Постанова

від 29.04.2021 по справі 825/992/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2021 року

Київ

справа №825/992/17

адміністративне провадження №К/9901/38224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Чернігів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Петрика І.Й., Сорочка Є.О. у справі № 825/992/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій-Чернігів" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій-Чернігів звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001931400 від 13.06.2017 частково на суму 81774,00 грн та № 0001941400 від 13.06.2017 повністю.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року позов ТОВ "Обрій-Чернігів" було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 13.06.2017 № 0001941400.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 13.06.2017 № 0001931400 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 81774,00 грн.

Присуджено здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій-Чернігів судові витрати в розмірі 2646,30 грн погасити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Обрій-Чернігів" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов`язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, натомість ТОВ Обрій-Чернігів не було відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності у 2015 році. Також, суд вказав, що право платника на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України при придбанні товарів, тому на дату списання боргу товари, одержані ТОВ Юніфуд набувають статусу безоплатно отриманих, у зв`язку з тим, що позивач за такими операціями має відкоригувати податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки, оскільки компенсація за безоплатно надані товари не надається, а отже відсутній факт їх придбання, як це передбачено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 24 квітня 2017 року по 17 травня 2017 року ГУ ДФС у Чернігівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Обрій-Чернігів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 24 травня 2017 року №262/14/31895254, у якому встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 11712 грн; пункту 15 П(С)БО 15 Дохід , пунктів 4, 6, 29 П(С) БО 16 Витрати та підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 125460,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 81774,00 грн, за 2016 рік на суму 43686,00 грн; підпунктів 14.1.3, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 137156,00 грн, в тому числі за грудень 2015 року - 75717,00 грн, за грудень 2016 року - 61439,00 грн; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних; Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ; п.п.164.2.11 п.164.2, п.164.5 ст.164; п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, абз. б п.п.170.9.1 п.170.9 ст.170, абз. а п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся.

11 травня 2017 року підприємству було вручено запит №1668/10/25-01-14-01-06 від 10 травня 2017 року про подання документів та пояснень щодо списання даної кредиторської заборгованості, її погашення та подальше її відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, проте відповіді підприємством надано не було.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення від 31.05.2017, за результатами розгляду яких висновок акту перевірки від 24.05.2017 № 262/14/31895254 Головним управління ДФС у Чернігівській області було викладено в новій редакції, зокрема, в абзаці 4 зазначено про порушення підпунктів 14.1.3, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 75717,00 грн, у тому числі за грудень 2015 року - 75717,00 грн.

Підставою для висновку контролюючого органу про завищення податкового кредиту слугувало те, що ТОВ Обрій-Чернігів у 2012 році було придбано товари у ТОВ Юніфуд та включено суму ПДВ до складу податкового кредиту. Станом на 01.01.2014 по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками та підрядчиками обліковувалося кредитне сальдо по контрагенту ТОВ Юніфуд в сумі 454300,00 грн. Станом на 31.12.2014 дана заборгованість не була погашена, проте станом на 01.01.2015 в бухгалтерському обліку підприємства по рахунку 631 не була відображена. Податковий орган уважає, що позивач при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, а саме в грудні 2015 році, повинен був відкоригувати податковий кредит на підставі бухгалтерської довідки, так як відсутній факт придбання товарів, внаслідок чого встановлено заниження нарахування податку на додану вартість за грудень 2015 року в розмірі 75717,00 грн та податку на прибуток за 2015 рік на суму 81774,00 грн.

На підставі акту перевірки від 24 травня 2017 року №262/14/31895254, ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2017 року №0001941400, згідно з яким за порушення підпунктів 14.1.3, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94646,00 грн, у тому числі 75717,00 грн за основним платежем та 18929,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001931400, згідно якого за порушення пункту 15 П(С)БО 15 Дохід , пунктів 4, 6, 29 П(С) БО 16 Витрати та підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 151022,00 грн, у тому числі 137172,00 грн за основним платежем та 13850,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на час проведення перевірки, строки проведення розрахунків ТОВ Обрій -Чернігів з ТОВ Юніфуд не сплинули, що виключає можливість ставити питання про віднесення даних кредиторської заборгованості до інших видів доходів як безнадійну заборгованість. Скаржник вказує, що статтею 192 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту, серед якого відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості. Отже, висновки суду про необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечать змісту статті 192 Податкового кодексу України.

Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Разом з тим, пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У силу п.201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безнадійною заборгованістю є, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Абзацом п`ятим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, під безоплатно наданими товарами, роботами, послугами розуміються: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів вказує, що стаття 192 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для коригування податкового кредиту, серед якого відсутня така підстава для коригування податкового кредиту, як списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Дана норма не регулює операції визнання заборгованості безнадійною, оскільки при визнанні заборгованості безнадійною не відбувається зміна компенсації за товари/послуги та у продавця не виникає обов`язку виписати покупцю розрахунок коригування з наступним зменшенням у продавця податкових зобов`язань та зменшенням у покупця податкового кредиту.

Таким чином, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що необхідність коригування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості суперечить змісту статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001941400 від 13.06.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94646,00 грн у тому числі 75717,00 грн за основним платежем та 18929,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно правомірності нарахування суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, Суд зазначає наступне.

Як зазначено в п.15 П(С)БО 15 Дохід , доходом визначається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню, а тому, як свідчать наявні у справі докази, позивачем не було відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності.

Судами встановлено, що згідно з наданими на перевірку документами в ході перевірки було встановлено, що станом на 01.01.2014 по рахунку 631 Розрахунки з постачальниками та підрядчиками обліковувалося кредитне сальдо по контрагенту ТОВ Юніфуд в сумі 454300,00 грн. Станом на 31.12.2014 дана заборгованість не була погашена, проте станом на 01.01.2015 в бухгалтерському обліку підприємства по рахунку 631 відсутня.

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандартні) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання .

Згідно з п.п.5, 6 Положення (стандартні) бухгалтерського обліку №11, якщо на дату балансу раніше визначене зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Поточні зобов`язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи/послуги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов`язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, натомість ТОВ Обрій-Чернігів не було відображено в складі інших доходів списану безнадійну кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності у 2015 році.

Таким чином, доводи скаржника про те, що на час проведення перевірки, строки проведення розрахунків ТОВ Обрій-Чернігів з ТОВ Юніфуд не сплинули, що виключає можливість ставити питання про віднесення даних кредиторської заборгованості до інших видів доходів як безнадійну заборгованість, Судом не приймаються до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що кредитне сальдо по контрагенту ТОВ Юніфуд в сумі 454300,00 грн в бухгалтерському обліку підприємства по рахунку 631 станом на 01.01.2015 було відсутнє, отже, приймаючи до уваги той факт, що кошти на адресу постачальника не надходили, вказана операція на законних підставах була визначена відповідачем, як списання з балансу кредиторської заборгованості, що не була відображена позивачем належним чином в податковому обліку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було порушено п. 15 П(С)БО 15 Дохід та пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, оскільки не було відображено в складі інших доходів списану кредиторську заборгованість, в результаті чого було занижено інші доходи, тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13.06.2017 № 0001931400 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 81774,00 грн відсутні.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення, яке в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області за № 0001941400 від 13.06.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94646,00 грн, у тому числі 75717,00 грн за основним платежем та 18929,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відповідало закону.

Згідно із статтею 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскаржувана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року підлягає скасуванню в частині відмови у позовних вимогах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0001941400 від 13.06.2017 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 94646,00 грн, у тому числі 75717,00 грн за основним платежем та 18929,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року в цій частині - залишенню в силі. В іншій частині слід залишити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій-Чернігів - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0001941400 від 13.06.2017 - скасувати, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року в цій частині - залишити в силі.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко