Рішення

від 11.06.2007 по справі 20-5/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/195

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" червня 2007 р. справа № 20-5/195

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”  (36007 м. Полтава,  вул. Заводська, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Центр”  (м. Севастополь, вул. Н. Крупської, 8 )

про стягнення  заборгованості в розмірі 51500,89  грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: не з'явився;

Відповідач: не з'явився.

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Енергоінвест”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, ТОВ „Таврида-Центр”, про стягнення  заборгованості за договором поставки № 21/8 від 03.04.2006 в розмірі 51500,89  грн., з яких: 42140,37 грн. –основна заборгованість, 4878,90 грн. –пеня, 3620,66 грн. –збитки від інфляції, 860,96 грн. –3% річних.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 51499,04 грн., з яких: 42140,37 грн. –основна заборгованість, 40930,83 грн. –пеня, 4168,34 грн. –збитки від інфляції, 1096,50 грн. – 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Представник позивача на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (вх. № 19766 від 11.06.2007).

Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представнику позивача в судовому засіданні 21.05.2007 роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2006 між позивачем (Постачальник) та  відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки № 21/8.

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставляти товари відповідно до поданих Покупцем замовлень, а Покупець зобов'язується приймати таки товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Асортимент та ціни на товари зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору згідно рахунку-фактури № 112 від 03.04.2006 (а.с.11) по видатковій накладній № 34 (а.с. 10) від 03.04.2006 позивач поставив відповідачеві продукцію (плодоовочеву консервацію) на загальну суму 53140,37 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується довіреністю серії ЯЛИ № 72463 від 31.03.2006 (а.с. 9).

Відповідно до п. 4.3 договору покупець перераховує кошти за поставлений товар після 25 днів з дати поставки продукції на розрахунковий рахунок Постачальника.

Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем   склала 42140,37 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України  реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, вимоги   позивача про стягнення суми основного боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Згідно з п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару відповідач  сплачує позивачу  пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 4093,83 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Суму основного боргу в розмірі 42140,37 грн. позивач просить стягнути урахуванням збитків від інфляції та   3% річних.  

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, сума 3% річних складає  1096,50 грн., сума збитків від  інфляції –4168,34 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 51499,04 грн., з яких: 42140,37 грн. –основна заборгованість, 40930,83 грн. –пеня, 4168,34 грн. –збитки від інфляції, 1096,50 грн. –3% річних.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 515,00 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таврида-Центр”  (м. Севастополь, вул. Н. Крупської, 8,  код  ЄДРПОУ 31270265, п/р 26005041130000 в СФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 384580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоінвест”  (36007 м. Полтава,  вул. Заводська, 2, код  ЄДРПОУ 30601512, п/р 260062125 в АБ „Полтава-банк”, МФО 331489) заборгованість в сумі  51499,04 грн., з яких: 42140,37 грн. –основна заборгованість, 40930,83 грн. –пеня, 4168,34 грн. –збитки від інфляції, 1096,50 грн. –3% річних,  витрати по сплаті державного мита в сумі 515,00 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

                            Видати накази після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

13.06.2007

Розсилка:

1.          ТОВ „Енергоінвест”  (36007 м. Полтава,  вул. Заводська, 2)

2.          ТОВ „Таврида-Центр”  (м. Севастополь, вул. Н. Крупської, 8 )

3.          Справа

4.          наряд