Ухвала

від 15.11.2017 по справі 201/3853/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/3853/13-ц

провадження 4-с/201/43/2017

УХВАЛА

15 листопада 2017 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Пухловою О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, зацікавлена особа ОСОБА_3 про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобв'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 березня 2013 року звернулася до суду з позовом до відповідача ПП Тібет , ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів. Позовна заява уточнувалася та доповнювалася.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП Тібет , ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення грошових коштів - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року змінено в частині підстав відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, поділ грошових коштів та визнання права власності на грошові кошти; скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 704 820 грн. 50 коп. та судові витрати в розмірі 3 441 грн. У решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а рішення апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2014 року заяву про перегляд рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами - залишено без задоволення.

По справі були видані виконавчі листи і вони направлені для виконання. Виконавчі листи по вказаним стягненням надійшли для виконання до Індустріального районного ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

22 березня 2017 року до суду звернулася ОСОБА_1 зі скаргою на дії державного виконавця Індустріального ВДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про визнання дій і бездіяльності протиправними та зобв'язання вчинити певні дії. В обгрунтування скарги заявник посилається на те, що лише на початку 2017 року мала можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження № 42497619, отримала копію рішень і ухвал судів та постанови державного виконавця, з якої вона дізналась, що державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 з моменту відкриття виконавчого провадження не здійснив всіх належних встановлених виконавчими документами і діючим законодавством заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, матеріали справи навіть не містять доказів вручення ОСОБА_6 постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлення боржника про проведення державним виконавцем виконавчих дій або доказів належним чином оформленої відмови боржника від одержання документів виконавчого провадження, направлення копії постанови боржнику та инш., саме на той момент вона зрозуміла, що її права як сторони виконавчого провадження були порушенні.

Вказаним державним виконавцем передчасно, без здійснення всіх необхідних та достатніх дій, було прийнято постанову від 29 вересня 2015 року про повернення виконавчого документу стягувану, а отже вказану постанову слід скасувати.

Незважаючи на вимоги закону, відсутня будь-яка реакція на таку бездіяльність вказаного державного виконавця керівника Індустріального ВДВС міста Дніпра, до обов'язків якого входить здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень підлеглими йому державними виконавцями, до якого заявник особисто зверталася на початку 2017 року.

При цьому державний виконавець грубо порушив засади виконавчого провадження, закріплені у статті 2 Закону, відповідно до якої виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад справедливості, неупередженості та об'єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Таким чином дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до Закону та призвели до порушення прав заявника. З урахуванням викладеного вище, на думку заявника, є достатні підстави визнати дії державного виконавця незаконними та зобов'язати вказаного державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області провести передбачені законом дії у встановлені терміни щодо належного виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та апеляційного суду від 03 лютого 2014 року .

В судовому засіданні заявник зі своїм представником вимоги скарги підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі. Державний виконавець Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, проти скарги заперечували з огляду на те, що порушень закону з їх боку не було та винесені постанови про відкриття провадження і інш. є правомірними. На письмові звернення заявника вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно скаржника на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Вимоги скарги не доведені, вважають скаргу безпідставною і фактично просили в задоволенні скарги відмовити, справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаних осіб згідно ст. 386 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін та учасників спору, перевіривши матеріали скарги і цивільної справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає скаргу обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до п. 1 положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 року N 1396/97, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної правової політики. Таким чином, при прийнятті до примусового виконання виконавчих документів, державний виконавець має діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення коштів.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 708 261.50 грн., рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили від дати його прийняття, під час оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення в залі судового засідання був присутнім ОСОБА_3, якому було роз'яснено суть прийнятого рішення та порядок набрання ним законної сили, що свідчить про обізнаність відповідача про існування безумовного обов'язку щодо передачі грошових коштів на користь позивачки. Згодом вказане судове рішення залишено без змін ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2014 року.

На виконання вказаного рішення суду апеляційної інстанції Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист від 21 лютого 2014 року за № 2/201/1427/2013, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 708261.50 грн., і цей виконавчий лист був пред'явлений до виконання за місцем проживання боржника до Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції.

В подальшому на примусовому виконанні в Індустріальному відділі ДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області знаходилося виконавче провадження № 42497619, про стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 708 261.50 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження виявилося, що у лютому 2014 року боржник - ОСОБА_3 подарував все належне йому нерухоме майно своїй дружині, щоб уникнути примусового звернення стягнення на його майно.

Не погодившись із такими діями боржника, ОСОБА_1 1.1, звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вимогами визнати недійсними договори дарування нерухомого майна, яке ОСОБА_3 подарував своїй дружині після винесення рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2014 року, і фактично таким чином було взагалі унеможливлено стягнення за рахунок нерухомого майна боржника, оскільки іншого майна на ньому не рахувалося, а єдиний транспортний засіб, відповідно до пояснень ОСОБА_3, був ще раніше проданий ним за довіреністю.

В подальшому, ухвалою Верховного суду України від 19 жовтня 2016 року, було вирішено скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області та ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, якими позовні вимоги ОСОБА_1 1.1, були залишені без задоволення, а справу направити для розгляду до індустріального районного суду м. Дніпропетровська іншим складом суддів.

Після цього ОСОБА_1І звернулася 14 березня 2017 року до Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ в Дніпропетровській області з наміром дізнатися, які дії були зроблені по виконавчому провадженню, внаслідок чого дізналася, що виконавчий лист було повернуто їй без виконання, оскільки державним виконавцем не знайдено майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення, а також що боржник - ОСОБА_3, активно судиться з метою зняття будь-яких арештів зі свого майна.

При цьому, ні постанови про повернення виконавчого документу від 29 вересня 2015 року, ні самого оригіналу виконавчого листа ОСОБА_1 взагалі не отримувала, та вперше дізналася про існування постанови про повернення виконавчого документу від 29 вересня 2015 року - тільки 14 березня 2017 року, оскільки до цього весь час судилася за те, щоб повернути ОСОБА_3 незаконно відчужене ним майно з метою наступного звернення стягнення на нього.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла станом на 29 вересня 2015 року), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення .

Однак, фактично державним виконавцем не надсилалося ніяких звичайних чи тим більше рекомендованих листів (як це вимагає закон), яким би стягувач інформувався про винесення та надання копії постанови про повернення виконавчого документу, а також оригіналу виконавчого листа, доказів протилежного в матеріалах виконавчого провадження не має.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Проте, насправді державним виконавцем вжиті не всі заходи щодо відшукання майна боржника, а саме: матеріалами виконавчого провадження достеменно встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, не виписаний та не знятий з реєстрації за вказаною адресою, а отже має у володінні та користуванні спільно нажите під час шлюбу цінне майно: телевізори, іншу домашню техніку, меблі, коштовності, тощо, які знаходяться за адресою місця проживання і місця реєстрації боржника (вони співпадають), а отже необхідно здійснити опис вказаного майна та в подальшому виставити його на продаж; відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі станом на 29 вересня 2015 року боржник ОСОБА_3, являвся директором Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс (код ЄДРПОУ 31508674) з 01 грудня 2014 року, місце розташування підприємства: м. Дніпро, просп. ім. ГАЗЕТИ "ПРАВДА"АДРЕСА_1, при цьому одночасно будучи одним із засновників вказаного підприємства, а отже були всі підстави для звернення як на заробітну плату боржника, так і в крайньому випадку на долю у статутному капіталі підприємства ТОВ Альянс . Однак, як вбачається із акту державного виконавця від 29 вересня 2015 року, фактично державний виконавець вищевказані обставини не перевіряв, акт виходу на адресу місця проживання боржника по вул. Іркутська, 97 у м. Дніпрі - складений без участі понятих, в порушення вимог ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , при цьому державним виконавцем жодних запитів до органу податкової служби чи пенсійного фонду щодо доходів боржника не робилося, хоча звернення стягнення на грошові кошти є першочерговою дією під час здійснення примусового виконання виконавчого документу.

Все наведене свідчить, що державним виконавцем передчасно, без здійснення всіх необхідних та достатніх дій, було прийнято постанову від 29.09.2015 року про повернення виконавчого документу стягувану, а отже вказану постанову слід скасувати.

Відповідно до п. 14 постанови № 6 Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби підчас виконання судових рішень у цивільних справах , ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Враховуючи, що органом державної виконавчої служби протиправно не було направлено постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, а також самого оригіналу виконавчого документу, шляхом відправки рекомендованого листа з повідомленням про вручення, як це вимагала ч. 1 ст. 31 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 29 вересня 2015 року), то строки на оскарження постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві пропущені не з вини стягувача, а через протиправні дії органу державної виконавчої служби. Тим більше, що за час знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні, стягувач неодноразово знайомилася з матеріалами виконавчого провадження, згідно яких ніякого майна на боржнику не рахувалось, а транспортні засоби, оголошені в розшук, були продані ним за довіреністю, відповідно до письмових пояснень боржника, що містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Тому єдиним виходом в даній ситуації було оскарження договорів дарування, за якими боржник у лютому 2014 році подарував належне йому нерухоме майно своїй дружині. Рішення Верховного Суду України з цього приводу стягувач отримала тільки наприкінці 2016 року, а далі на початку 2017 року звернулася по інформацію по виконавчому провадженню, де і дізналася про винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Вказані обставини підтверджуються копіями матеріалів виконавчого провадження, щодо яких прошу суд витребувати в порядку підготовки до розгляду даної скаргу.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. З ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Незважаючи на вимоги закону, відсутня будь-яка реакція на таку бездіяльність державного виконавця керівника Індустріального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, до обов'язків якого входить здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень підлеглими йому державними виконавцями, до якого заявник особисто зверталася ще на початку 2017 року.

Згідно ч. І ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Законом також встановлені строки для звернення із скаргою, так згідно ч. І ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України Про виконавче провадження визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому державний виконавець порушив засади виконавчого провадження, закріплені у статті 2 Закону, відповідно до якої виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад справедливості, неупередженості та об'єктивності, а також співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Таким чином дії державного виконавця були вчинені не у відповідності до Закону та призвели до порушення прав товариства.

З урахуванням викладеного вище є достатні підстави визнати дії державного виконавця незаконними та зобов'язати його вчинити передбачені законом дії по виконанню вказаного рішення суду.

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (п. 4.1 Рішення КС України від 02 листопада 2004 року>Т 15-рп/2004).

У відповідності до положень ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. І ст. 12 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право в тому числі ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Відповідно до постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року Про внесення змін і доповнень до постанови № 6 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду України від 26 лютого 2016 року у справі № 6-3077цс15 та від 16 березня 2016 року у справі №6-2187цс15, дана категорія справ підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду в справі про адміністратвине правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України Про виконавче провадження боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася про порушення її прав чи свобод.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, зокрема виконавчі листи з виконання судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 1, 2, 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Частиною 3 ст. 49 цього Закону передбачено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається в десятиденний термін з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В пункті 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року № 152\0\4-13 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі передбачено, що Законом України Про виконавче провадження встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб, який судам і потрібно враховувати , загальний строк, визначений статтею 385 ЦПК.

Враховуючи, що заявником оскаржується бездіяльність державного виконавця Індустріального ВДВС ГТУЮ у м. Дніпрі в Дніпропетровській області ОСОБА_7, що підтверджується наданням відповідей і запереченням на скаргу, про яку він дізнався лише в березні 2017 року, звернувся до суду зі скаргою вже 22 березня 2017 року, то 10-ти денний строк на оскарження дій і бездіяльності державного виконавця заявником по вказаним датам не пропущений, а також десятиденний строк обчислюється з моменту одержання заявником копії відповідної постанови, в тому числі і про закінчення виконавчого провадження (стаття 49). Раніше пропущений строк слід поновити, оскільки це відбулося через невиконання державним виконавцем вимог про направлення боржнику належним чином копії постанови.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про виконавче провадження учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями. встановленими статтею 386 ЦПК України. Статтею 386 ЦПК України визначено вичерпний перелік осіб, за участю яких суд розглядає скаргу, а саме: за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржують ся, присутність інших учасників виконавчого провадження законом не передбачена, в зв'язку з чим суд не має правових підстав для залишення скарги без розгляду або повернення її заявнику через не залучення до розгляду скарги інших учасників виконавчого провадження.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на і території України.

З аналізу вищезазначеного суд робить висновок про те, що на виконання вказаних рішень районного суду державний виконавець повинен дотримуватися вимог законодавства про виконавчу службу, виконавче провадження та інш., перевіряти правильність виконавчих документів межах своїх повноважень (описки та інш.), дотримуватися вимог про строки пред'явлення виконавчих документів до виконання і в цьому сенсі державним виконавцем Індустріального ВДВС ГТУЮ у м. Дніпрі Дніпропетровської області зроблене не все, що потрібно робити згідно вказаної Інструкції та Закону, державний виконавець не виконав всіх вимог закону, а начальник вказаного ВДВС не здійснював відповідний контроль за цим.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що скарга підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги не погодження державного виконавця і заінтересованої особи зі скаргою, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим скаргу задовольнити та поновити строк для оскарження постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29 вересня 2015 року, визнати незаконними дії і бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення і не направлення стягувачеві постанови про повернення виконавчого документу від 29 вересня 2015 року та оригіналу виконавчого документу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29 вересня 2015 року, винесену державним виконавцем Борисовою С.В. у виконавчому провадженні № 42497619.

Таким чином суд вважає, що обставини скарги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України Про виконавчу службу , ст. 3, 5, 6, 7, 11, 18, 19, 25, 27, 31, 32, 45, 52, 63, 82, 83 Закону України Про виконавче провадження , ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 383 - 388, 210, 293 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Поновити строк для оскарження постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29 вересня 2015 року.

Визнати незаконними дії і бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 щодо винесення і не направлення стягувачеві постанови про повернення виконавчого документу від 29 вересня 2015 року та оригіналу виконавчого документу рекомендованим листом з повідомленням про вручення .

Скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29 вересня 2015 року, винесену державним виконавцем Борисовою С.В. у виконавчому провадженні № 42497619.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя -