Постанова

від 13.11.2017 по справі 825/992/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/992/17 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Чернігів" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Чернігів" звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Чернігів" задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову .

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24 квітня 2017 року по 17 травня 2017 року ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Обрій-Чернігів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 24 травня 2017 року №262/14/31895254, в якому встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 11712 грн; пункту 15 П(С)БО 15 Дохід , пунктів 4, 6, 29 П(С) БО 16 Витрати та підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 125460,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 81774,00 грн., за 2016 рік на суму 43686,00 грн.; підпунктів 14.1.3, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 137156,00 грн., в тому числі за грудень 2015 року - 75717,00 грн., за грудень 2016 року - 61439,00 грн.; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних; Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ; п.п.164.2.11 п.164.2, п.164.5 ст.164; п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. б п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, абз. а п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення від 31.05.2017, за результатами розгляду яких висновок акту перевірки від 24.05.2017 № 262/14/31895254 Головним управління ДФС у Чернігівській області було викладено в новій редакції, зокрема, в абзаці 4 зазначено про порушення підпунктів 14.1.3, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75717,00 грн., в тому числі за грудень 2015 року - 75717,00 грн.

Підставою для висновку контролюючого органу про завищення податкового кредиту слугувало те, що ТОВ Обрій-Чернігів у 2012 році було придбано товари у ТОВ Юніфуд та включено суму ПДВ до складу податкового кредиту. Станом на 01.01.2014 по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками та підрядчиками обліковувалося кредитне сальдо по контрагенту ТОВ Юніфуд в сумі 454300,00 грн. Станом на 31.12.2014 дана заборгованість не була погашена, проте станом на 01.01.2015 в бухгалтерському обліку підприємства по рахунку 631 не була відображена. Податковий орган вважав, що позивач при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, а саме в грудні 2015 році, повинен був відкоригувати податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки, так як відсутній факт придбання товарів, внаслідок чого встановлено заниження нарахування податку на додану вартість за грудень 2015 року в розмірі 75717,00 грн. та податку на прибуток за 2015 рік на суму 81774,00 грн.

На підставі акту перевірки від 24 травня 2017 року №262/14/31895254, ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2017 року №0001941400, згідно якого за порушення підпунктів 14.1.3, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94646,00 грн., у тому числі 75717,00 грн. за основним платежем та 18929,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001931400, згідно якого за порушення пункту 15 П(С)БО 15 Дохід , пунктів 4, 6, 29 П(С) БО 16 Витрати та підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 151022,00 грн., у тому числі 137172,00 грн. за основним платежем та 13850,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи даний позов, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Абзацом п'ятим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під безоплатно наданими товарами, роботами, послугами розуміються: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наданих на перевірку документів в ході перевірки було встановлено, що станом на 01.01.2014 по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками та підрядчиками обліковувалося кредитне сальдо по контрагенту ТОВ Юніфуд в сумі 454300,00 грн. Станом на 31.12.2014 дана заборгованість не була погашена, проте станом на 01.01.2015 в бухгалтерському обліку підприємства по рахунку 631 відсутня.

11 травня 2017 року підприємству було вручено запит №1668/10/25-01-14-01-06 від 10 травня 2017 року про подання документів та пояснень щодо списання даної кредиторської заборгованості, її погашення та подальше її відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, проте відповіді підприємством надано не було.

Як зазначено в п.15 П(С)БО 15 Дохід , доходом визначається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню, а тому, як свідчать наявні у справі докази, позивачем не було відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності.

Право платника на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України при придбанні товарів, тому на дату списання боргу товари одержані ТОВ Юніфуд набувають статусу безоплатно отриманих, в зв'язку з тим, що позивач за такими операціями має відкоригувати податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки, оскільки компенсація за безоплатно надані товари не надається, а отже відсутній факт їх придбання, як це передбачено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандартні) бухгалтерського обліку №11 Зобов'язання .

Згідно п.п.5, 6 Положення (стандартні) бухгалтерського обліку №11, якщо на дату балансу раніше визначене зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Поточні зобов'язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, за товари, роботи/послуги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов'язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, натомість ТОВ Обрій-Чернігів не було відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності у 2015 році.

Крім того, відповідно до умов договору поставки від 03 січня 2006 року, укладеного між ТОВ Юніфуд (постачальник) та позивачем (покупець), в разі прострочення оплати товару поставка наступних партій товару призупиняється постачальником, і не здійснюється до повного погашення заборгованості покупця по поставлених партіях товару.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем було порушено п. 15 П(С)БО 15 Дохід та пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, оскільки не було відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності у 2015 році, в результаті чого було занижено інші доходи на суму безнадійної кредиторської заборгованості у 2015 році на суму 454300,00 грн., тому підстав для скасування податкових повідомленнь-рішень відповідача від 13.06.2017 № 0001941400, № 0001931400 колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з цим, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні вимог даного позову слід відмовити.

Згідно із п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Чернігів" відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 23.11.2017р.