Постанова

від 25.10.2017 по справі 814/1821/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

25 жовтня 2017 року Справа № 814/1821/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С. , розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомДержавного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП , вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037 до відповідачаОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, в с т а н о в и в:

Державне підприємство Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (далі - позивач, ДП НАРП ) звернулось до суду з адміністративним позовом до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_4, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у контролюючого органу немає підстав для ствердження про порушення ДП НАРП податкового законодавства, податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства, прийняті на підставі та у порядок відповідно до вимог податкового законодавства, отже скасуванню не підлягають.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 12.06.2017 року по 17.07.2017 року спеціалістами ОСОБА_1 управління Офісу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП НАРП щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та обов'язкових платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності в період діяльності з 01.03.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки 24.07.2017 року складено акт № 65/28-10-49-14/09794409 (далі - ОСОБА_1), яким зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 14590261,00 грн., в т.ч.: за 2015 рік на 5255793,00 грн., за 1 квартал 2016 року на 1095795,00 грн., за 1 півріччя 2016 року на 1116585,00 грн., за 3 квартал 2016 року на 9292118,00 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2016 року на загальну суму 1358234,00 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2016 року на загальну суму 246880 грн.; та завищено податок на додану вартість на загальну суму 1291601,00 грн., у т.ч.: за травень 2015 року на 71931,00 грн., за вересень 2015 року на 88013,00 грн., за жовтень 2015 року на 104183,00 грн., за листопад 2015 року на 198953,00 грн., за грудень 2015 року на 297662,00 грн., за січень 2016 року на 34132,00 грн., за лютий 2016 року на 126575,00 грн., за березень 2016 року на 361359,00 грн., за серпень 2016 року на 8793,00 грн.

На підставі ОСОБА_1 управлінням Офісу 19.08.2017 року оформлено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, на 14590261,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2333617,00 грн.;

- № НОМЕР_4, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 246880,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на 1358234,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 339558,50 грн.;

- № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1291601,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 322900,25 грн.

Не погоджуючись з висновками ОСОБА_1 та винесеними податковим органом рішеннями, позивач оскаржив рішення відповідача до суду.

Приймаючи рішення у справі, судом взято до уваги наступне.

В перевіряємий період позивач проводив господарські операції з підприємствами-постачальниками ТОВ СПЕЦРАДІОПРОЕКТ (договір поставки від 17.03.2015 року № 11-2015/25А-15), ТОВ ЕЛЕКТРОЛОГІСТИК (договір поставки від 15.04.2015 року № 30-А) та ТОВ Промелектроніка (договір поставки від 20.12.2012 року № 379-12).

Доказами неможливості реального здійснення операцій з постачальниками ТОВ СПЕЦРАДІОПРОЕКТ , ТОВ ЕЛЕКТРОЛОГІСТИК , ТОВ Промелектроніка відповідачем визначено не надання до перевірки сертифікатів походження ТМЦ, поставлених цими постачальниками, та документів, що підтверджують транспортування товару від постачальників до ДП НАРП .

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент здійснення операції) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Згідно з п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, п. 198.6 Податкового кодексу України передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме реєстрація в податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ДП НАРП підтвердило господарські відносини з зазначеними контрагентами-постачальниками розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними; платіжними дорученнями; бухгалтерськими регістрами обліку. Перелік таких документів зазначено в ОСОБА_1.

Всі податкові накладні від контрагентів-постачальників відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних, про що і зазначається в ОСОБА_1.

Щодо невизнання контролюючим органом витрат платника від списання незавершеного виробництва та готової продукції, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Відповідач визначає завищення позивачем витрат за період 2016 рік на загальну суму 6232403 грн. від списання незавершеного виробництва та готової продукції у зв'язку з відсутністю перспектив її реалізації.

Так, у березні 2016 року на підставі наказу від 03.03.2016 року № 73-од, у зв'язку з відсутністю перспектив отримання доходу, тривалим часом знаходження в незавершеному виробництві та невідповідністю критеріям активу, проведено зменшення вартості незавершеного основного виробництва по замовленнями 2-10, 4-10, 1/28у (виконання в 2001-2005 роках робіт з середнього ремонту 2 літаків Су-24МР та тари нештатного обладнання для МОУ без укладання договорів) на загальну суму 1856758,69 грн.

У вересні 2016 року списано на витрати вартість з середнього ремонту літаків Су-24МР (№ 344, № 342,№ 340) в загальній сумі 3299500,60 грн., з яких витрати в сумі 3073968,21 грн. рахувалися в незавершеному виробництві (замовлення 139/63е, 141/63е- 143/63е, 148/63е) та 225532,39 грн. - у складі готової продукції.

Позивачем в 2007 році було укладено договір з ДК Укрспецекспорт на продаж літаків Су-24, умовами якого передбачалось передачу продукції на комісію лише після проведеного ремонту, ремонтні роботи здійснювались за власний рахунок. Проте, у зв'язку з відсутністю документів, підтверджуючих право власності ДП НАРП на літаки та неотриманням дозволу Державної служби експортного контролю України (далі - ДЄЕКУ) на міжнародну передачу продукції, Позивачем прийнято рішення про відсутність перспективи у реалізації даної продукції.

У бухгалтерському обліку здійснено наступні проводки Дт 94 Кт 23 на суму 3073968,00 грн. та Дт 949 Кт 26 на суму 225532,39 грн. Аналогічно, у вересні 2016 року були списані замовлення №№ 204/63е, 205/63е, 12/63у, 18/63у, 58/63у, 93/63у, 114/63у, 21/61, 22/62, 21/61Т, 941-21, 942-22 на суму 1076144,24 грн.

Всі витрати на незавершене виробництво по наряд-замовленням накопичувалися, починаючи з 2001-2010 років, станом на момент списання роботи по виконанню цих наряд-замовлень ДП НАРП припинено.

Позивачем здійснена претензійна робота щодо відшкодування понесених витрат з незавершеного виробництва по наряд-замовленням позитивного результату не принесла. ДП НАРП використовував наступні критерії визнання незавершеного виробництва активом. Витрати по зазначеним в акті наряд - замовленням, обліковувались у бухгалтерському обліку ДП НАРП на рахунку 23 Незавершене виробництво .

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 року № 246 (далі - Положення), незавершене виробництво включається до запасів. До складу незавершеного виробництва відносяться не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу.

В свою чергу, запаси - це активи, якщо вони: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою (п. 4 Положення).

Згідно визначення термінів у п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 року № 73, активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Аналогічне визначення термінів наведено у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, головним критерієм для визначення незавершеного виробництва у складі активів підприємства є наявність майбутніх економічних вигід від його використання, які втілюються у формі доходу від його подальшого продажу або споживання під час виробництва іншої продукції, виконання робіт, надання послуг.

Фактично незавершене виробництво, яке обліковувалось по наряд-замовленням у сумі 6232403 грн., не відповідало критеріям визначення активу відповідно до вимог нормативних актів з бухгалтерського обліку України. Відображення такого незавершеного виробництва у бухгалтерському обліку та відповідно у фінансовій звітності у складі активів у статті Незавершене виробництво Балансу (Звіту про фінансовий стан), призводило до завищення вартості активів позивача, чим порушується основний принцип бухгалтерського обліку та фінансової звітності як обачність, передбачений у ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

З метою приведення бухгалтерського обліку у відповідність до норм діючого законодавства, ДП НАРП в 2016 році було правомірно списано та включено до інших операційних витрат вартість проведених ремонтів у сумі 6232403 грн.

Позиція позивача підтверджена незалежним аудитором в Звіті про фактичні результати від 30.03.2016 року та Аудиторським висновком Держфінаудиторів.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для ствердження про порушення ДП НАРП п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в частині завищення інших операційних витрат та заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток в 2016 році в сумі 6232403,00 грн.

Щодо зафіксованого в ОСОБА_1 завищення ДП НАРП витрат на збут за рахунок компенсації витрат комісіонеру Державної компанії з експорту та імпорту продукції військового та спеціального призначення Укрспецекспорт (далі - ДК Укрспецекспорт ) в сумі 61552745,00 грн., суд зазначає наступне.

У перевіряє мий період ДП НАРП здійснило реалізацію літаків ІЛ-78 компанії-нерезиденту China Taiy Aviation Technology (Китай) за договором комісії від 30.01.2012 року № USE-16.2-19-Д/К-12 з комісіонером ДК Укрспецекспорт .

Відповідно до умов зазначеного договору, комісіонер зобов'язаний протягом одного місяця після поставки Покупцю партії літаків та майна надати комітенту звіт про виконане доручення з копіями підтверджуючих документів. Розмір комісійної плати становить 5,8%, або 2227200,00 доларів США. Обсяг витрат комісіонера без додаткового погодження з комітентом не повинен перевищувати 8030430,00 доларів США.

Як зазначено в ОСОБА_1, відповідачу були надані звіти комісіонера, в яких зазначається компенсація витрат на виконання договору комісії. При цьому, відповідно до звіту комісіонера, ДК Укрспецекспорт з метою виконання доручення ДП НАРП щодо продажу літаків в рамках укладеного Договору комісії залучало свого агента - М&M Tech Corporation Limsted (Канада). При цьому, залучення третіх осіб аж ніяк не протиричить умовам укладеного договору комісії. Витрати не перевищують оговорену договором комісії від 30.01.2012 року № USE-16.2-19-Д/К-12 суму. Дати наведених актів виконаних робіт відповідають 2015 - 2016 рокам.

Відповідачем наведено в ОСОБА_1, що ДК Укрспецекспорт у відповідності до договору комісії від 30.01.2012 року № USE-16.2-19-Д/К-12 зобов'язується у разі необхідності вчинити інші правочини, спрямовані на забезпечення виконання наданого комітентом доручення, включаючи залучення відповідних агентів. Тобто перевіряючі звернули увагу, що вчиняти правочини ДК Укрспецекспорт зобов'язаний в разі необхідності, і що договором комісії комітентом ДП НАРП делеговано право комісіонеру ДК Укрспецекспорт залучати відповідних агентів.

Відповідачем в ОСОБА_1 перевірки не наведено будь-яких посилань на нормативні акти, згідно яких можливо дійти висновку про те, що по даній операції фінансовий результат до оподаткування визначено у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, якимось чином, не вірно.

Визнання витрат у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , в якому не визначено, що не визнаються витрати при придбані послуг у постачальників, якщо такі постачальники уклали договори зі своїми постачальниками раніше дати укладання доходних договорів.

Враховуючи, що інші підстави для невизнання витрат у контролюючого органу відсутні, ствердження контролюючого органу про порушення ДП НАРП п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в частині завищення витрат на збут та заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток в 2016 році в сумі 61552745 грн. підтверджень не знайшли.

Далі, відповідачем у ОСОБА_1 зазначено, що ДП НАРП завищено податковий кредит у сумі 1384744,88, у т.ч. за червень 2015 року на суму 611751,17 грн., за квітень 2016 року на суму 772993,71 грн., обчислений з вартості придбання послуг з технічного перельоту повітряних суден Іл-78, наданих ТОВ Авіакомпанія ЗетАвіа .

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді Товариство з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія ЗетАвіа (код ЄДРПОУ 36420097), згідно договорів про надання послуг від 15.03.2015 року № 15/3-16 та від 20.04.2015 року № 20/4-15 та актів надання послу, надало ДП НАРП послуги з технічною перельоту повітряного судна Іл-78, заводський номер НОМЕР_5 та повітряного судна Іл-78, заводський № НОМЕР_6. Переліт здійснено з України (м. Миколаїв) до Китаю (м. Ухань). Загальна вартість послу: складає 8308469,28 грн., у тому числі ПДВ 1384744,88 грн.

Відповідачем здійснено висновок, згідно якого, враховуючи, що послуги з технічного перельоту повітряних суден Іл-78 здійснено за межами митної території України, Авіакомпанія ЗетАвіа не мала нараховувати податкові зобов'язання на суму 1384744,88 грн., у тому числі за червень 2015 року на суму 611751,17 грн., за квітень 2016 року на суму 772993,71 грн.

При цьому жодних посилань на факти проведених перевірок контролюючим органом Авіакомпанії ЗетАвіа та зменшення останній податкових зобов'язань з ПДВ, в ОСОБА_1 не наведено.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 185 цього Кодексу.

Згідно з пп. 186.2.1. п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном є місце фактичного постачання послуг, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном.

Тобто пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України визначено чіткий перелік послуг, що пов'язані з рухомим майном, до яких не належить послуга з здійснення технічного перельоту літаків.

Відповідно п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2.

Як вже зазначалось судом раніше, у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме реєстрація в податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В ОСОБА_1 контролюючими органами наведено перелік податкових накладних, виписаних Авіакомпанією ЗетАвіа на адресу ДП НАРП , а саме п/н № 2 від 17.06.2015 року, № 1 від 05.06.2015 року, № 1 від 05.04.2016 року та визначено, що всі податкові накладні від Авіакомпанії ЗетАвіа відповідно до вимог чинного законодавства зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних (арк. 62 ОСОБА_1).

Таким чином, за умови наявності підтверджених податкових зобов'язань Авіакомпанії ЗетАвіа , висновки контролюючого органу щодо порушень ДП НАРП п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.1. п. 186.2 ст. 186, п. 198.1. ст. 198. Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ від операцій з Авіакомпанією ЗетАвіа на суму 1384744,88 грн. є безпідставними.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.08.2017 року № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.08.2017 року № НОМЕР_4.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.08.2017 року № НОМЕР_2.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 19.08.2017 року № НОМЕР_3.

6. Присудити на користь Державного підприємства Миколаївський авіаремонтний завод НАРП (код ЄДРПОУ 09794409) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір у розмірі 307245,78 грн., сплачений платіжним доручення від 28.08.2017 року № 2871.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв