Ухвала

від 22.11.2017 по справі 812/778/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року справа №812/778/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 812/778/17 за позовом Колективного підприємства Ювелірпобутсервіс до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2017 року № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2017 року Колективне підприємство Ювелірпобутсервіс (далі - позивач, платник податків, підприємство) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивача було зобов'язано сплатити суму нарахованого грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 28439,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7109,84 грн. (а.с.3-8).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18 травня 2017 року № НОМЕР_1 про збільшення Колективному підприємству Ювелірпобутсервіс грошового зобов'язання за платежем Орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 35549,22 грн. (а.с.169-172).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при проведенні камеральної перевірки податковий орган використовував лише договір від 13 серпня 1996 року № 107 та укладені до нього додаткові угоди, які є невід'ємною його частиною. Крім того, обов'язок приведення договорів оренди землі у відповідність до чинного законодавства покладається на орендаря та орендавця. Податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю за 2014 - 2017 роки, за результатами якої встановлено, що позивач занизив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 28439,38 грн., у тому числі березень - грудень 2016 року - 11557,91 грн., січень - березень 2017 року - 3335,80 грн. (а.с.138-140).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, позивачем надані заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначено про розгляд справи за відсутності його представника.

За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджується наявними матеріалами справи наступне.

Позивач - Колективне підприємство Ювелірпобутсервіс є юридичною особою та зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Науки, будинок 13 (а.с. 21).

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби України у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

13 серпня 1996 року між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та КП Ювелірпобутсервіс (орендар) укладено договір оренди землі № 107, згідно якого орендодавець надає орендарю в строкове платне користування земельну ділянку площею 69 кв. м.(а.с.76)

До договору оренди укладено додаткові угоди № 1 від 07 квітня 1998 року, № 2 від 01 листопада 2000 року, № 3 від 25 лютого 2002 року, № 4 від 01 листопада 2003 року, № 6 від 31 березня 2008 року, № 7 від 03 липня 2009 року та б/н від 22 червня 2011 року (а.с.124, 125,126, 127,128).

Згідно з п. 5 додаткової угоди від 22 червня 2011 року б/н у розділі Орендна плата змінено на: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № 4412900000:06:028:0001 становить 77793,36 грн (а.с.128)

Згідно з додатковою угодою від 22 червня 2011 року б/н п. 9.11. розділу Орендна плата змінено на:

Орендна плата вноситься Орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі:

з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 5601,12 грн. на рік, що складає 7,20% від нормативної грошової оцінки;

з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 6534,64 грн. на рік, що складає 8,40% від нормативної грошової оцінки;

з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 7468,16 грн. на рік, що складає 9,60% від нормативної грошової оцінки;

з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 8401,68 грн. на рік, що складає 10,80% від нормативної грошової оцінки;

з 01 січня 2015 року - 9335,20 грн. на рік, що складає 12% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 446,76 грн., з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 544,55 грн., з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 622,35 грн., з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 700,14 грн., з 01 січня 2015 року - 777,93 грн. протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного місяця. (а.с.128)

Підприємством до податкового органу було подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2017 роки та уточнюючі декларації за 2014-2015 роки (а.с.30-33, 36-39,42-45,64-75,101-109).

Згідно з доповненнями (поясненнями) до уточнюючої податкової декларації з плати за землю показники, помилкові показники до декларації, що уточнюються, було внесено відповідно до додаткової угоди від 22 червня 2011 року б/н на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка та керуючись рішенням Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28 квітня 2011 року № 516 Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради (а.с.35-41).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 року по справі № 2а/1227/3807/2011 визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища ОСОБА_2, села Воєводівка . Постанова суду набрала законної сили 01 квітня 2014 року.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 грудня 2012 у справі № 1227/3809/2012 визнано незаконним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28 квітня 2011 року № 516 Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради . Постанова набрала законної сили.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі за земельну ділянку за 2014-2017 роки КП Ювелірпобутсервіс , за результатами якої встановлені порушення п. 288.1, п. 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо декларування річних показників по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік, 2017 роки, наданих в уточнюючих податкових деклараціях.

Отже, контролюючим органом виявлено заниження позивачем податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 28439,38 грн., про що складено акт від 18 травня 2017 № 224/12-32-12-03/20171137 (а.с.53-54).

За результатами акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким підприємству визначено суму зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 28439,38 грн., у тому числі за штрафними санкціями - 7109,84 грн.(а.с.9).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності винесення контролюючим органом податкового - повідомлення рішення про визначення суми зобовязання з юридичних осіб, що регулюється нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 70 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 цього Кодексу базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначені особливості справляння орендної плати за земельні ділянки.

Так, пунктом 288.1 вказаної статті передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту 288.2 вказаної статті платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 288.3 та 288.4 вказаної статті об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до підпункту 9.1.10 статті 9 Податкового України плата за землю є загальнодержавним податком.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Подткового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнообов'язковий податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення ПК України встановлено, що в разі, якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків і зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Таким чином, при сплаті орендної плати за землю платники цього податку повинні керуватись нормами Податкового кодексу України.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1 4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 286.2 вказаної статті платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Так, відповідно до вимог частини 2 статті 205 Цицільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до вимог статті 14 Закону № 161-XIV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, його типова форма затверджується Кабінетом Міністрів України. Зазначена норма не суперечить загальним правилам, наявним в частині четвертій статті 209 Цивільного кодексу України.

Таким чином, норми Цивільного кодексу України, Закону № 161-XIV не містять вимог як обовязкової форми до нотаріально посвідченої форми договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу норми частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, підставою для недійсності правочину не може бути недодержання вимог, встановлених частиною четвертою статті 203 Цивільного кодексу України, а сама ця стаття містить назву загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Цією частиною визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частиною 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Будь-яким законом (ані ЦК України, ані Законом № 161-XIV) чи самим договором від 13 серпня 1996 року не визначено, що зміни до нього можуть бути внесені в іншій формі, ніж його укладено. Досягнення сторонами згоди на внесення до нього змін є однією з обовязкових умов правомірності правочина і виконання лише цієї умови не свідчить про те, що інші умови чинності правочина не потрібні.

Згідно з п. 3 додаткової угоди б/н від 22.06.2011 року ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01 липня 2011 року (а.с.130).

Виходячи зі змісту п. п. 3.1.1 (д) договору № 107 від 13 серпня 1996 року сторони домовилися вносити зміну або доповнення в даний договір в односторонньому порядку, при цьому, не зазначено про необхідність державної реєстрації змін до договору, а також необхідність дотримуватися нотаріальної форми при внесенні змін до договору.

Таким чином, додаткова угода б/н від 22.06.2011 року для її чинності мала бути посвідчена нотаріально, як і угода, до якої нею вносяться зміни.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції додаткова угода б/н від 22.06.2011 року укладена в письмовій формі без нотаріального посвідчення, не містить відміток про її державну реєстрацію, а згідно з листа управління Держгеокадастру у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 29 жовтня 2015 року № 19-28-99.4-135/15-15 вбачається, що державна реєстрація додаткових угод до договору оренди земельної ділянки № 107 від 13 серпня 1996 року не здійснювалась (а.с.114).

Згідно з частиною 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до вимог статтей 18, 20 Закону № 161-XIV (в редакції, чинній на час укладання та набрання чинності самого договору № 13 серпня 1996 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Так, пункт 288.1 статті 288 ПК України в редакції станом до 30 версеня 2015 року вказував на необхідність державної реєстрації договору оренди землі.

Також, у відповідності до статті 2 Закону України від 01 липня 2004 № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття. зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV однією із загальних засад державної реєстрації прав є обовязковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обовязкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, роли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Статтею 4 цього ж Закону чітко визначено, що право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Пунктом 14 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Системний аналіз пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, частини 5 статті 6 Закону України Про оренду землі , статті 654 Цивільного кодексу України та статтей 2, 3,4, 27 Закону № 1952-ІV доводить, що і станом на момент складання податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, підлягало державній реєстрації як право оренди земельної ділянки, так і внесення змін до договору, на підставі якого виникло дане право.

Таким чином, як цивільне та земельне законодавство України, так і спеціальне законодавство, що регулює державну реєстрацію права власності та інших речових прав, зокрема, оренди землі, однозначно вимагало та вимагає обовязковості державної реєстрації правочинів, що встановлюють, змінюють або припиняють істотні умови права оренди земельної ділянки.

Тобто, додаткова угода б/н від 22.06.2011 року до договору від 13 серпня 1996 року, є вчиненою за умови проведення державної реєстрації.

Таким чином, угода б/н від 22.06.2011 року до договору № 107 від 13 серпня 1996 року не може вважатися вчиненою, укладеною, тому у податкового органу не було законних підстав для її врахування при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, але при цьому відповідач жодного доказу на підтвердження правомірності прийнятих рішень не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 812/778/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 812/778/17 за позовом Колективного підприємства Ювелірпобутсервіс до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2017 року № НОМЕР_1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_3