботу відповідно її посаді (майстер), з якої вона була незаконно звільнена та стягнути з Івано-Франківської міської ради в її користь заробітну плату - 31294 грн. за весь час вимушеного прогулу по день її виплати (а.с.161-162). 19.09.2017 року позивач знову збільшила позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день її виплати в розмірі 46111грн. (а.с.210-211). Згодом позивач вкотре уточнила позовні вимоги, просила суд стягнути з КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу по день її виплати в розмірі 48326грн. (а.с.229-230). 30.10.2017 року позивачем подано позовну заяву, в якій позивач просить суд визнати її звільнення з роботи незаконним, з ознаками дискримінації в трудових відносинах та скасувати відповідний наказ № 55 від 20.05.2016 року, зобов"язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_3 житлової, комунального політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради вжити заходів на надання позивачу роботи відповідно посаді ( майстер благоустрою), з якої вона була незаконно звільнена, стягнути солідарно з Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по день її виплати.

В судовому засіданні позивач та її представник позивача - ОСОБА_6 збільшені позовні вимоги підтримали з мотивів викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 міської ради та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - ОСОБА_9 просила в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 житлової, комунального політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно статей 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії трудової книжки позивач ОСОБА_1 21.11.2011 року була прийнята на посаду майстра КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка ( а.с.3).

Відповідно до рішення 4 сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради №61-4 від 11.03.2016 року Про оптимізацію діяльності комунальних підприємств, вирішено припинити КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (код ЄДРПОУ 02219300), що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, сул. Чорновола, 126 шляхом її ліквідації. Уповноважено виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради створити ліквідаційну комісію та вжити інші заходи, пов'язані з ліквідацією. Створити КП Центр розвитку міста та рекреації , затвердити статут даного комунального підприємства (а.с.232).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Як вбачається з персонального попередження позивача ОСОБА_1 21.03.2016 року попередили про звільнення з роботи по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, про що свідчить її особистий підпис (а.с.6).

Відповідно наказу голови ліквідаційної комісії КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_4 №55 від 20.05.2016 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України майстра ОСОБА_1 звільнено з роботи з 21.05.2016 року в зв'язку з ліквідацією організації. Бухгалтерії підприємства виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку (а.с.113).

Чинним законодавством (частина третя ст. 184 КЗпП) встановлено, що з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років або до шести років у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду (частина шоста ст. 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Ця заборона має лише один виняток - звільнення можливе у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, але за умови обов'язкового працевлаштування.

При цьому слід зауважити, що згадана норма вважається дотриманою, якщо жінку працевлаштовано в перший день після звільнення, тобто немає перерви між днем звільнення і днем, коли жінка може вийти на роботу на інше підприємство.

Як вбачається з матеріалів справи на день звільнення, тобто станом на 21 травня 2016 року ОСОБА_1, мала на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72) та перебувала у відпустці по догляду до досягнення ним трьохрічного віку, а відтак мала бути обов"язково працевлаштована, чого зроблено не було.

За ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ст. 24 КЗпП України).

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Таким чином, працівник реалізує своє право на працю шляхом встановлення і припинення трудових відносин з власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повідомляє державну службу зайнятості про вивільнення працівника.

Крім того, частина третя статті 184 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган не може звільнити зазначених у ній жінок, допоки вони не будуть працевлаштовані. Тобто власник або уповноважений ним орган у першу чергу зацікавлені в їх працевлаштуванні.

З огляду на вищезазначене слід вважати, що працевлаштування зазначених частиною третьою статті 184 КЗпП України жінок є обов'язком власника або уповноваженого ним органу. Це підтверджується і пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів .

Крім того, статтею 141 КЗпП України встановлено, що обов'язок неухильного додержання законодавства про працю лежить на власнику або уповноваженому ним органі.

Таким чином звільнення зазначених у частині третій статті 184 КЗпП України жінок без працевлаштування є порушенням встановленого порядку звільнення, що спричиняє відповідальність винної особи згідно з чинним законодавством про працю (ст. 265 КЗпП).

Не визнаючи позовних вимог, представник відповідача вказував, що ними було дотримано вимоги закону щодо звільнення ОСОБА_1, оскільки було направлено в центр зайнятості дані про вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією підприємства до числа яких увійшла позивач. Стверджував, що ОСОБА_1 до центру зайнятості не зверталась, а тому і не була працевлаштована. Не заперечував, що будь-яка робота ними ОСОБА_1 не була запропонована, а також не було з'ясовано чи така пропонувалась ОСОБА_1 центром зайнятості.

За таких обставин слід дійти висновку, що при звільненні ОСОБА_1 не були дотримані вищенаведені норми закону.

Зі змісту норми п.1 ст.40 КЗпП України вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 104, 105, 110 ЦК України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Відповідно до пункту 1.2 статуту КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка її засновником є територіальна громада міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради.

Згідно п. 12.1 статуту припинення діяльності Організації відбувається шляхом її ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) за рішенням Засновника або за рішенням суду. Ліквідація Організації здійснюється ліквідаційною комісією склад якої визначається Засновником або уповноваженим ним органом (п.12.3 Статуту).

Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи стверджується, що відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 12.07.2016 року внесено запис №11191110013001035 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (а.с.29-39).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 33 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до абз. 1 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з абз. 3 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р. при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Позивач, також, просить суд зобов'язати виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_3 житлової, комунального політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради вжити заходів на надання позивачу роботи відповідно посаді ( майстер благоустрою), з якої вона була незаконно звільнена, стягнути солідарно з Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по день її виплати в розмірі 52064,72 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р. у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України ( 322-08 ).

Оскільки поновити позивача на роботі не можливо через ліквідацію підприємства, в даному випадку суд вважає за необхідне визнати звільнення ОСОБА_1 з посади майстра КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка на підставі наказу № 55 від 20.05.2016 року неправильним та стягнути з Івано-Франківської міської ради, як засновника КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка , заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2016 року по 20.11.2017 року в розмірі 47358 гривень виходячи з наступного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Як видно з матеріалів справи, за два місяці перед звільненням з роботи ОСОБА_1 не працювала, не працювала вона і попередні перед цими два місяці.

Відповідно до абзацу 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з останнім абзацом пункту 4 цього Порядку, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до штатного розпису працівників парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка на 2015 рік місячний посадовий оклад посади майстра становить 2631 грн., а тому заробітна плату за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2016 року по 20.11.2017 року становить 47358 гривень ( 2631 грн. Х 18 місяців вимушеного прогулу).

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, суд відповідно до ст.88 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 169, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 110, 111ЦК України, ст.ст. 40, 43-1, 49-2, 184, 235 КЗпП України, п.п. 18, 19 Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, голови ліквідаційної комісії - ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_3 комунального господарства, транспорту і зв»язку Івано-Франківської міської ради про скасування наказу про звільнення з роботи, зобов"язання працевлаштувати на роботі, стягнення заробітної плати задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади майстра КО Івано-Франківський міський парк культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка на підставі наказу № 55 від 20.05.2016 року неправильним.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, вул. М.Грушевського, буд.21 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, і/н НОМЕР_1, заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.05.2016 року по 20.11.2017 року в розмірі 47358 (сорок сім тисяч триста п"ятдесят вісім) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Івано-Франківської міської ради на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державного казначейства служби України у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ суду 02891693) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах виплати заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Татарінова